У світі про економіку. Рятівна драгіноміка для ЄС, офшорна колонія Росії та граціозне старіння Apple

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Цього тижня вся Європа дискутувала про велику доповідь "Майбутнє європейської конкурентоспроможності" (The future of European competitiveness), випущену під керівництвом Маріо Драгі, колишнього президента ЄЦБ і екс-прем'єр-міністра Італії. Навесні ми вже описували його ідеї з посилення економіки Євросоюзу, які назвали драгіномікою. А свіжа доповідь, яку Драгі за дорученнм Урсули фон дер Ляєн цілий рік готував разом з експертами Єврокомісії, являє собою всеохопний документ на сотні сторінок, що складається з двох частин — перша із загальними аргументами, друга — з глибоким аналізом і технічними подробицями. Далі ми розглянемо першу частину, що має назву "Стратегія конкурентоспроможності для Європи".

Найбільші виклики перед Євросоюзом

Передусім Маріо Драгі зі співавторами описує поточний економічний ландшафт Європи, акцентуючи на найбільших викликах. Ось головні з них:

• Реальний наявний дохід на душу населення у ЄС з 2000 р. зростав майже удвічі повільніше, ніж у США. Продуктивність праці також відставала. Одна з причин полягає в тому, що європейські компанії за рік витрачають на дослідження та інновації на сотні мільярдів менше, ніж американські.
• Чисельність робочої сили в ЄС прогнозовано скорочуватиметься приблизно на 2 млн осіб за рік в період до 2040 р. Тому треба більше покладатися на зростання продуктивності. Але за умови збереження нинішніх темпів продуктивності ВВП Європи залишиться на тому самому рівні до 2050 р.
• Глобальний попит на продукцію з Євросоюзу знижується, тоді як конкуренції на міжнародному ринку зростає, особливо з боку китайських компаній. Частка ЄС у світовій торгівлі продовжує скорочуватися, особливо після початку пандемії.
• Новітні технології у Європі розвиваються порівняно слабко — це і є основна причина порівняно нижчої продуктивності на континенті. Лише чотири з 50 найбільших технологічних компаній — європейські. За останні півстоліття тут не було створено жодної компанії з ринковою капіталізацією понад 100 млрд євро, тоді як у США за цей період з'явилося шість компаній на понад 1 трлн євро.
• Фундаментальна проблема Європи — дорога енергія для промисловості. У ЄС електроенергія коштує в середньому на 158% більше, ніж у США, природний газ — на 345%.
• ЄС потрапив у велику залежність від імпорту критично важливих матеріалів, особливо з Китаю.
• Сукупні витрати Євросоюзу на оборону наразі становлять третину від рівня США, а європейська оборонна промисловість страждає від десятиліть недоінвестування і виснажених запасів.

Визначивши відправну точку, автори доповіді переходять до рекомендацій.

Нова стратегія конкурентоспроможності ЄС

Наводимо ключові пропозиції керівництву ЄС та національним урядам від команди експертів на чолі з Драгі — лише найважливіші тези з короткою аргументацією:

• Прискорити інновації та підвищити конкурентоспроможність. Подолати технологічний розрив зі США та Китаєм можна через підтримку R&D і стартапів. Серед першочергових завдань — підвищити кваліфікацію працівників (навчання та перепідготовка). "Конкурентоспроможність сьогодні — це не стільки відносні витрати на робочу силу, скільки знання та навички, втілені в робочій силі", — йдеться в доповіді. Корисною може бути й політика з підвищення конкурентоспроможності в окремих галузях, у яких глобальне "ігрове поле" викривлено діями інших держав, наприклад асиметрією в регулюванні чи значними субсидіями за кордоном.
• Збільшити частку інвестицій до 5% ВВП (як це було в 1960-1970 рр.), щоб провести цифровізацію і декарбонізацію економіки, а також розвинути ВПК. На це щороку знадобиться додатково 800 млрд євро. І це безпрецедентний виклик: для порівняння, додаткові інвестиції, передбачені Планом Маршалла між 1948-51 рр., становили близько 1-2% ВВП щороку.
• Розширити інвестиції з боку державного сектору на фоні збільшення продуктивності. Згідно з розрахунками, підвищення рівня загальної продуктивності факторів виробництва на 2% протягом 10 років дозволить покрити третину необхідних бюджетних видатків.
• Перейти до регулярного випуску боргових інструментів на рівні ЄС (облігацій) для фінансування спільних інвестиційних проектів, наприклад, у сфері R&D та оборонних закупівель. Результатом має стати посилення конкурентоспроможності і продуктивності. За задумом, така спільна емісія з часом також сприятиме інтеграції європейських ринків капіталу.
• Зміцнити безпеку та економічну незалежність. Євросоюзу потрібно дотримуватися єдиної зовнішньоекономічної політики, посилити ланцюжки постачання критично важливих ресурсів і розвивати оборонну промисловість. "ЄС повинен забезпечити доступ до критично важливих ресурсів і захистити ключові ланцюги доданої вартості. Це може вимагати укладення вигідних торговельних угод з ключовими партнерами і гарантування критично важливих поставок, зокрема за допомогою угод про переробку і прямих інвестицій у виробничі потужності за кордоном", — констатується у доповіді.
• Зробити ставку на декарбонізацію, експорт зелених технологій і модернізацію виробництва з допомогою ШІ. Саме декарбонізація потенційно дозволить Європі знизити ціни на енергоносії та стати лідером у сфері чистих технологій. Передбачається масове розгортання екологічно чистих джерел енергії з низькими граничними витратами (включно з атомною). Зокрема, великий потенціал мають сонячна енергетика в Південній Європі та вітрова — на півночі та південному сході. Загалом Європа є лідером у сфері екологічно чистих технологій. Наприклад, компанії ЄС мають успіхи в галузі сталого транспорту, численні патенти на низьковуглецеві види пального. Водночас у доповіді визнається, що енергетичний перехід потребуватиме чіткої синхронізації політики на рівні ЄС, а відбуватиметься він ще тривалий час: викопне паливо відіграватиме центральну роль у ціноутворенні на енергоносії до кінця цього десятиліття.
• Повністю перейти на єдиний ринок ЄС. Це забезпечить умови для масштабування інноваційних компаній і великих промислових підприємств, створення диверсифікованого спільного енергетичного ринку, сприятиме логістиці та підвищить попит на рішення з декарбонізації. Європейцям простіше буде укладати вигідні торговельні угоди з рештою світу та створювати стійкіші ланцюги поставок. Позитивним наслідком буде мобілізація більших обсягів приватного фінансування, а отже, вищий внутрішній попит.
• Реформувати систему управління ЄС, щоб спростити координацію, знизити регуляторний тягар і поліпшити методи ухвалення рішень для швидкої реакції на виклики.

Уже з перелічених рекомендацій зрозуміло, що деякі з них можуть не сподобатися національним урядам, особливо коли йдеться про централізацію політик. Акцентуємо лише на одній з таких дражливих тем. Маріо Драгі закликає до поглиблення економічної та фіскальної координації з центральним пунктом про спільний випуск боргових зобов´язань. А такі заходи, вочевидь, вимагають передання більших повноважень і ресурсів на рівень ЄС. Міністр фінансів Німеччини Крістіан Лінднер вже відповів, що його країна "не повинна платити за інших", та й такий підхід начебто не вирішить структурних проблем регіону. Видання Bloomberg, яке присвятило цій темі велику аналітичну статтю, резюмувало: "Деякі ідеї, наприклад, зменшення регуляторного навантаження або сприяння транскордонним інноваціям, можуть знайти підтримку. Однак ключові стовпи, починаючи від спільного боргу і закінчуючи завершенням створення ринків капіталу або банківського союзу, поки що залишаються недосяжними".

Кіпр як російська база

Після повномасштабного вторгнення в Україну у медіа з певною регулярністю з´являються новини про те, як російські компанії залишають Кіпр через західні санкції. Попри гучні прецеденти, такі узагальнення звучать надто обнадійливо, зважаючи на історичну роль острова як офшорної "скарбнички" для російського бізнесу. Сумніви небезпідставні. Цього тижня кіпрський журналіст-розслідувач Борис Демаш в інтерв´ю опозиційному білоруському виданню NEXTA заявив, що Кіпр, навпаки, перетворився "базу Кремля у Євросоюзі", а олігархи з російським корінням Олігархи з російським корінням, як-от Ігоря Кесаєв, Олега Дерипаска та Бориса Ротенберг, не просто приховали там свої активи, а й використовують місцеві підставні компанії для уникнення санкцій. Загалом десятки російських осіб, тісно пов'язаних із Кремлем, мають "золоті паспорти" Кіпру й, отже, доступ до європейської фінансової системи.

За словами Демаша, російські спецслужби активно використовують культурні та релігійні організації для просування в суспільстві своїх наративів (дійшло до того, що влада Кіпру підтримує святкування 9 травня як Дня перемоги). За оцінками журналіста, 90% місцевого населення поділяють погляди російського диктатора Володимира Путіна, а Україну вважають "бунтівною провінцією" Росії, яку підтримує Америка.

Демаш стверджує, що кіпрська еліта по суті перебуває на утриманні російського капіталу та активно допомагає багатіям з країни-агресора обходити санкції і відмивати гроші через сірі схеми. Зокрема, Борис Ротенберг, як писало видання Cyprus Daily News, використовував підставних осіб через кіпрські компанії для управління своїми активами, включно з яхтами та нерухомістю. А Демаш наголошує, що робота на росіян — масове явище: місцеві адвокати, держслужбовці і бізнесмени залучені в російські корупційні схеми, і навіть депутати парламенту Кіпру, що володіють юридичними фірмами, обслуговують російських олігархів та чиновників. При цьому скарги української діаспори тотально ігноруються.

Стан справ журналіст підсумовує так: Кіпр перетворився на "колонію Кремля, але завойовану не зброєю, а через підкуп і хабарі".

Кіпрська ділова і політична еліта не тільки терпить, а й активно співпрацює з російськими спецслужбами, допомагає обходити санкції і відмивати гроші через сірі схеми. Зокрема, Борис Ротенберг, як зазначає видання Cyprus Daily News, використовував підставних осіб через кіпрські компанії для управління своїми активами, включно з яхтами та нерухомістю. Це масове явище: "Усе кіпрське суспільство заточене на наданні послуг росіянам", — підсумовує журналіст.

Apple демострує свій вік

На початку тижня компанія Apple презентувала лінійку iPhone 16 і 16 Pro з можливостями штучного інтелекту, а також нові моделі інших гаджетів. Утім, ця подія вже не викликає такого ажіотажу, як представлення перших моделей iPhone. У ділових колах навіть підмітили показове падіння акцій технологічного гіганта просто під час презентації. І хоча в наступні дні тижня капіталізація Apple пішла вгору, цілком очевидно, що її нові гаджети вже не стануть драйвером зростання ринків.

Чому так відбувається? Логічне пояснення з дрібкою поетики дає бізнес-видання Sherwood. Стаття починається так: "Сьогоднішня подія [презентація нових гаджетів], яка завершилася обговоренням проблеми апное уві сні, показала, що Apple прислухається до старших клієнтів. Прощавайте, стрибки з парашутом і скелелазіння…". Так, на демонстрації AirPod керівники компанії, якій, до речі, вже 50 років, обговорювали втрату слуху, більше, ніж якість звуку. Ці бездротові навушники тепер будуть оснащені вбудованими слуховими апаратами. Загалом бренд, який колись відчував себе молодим і модним тепер, здається, сфокусувався на функціях, що справді корисні для старших користувачів: моніторинг серця, виявлення падінь… Залишаючись вірною своїй одержимості високоякісними матеріалами (сапфіру, титану, кераміці), легендарна компанія просто зустрічає багатьох немолодих користувачів "там, де вони є". Тому "Apple, здається, старіє граціозно", — висновує видання.

Реактори у містах: новітня ядерна енергетика набирає обертів

На фоні енергетичної кризи Європа, схоже, дедалі більше повертається обличчям до атомної енергетики. І при цьому обирає новітні рішення. Так, енергетична компанія Helen, що належить місту Гельсінкі, оприлюднила плани побудувати мали модульний реактор (ММР) для виробництва тепла до 2035 р., що знаменує собою запуск програми ядерної енергетики на підтримку кліматичних цілей Фінляндії. Наразі оцінюються потенційні майданчики, зокрема район Вуосаарі на сході фінської столиці. Очікується, що перша фаза проекту буде завершена до 2026 р., а реактор почне працювати на початку 2030-х, пише European Correspondent.

Нагадаємо, що менші та ефективніші за традиційні реактори, ММР здатні виробляти як теплову, так і електричну енергію. Вони стають ключовим компонентом енергетичної стратегії Європи, і Єврокомісія наполягає на розгортанні ММР до початку 2030-х.

У цьому контексті варто згадати, що приватна естонська компанія Fermi Energia також зосереджується на ММР на наступне десятиліття. А у Франції, попри фінансові невдачі, державна компанія EDF залишається прихильником запуску ММР до 2030 р., що відповідає цілям країни щодо енергетичної незалежності та скорочення викидів вуглецю.

Словом, новітня ядерна енергетика на континенті набирає обертів, пропонуючи рішення щодо енергетичної безпеки та зміни клімату.