У світі про економіку. Російські активи для України, передвиборче ельдорадо в Польщі та революційні роботи-працівники

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали п'ять закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Передати Україні російські активи: в США зібрали всі "за"

У Сполучених Штатах вийшла на новий виток дискусія про передачу активів російського центробанку на відновлення України. Поштовхом до цього став 184-сторінковий звіт Renew Democracy Institute (RDI) з промовистою назвою Making Putin Pay ("Нехай Путін заплатить") від 17 вересня, а наступним кроком до публіки — аналітична стаття в The New York Times від 19 вересня, яка дає відповіді, чому російські гроші віддати Україні буде не просто доцільно і етично, а й законно. Нагадаємо, йдеться приблизно про $300 млрд російських активів, заморожених у Штатах та інших демократичних країнах, зокрема в ЄС. Ось найважливіші аргументи:

• Краще відкрити для Україні гроші країни-агресора, ніж мати постійні дискусії щодо виділення коштів з федерального бюджету.
• Президент США має на це право згідно із Законом у про міжнародні надзвичайні економічні повноваження 1977 р. (International Emergency Economic Powers Act, I.E.E.P.A.). До того ж колишні господарі Білого Дому вже користувалися відповідними повноваженнями: так, Джордж Буш-молодший заморозив активи Іраку, коли той вторгся в Кувейт, а згодом передав їх Комісії ООН з компенсації жертвам агресії Саддама Хусейна.
• Росія не може розраховувати на "суверенний імунітет", коли йдеться про її заморожені активи. Ця правова доктрина каже, що держава справді має імунітет від рішень або покарань в іноземних судах. Але вона не є перепоною для зовнішньої політики — тобто діяльності виконавчих або законодавчих органів тих країн, які б хотіли встановити справедливість та, наприклад, віддати гроші агресора на відбудову України. Натомість проти Росії варто застосувати іншу стратегію — доктрину контрзаходів, тобто дій проти іншої держави за міжнародно-протиправне діяння.
• І нарешті, не витримав критики головний економічний аргумент проти передачі Україні російських активів. Начебто в такому разі інші країни уникатимуть розміщувати в Штатах свої гроші, щоб їх не забрали. Однак екс-міністр фінансів США Ларрі Саммерс каже, що цей ризик нівелюється, якщо Вашингтон буде діяти не сам, а разом з країнами Європи, де заморожена більша частина російських коштів. Отже, якщо "господарі" долара і євро конфіскують російські активи одночасно, то тримачі основних світових валют нікуди з них не втечуть.

Майбутнє компаній, що не вийшли з РФ: піар-катастрофа чи все-таки успіх?

У західному інфополі вкотре з´явився розлогий матеріал про міжнародні компанії, що досі залишаються в Росії — на цей раз BBC аналізувала причини, за яких бізнес згоден і далі працювати в підсанкційній країні, ризикуючи репутацією. Самі ці причини прості і давно описані (сильна залежність від російського ринку, невигідні умови продажу активів, що їх виставляє Кремль, чи й так зване "піклування про споживачів"). На слуху і списки цих компаній, від PepsiCo до AstraZeneca, які легко знайти на моніторингових ресурсах. Що цікавого зібрало видання — так це історичні приклади і сучасні оцінки: наскільки подібні репутаційні ризики насправді заважають бізнесам у перспективі. Є протилежні варіанти.

Професор Джеффрі Зонненфельд з Єльської школи менеджменту прогнозує, що західні бізнеси, які не вийшли з РФ, очікує піар-катастрофа, як і компанії, що продовжували працювати в Німеччині за часів Третього Рейху — після війни на них дивитимуться так само, які і на нацистських колабораціоністів. З іншого боку, видання наводить приклад тих, хто успішно пережив репутаційні втрати: це IBM, що постачала технології нацистському режиму або навіть німецький Volkswagen, виробник так званого "народного автомобіля" Гітлера, якому минуле не завадило стати найбільшою автомобільною групою у світі.

До того ж такі компанії можуть пережити інформаційний шторм, який влаштовують їм представники громадськості в різних кінцях світу. Професор Центру сталого розвитку Копенгагенської школи бізнесу Андреас Раше зауважує, що фінансові наслідки для фірм, які потрапляють у скандали, зазвичай короткочасні. Чи пам´яємо ми скандал з "потогінними фабриками" Nike у 90-х? (Це коли робітники з бідних країн у жахливих умовах відшивають продукцію для розвинутих ринків.) За спостереженнями професора, споживачі схильні забувати негатив.

Це аж ніяк не означає, що компанії, які поставлять на карту репутацію заради російського ринку, виграють, принаймні довгостроково. Якщо РФ ізолюється та обрубить більшість ділових зв´язків зі світом, то бізнесам доведеться полишати країну. Але вже не з міркувань репутації чи моралі, за з фінансового розрахунку.

Полякам обіцяють золоті гори

Кампанія перед жовтневими парламентськими виборами в Польщі — це не лише тло для загострення "зернового" конфлікту з Україною, а й передусім битва між основними опонентами — правлячою парією "Право і справедливість" (ПіС) та опозиційною "Громадянською платформою" Дональда Туска. Обидві політсили, які і деякі інші учасники, схоже, вдалися до популістичних гасел, анонсувавши щедре збільшення витрат на соціальну сферу. Видання DW з´ясувало, що передвиборчі обіцянки "важать" дуже дорого: 120 млрд злотих ($27,7 млрд) на рік у "Громадянської платформи" і ще більше у ПіС. Але є серйозні сумніви щодо реалістичності таких витрат.

Для розуміння: це перші парламентські вибори з 1989 р., які відбуваються на фоні економічного спаду, хоча й невеликого (скорочення ВВП менше відсотка за перше півріччя). Збільшується й дефіцит бюджету: у 2024 р. він прогнозується на рівні 4,5% ВВП, або 164,7 млрд злотих: заплановані доходи становлять 683,5 млрд злотих, тобто $145 млрд. До того ж ЄС вирішив поки що утриматися від надання Польщі 35 млрд євро (близько 5% ВВП країни) через занепокоєння щодо відступу від демократії.

ПіС фокусується на питаннях нацбезпеки і оборони (з фінансуванням в розмірі 4% ВВП у 2024 р.) та міграції. Серед обіцянок партії підвищити виплати на дітей та забезпечити безкоштовну медицину для дітей та літніх людей, а також витрата 137 млрд злотих на збільшення зарплат працівникам держсектору та соціальні програми. А ще — модернізація багатоквартирних будинків, побудованих до 1989 р. (це 8 млн виборців). Програма "Громадянської платформи" передбачає підвищення зарплати вчителям і держслужбовцям на 1500 злотих, а також мінімальну зарплату в 6450 злотих з липня 2024 р. (порівняно з нинішньою в 4 000 злотих). Опитані виданням польські економісти вважають, що фінансувати такі обіцянки буде дуже складно — доведеться шукати шлях поповнення бюджету або ж від чогось відмовлятися.

Рейтинг-відкриття: хто на планеті найбільше замовляє продукти з доставкою

Згодьтеся, одна справа купити в інтернеті квитки чи навіть замовити гаджет, інша — обрати продукти з доставкою. Останні звично обирати власноруч — умовні помідори на екрані і в кошику можуть надто відрізнятися. Однак завдяки пандемії коронавірусу та появі нових онлайн-сервісів, доставка продуктів стала стрімко поширюватися в багатьох розвинених і розвиткових країнах.

А тепер інсайт. Здавалося б у передових країнах, де краще з технологіями, буде більше охочих до цієї послуги, але ні. За даними опитування Statista Consumer Insights, на крок попереду всіх — Індія, де 60% респондентів сказали, що користуються послугами доставки продуктів. Там компанії експериментували з різними концепціями доставки (онлайн і офлайн) ще до пандемії. Ствердно відповіли по 52% респондентів у Мексиці та Південній Кореї. У Великій Британії вже 49% замовляють продукти, здебільшого онлайн. А найбільш консервативними серед 21 країни, де проводилося опитування, виявилися Японія і Швейцарія. Там користуються цією послугою лише 20 та 10% населення, відповідно.

Нова ера в робототехніці

Не секрет, що сильна сторона роботів — складні обчислення, а поки що слабша – тонкі маніпуляції з предметами. Якби ж розробити такого робота, який би навчався рухатися, як люди. Вдалося ж створити великі мовні моделі (Large Language Models, LLM), такі як ChatGPT, що здатні комунікувати, як люди.

У корпорації Toyota стверджують, що так — і тут є прорив, пише New Atlas. У партнерстві з Колумбійським інженерним інститутом та Массачусетським технологічним інститутом японський автовиробник застосував новий підхід до навчання, заснований на політиці дифузії (Diffusion Policy), який відкриває двері до концепції великих поведінкових моделей (Large Behavior Models, LBM). Роботизований штучний інтелект спостерігатиме, як людина виконує певне фізичне завдання в реальному світі, а потім програмуватиме себе на виконання цього завдання в гнучкій манері. Це означає, що роботи стануть швидко підвищувати кваліфікацію, ґрунтуючись на людських інструкціях або демонстраціях і в результаті зможуть, наприклад, заходити на будмайданчик і виконувати найрізноманітніші завдання.

Видання пише, що ми живемо на світанку нової ери в робототехніці. І десятки компаній вже інвестують людиноподібних роботів, які можуть автономно орієнтуватися в наявних робочих просторах і виконувати завдання, які раніше були суто людськими.