У світі про економіку. Нові конкуренти Starlink, вірусні наративи на ринках та гроші з "магічних комп'ютерів"

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Найвищий ринок: як розвиваються провайдери супутниковго зв'язку

Після тривожних звісток у світових ЗМІ, що США можуть припинити Україні доступ до супутникової системи Starlink (хоч і спростованих власником компанії Ілоном Маском) у нас і Європі загалом пожвавився інтерес до цієї високої в усіх сенсах галузі. Тому є сенс розглянути як окремий ринок сукупність провайдерів супутникового зв´язку, яких, очевидно, побільшає ближчим часом.

Почнемо з лідерів. Другою за кількістю супутників після Starlink, яка з 2019 р. вивела на орбіту майже 7 тис. апаратів, є французький оператор Eutelsat з понад 600 активними телекомунікаційних сателітами. Останній зараз надає послуги фіксованого та мобільного широкосмугового зв'язку на європейському континенті.

Кількість супутників Starlink і OneWeb на орбіті Землі за роками запуску

Власне Eutelsat — це на сьогодні єдина низькоорбітальна супутникова мережа, яка могла б частково замінити Starlink для українських військових (у Європі вже заявили, що розглядають таку можливість). Однак, як зазначається у свіжому матеріалі на Statista, європейський оператор міг би надати Україні лише обмежену допомогу в забезпеченні зв'язком. З мінусів — у нього супутників кратно менше, вони старіші. З плюсів — апарати OneWeb (дочірньої компанії Eutelsat) обертаються навколо Землі на вищій орбіті й можуть інтегруватися з геостаціонарними супутниками материнської компанії, тому кожен з них покриває більшу площу.

Водночас міжнародна конкуренція за виведення супутникових систем на орбіту посилюється. Цього року перші комерційні апарати планує запустити Amazon, яка загалом має намір розгорнути понад 3200 супутників в рамках проєкту Kuiper. До речі, у планах компанії Маска розширити мережу на орбіті щонайменше до 12 тис. апаратів.

Головні проєкти супутникових угрупувань у світі

Треба зважати, що Китай розпочав реалізацію щонайменше двох масштабних проектів з розбудови супутникової інтернет-інфраструктури. Держкомпанія Shanghai Spacecom Satellite Technology (SSST) вже запустила перші супутники системи Qianfan, яке до 2030-го може налічувати понад 15 тис. апаратів. А Geespace, дочірня компанія китайського автовиробника Geely, може похвалитися десятками орбітальних апаратів з 6 тис. запланованих.

Повертаючись до Старого світу, нагадаємо, що Євросоюз працює над розгортанням власного суверенного угрупування з трьох сотень широкосмугових супутників Iris2, але це ще перспективний проєкт. 

Світова торгівля зброєю: головні гравці

Цього місяця Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем миру (SIPRI) суттєво поповнив базу даних про міжнародні поставки озброєнь. Відповідні новини розлетілися світовими і українськими медіа, утім, ми хочемо дати більш глибоке та наочне розуміння зсувів на цій "ділянці" світової торгівлі через акцентоване прочитання звіту SIPRI та показову інфографіку Lebanon News.

Отже, загальносвітовий обсяг торгівлі зброєю лишився приблизно на рівні 2015–2019 рр., бо зростання імпорту в Європі і Америці компенсувалося скороченням в інших регіонах.

Частка топ-10 країн-експортерів та імпортерів на глобальному ринку озброєнь, %

Україна стала найбільшим у світі імпортером основних видів озброєнь у період 2020–2024 рр, примноживши закупівлі у 100 разів порівняно з 2015–2019 рр. Щонайменше 35 держав надіслали нам зброю після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 р., очікуються подальші значні поставки. У 2020–2024 рр. на Україну припало 8,8% світового імпорту зброї. Більшість основних поставок надійшли зі США (45%), Німеччини (12%) і Польщі (11%). Європейський імпорт озброєнь загалом зріс на 155% за той самий період — це реакція на російське вторгнення в Україну і невизначеність щодо політики США.

США збільшили свою частку у світовому експорті озброєнь з 35% до 43%. Вони робили поставки до 107 держав. Примітно, що саме європейські країни, попри заяви про зменшення залежності від імпорту зброї, значно наростили закупівлі в американців.

Обсяги поставок від найбільших країн-експортетів до імпортерів у період 2020–2024 рр.

Загалом склад десятки найбільших експортерів зброї лишився незмінним, але Росія (на яку тепер припадає 7,8% світового експорту) опустилася на третє місце, поступившись Франції (9,6%), а Італія (4,8%) піднялася з 10 на 6 позицію.

У 2020–2024 рр. Франція стала другим експортером зброї у світі з часткою 9,6% та поставками до 65 країн. Індія отримала найбільшу частку французької зброї (28%) — майже вдвічі більше, ніж усі європейські одержувачі разом узяті (15%). Хоча останні сильно наростили імпорт у Франції (особливо це стосується бойових літаків, придбаних Грецією і Хорватією).

Китай задовольняється лише часткою ринку у 5,9%. Попри всі зусилля Пекіна збільшити продажі, чимало великих імпортерів не купують китайську зброю з політичних міркувань.

Як вірусні наративи впливають на економіку: дослідження

Останнім часом на Заході набув популярності новий напрям вивчення економіки через дослідження захопливих, вірусних історій, якими люди пояснюють певні події та життя суспільства в цілому. Цей підхід, названий "наративною економікою", сформувався передусім завдяки роботам Роберта Шиллера, професора Єльського університету, "нобелівського" лауреата з економіки, одного з найбільш авторитетних і цитованих учених у своїй галузі (зокрема, завдяки дослідженням поведінки інвесторів за авторською методикою "ціна/прибуток з поправкою на циклічність", або Shiller ratio). У бестселері "Наративна економіка" (2019) він показав, як зараження ідеями у формі популярних історій (від теорій до анекдотів) впливає на економічні події — від зміни споживчих уподобань на різних ринках до великих депресій і рецесій. Цю справу продовжили Джоел Флінн з Єльського університету і Картік Шастрі з Прінстонского університету, які кількісно оцінили подібні ефекти. Про свої результати вони розповіли у статті для Finance & Development Magazine від МВФ.

Автори розробили інструменти для виявлення вірусних наративів, вимірювання їх здатності до поширення і впливу на економічні події та загалом діловий цикл США. Спершу вони опрацювали текстові бази даних і голосові записи із розмовами осіб, які ухвалюють економічні рішення (зокрема фінзвітність компаній та квартальні телеконференції топ-менеджерів). Потім визначили тематику основних наративів, а саме: загальний оптимізм щодо майбутнього, ентузіазм від розвитку штучного інтелекту і нових методів цифрового маркетингу. І головне, Флінн і Шастрі стверджують, що змогли емпірично змоделювати ступінь впливу вивчених наративів на рішення компаній і поширення відповідних ідей в економіці.

Дослідники поділилися такими висновками:

• Наративи не є простим відображенням позитивних прогнозів: оптимістичніше налаштовані компанії на загал не отримують вищих доходів від акцій чи більшого прибутку в майбутньому.
• Позитивні чи негативні наративи підштовхують управлінців до рішень, заснованих на емоціях, а не фундаментальних показниках. Це стосується, для прикладу, розширення або скорочення підприємницької діяльності.
• Прогнозування економічних рішень компаній покращиться, якщо враховувати не лише фундаментальні показники ефективності, а й панівні наративи. В організаціях з більш оптимістичними наративами, как правило, збільшують капітальні інвестиції і темпи найму персоналу. Останній показник у них виявився в середньому на 2,6% вище, ніж у компаніях, менеджери яких налаштовані песимістично. Важливо, що це розходження значно перевищує оцінки, зроблені на даних про продуктивність і фінансові показники відповідних бізнесів.
• Поширення наративів відбувається стрімко, як у випадку з вірусами. Щойно одна компанія демонструє оптимізм, наприклад починає говорити про великі можливості ШІ, решта, передусім усередині конкурентної групи, наслідують її приклад.
• Особливо сильний вплив справляють наративи походженням із великих компаній.
• Потужні наративи, що долають поріг вірусної передачі, можуть призвести до макроекономічних коливань. Негативні чи позитивні настрої, пов´язані з наративом, поширюються на населення і справляють ефект на ділову активність. При цьому виникає ефект зворотного зв´язку, коли наратив впливає на загальну економічну ситуацію, яка своєю чергою підсилює сам наратив.
• Наративи спричинили близько 20% коливань економічного циклу у США з 1995 по 2024 рр. Так, їхній "внесок" у рецесію початку 2000-х рр. оцінюється приблизно у 32%, а у Велику рецесію 2008–2009 рр. — у 18%. Йдеться про наративи технологічного оптимізму, що підживлювали бульбашку цін на інтернет-компанії (бум доткомів) кінця 1990-х та бульбашку на ринку нерухомості середини 2000-х. А протилежні вірусні наративи про крах і відчай зрештою поглиблювали відповідні обвали. 

Джоел Флінн і Картік Шастрі наголошують, що "наративна економіка як наука перебуває на ранній стадії розвитку", тому не може дати вичерпних відповідей, що робить наратив про економічну політику вірусним, але закликають продовжувати дослідження, зокрема, за випробуваною ними методикою.

Жодної магії: пояснення Маску, як працює фінансова система 

Світові медіа підхопили фрагмент подкасту з Ілоном Маском, який розповідає, як ввірений йому департамент DOGE зробив "відкриття" — 14 "магічних комп´ютерів" у федеральному уряді США, які можуть "робити гроші з повітря". Він уточнив, що відповідні платежі робили комп´ютери переважно у Міністерстві фінансів (Department of the Treasury).

У більшості публікацій такі заяви Маска сприйняті зі здивуванням, як це робив автор подкаста, сенатор Тед Круз, який назвав цей епізод "абсолютною бомбою". Утім, тут немає жодної магії чи секретності.

На сторінках "ДС" ми неодноразово цитували людей, відповідальних за банківську систему (як-от екс-голова ФРС Бен Бернанке) чи економістів, які спеціалізуються на фінансах (як-от пропонентка сучасної теорії грошей Стефані Келтон) – вони давно пояснили механізм функціонування фіатних грошей: держава просто використовує комп´ютер, щоб збільшити баланси на рахунках комерційних банків — так створюються гроші в економіці (а сплата податків — обернений процес, за якого гроші знищуються). Зрештою, сам Ілон Маск торік уже "викривав" роботу державних фінансів скріном правил гри в "Монополію", який супроводив текстом "Так працює ФРС". У виділеному Маском правилі йдеться, що банк "ніколи не банкрутує", а в разі браку грошей банкір може випустити нові за допомогою ручки та паперу. Тоді ми докладно пояснювали, наскільки це відповідає реальній фінансовій системі.

"Бомбове відкриття" DOGE рівнозначне заяві команди археологів: "Я знайшов 14 чарівних грошових табличок, які створюють гроші з нічого". Ніщо не нове під сонцем", — іронічно констатує Стефані Келтон у блозі — відгуку на подкаст з Маском.

Так вона проводить думку, що гроші були винайдені багато тисячоліть тому для "переміщення реальних ресурсів у суспільне надбання", тобто для будівництва армій, храмів, палаців, судноплавних водних шляхів, зерносховищ, доріг, мостів тощо. Незалежно від того, чи використовувалися відбитки на месопотамських глиняних табличках, насічки на паличках чи, пізніше, записи на пергаментному папері, карбовані монети, банкноти, зрештою, сучасні електроні записи на жорстких дисках комп´ютерів – "потужні спільноти випускали платежі з нічого, щоб підтримувати життєдіяльність своїх суспільств і реалізовувати свої ширші прагнення", стверджує економістка.

Келтон також пропонує простий спосіб зрозуміти появу грошей без "магії": "Гроші не беруться нізвідки — вони матеріалізуються з нічого, подібно до очок, які нараховує суддя у футбольному матчі".

Банкрутує компанія, яка "була Канадою"

Ми знаємо чимало компаній, які представляють чи не всю галузь, але є компанія, яка колись практично була країною. Йдеться про засновану в 1670 р. Hudson's Bay, яка відіграла ключову роль у формуванні території, економіки і навіть політичної структури Канади. Тривалий час вона мала по суті монополію від Британії на торгівлю хутром у широтах, які охоплювали приблизно третину території сучасної країни кленового листа. Hudson's Bay будувала торгові пости вздовж узбережжя Гудзонової затоки, а пізніше – вглиб континенту, фінансувала численні експедиції з картографування регіону, будувала інфраструктуру та освоювала нові землі дедалі на захід.

Hudson's Bay, що згодом перепрофілювалася в мережу універмагів та гігантом роздрібної торгівлі, опинилася на межі закриття, не знайшовши фінансування для повернення боргів, пише National Post. 

У Канаді сумують через потенційну втрату 9 тис. робочих місць і бренду, який був частиною історії країни протягом століть. І це попри те, що Hudson's Bay давно не належить канадцям: з 2008 р. компанією володіє американська приватна інвестиційна фірма NRDC Equity Partners.

Легендарна компанія зазнала труднощів на фоні зниження споживчих витрат через інфляцію та економічну невизначеність, зменшення відвідуваності магазинів у центрах міст після пандемії, посилення конкуренції з боку онлайн-магазинів, таких як Amazon, та високі операційні витрати. Зрештою, накопичивши майже $1 млрд боргів, Hudson's Bay довелося подати заяву про захист від кредиторів.

Наразі очікуються великі розпродажі у зв'язку з підготовкою до закриття багатьох або й усіх 88 магазинів в Канаді.

Але історія Hudson's Bay може на цьому не завершитися. Є ще сила бренду! Деякі аналітики припускають: якщо всі фізичні магазини закриються, Hudson's Bay може не зникнути повністю, бо новому покупцеві, ймовірно, захочеться придбати назву та використати її для онлайн-магазину. Остаточно доля компанії має вирішитися до 15 червня.