У світі про економіку. Оборонні витрати Європи, глобальна розплата Китаю і гігантський ринок ШІ-роботів
П'ять тем, які ми не могли пропустити
У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.
Оборонні витрати зростають: як Європа зустрічає Трампа
Наприкінці тижня світ облетіла звістка від The Financial Times та The Telegraph про те, що обраний президент США Дональд Трамп вимагатиме союзників за Північноатлантичним альянсом (НАТО) підвищення витрат на оборону до 5% ВВП з узгоджених на цей час 2% ВВП (хоча зрештою погодиться і на 3,5%). Ця новина узгоджується з передвиборчою риторикою Трампа, коли він нарікав, що Європа не бажає достатньо фінансувати свою ж безпеку, бо чимало країн альянсу досі не взяли хоча б обумовлену планку оборонних витрат.
Однак навіть неофіційне обговорення оборонних витрат на рівні 3,5% ВВП (не кажучи вже про 5%), без сумніву, змусило європейських лідерів серйозно задуматися та занервувати, бо це означає, що додаткові сотні мільярдів євро довелося б забрати з інших статей національних бюджетів. До того ж проблема ширша, ніж може здатися на перший погляд. Якщо США намагатиметься перекладати оборонні витрати на європейських партнерів, то це означатиме, що всі країни континенту, а не лише члени НАТО, мають більше подбати про безпеку, принаймні у фінансовому плані. Тому пропонуємо детальніше заглибитися у ситуацію з оборонними витратами в Європі у двох розрізах: країни НАТО і Євросоюз.
Що ж до членів альянсу, то доречно згадати один з наших літніх випусків з детальною розкладкою по країнах і типах витрат. Очікується, що цьогоріч 23 з 32 держав-членів фінансуватимуть оборону на понад 2% ВВП, тоді як торік таких було лише 10. Утім, неформальну планку в 3,5% поки що впевнено бере тільки Польща, наближаються до цього результату Естонія і США (можливо, тому Трамп, за чутками, задовольниться саме таким показником). Важливо відзначити, що саме на обладнання (військову техніку і амуніцію, R&D тощо) країни НАТО виділять від 15% до 58% оборонних витрат (за нормативу 20%, якого дотримується переважна більшість союзників).
Що ж до ситуації у Євросоюзі, то, за нещодавно зібраними даними Euronews, оборонні витрати тут досягли піку в 279 млрд євро торік, а цього року сягнуть 326 млрд євро, що еквівалентно 1,9% ВВП ЄС (тут важливо наголосити, що загальні витрати країн НАТО на материку будуть дещо вищими переважно за рахунок Туреччини). До того ж, як відзначає видання, ця висхідна тенденція почалася ще в 2014 р., коли Росія окупувала український Крим. Водночас в Європейському оборонному агентстві занепокоєні, що значна частина військових інвестицій йде у готове обладнання з-за меж ЄС, тоді як потрібно переорієнтувати фінансові потоки на зміцнення власної технологічної і промислової бази.
Глобальний імідж Китаю погіршується
Останніми роками Китай формує собі глобальний імідж "миролюбної" країни, яка досягає авторитету і впливу на міжнародній арені передусім економічними методами, наприклад, розбудовуючи інфраструктуру в бідніших країнах Азії і Африки. Саме Китай претендує на роль найпотужнішої сили, здатної кинути виклик Сполученим Штатам, на які умовний Глобальний Південь дивиться через призму колоніального минулого.
Однак Азійське товариство провело масштабне дослідження глобальної громадської думки про Китай. Узагальнені результати опитувань з усього світу представлені на мапі нижче: кольори країн відображають рейтинг прихильності до Китаю (позитивні мінус негативні відповіді у відсотках): що червоніше — то ставлення краще.
Дослідження також дозволяє відстежити тенденції протягом більш як двох десятиліть. Можна помітити, що за останні десять років імідж Китаю погіршився на більшій частині земної кулі. Для прикладу, ще в середині 2010-х у США і Європі негативні відповіді майже врівноважувалися позитивними, але в останні роки громадська думка про Китай там значно погіршилася. До речі, українці очікувано відвернулися від цієї країни після повномасштабного російського вторгнення, яке Пекін так і не захотів зупинити.
Але найцікавіше спостерігати за зміною в ставленні до Китаю саме на Сході і Півдні. Наприклад, Південно-Східна Азія — тобто сусіди — досі має дещо позитивне ставлення до Китаю загалом, але менше, ніж у минулі роки. Та сама тенденція спостерігається й у Південній Америці. Дуже прихильною лишається громадська думка африканців, але й вона трохи похитнулася останнім часом. І, мабуть, найважливіше: ставлення до Китаю набагато погіршилося в низці ключових країн Глобального Півдня — Індії, Бразилії та особливо Ірані. І в Туреччині вже кілька років домінує негатив до Піднебесної. І лише у двох регіонах імідж Китаю на загал дещо покращився — на Близькому Сході та в Центральній Азії.
На цих тенденціях нещодавно акцентував економіст Ноа Сміт. У своєму блозі він припускає, що Китай, маючи надлишкові виробничі потужності, намагатиметься розв´язати свої економічні проблеми, зокрема, через посилення експортних потоків. Це, звісно, можливість деіндустріалізувати конкурентів у розвиненому світі, але під руку попадуть і розвиткові країни, громадяни яких, відчувши наслідки деіндустріалізації, можуть відвернутися від Китаю.
Цінове раллі в країнах Європи
Ми часто пишемо про погіршення економічної ситуації в Європі, особливо через глобальну пандемію COVID 19 і російську війну проти України — такі фактори, як розрив у ланцюгах постачань та підвищення витрат на енергоресурси, суттєво розігнали ціни. Але що саме, наскільки, де і коли подорожчало? Щоб відповісти на ці питання, The European Correspondent підготував докладні інфографіки. На них фіксується зростання рівня цін відносно 2015 р. Точніше йдеться про вартість у різних країнах Європи так званих гармонізованих (структурно тих самих) споживчих кошиків, куди входять необхідні товари та послуги, що купують європейці. Для більшої наочності і легкості сприйняття видання зменшило кількість товарів і розділило ці кошики на "енергетичний" (газ, електроенергія, пальне), "продуктовий" (їжа й безалкогольні напої) та "гардеробний" (одяг і взуття). Ось вони — клікніть по зображенню нижче, що розкрити у високій якості:
Споживча інфляція в країнах Європи у 2015–2024 рр. за категоріями товарів, %
З цього можна зробити кілька цікавих висновків. Передусім помічаємо, що інфляційний пік у період російського нападу на Україну виявився значно вищим за цінову реакцію на пандемію коронавірусу, хоча зараз темпи зростання цін пішли на спад.
Після 2022 р. електроенергія та газ різко здорожчали в більшості європейських країн. Але цікаво й показово, як уряд Мальти, беручи на себе фінансовий тагар, з 2014 р. утримує тарифи на одному рівні (тому на графіку бачимо пряму лінію). Щоправда, мальтійці розуміють: коли ця практика припиниться, сімейні бюджети похитнуться.
З цінами на продукти харчування останнім часом найгірше було в Угорщині. Дійшло до того, що вже два роки, як угорці почали їздити до сусідньої Словаччини, щоб робити там покупки, хоча раніше все було навпаки. Можемо додати, що це, безумовно, одна з численних причин того, чому влада Угорщини на чолі з прем´єром Віктором Орбаном так чіпляється за "дружбу" з Росією та її дешеві енергоносії.
А одяг найбільше дорожчає в Чехії, особливо з часів пандемії. Таємниця аномальної інфляції на цей товар тут (порівняно з іншими європейськими країнами) до кінця так і не розгадана. Серед "підозрюваних" перекупники (які заманюють клієнтів розпродажами, задираючи ціни на нові колекції), але частково прояснити ситуацію може база порівняння: рівень цін на одяг у Чехії досі лишається нижчим за середньоєвропейський.
Варто відзначити, що автори цієї аналітики не брали до уваги країни з екстремальною інфляцією, наприклад Туреччину, бо такі історії варто розглядати окремо. Так само як і Україну: з 2015 р. рівень споживчих цін у нас підскочив майже в 3,5 раза, що значно більше, ніж у розглянутих вище європейських країнах.
Ціни на какао б'ють рекорди
І ще одна тема про ціни. Ми періодично відслідковуємо ситуацію з глобально важливими продуктами. Переважно через неврожаї цінові хвилі накривають ринки апельсинів (і апельсинового соку), кавових бобів (і кави) та какао-бобів, про які ми зараз і поговоримо. Пропозиція останніх вже котрий рік підривається посухами і неврожаями в основному регіоні-виробнику — Західній Африці. Як ми писали ще на початку року, ф´ючерси на какао-боби деякі трейдери вже використовують як інвестиційний актив. І вони не прогадали. Ось як виглядають котирування станом на цьому тижні – понад 12 тис. за тонну, що втричі вище, ніж на початку року:
Якщо ж спуститися з бірж на "землю", то варто нагадати, що відомі гравці на ринку шоколаду, такі як Nestlé, Lindt і Mondelez, вже підвищували ціни цьогоріч, посилаючись на здорожчання какао. Хоча споживачі ще не відчули цей ефект на повну: ціни на готову продукцію зростають значно швидше, ніж на сировину. Можливо, в наступному році шоколадні ласощі матимуть ще більш "гіркий" присмак, якщо здорожають на 10%, як припускають деякі аналітики, пише Sherwood News.
Утім, варто пам´ятати, що какао — це лише невелика частина ланцюжка постачання шоколаду, на яку припадає приблизно від 10% до 20% собівартості товарів, принаймні у згаданих шоколадних компаній. Водночас стрімке зростання цін на основний інгредієнт шоколаду підштовхує деяких виробників до тестування нових рецептів, у яких менше какао і більше штучних домішок та ароматизаторів.
Суперпрогноз ринку роботів: глобальне дослідження
Просто зараз народжується величезний новий, нелюдський ринок, йдеться у грудневому звіті Сity Group, присвяченому прогресу роботів зі штучним інтелектом. "Фізичний ШІ йде за вами", — промовисто оголошено вже в підзаголовку. І справді, за оцінками аналітиків, вже до 2035 р. навколо нас працюватимуть 1,3 млрд роботів з ШІ, а до 2050 року — понад 4 млрд. Ось як, на думку укладачів звіту, розподілиться "популяція" роботів за типами:
Переклад легенди: Автономні транспортні засоби; AGV&AMR (керовані транспортні засоби і автономні мобільні роботи); роботи для комерційного прибирання; роботи для хатнього прибирання; дрони; роботи для доставки їжі та продуктів; гуманоїди; роботи для догляду, роботи для сфери громадського харчування
Наприклад, до 2050 р. у світі буде 1,8 млрд автономних транспортних засобів (ризики, пов´язані з ними, дедалі більше врегульовуватимуться). А найбільше спершу з´являтимуться роботи-пилососи з ШІ. Уже зараз ними користуються близько 20% американських і 9% китайських домогосподарств, а до 2050-го, прогнозують аналітики, у світі буде вже 1,2 млрд побутових і 25 млн комерційних роботів-прибиральників.
А найцікавішим сегментом ринку ШІ-роботів, безумовно, має стати виробництво гуманоїдів. Вони розробляються так, щоб, інтегруючись у створене людиною середовище, виконувати різні завдання. У Сity Group бачать найбільші перспективи для гуманоїдів у промисловості (тобто виробництві та складах), а вже потім у побуті (прибирання і догляд). Цей сегмент розвиватиметься довше. За прогнозом, на 2035 р. буде лише 13 млн гуманоїдів, однак потім відбудеться багатократне прискорення — і до 2050 р. поряд з нами працюватимуть уже 648 млн таких ШІ-роботів. Автори звіту оцінили ринок гуманоїдів 2050 р. у $7 трлн.
Наразі важко підтвердити реалістичність цих прогнозів, однак уже можна говорити про економічну доцільність виробництва людиноподібних роботів зі ШІ, принаймні у США. Дослідження показало, що період окупності гуманоїдів виявляється, на диво, коротким порівняно з офіційним рівнем мінімальної зарплати в США загалом ($7,25 на годину), в Каліфорнії ($16), а також заробітком фабричних робітників (в середньому $28) чи медсестер ($41):
Період окупності гуманоїдів відповідно до різних рівнів зарплат працівників, тижні
У раніших випусках рубрики "У світі про економку" ми вже торкалися цієї теми. Тоді ми, зокрема, цитували віце-президента Nvidia з робототехніки та периферійних обчислень Діпу Талла, який вважає, що людиноподібні роботи масово вийдуть поза межі виробництв і стануть такими ж звичними у побуті, як смартфони та електромобілі, якщо компанії зможуть масштабуватися і знизити витрати до $10 тис. за штуку.