У світі про економіку. Китайське автомобільне диво, топ-15 оборонних бюджетів і 35 ШІ-моделей

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Тарифна стіна: як Китай розігнав свій автопром

Запаморочлива новина зі світового авторинку про те, що китайський гігант BYD цьогоріч планує подвоїти (!) експорт електромобілів до 800 млн шт. сколихнула інформаційний простір та мала відгомін на кількох українських сайтах. І це при тому, що загалом, включно з рідним ринком, BYD продає 4,27 млн електрокарів на рік і в 2025 р. планує додати до цього результату ще понад мільйон. Але ця популярна новина спонукає замислитися про те, які ж були витоки промислової й технологічної потуги Китаю. На відповідь одразу наштовхують щойно озвучені плани BYD: він збирається боротися з серією митних тарифів, накладених на китайських автовиробників, розгортаючи потужності по всьому світу, особливо там, де Китай має угоди про вільну торгівлю. Так китайці планують обходити митні бар´єри. Вони добре розуміють, як важливо чинити опір, наприклад, тарифним ініціативам президента США Дональда Трампа, бо самі колись сповна скористалися цією перевагою.

Саме митні тарифи та інші заходи із захисту національного виробника, запроваджені Пекіном з 1990-х рр., стали передумовою вибухового розвитку автомобільної галузі Китаю. Так стверджує у свіжому блозі відомий автомобільний експерт Майкл Данн, гендиректор Dunne Insights, консалтингової компанії, що спеціалізується на світових ринках електромобілів та ланцюжках постачання акумуляторів.

Отже, експорт за кордон — це лише частина історії. Передусім китайці подбали про внутрішній ринок. З 25 млн автомобілів, проданих у самому Китаї торік, 24,2 млн були вироблені всередині країни (при цьому експортував Китай 6 млн авто — майже вдесятеро більше, ніж імпортував). І це при тому, що в 1990 р. виробництво автомобілів у Китаї ледь сягало 500 тис. порівняно з 13,5 млн у Японії. "Щоб отримати промисловий поштовх, регулятори в Пекіні грюкнули дверима перед імпортом. Вони встановили тарифи на рівні 100%. Вони також суворо обмежили кількість ліцензій на імпорт, що видаються щороку", — пояснює Данн. Тепер усі іноземні компанії, які хотіли б продавати авто в Китаї, мали б виробляти їх там же. І навіть щоб отримати дозвіл на таке виробництво вимагалося укласти партнерство з місцевою компанією, що мала б не менше 50% у спільному підприємстві.

Відтак у наступні три десятиліття японські, американські, німецькі, французькі та корейські автовиробники інвестували десятки мільярдів доларів у створення спільних підприємств у Китаї. Ось ілюстрація вибухового зростання автовиробництва — до 31 млн машин на рік, що втричі більше, ніж у США:

Цілком зрозуміло, чому тепер Китай засуджує американські тарифи як "свавільні і руйнівні"…

Автопром США: чому Трампу потрібні тарифи

Розглянемо тепер американський бік глобального авторинку. Заявляючи про нові тарифи на автомобілі та автозапчастини, Дональд Трамп посилається на законне право президента регулювати імпорт, що надходить до Сполучених Штатів, "за обставин, які загрожують національній безпеці". Він вважає, що критично важлива для США автомобільна промисловість перебуває під великою загрозою з боку іноземної конкуренції.

Портал Statista з посиланням на дані ФРС наводить докладну статистику виробництва, імпорту та внутрішніх продажів авто (легковиків і легких вантажівок) в США за останні роки:

Отже, торік в країні зібрали 10,25 млн авто, і це більш-менш стабільне значення, за виключенням провалів під час Великої рецесії і пандемії COVID-19. Зазначається, що виробництво легкових автомобілів у Штатах сягало піку в 1999 р. з результатом у 12,6 млн авто (+23% порівняно з 2024 р.) 

Докладніше про сучасний зріз на ринку: торік з 10+ млн авто, вироблених у США, експортували лише 1,5 млн, отже, приблизно 8,5 млн залишилося на внутрішньому ринку. Але США також імпортували цілих 8 млн легкових автомобілів, або приблизно половину з 15,9 млн легковиків, позашляховиків і легких вантажівок, проданих удома в 2024 р. Загалом частка імпорту у внутрішніх продажах коливається з року в рік від 41% до 50%.

Водночас частка власного виробництва у внутрішніх продажах торік становила 65%. Це в середньому стільки ж, скільки було за останні 17 років, хоча в середині 1990-х р. у Штатах купували більшу частку свого автопрому — 79%. Отже, з часом – саме в період зростання китайського автопрому — відбулося певне падіння інтересу американців до продукції національного виробника. І це на фоні значного зростання імпорту автозапчастин, тобто навіть машини made in USA дедалі "менше американські".

Повернімося до показників авторинку Китаю з минулого параграфа: 31-мійльнонне річне виробництво при імпорті в лічені відсотки. Тривогу у Вашингтоні та бажання щось вдіяти зрозуміти можна. 

Озброєння світу: найбільші оборонні бюджети

Глобальні витрати на оборону оновлюють рекорди з часів Холодної війни (з урахуванням інфляції) – і ця тенденція спостерігається останнє десятиліття. А, згідно зі свіжими даними, в 2024 р. вони сягнули $2,46 трлн порівняно з $2,24 трлн роком раніше. І зростали в усіх регіонах, крім Африки на південь від Сахари. Відповідними підрахунками поділився Міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS).

У відсотках до ВВП видатки на оборону збільшилися в середньому з 1,59% у 2022 р. до 1,8% у 2023 р. і 1,94% у 2024 р. (тут і далі всі відносні показники наводяться в реальному вимірі). Безумовним лідером лишаються США з фінансуванням оборони на майже трильйон доларів. В IISS зробили промовисту інфографіку, яка показує стан справ у 15 країнах з найбільшими оборонними бюджетами:

Топ-15 країн за обсягом оборонних бюджетів у 2024 р., $ млрд

Аналітики уточнюють, що в 2024 р . загальні військові витрати Росії зросли на 41,9% — до $145,9 млрд. Водночас європейці додали на оборону 11,7%. З цікавого: Німеччина тепер має четвертий за величиною оборонний бюджет у світі, а Польща — 15-й (Україна, до речі, опинилася на поряд). Оборонний бюджет Китаю зріс на 7,4% — до $235 млрд, випереджаючи середній регіональний показник у 3,9%, незважаючи на значне зростання японських та індонезійських військових витрат.

Важливий нюанс: аналітики також ілюструють на інфографіці розміри оборонних витрат Росії і Китаю з коректуванням на паритет купівельної спроможності (ПКС), щоб врахувати нижчі виробничі витрати в цих країнах. Пунктирна лінія навколо відповідного круга, що символізує оборонний бюджет Росії і Китаю відповідно, показує, наскільки більшу купівельну спроможність насправді мають їхні військові витрати. Про цей ефект ми писали торік у двох дайджестах з посиланням на різні дослідження (від AEI та MIТ), а цьогоріч присвятили схожій темі аналітичну статтю про роль матеріальної складової у ВВП.

Супермодель і всі-всі-всі: скільки коштує штучний інтелект

Генеративний штучний інтелект дає зручні інструменти для життя і бізнесу, коли йдеться про обчислення, пошук, створення тексту і медіа. До того ж швидко розширюється вибір серед численних ШІ-моделей і агентів. Одні з них призначені для вирішення легких і конкретних завдань, інші — для складних і масивних. Тому й різниця в ціні може варіюватися в десятки й сотні разів. Видання Sherwood Media склало список з найпопулярніших моделей штучного інтелекту від провідних гравців індустрії станом на березень 2025 р.

Звичайні користувачі можуть працювати з чималою кількістю інструментів безкоштовно або платити відносно недорого: $20 на місяць за ChatGPT Plus від OpenAI або Gemini Advanced від Google. Однак найновіша модель міркувань OpenAI за назвою o1-pro коштує всі $150 на місяць, бо використовує шалений обсяг обчислювальної потужності для багатоступеневих "роздумів" над проблемою заради кращих відповідей.

Тому важливо розуміти особливості ціноутворення в галузі. Стандартною одиницею витрат на роботу ШІ є 1 млн "токенів". Для розуміння — це кілька великих томів. У цьому контексті токени — одиниці даних, на які розбивається уведений в модель текст, а також відповідь, яку вона виводить. У моделях OpenAI один токен дорівнює приблизно чотирьом символам в англійській мові. Отже, ціна користування конкретним інструментом зростає з обсягом даних (слів, зображень, відео, аудіо), які заноситься в модель (input) і які вона повертає у відповіді (output). При цьому вихідні дані коштують дорожче, ніж вхідні.

Нагадаємо, різниця в ціні ШІ-моделей залежить від використовуваної ними обчислювальної потужності. Нижче в таблиці зібрані тарифи на найпопулярніші з них. Наприклад, за 1 млн токенів на вхід у GPT-4o Mini треба заплатити лише $0,15, за вихід — $0,60, а в Gemini 2.0 Flash — 1 і 4 центи відповідно. Тоді як OpenAI o1-pro коштує $150 за 1 млн вхідних токенів і $600 — вихідних.

Тарифи на користування найпопулярнішими моделями штучного інтелекту, $

Видання відзначає, що OpenAI o1-pro встановлює новий ціновий рекорд індустрії, та ще й на в рази вищому рівні, бо компанія "намагається знайти життєздатну бізнес-модель для покриття величезних витрат на запуск сервісів". Так, її орієнтація на випуск "міркувальних" моделей, таких як o1-pro, означає набагато вищі обчислювальні витрати в майбутньому. За повідомленнями інших ЗМІ, OpenAI розглядає можливість стягувати $20 тис. на місяць за "агентів рівня доктора філософії".

ШІ б'є фарму: новий лідер на біржах Європи

Упродовж останніх років ми неодноразово розповідали про успіхи данської Novo Nordisk — компанії, яка практично забезпечує зростання ВВП своєї країни та асоціюється з проривними інноваціями, критично потрібними сучасній Європі. Цей фармацевтичний гігант розробив і випустив на ринок препарати для схуднення Ozempic і Wegovy (ін´єкції і таблетки семаглютиду), які зменшують апетит та лікують не лише ожиріння, а й діабет II типу. Ще торік деякі оглядачі передбачали, що найбільшим проривом десятиліття, принаймні в економіці, може стати не розвиток штучного інтелекту, а саме продукція Novo Nordisk, що має потенціал змінити наш спосіб життя і роботи та перевернути з ніг на голову цілі галузі. Данська компанія вийшла в лідери за ринковою капіталізацією на континенті. Але, схоже, ШІ таки перемагає.

На цьому тижні Novo Nordisk поступилася титулом найдорожчої компанії Європи німецькому виробнику програмного забезпечення SAP, який зацікавлює інвесторів потенціалом свого бізнесу хмарних даних, керованого ШІ. (До речі, останнім часом німецькій фондовий індекс Dax 40 загалом зростає — передусім завдяки SAP, що забезпечує майже 40% приросту.) До трійки лідерів також входить французька Louis Vuitton (LVMH), виробник предметів розкоші.

Самого ж фармгіганта підвели останні результати випробувань CagriSema, експериментального препарату для схуднення. У дослідженні, опублікованому цього місяця, пацієнти без діабету II типу, які приймали CagriSema, скинули 22,7% ваги за 68 тижнів, що гірше прогнозу в 25%, а пацієнти з діабетом II типу втратили лише 15,7%. Крім того, у Novo Nordisk з´явився конкурент з Китаю — United Laboratories International, і данській компанії доводиться витрачатися на придбання ексклюзивних прав на розробку, виробництво і поширення конкуруючого препарату поза межами Піднебесної.