У світі про економіку. Велика ілюзія Трампа, антишопінг і Христос як економічний реформатор

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Сьогодні ми вибрали кілька закордонних публікацій, пов'язаних з Різдвом та Новим роком, та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Різдвяне "привітання" Трампа і економіка завоювань

Якби у світі політики присуджувався приз за найбільш оригінальне привітання з Різдвом, то він відійшов би обраному президенту США Дональду Трампу.

"Щасливого Різдва всім, зокрема чудовим китайським солдатам, які з любов'ю, але незаконно, експлуатують Панамський канал (де ми втратили 38 000 людей під час його будівництва 110 років тому)…" — саме так він почав "привітання", в якому також жартома запросив Канаду стати 51 штатом США і нарешті передав привіт "народу Гренландії", який начебто хоче приходу туди Штатів.

Цей допис з соцмережі Трампа очікувано викликав бурхливу реакцію в усьому світі.

Так, данський уряд у відповідь на випад Трампа вже оголосив про різке збільшення витрат на оборону Гренландії (яка має широку автономію в межах Данії). Своєю чергою президент Панами Хосе Рауль Мауріно заявив, що суверенність Панамського каналу — не тема для розмов, а плату за прохід суден, навіть на вимогу Білого дому, уряд не буде знижувати. Мляво відреагував лише прем´єр Канади Джастін Трюдо, який просто перепостив у соцмережі кліп-лікбез про Канаду "для американців".

Хай там як а основна увага прикута до самого Трампа. Численні оглядачі намагаються пояснити його вислови і спрогнозувати дії. Ми,як завжди, подивимося з боку економіки. Тож зупинимося на блогу лауреата премії з економічних наук пам´яті Альфреда Нобеля Пола Кругмана з красномовною назвою Trump’s Great Illusion ("Велика ілюзія Трампа).

Автор одразу відсилає до відомої книжки "Велика ілюзія", яку в далекому 1909 р. опублікував британський політик і письменник Ральф Норман Енджелл. Він стверджував, що на відміну від доіндустріальної ери, загарбницькі війни більше не мають сенсу, бо не приносять жодної користі навіть переможцям. І хоча цей аргумент був хибно витлумачений як пророцтво, що більше не буде війн (чого, очевидно, не сталося), сама ідея Енджелла виявилася життєздатною з двох причин, які поділяє Кругман. Справді, у світовій економіці зі значними обсягами торгівлі країни більше не потребують великих територій, щоб процвітати, але навіть після великих завоювань розвиненій країні буде складно видобувати достатньо ресурсів з підкорених земель і народів, щоб суттєво примножити своє загальне багатство (приклад — постіндустріальна Британська імперія).

Кругман проводить думку, що навіть під час другої світової Німеччина та Японія не змогли скористатися потенціалом захоплених територій, щоб перемогти США і союзників. А після поразки — ці країни стали на шлях економічного розвитку без захоплених територій, хоча й з допомогою Заходу. "Це повертає нас до Трампа. Ми знаємо, що він бачить все як гру з нульовою сумою, з переможцями і переможеними; кожен працевлаштований іммігрант — це робота, яку забирають у корінних американців, дефіцит двосторонньої торгівлі означає, що ми субсидуємо іноземців. Якби він був поруч, коли Гаррі Трумен і Джордж Маршалл вирішили допомогти Європі відновитися, він, напевно, назвав би їх лохами", — саме так описує Кругман світогляд обраного президента США.

Утім, економіст вважає, що "застарілий імперіалізм" Трампа, заснований на думці, що захоплення територій робить країни сильнішими, навряд чи стратегічно втілиться у його політиці, бо ексцентричний лідер, ймовірно, просто "намагається змінити тему після невдалого тижня у Конгресі та зростаючого відчуття, що його затьмарює необраний президент Ілон Маск".

Економічні страхи світу: прогноз на 2025 рік

Під Новий рік люди зазвичай сповнені сподівань на краще, але все ж таки залишається забагато підстав для хвилювання. Що переважить — надії чи тривоги? Якщо ми говоримо про світ загалом — то, напевно, тривоги. Про це свідчать результати нещодавно проведеного дослідження Ipsos, яке оцінює громадську думку з актуальних питаннь зі сфери екології, технологій, економіки, світової безпеки в 33 країнах включно з США, Китаєм, Японією, Південною Кореєю та найбільшими європейськими економіками (в Україні дослідження не проводили). Найбільше згоди серед респондентів (80%) щодо підвищення середньої глобальної температури наступного року. Майже стільки ж опитаних вважають, що ціни в їхній країні зростатимуть швидше за доходи громадян. Отже, зупинимося на прогнозах, пов´язаних з економікою.

Частка опитаних, які вважають, що світова економіка у 2025 р. стане сильнішою, % за країнами

Попри те, що за деякими пунктами настрої на загал покращилися, йдеться радше про стабілізацію негативних очікувань. Загалом 51% респондентів вважають, що світова економіка наступного року стане сильнішою, відповідно, 49% дотримуються іншої думки. Але за таким хитким балансом приховується разюча відмінність у настроях за регіонами і країнами. Так, у Південно-Східній Азії та Китаї в рази більше оптимізму, ніж у Європі.

Що ж до конкретних економічних проблем, що хвилюють людей по всьому світу, то настрої вимірювалися відносно країни респондента (тобто якщо запитували італійця — то його відповідь стосувалася Італії і т.д.). Ось результати на глобальному рівні.

Частка респондентів (%), які погоджуються з твердженнями:

Загалом такі дані майже відповідають результатам минулорічного опитування (за одним винятком: на цілих 9 в.п. менше респондентів стали очікувати підвищення відсоткових ставок). Хоча такі усереднені, загальносвітові показники також приховують значні відмінності між країнами. Скажімо, порівняно з минулим роком найбільше покращилися інфляційні настрої в аргентинців і шведів, а найбільше погіршилися в угорців і поляків. А щодо відсоткових ставок, то особливо показово, що тільки 54% опитаних в США очікують їх підвищення — це на 21 в. п. менше, ніж рік тому. 

Тренд недоспоживання проти буму святкових покупок 

Яка у вас цьогоріч новорічна красуня — жива чи штучна? А як вам ідея робити ялинку з журналу, а зірки з туалетних рулонів? Це не просте дивацтво, а частина світового тренду. Йдеться про так зване недоспоживання ("underconsumption core"), яке цього року набрало популярності в соцмережі TikTok, зокрема серед відомих інфлюєнсерів, що пропагують сталий розвиток. Ми докладно писали про нього влітку. А на цьому тижні BBC присвятила цьому руху статтю з інтригуючою назвою "Коли TikTok-тренд недоспоживання наштовхується на святковий ажіотаж".

Отже, одна справа недоспоживати протягом року, інша — у різдвяний сезон, який, навпаки, асоціюється з надмірними витратами. Виявляється, й справді люди, які підтримують згаданий тренд, відмовляються від великого шопінгу та обов´язкових покупок до свята (привіт маркетологам), а беруть у магазинах лише найпотрібніше і знаходять повторне використання хатнім речам.

Утім, експерти кажуть, що недоспоживання хоч і є новим хештегом, але не новою ідеєю. "Це явище в різні часи називали по-різному", — каже професорка Кароліна Мораес з Бірмінгемського університету, яка спеціалізується на маркетингу та сталому споживанні. Наприклад, у XIX ст. був рух добровільної простоти [дауншифтінг], який виступав проти консюмеризму. За словами професорки, відновлення інтересу до цього насправді підсвічує сучасні виклики. Серед них — стурбованість станом довкілля та криза вартості життя. Ці висновки узгоджуються зі статистикою: серед прихильників недоспоживання багато молодих людей, які стурбовані змінами клімату або… просто мають проблеми з доходами (тоді це радше звичка, а не тренд).

Ще одне джерело тренду пов´язане з більшою обізнаністю про етику брендів і те, як виготовляються речі, що ми купуємо. Наприклад, дедалі більше людей усвідомлюють грандіозний вплив на довкілля індустрії швидкої моди (ми про це теж писали). Зрештою, є й ті, хто просто втомився від шаленого темпу покупок і споживання, для них зупинитися — означає перепочити.

Ісус Христос як економічний реформатор

"У християнській традиції Різдво — це день святкування народження Ісуса, який був радикальним економічним реформатором", — з такого, на перший погляд, дивного твердження починає блог на власному сайті професор практики бухгалтерського обліку в Школі менеджменту Шеффілдського університету Річард Мерфі, найбільш відомий як співзасновник правозахисної групи Tax Justice Network.

Автор розповідає, що сам походить з християнської родини, але з часом він вирішив докладніше зрозуміти, як саме Ісус змінив світ на краще.

Мерфі нагадує, що, за Писанням, Христос прийшов з доброю вісткою бідним, щоб звільнити пригноблених і навіть проголосити ювілей (час прощення боргів). Отже, робить висновок автор, Ісус ніс економічні зміни в суспільство, у якому жив. Він також нагадує слова Марії (з Євангелія від Луки), які вона промовляла про майбутнє Ісуса: "Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!". Це справді було радикально.

"Ісус заснував рух, який ділився усім своїм майном, а надлишок, отриманий цими людьми, вони віддавали бідним. Це не був чоловік, який прийшов з місією, що полягала лише в любові до маленьких дітей чи ще в чомусь. Це був чоловік, який проповідував економічну реформу, і він помер за неї", — підсумовує економіст.

Що ж, це одне з цікавих прочитань Нового Завіту, отже, він не втрачає актуальності, незалежно від того, чи вірите ви в Бога та навіть Христа як історичну постать.

Кейс Сандея Аделанджи: як розкрутити свою церкву

На останній темі було б логічно завершити різдвяну добірку, але британські журналісти підкинули в світовий інформаційний простір кейс успіху скандальної церкви з України. The Economist випустив велику статтю-історію (фічер) про пастора Сандея Аделаджу, засновника п´ятдесятницької церкви "Посольство Боже" зі штаб-квартирою у Києві, яка в часи свого розквіту мала сотні тисяч прихожан. Майже кожен пам´ятає її численних послідовників у "нульові", часом серед своїх знайомих. А ще — кримінальну справу через крах фінансової піраміди King's Capital (збанкрутіла у 2008 р.), яку активно промотував на проповідях сам Аделаджа, стверджуючи, що Бог бажає процвітання вірян (характерний для п´ятдесятників і привабливий для бідняків акцент), а тому треба сміливо інвестувати.

Однак журнал менше приділяє уваги скандалу, а більше виписує портрет пастора як надзвичайно талановитого організатора і проповідника. І виділяє соціально-економічні умови для швидкого розквіту протестантської церкви в православній країні. Перша — це власне піднесення п´ятдесятництва з його "євангелієм процвітання", а друга — наслідки розпаду СРСР, коли люди, що опинилися в економічній скруті, масово потребували підтримки (як матеріальної, так і духовної). Аделаджа, який приїхав до України в 1993 р. і спершу працював тележурналістом (за фахом), паралельно розбудував церкву, яка "пропонувала "всеохопну інституцію" в часи гіперінфляції, розпаду держави та нестримного поширення наркоманії. "Посольство Боже" організовувало їдальні, опікувалося наркозалежними і повіями", відзначає видання.

Кому ж цікава доля самого Сандея Аделаджі, то ось резюме фічера: він утік під час нападу ворога на Київ у 2022 р. (каже, був у "розстріляному списку" росіян), живе у Брюсселі "як біженець" і не планує більше братися до спав в Україні, хіба що колись приїде, щоб "передати церкву іншим пасторам". Аделаджа, етнічний нігерієць, хоче повернутися в Африку, щоб "дати кожній африканській дитині шанс на життя" (власне вже проповідує через відеоролики школярам-конголезцям). Звісно, відповідальності за аферу з King's Capital засновник "Посольства Божого" досі не визнає: каже, теж був ошуканий. Та й у понад десятирічної справи, нагадує видання, минули терміни давності.