У світі про економіку. Велика п'ятірка торговельної війни, ефект мегаколайдера та епоха фейкових працівників

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Тарифна битва: важелі впливу США і "партнерів"

Діючи за планом (як кажуть у Білому домі) чи злякавшись падіння бірж та розпродажу американських облігацій, (як вважають скептики) президент США Дональд Трамп відклав на 90 днів підвищення митних тарифів для більшості країн, хоча й при цьому збільшив їх на продукцію з Китаю до 125%, а згодом і до 145% (але з виключеннями). Ми докладно аналізували причини і сценарії розвитку подій у двох недавніх статтях, написаних у розпалі дискусій щодо ймовірного початку глобальної торговельної війни. Про ці сценарії, які хоч і поставлені на паузу, все ще лишаться актуальними, можна прочитати за посиланнями:

А тепер, за твердженням Трампа, інші країни мають думати, як укласти найкращу угоду з США… У його розумінні доступ до "чудового американського ринку" вирішує все, чи майже все, тому торговельні партнери опинилися в принизливій позиції. Але хто саме найбільш залежить від Штатів? Спершу розглянемо ситуацію в цій Трамповій парадигмі.

Портал Statista пропонує подивитися, на експортно-імпортні операції США з їхніми найбільшими торговельними партнерами:

Як бачимо, з помітним відривом попереду Євросоюз, звідки США отримують 18% імпортних товарів. Далі йдуть Китай, Мексика і Канада, на які припадає приблизно по 1/7 всіх товарних закупок Штатів за кордоном. Але це не вся історія. Наскільки болючими будуть удари Трампа залежить від того, яка частка всього, що продає світові кожна окрема країна (чи союз), поставляється саме на американський ринок. З цього погляду найбільші виклики для Мексики і Канади — 80% і 76% їхнього експорту припадає на США. Китай поставляє американцям близько 1/7 свого експорту, а от залежність ЄС від Штатів виявляється меншою — лише 8% виробленого там відправляється на американський ринок.

Тепер поглянемо на інший бік торгівлі США зі світом. Попри те, що вони купують набагато більше товарів, ніж продають, їхній експорт також значний і припадає плюс-мінус на ті самі країни (нижній графік). Отже, мита у відповідь від цих партнерів теж будуть відчутними. Станом на зараз відомо, що над дії Вашингтона Пекін відповів 125%-ми митами (додатковий тариф на імпорт ЄС в США мав становити 20%, але був відкладений на 90 днів).

Це все в парадигмі Трампа. Однак повна картина набагато складніша. Міжнародна торгівля передбачає взаємозалежність на всіх рівнях. Надання права іншим країнам продавати на ринку США не може розглядатися виключно як привілей, адже американці в обмін на долари отримують реальні речі — від споживчих товарів до виробничого обладнання. Якщо кінцева продукція і ресурси з інших країн стають дорожчими, то не лише мешканні США платитимуть за імпорт більше, а й численні американські підприємства можуть зіштовхнутися виробничими проблемами. І це з точністю до навпаки те, чого хотів би добитися Трамп. 

Робота над помилками. Чому Трамп боїться торговельного дефіциту

Дональд Трамп вважає дефіцит у товарній торгівлі з іншими країнами свідченням того, що ті "оббирають США". Однак таке переконання, з якого й виростають ідеї про високі тарифи мало не проти всього світу, засноване щонайменше на двох помилках у сприйнятті впливу імпорту на ВВП, пише американський економіст Ноа Сміт у блозі з промовистою назвою "Торговельний дефіцит не робить країну біднішою".

По-перше, наявність імпорту сама по собі не зменшує ВВП, як можна було б виснувати з відомої формули: GDP + C + I + G + X - M (ВВП = споживання + інвестиції + держзакупівлі + експорт - імпорт). Аналітики Трампа просто не розуміють, що імпортні товари спершу додаються до споживання та інвестицій, тому наприкінці їхню вартість технічно треба відняти (адже це продукція, вироблена поза межами країни).

По-друге, помилкова й думка про те, що імпорт обов´язково і повністю буде заміщений внутрішнім виробництвом. Якщо через нові бар´єри чи заборони, в США завезуть на пральну машину менше, то це ще не означає, що місцевий виробник випустить на одну одиницю більше. Інший варіант — американці залишаться без пральної машини і, отже, стануть біднішими.

Економіст наголошує, що хоча імпорт не впливає на ВВП прямо, він має опосередкований ефект. Наприклад, коли американські заводи закриваються через засилля товарів з-за кордону — це зрештою мінус. Але — і про це часто забувають — напрямок впливу може бути й іншим: якщо імпортувати, наприклад , капітальні товари типу станків, щоб виробляти на них, скажімо, машини — то можна, навпаки, індустріалізувати країну і наростити ВВП. "Коли ми міркуємо про торговельний дефіцит США, ми зазвичай думаємо про споживчі товари — дешеві китайські телевізори тощо. Але США також імпортують пристойну кількість капітальних товарів, які американські компанії використовують для виробництва та продажу речей… У 1990-х рр. у нас був дефіцит торговельного балансу, але водночас спостерігався інвестиційний та експортний бум", — пояснює Ноа Сміт на цьому і багатьох інших прикладах.

Отже, якщо ви вважаєте, що промисловість важлива не лише через її внесок у ВВП (як я), тоді дефіцит торгівлі з Китаєм, ймовірно, є важливим питанням, яке слід вирішити.

Наостанок він наголошує на багатоаспектності проблеми дефіциту торгівлі, особливо з Китаєм, від якого США не хотіли б потрапляти в залежність. Але стверджує, що Трамп діє неправильно. "Тарифи на Китай могли б бути частиною великої стратегії, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності американського виробництва. Але широкі тарифи на всіх торговельних партнерів Америки, на кшталт тих, які щойно запровадив Трамп, з великою ймовірністю прискорять деіндустріалізацію Америки – навіть якщо вони також зменшать торговельний дефіцит. Зрештою, для США важливим є не скорочення імпорту, а збільшення експорту". 

Майбутній кільцевий колайдер: вплив на економіку

Останнім часом у публічній площині загострилося протистояння між прихильниками і противниками чергового "будівництва століття" — прооєкту мегаприскорювача елементарних частинок під управлінням Європейської організаціє з ядерних досліджень (ЦЕРН). Приблизно з 2040 р. він мав би стати заміною Великому адронному колайдеру (ВАК), завдяки якому, зокрема, вдалося підтвердити існування бозона Хіггса та відповідного поля, що пронизує всесвіт і відповідає за надання маси фундаментальним частинкам. 

Отже, на межі Франції і Швейцарії (див. ілюстрацію) планується побудувати ще один тунель у 91 км завдовжки під Майбутній кільцевий колайдер (Future Circular Collider, FCC), який зможе забезпечити енергію зіткнень частинок до 100 тераелектронвольт (ТеВ). Для порівняння: 27-кілометровий ВАК дає можливість працювати з енергіями зіткнень до 14 ТеВ. Важливо, що кошторис нового проєкту перевищує $30 млрд — це приблизно втричі більше, ніж знадобилося для побудови діючого колайдера.

Майбутній кільцевий колайдер порівняно з ВАК

У ЦЕРН наполягають на доречності таких інвестицій задля нових можливостей у дослідженні світобудови — від потенційного відкриття нових фундаментальних частинок чи взаємодій до точнішого розуміння властивостей поля Хіггса та розкриття природи темної матерії і темної енергії.

У звіті ЦЕРН міститься економічне обґрунтування проєкту. Зокрема, зазначається, що він має потенціал створити "значну економічну цінність через пряму та непряму зайнятість, передачу технологій та інноваційні побічні ефекти в різних секторах".

Спираючись на загальні знання, ми можемо очікувати, що крім основної мети — дослідження Всесвіту через глибше розуміння фізики елементарних часток — проєкт FCC, у разі його реалізації, супроводжуватиметься більш "приземленими", економічними ефектами. Так, розробки для FCC можуть застосовуватися, наприклад, за такими напрямками:

• Надпровідні матеріали та магніти: медична візуалізація (зокрема МРТ), передача електроенергії без втрат, дослідженнях термоядерного синтезу.
• Вакуумні технології: виробництво напівпровідників, продуктів харчування.
• Кріогеніка: медицина, вантажоперевезення.
• Електроніка: надчутливі детектори для медичної діагностики, промислової автоматизації та систем безпеки.
• IT та обробка даних: хмарні обчислення, проєкти штучного інтелекту.

Крім того, підготовка в рамках проєкту FCC висококваліфікованих фахівців — вчених, інженерів та техніків – сприятиме розвитку науково-технічної освіти та формуванню висококваліфікованої робочої сили для різних галузей. Однак у процесі оцінки варто мислити альтернативами, які, особливо в цьому випадку, виходять далеко за межі економіки. Як пише Guardian, чимало вчених занепокоєні, що Майбутній кільцевий колайдер може поглинути фінансування субатомної фізики на десятиліття вперед (нагадаємо, це $30+ млрд) і залишити без ресурсів нові перспективні напрямки досліджень. Вони натякають, що ЦЕРН, просуваючи проєкт нового колайдера, керується більше власними інтересами, а не об´єктивними потребами наукової спільноти. Скептики вказують, що технологій, які б дозволяли прискорювати протони до найвищих енергій, "пропонованих" Майбутнім кільцевим колайдером, досі не існує, або ж за десятиліття можуть з´явитися набагато дешевші способи розганяти частинки до потрібної швидкості. Не дивно, що навіть журнал Nature констатував, що зараз триває "битва за майбутнє фізики елементарних частинок".

Штучний інтелект створив ринок фейкових працівників

Уявіть онлайн-співбесіду в успішній IT-компанії, яка наймає кращих програмістів з усього світу. На екрані кандидат, який, здається має всі документи і потрібну компетенцію для посади старшого інженера. Він розповідає про себе… Аж раптом рекрутер помічає, що міміка співрозмовника не завжди синхронізується з його словами. Це реальна історія, в якій кандидат (до речі, походженням з Росії) використовував діпфейк-програму та інші інструменти генеративного ШІ, щоб обманом влаштуватися на віддалену роботу у стартапі Pindrop Security, що займається голосовою автентифікацією.

Це показовий приклад, що епоха ШІ приносить не лише нові можливості, а й безпрецедентні виклики на ринку праці, пише CNBC.

Згідно з дослідженнями консалтингової компанії Gartner, вже до 2028 р. кожен четвертий кандидат на роботу у світі може виявитися фейковим. За допомогою ШІ шахраї швидко відточують майстерність у створенні підроблених профілів, фотографій, рекомендацій, документів та навіть фальшивих облич і голосів у режимі реального часу.

Якщо компанії прогавлять шахрая, то зіштовхнуться з ризиками різного масштабу. Чи не найменший — оплачувати працю бозна кого. І хоча такі самозванці іноді навіть чудово справляються з роботою, вони можуть також встановити шкідливе програмне забезпечення, щоб вимагати викуп у компанії, або викрасти дані про клієнтів, комерційну таємницю чи кошти…

Зі зрозумілих причин особливо цінною мішенню для шахраїв є технологічні компанії, які часто наймають фахівців віддалено та добре платять. Але проблема не обмежується цією галуззю. Відомо, що понад 300 американських фірм помилково найняли самозванців, пов'язаних з Північною Кореєю, для роботи в сфері телекомунікацій. Ошуканими виявилися національна телевізійна мережа, оборонний виробник, автовиробник та інші компанії зі списку Fortune 500, а шахраї "заробили" мільйони доларів для підтримки режиму Кім Чен Ина. Загалом індустрія фальшивих працівників вийшла за межі Північної Кореї і включає злочинні угруповання, розташовані в Росії, Китаї, Малайзії та Південній Кореї.

У відповідь на виклики зростає сектор послуг з перевірки особистих даних та відсіювання фальшивих пошукачів, серед таких компаній у Штатах — iDenfy, Jumio і Socure.

Утім, ситуація погіршується, бо на загал більшість HR-менеджерів ще не усвідомлюють ризики, пов'язані з такими псевдокандидатами, тим більше, що вони не звикли перебувати на "передовій лінії" безпеки. А з покращенням технологій глибоких фейків, уникнути відповідних ризиків без професійної допомоги буде ще важче і важче.

Християнський націоналізм: як релігійна ідентичність визначає економічну "правоту"

Во істину Біблію можна прочитати абсолютно по-різному. Якщо деякі ліві мислителі вважають Христа чи не першим економічним реформатором на користь бідних, посилаючись на його заклики ділитися майном, а надлишок віддавали нужденним, то консервативні віряни США, схоже, дотримуються зовсім іншої думки.

Американські соціологи доводять зв´язок між релігійною ідентичністю та економічними поглядами, зокрема, на питання оподаткування. У центрі нового дослідження Семюеля Перрі з Університету Оклахоми і Рут Браунштейн з Університету Коннектикуту — послідовники так званого християнського націоналізму в США, які виступають проти перерозподілу на користь малозабезпечених груп чи екологічних програм.

Християнський націоналізм визначаються баченням сакральності та вищості певного типу суспільного устрою, вкоріненого в (білих) протестантських традиціях Америки. Згідно з цією ідеологією, наголошується в роботі, саме консервативні християни повинні мати свободу, тоді як групи, які розглядаються як загрози (наприклад, ліві, іммігранти, феміністки, расові, релігійні та сексуальні меншини) варто контролювати.

Під цю концепцію підлаштовуються й погляди християнських націоналістів на роль держави та економічну політику. Так, держава набуває легітимності лише тоді, коли максимізує свободу "своєї" спільноти (консервативних християн) і допомагає контролювати "чужі" групи. Тому християнські націоналісти часто виступають проти високих податків і соціальних витрат, вважаючи, що кошти використовуються для допомоги тим, хто на це "не заслуговує", наприклад, іммігрантам, "соціалістам" чи навіть іншим країнам. При цьому прогресивна шкала оподаткування, яке передбачає вищі відсоткові ставки для багатих, розглядається як "крадіжка" і порушення священної приватної власності. Навіть податки на охорону навколишнього середовища можуть розцінюватися як втручання держави в економічну свободу "своїх".  

Автори стверджують, що християнський націоналізм формує систему переконань, в якій оподаткування розглядається як загроза для бажаного соціального порядку, особливо коли воно перерозподіляє ресурси або підтримує "чужі" групи.

І ще два важливих висновки Перрі і Браунштейн: зв'язок християнського націоналізму з опозицією до оподаткування сильніший серед білих американців, ніж серед чорношкірих, і найчастіше більш виражений серед лібералів і демократів, бо ті, хто стоїть на ідеологічно правих або партійних позиціях, в основному виступають проти значного оподаткування незалежно від їхньої релігійної ідентичності.

Нарешті, ще одне актуальне спостереження: протягом американської історії християнський націоналізм мобілізували такі соціальні рухи, як Ку-клукс-клан, Біла сила (White power), рух Чаювання (Tea Party movement) і… трампізм.