У світі про економіку. Обвал валют з приходом Трампа, "мілітаризація" Кремнієвої долини і анатомія санкцій проти Росії

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми вибрали кілька актуальних статей і наукових робіт з-за кордону та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Сейсмічний ефект. Як тарифи Трампа струсонуть розвитові країни

На ринки, що розвиваються, чекають великі потрясіння, якщо обраний президент США Дональд Трамп запровадить вищі тарифи. Так вважає старший науковий співробітник Інституту Брукінгса, колишній головний економіст Інституту міжнародних фінансів Робін Брукс. На сторінках Financial Times він спрогнозував такий ланцюжок подій:

Високі тарифи на китайську продукцію в США підштовхнуть Пекін до різкої девальвації юаня. Девальвація буде потрібна, щоб утримати конкурентоспроможність китайського імпорту до США, а швидка девальвація — щоб не допустити відтоку капіталу населення за кордон на очікуваннях падіння курсу юаня. За оцінками Брукса, у разі накладання 60%-го тарифу на весь імпорт з Китаю (передвиборча обіцянка Трампа) та з урахуванням чинних тарифів, юань має ослабнути до долара на цілих 50% (щоб утримати ціни на китайські товари в США).
Це справить сейсмічний ефект: за юанем впадуть валюти інших розвиткових країн.
Ціни на сировинні товари також підуть униз. З двох причин. По-перше, країни, що розвиваються, розглядатимуть тарифну війну і нестабільність як негативний фактор для глобального зростання. По-друге, вони втрачатимуть купівельну спроможність, коли зміцнюється долар, у якому ведеться міжнародна торгівля. А це ще більше посилить девальваційний тиск на валюти країн-експортерів сировини. Актуально, зокрема, для Аргентини, Єгипету й Туреччини.
Потенційно жорстка тарифна політики Трампа надасть імпульс деглобалізації, внаслідок якої зростання з ринків, що розвиваються, переміщується назад до США. Це також зміцнить долар.
Чергове посилення долара вдарить по боргових ринках розвиткових країн. "Величезне зростання курсу долара за останнє десятиліття знищило прибутки іноземних інвесторів при конвертації в їхні рідні валюти. Ще одне значне зростання курсу долара завдасть більшої шкоди цьому класу активів і призведе до підвищення відсоткових ставок на ринках, що розвиваються", — вважає Брукс.

Отже, на думку наукового співробітника Інституту Брукінгса, найгірше, що можна зробити зараз, це прив´язати свою валюту до долара. А звідси випливає й головна порада: розвитковим країнам варто дозволити валютному курсу вільно плавати, навіть попри ризик прискорити інфляцію.

США повертають Кремнієву долину до оборонних проєктів

Регулярно відстежуючи глобальні тренди з виробництва зброї, ми вже розповідали про поворот Кремнієвої Долини до дефтеху. Йшлося про прецедент підтримки збройового стартапу з боку Y Combinator та загальне зростання низки інноваційних компаній, які прагнуть оновити американський арсенал. Сьогодні ж розповімо про те, як уряд США заохочує каліфорнійських інвесторів спрямовувати венчурний капітал на проекти з посилення національної оборони. Відповідний уривок з дослідження Citi Group цитує відомий економіст Адам Туз у своєму блозі. Інфомація буде особливо актуальною для українського дефтеху, який стрімко розвивається, але потребує більшої інституційної підтримки.

У 2015 р. Міністерство оборони США вирішило знову стимулювати до співпраці Кремнієву долину та інші технологічні центри, які після закінчення холодної війни відійшли від оборонних розробок на користь бізнесу, сфокусованого на комп'ютерних технологіях, електронній торгівлі та соціальних мережах. Для цього був створений Підрозділ оборонних інновацій (DIU), який зосередився на виявленні корисних для національної безпеки і оборони технологій, що розробляються в Долині та інших місцях. Зокрема, DIU укладає контракти та допомагає розробникам налагодити партнерські стосунки з великими замовниками. Саме цей підрозділ став плацдармом на Західному узбережжі США, який допоміг "технарям" краще зрозуміти, як вести бізнес з Міністерством оборони, та поширив ідею про те, що це патріотично. У фокусі уваги DIU штучний інтелект, автоматизація, кібернетика та інформатика, новітні технології, енергетика, людські системи і космос.

Позаяк DIU досяг успіху у фінансуванні численних проєктів, а геополітичне середовище стало більш загрозливим, венчурні фонди (інституційні і корпоративні) збільшили інвестиції в оборонно-промисловий сектор (понад $70 млрд за два роки). Важливо, що концентрація інвестицій значною мірою відображала пріоритети Міноборони США.

А серед найвідоміших компаній, які вже отримали венчурне фінансування, SpaceX, Anduril, Shield AI, Hawk-Eye 360, BETA, Ursa Major, Skydio і Helsing.

Цікаво, що більшість великих оборонних компаній створили корпоративні венчурні підрозділи, що підкреслює важливість стартапів у ВПК.

Маск візьметься різати бюджет США. Чи це зразок для України?

Цього тижня в українському медіаполі зрезонувала начебто внутрішньоамериканська новина про те, що обраний президент США Дональд Трамп створює Департамент урядової ефективності (Department of Government Efficiency, або DOGE) на чолі з Ілоном Маском та Вівеком Рамасвамі. Згідно з обіцянкою Маска, під ніж можуть попасти витрати на колосальні $2 трлн при сучасному федеральному бюджеті у 6,7 трлн.

Цікаво, що в Україні деякі активісти, що виступають за скорочення ролі держави в економіці, навели цю новину як приклад потенційно жорсткої, але правильної реформи. Утім, чи справді нам варто рівнятися на США? Щоб відповісти, з´ясуємо, що думають про нове заняття Маска в Америці, та поглянемо на структуру і динаміку державних витрат США.

Почнімо з припущення, якими методами може початися боротьба за урізання федерального бюджету. NYT дізналася подробиці, як діяв Маск у своєму бізнесі. Наприклад, після купівлі Twitter він зібрав нараду, де змусив відповідальних за фінанси компанії осіб звітувати за кожний рядок з величезної електронної таблиці витрат. Наприклад, він наказав вилучити деякі пункти, як-от автопослуги для керівників, і навіть звільнив відповідального за багатомільйонний контракт, пов´язаний з безпекою сайту, пояснивши, що його Tesla на цю мету витрачає набагато менше.

Численні співробітники, обізнані зі стратегіями Маска, стверджують, що він так відточив майстерність економії, що найчастіше вважає за краще скорочувати занадто багато, ніж занадто мало. "Технологічний магнат безжально скорочував витрати так сильно, що не витримували корпоративні процеси, а іноді навіть безпека продукції, а він філософствував про те, що може просто виправити все пізніше", резюмує видання слова співрозмовників.

Одержимість Маска економією в бізнесі можна проілюструвати таким випадком. Незадовго після покупи Twitter він особисто висмикнув вилку з розетки серверного комп'ютера, щоб прискорити закриття одного з дата-центрів компанії і припинити платити за оренду приміщення. Власника не зупинило, що після цього перестав працювати інструмент для моніторингу незаконної діяльності в соцмережі, що змусило співробітників працювати понаднормово, щоб переналаштувати інфраструктуру.

Утім, видання зазначає, що економія у власних компаніях це не те саме, що скорочення державних витрат, які регулюються безліччю законів і процедур. Федеральний бюджет ухвалює Конгрес, і будь-яке значне скорочення може зачепити соціальні програми, що викличе негативну реакцію зацікавлених сторін.

Розвиваючи цю тему, Investopedia посилається на експертну думку про те, що Маску просто не вдасться провести свої ідеї через законодавців. "Важко зрозуміти, де будуть знайдені додаткові джерела скорочення витрат (і цим скороченням, як правило, чинять опір обидві партії в Конгресі)", відзначають економісти Brean Captial Джон Райдінг і Конрад Деквадрос.

Для порівняння, найбільша урядова програма Social Security фінансується на $1,45 трлн…

Поточна структура витрат федерального бюджету США і пропонований обсяг скорочення

Investopedia також розглядає тему загальним планом та в історичній перспективі. Йдеться про те, що Дональд Трамп за своєї першої каденції не надто переймався економією, а навпаки, збільшив федеральний бюджет на 50% до кінця повноважень. Варто зауважити, що частково це пов´язано з реакцією на пандемію COVID. До речі, державні витрати продовжили зростати і за часів Джо Байдена, якому також довелося боротися з наслідками коронакризи.

Сказане підводить до подвійного висновку. З одного боку, враховуючи бум федеральних витрат у минулі роки, пропоновані Маском скорочення менш як на третину (на $2 трлн з $6,7 трлн) вже не виглядають надзвичайно великими. Але навіть попри це, ідея видається політично непрохідною як через інтереси конгресменів, так і зважаючи на мінливу позицію самого Дональд Трампа, який діяв інакше, ніж декларує зараз.

І ще один висновок для України: США не можуть бути зразком в урізанні державних витрат хоча б тому, що в нас і не було величезного їх збільшення в минулі роки, якщо винести за дужки бюджет оборони, який ми не можемо скорочувати.

Антиросійський рецепт. Як насправді працюють санкції

"Чи працюють санкції?" — це питання для нас найбільш актуальне стосовно Росії, хоча ще задовго до повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 р. економічні санкції стали інструментом Заходу для протидії загрозам глобальної безпеки та порушенню міжнародного права (вже до того моменту їхня кількість майже потроїлася з початку століття). Щоб наблизитися до відповіді, звернемося до нещодавнього спецвипуску журналу Security and Human Rights під назвою "Війна в Україні та її довгострокові наслідки для безпеки і прав людини". А саме розглянемо опубліковану в ньому статтю "Санкції проти Росії…" всесвітньовідомих експертів з санкційної політики — Пітера ван Бергейка, професора макроекономіки та міжнародної економіки Міжнародного інституту соціальних наук Університету Еразма, редактора Research Handbook on Economic Sanctions (Edward Elgar) та Лариси ван ден Херік, професорки міжнародного публічного права в Центрі міжнародних правових досліджень імені Гроція Лейденського університету.

Так, вони стверджують, що в оцінці санкцій потрібно виходити з їхньої мети. Навіть ефективні санкції, які завдають шкоди агресору, але не змінюють його поведінку, часто вважаються невдалими. А успіху в цьому не так легко добитися через кілька перешкод, одна з яких — небажання країн і організацій, які накладають санкції, вдаватися до найбільш болючих заходів через страх самим зазнати втрат, бо всім сторонам "доведеться відмовлятися від взаємовигідних переваг міжнародної торгівлі". Власне ще одна необхідна умова для успіху санкційної політики — це наявність значних торговельних зв´язків до накладання обмежень. Автори дають п´ять порад, як зробити економічні санкції дієвими:

Немає торгівлі — немає результату.
Замість стискати лещата — вдарте молотком. Санкції треба застосовувати швидко і бити боляче. Що більше часу спливе до повного їх запровадження, то менша ймовірність успіху.
Санкції від однієї країни не спрацьовують. До процесу потрібно залучати якомога більше країн і міжнародних інституцій.
Не перестарайтеся. Що вища мета санкцій — то нижча ймовірність успіху.
Санкції проти демократій працюють краще, ніж проти автократій.

У випадку з Росією важливу роль відіграють торговельні зв'язки (фактор 1) та поява інституційних санкцій (фактор 3). Однак авторитарна організація країни-агресора (фактор 5), висока мета припинення війни (фактор 4) і повільний запуск санкцій (фактор 2), особливо з боку Євросоюзу, зменшують очікуваний ефект. Як зазначають Бергейк і Херік, лише після шостого пакету санкцій ЄС та зниження цін на вуглеводні на початку 2023 р. економіка РФ справді відчула удар, а до того єдиним дуже болісним заходом було заморожування валютних активів російського центробанку.

Не можна обійти увагою й факти: російська економіка спрацювала набагато краще, ніж прогнозували їй міжнародні інституції типу МВФ навесні 2022 р., і з 2023 р. навіть повернулася до зростання. Чому санкції не так сильно "кусаються"? Крім описаних вище факторів, Бергейк і Херік звертають увагу ще на кілька аспектів: російські статдані можуть бути викривлені (автократії змінюють звітність на свою користь), зростання російського ВВП не відображає прогресу в економічному добробуті (надмірні ресурси кинуто на ВПК), а скорочення експорту російської нафти і газу у 2022-му компенсувалося в грошах підвищенням світових цін на енергоносії. Важливо, що Росія знайшла партнерів, як-от Китай та Індію, готових купувати її товари, передусім вуглеводні. З іншого боку, розрив між ситуацією "як є" і "як могло бути без санкцій" зовсім не на користь країні-агресору.

Одним з найбільших інсайтів є наведені нижче графіки з більш раннього дослідження Бергейка. Розраховані в результаті моделювання криві демонструють прогнозований ефект санкцій з плином часу:

Передбачуваний ефект санкцій проти Росії за роками: витрати на оборону (на душу населення) і вплив на політичного керівника

Як бачимо, спочатку вплив санкцій був найбільшим: оборонні витрати на душу населення знизилися, хоча й потім почали швидко зростати, тоді як сам диктатор, схоже, спершу відчував санкційні удари значно сильніше, а вже на четвертому році війни він, можна сказати, повністю до них адаптується.

"Санкції справді створюють вікно можливостей у цьому випадку, але модель також показує, що це вікно закривається середньостроковій і довгостроковій перспективі", — резюмують автори.

Вікно вже закривається.

Як санкції загартували Іран

Для глибшого розуміння впливу санкцій варто розглянути ще один промовистий кейс. Отже, з початку століття зросла роль економічних санкцій як інструменту зовнішньої політики. Іран — класичний приклад країни, яка свого часу, після ісламської революції 1979 р, наразилася на санкції західного світу, передусім США, які були суттєво розширені у 2000-х і 2010-х рр. (з деякими послабленнями у певні періоди). Але наскільки ефективними виявилися такі санкції? Чи досягають вони результату і якою ціною? Випадок санкцій США проти Ірану є особливо повчальним. Саме цю тему в новій книжці "How Sanctions Work: Iran and the Impact of Economic Warfare" ("Як працюють санкції: Іран і вплив економічної війни") проаналізувала група дослідників Близького Сходу у складі фахівців з економіки, антропології та міжнародних відносин.

Висновки невтішні. Понад чотири десятиліття Іран, країна, що культивує антиамериканізм, була об'єктом зовнішньополітичного занепокоєння Штатів. Поступово Вашингтон став розглядати санкції як майже неминучу необхідність. Жорсткі санкції США викликають шокові хвилі як в економіці та політичній культурі держави, проти якої вони спрямовані, так і в повсякденному житті громадян. Але основна мета — викликати повстання або змінити поведінку правлячого істеблішменту — у випадку з Іраном так і не досягнута. Ба більше, виявилося, що надмірно покладатися на економічні санкції контрпродуктивно. Вони лише збідніли місцеве населення (особливо середній клас), але посилили іранську державу, внутрішні репресії та войовничу налаштованість Тегерана відносно США та їхніх союзників у регіоні.

Наведемо промовистий приклад, що стосується економіки Ірану. Як показано на графіку нижче, ненафтовий ВВП країни у 2021 р. становив 86% від загального ВВП порівняно з 71% у 2006 р. До того ж цей показник зростав швидшим темпом. Такий стан справ давав упевненість місцевим прихильникам жорсткої лінії, які намагалися показати, що ісламська республіка, навіть попри обвал нафтолового експорту після 2011 р., може не лише протистояти санкціям, а й розвиватися.

ВВП і ненафтовий ВВП Ірана у 2006—2022 рр., $ млрд за ПКС

Загалом, на думку дослідників, економічні санкції Заходу лише підштовхують "покарані" країни до опору — Китай і Росія вже вивчили досвід Ірану і навіть готуються кинути виклики міжнародному порядку на чолі з США та спробувати підірвати глобальні торговельні зв´язки, засновані на доларі.

На жаль, автори не пропонують дієвих механізмів, як можна зупинити войовничі диктатури (тут варто повернутися до дослідження, описаного в попередньому параграфі). Однак їхні висновки варті уваги, щоб не потрапити в пастку ілюзій, що можна придушити таких агресорів, як Росія, лише обмеженням їхніх нафтових доходів або іншими інструментами економічного тиску.