У світі про економіку. Американська ставка на зайнятість, автомобільний бліцкриг Китаю і розквіт соціальних казино

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

ФРС почала зниження ставок: це сигнал перемоги чи шаманізм?

Найбільшою подією тижня у фінансовому світі стало рішення Федеральної резервної системи (ФРС) США вперше за понад чотири роки знизити відсоткові ставки. Точніше ФРС встановлює цільовий діапазон відсотків, за якими комерційні банки надають один одному короткострокові кредити (овернайт). Банки дають позики, використовуючи залишки на своїх рахунках у ФРС — федеральні фонди (federal funds). Отже, 18 вересня монетарна влада США вирішила знизити цільову ставку за федеральними фондами (federal fund rate target) на 50 базисних пунктів — з діапазону 5,25–5,5% до 4,75–5% річних. А вже зниження цієї планки по ланцюжку має здешевити кредити в банківській системі.

Таким ходом ФРС розпочинає так званий цикл зниження ставок, що, за очікуваннями, матиме далекосяжні наслідки. Вважається, що нижчі відсоткові ставки (які впливають і на дохідність держоблігацій США) спонукають інвесторів загалом активніше вкладатися в акції та більше звертати увагу на ринки розвиткових країн. Нижчі ставки також мали б дати поштовх самій економіці Штатів, бо роблять доступнішими фінансові ресурси як для бізнесу, так і для потенційних споживачів. Нарешті, цей чинник мав би зменшити безробіття, яке в США наразі становить історично прийнятні 4,2%, але темпи зростання ринку праці затухають. З іншого боку, зниження відсоткових ставок пов´язують з інфляційними ризиками, адже гроші стають доступнішими.

Треба наголосити, що ФРС, на відміну від деяких інших центробанків (зокрема й НБУ), має чітко визначений подвійний мандат: не тільки забезпечувати стабільність цін, а й сприяти максимальній зайнятості. Враховуючи, що інфляція в річному обчисленні вже опустилася до 2,5% за мети в 2%, відповідальні фахівці ФРС упевнилися в тренді і відтак вирішили знизити цільову відсоткову ставку. "Ризики для досягнення цілей щодо зайнятості та інфляції є приблизно збалансованими", — пояснили вони.

Уся ця передісторія не тільки пояснює суть подій, а й сприяє розумінню аргументації економістів, які ламають списи навколо дій ФРС. Наведемо два приклади. На цьому тижні лауреат "Нобеля" з економіки, професор Прінстонського університету Пол Кругман хвалив американських центральних банкірів. Водночас професор Техаського університету в Остіні, колишній виконавчий директор Об'єднаного економічного комітету Конгресу США Джеймс Гелбрейт категорично заперечив тут заслуги ФРС.

Кругман на сторінках NYT навів більшість з перелічених вище аргументів та переможно проголосив: "Ми виграли війну з інфляцією, і ми зробили це без рецесії чи значного зростання безробіття". На його думку, серія підняття відсоткових ставок з 2022 р. стала причиною перемоги над інфляцією, а ФРС виступила в ролі "короткострокового менеджера економіки".

А Гелбрейт у блозі на Project Syndicate порівнює дії ФРС з шаманізмом. Він указує, що між описаною монетарною політикою та подоланням інфляції немає причинно-наслідкового зв´язку, бо зростання цін сягнуло піку ще в червні 2022 р., коли ставки тільки-но почали підвищуватися, і відтоді рівень цін знижувався через інші фактори: "пов'язані з пандемією шоки, перебої з постачанням та маніпуляції з цінами на нафту пройшли і покинули американську економіку". А висновок з його слів такий: процентні ставки були і досі залишаються зависокими, що погано для бізнесу і ринку праці та може загрожувати рецесією.

Китай захоплює світ на автомобілях

Китай розпочав глобальний автомобільний бліцкриг, попереджає відомий у світі автомобільний експерт Майкл Данн — гендиректор Dunne Insights, консалтингової компанії, що спеціалізується на світових ринках електромобілів та ланцюжках постачання акумуляторів. Таку думку він відстоює у своєму блозі, аналізуючи останні ринкові дані і тенденції. Вони справді вражають.

Данн наголошує, що цьогоріч Китай зміцнить свої позиції експортера №1 та візьме планку в 6 млн автомобілів, проданих до понад 100 країн. Графік нижче показує, як китайці лише за чотири роки наростили експорт авто приблизно у шість разів:

"Якщо Китай може зробити стрибок з 1 млн експорту в 2020 р. до 6 млн у 2024 р., то що завадить Китаю експортувати 12 млн авто на рік до 2028 р? І що завадить потужному автомобільному бліцкригу Китаю зруйнувати 100-річне домінування західних автомобілів?" — ставить запитання експерт.

Можливо, це риторичний прийом, але ринкові тенденції свідчать на користь того, що всі відповіді можуть бути ствердними. Ось ще порція вражаючої статистики. Середня ціна китайських авто $19 тис. — а це більш як удвічі дешевше, ніж у їхніх основних конкурентів, тому споживачі в кожному часовому поясі залишають свої "шевроле", "фольксвагени" і "хонди" на користь нових моделей від Chery, MG, Changan та BYD.

Показовий приклад Бразилії, шостого за величиною автомобільного ринку у світі. Сюди в першому півріччі китайські виробники відправили 175 тис. автомобілів, що на 450% (!) більше, ніж за аналогічний період торік. Водночас Chevy, Jeep and Fiat сукупно втратили 125 тис. бразильських клієнтів на користь китайських брендів.

Найважливіше, що конкурента суперперевага китайських виробників — ціна — є стійким, а не мінливим фактором. Китай має неперевершені масштаби, швидкість, ланцюги поставок і потужні субсидії для автовиробників. А в компаній BYD та SAIC є навіть власні судна Roll-on/Roll-off для транспортування авто через океани. Примітно, що провідний автовиробник країни BYD, яка прогнозовано продасть вже 4 млн машин на рік (це лише трохи менше ніж у Ford) ще далеко не очолює список експортерів — перші три позиції в ньому займають китайські державні підприємства.

Це, напевно, свідчить, що у Піднебесної є потенціал для подальшої експансії на світові ринки.

Міцний горішок для Китая

Крім глобальних ринкових стратегій, у Пекіна, як відомо, є комплексні методи впливу на окремі країни. Не секрет, що Пекін дедалі активніше намагається збільшити свою вагу, особливо в регіоні Південно-китайського моря, використовуючи для цього як економічні проекти, так і інформаційні кампанії. Утім, однією з найважчих економічних й інформаційних цілей для нього є Філіппіни, які мають міцні історичні та військові зв´язки із США. Попри те, що в період свого правління (2016–2022 рр.) президент Родріго Дутерте заявив про поворот країни від у бік Китаю і Росії[, його наступник Фердинанд Маркос-молодший зараз прагне переналаштувати зв´язки з Пекіном, шукаючи інших економічних партнерів.

Видання South China Morning Post проаналізувало методи Китаю та результати, яких йому вдалося і не вдалося досягти на Філіппінах, посилаючись на свіжий звіт AidData від лабораторії Глобального дослідницького інституту Вільяма і Мері (США) та Asia Society Philippines.

Отже, в інформаційному полі Китай просуває свої інтереси двома ключовими каналами – укладанням численних партнерств з філіппінськими ЗМІ, згідно з якими вони отримують безоплатний контент для вільного тиражування, та навчанням місцевих журналістів, щоб узгодити їхні погляди з потрібними наративами, наприклад щодо ініціативи "Один пояс – один шлях".

В економічному контексті Китай намагається позитивно представити свої інвестиції як добросусідську фінансову допомогу, щоб посилити інфраструктурний поштовх Філіппін. Тільки з 2016 по 2022 рр. компанії з материкового Китаю і Гонконгу інвестували у цю країну $1,7 млрд.

Однак, попри всі зусилля Пекіна, такі заходи поки що мають обмежений ефект. Філіппінцям не подобаються дії Китаю в Південно-Китайському морі (доходить до сутичок між судами країн), і вони не вірять у нього як надійного економічного партнера. Червневе опитування взагалі показало, що 76% громадян вважають Китай найбільшою загрозою. Торік Філіппіни навіть відмовилися від флагманських інфраструктурних проектів, які планувалося фінансувати за рахунок китайської допомоги, посилаючись на "обтяжливі умови і високі відсоткові ставки".

Але гра не завершена. Пекін, схоже не полишає заохочувати філіппінських політиків та журналістів прихильніше ставитись до Китаю як джерела інвестицій. Дехто з опитаних виданням експертів вважає, що колись зусилля китайців можуть дати ефект мультиплікатора, якщо знайти і "культивувати" у філіппінському суспільстві таких впливових осіб, меседжі яких резонували б з інтересами місцевої аудиторії.

Безкоштовні казино як бізнес

Кейс може бути цікавим представникам українського гемблінгу та поціновувачам азартних ігор в час, коли Україна взяла цей ринок під жорсткий державний контроль.

У світі набирають популярності соціальні казино як прибутковий бізнес. Йдеться про інтернет-платформи, які надають можливість грати в ті ж самі ігри, отримувати ті самі враження, що й на онлайн-казино (слоти, покер, бінго), але без можливості робити ставки на реальні гроші. Джерелом монетизації є бажання гравців мати доступ до ігор: відвідувачі можуть платити за час на гру, отримання більшої кількості фішок. І хоча модель соціального, або безкоштовного казино може використовуватися гемблінговими компаніями як канал "невимушеного" залучення нових клієнтів, вона добре працює і як самостійний бізнес, який дає дедалі більше прибутків, пише видання iGB, що спеціалізується на індустрії азартних ігор.

Очікується, що глобальний дохід від соціальних ігор сягне $29 млрд до 2026 р. Особливо активно цей ринок розвивається Азії ($6,5 млрд станом на 2022 р.), де значно більше обмежень для легальної онлайн-гри на гроші. Наразі три найбільші оператори соціальних казино — Playtika, Pixel United і SciPlay — становлять майже половину світового ринку.

Перевага соціальних казино у суттєво нижчих витратах. Вони, як правило, не вважаються азартними іграми і не потребують державного ліцензування (це також можливість швидко виходити на нові ринки), вони не здійснюють виплат гравцям, а тому економлять на обробці платежів тощо. Отже, самі ігри — це найбільша схожість між соціальними і звичайними онлайн-казино, їхні бізнес-моделі значно відрізняються.

Як працюють кумедні відгуки в онлайн-ритейлі: дослідження

Успішні онлайн-продавці, як правило, дуже серйозно ставляться до відгуків про свої товари. Зрозуміло, що серед них можна натрапити на фейкові коментарі, замовлені самими ритейлерами чи виробниками — якщо потенційні клієнти розуміють обман, це, напевно, відвертає їх від покупки. Однак є ще один бік питання — стилістика і тональність самих відгуків, незалежно від того, написані вони на замовлення чи ні. Дослідники з Fox Business School Університету Темпл спробували з´ясувати, чи мотивують людей до покупки кумедні чи саркастичні відгуки (які зазвичай мають на меті розважити читача, говорячи щось правдиве про продукт).

Для цього провели два онлайн-експерименти, під час яких просили близько 450 учасників прочитати серію відгуків про товари, заснованих на реальних відгуках з Amazon. Деякі з них були справжніми, а інші — підправленими, щоб звучали смішно або саркастично. Після цього учасників запитали про рівень їхнього задоволення процесом, впевненості щодо товару та імовірність, що вони його куплять.

Аналіз відповідей показав, що гумористичний відгук, порівняно з серйозним коментарем, справді підвищує задоволеність потенційних клієнтів та ймовірність покупки за рахунок підсилення розважального компонента. Але за певних умов: це спрацьовує з товарами, які купуються імпульсивно. Якщо ж ідеться про складну техніку, наприклад телевізор, то кумедний відгук, швидше за все, матиме протилежний ефект — збиваючи з пантелику, він віддаляє читача від детальнішої оцінки характеристик та знижує його оцінку потрібності саме цього товару.