У світі про економіку. Чипове диво Малайзії, "Оскар" мимо каси та загадка на $54 млрд

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Велике повернення: чому компанії переносять виробництво додому

Ще до коронакризи ми писали про сповільнення глобалізації та регіоналізацію виробництва і торгівлі, хоча тоді це була не надто очевидна тенденція. Та через пандемію, а потім загострення міжнародних відносин і геополітичну фрагментацію всім стало зрозуміло, що довгі ланцюжки поставок можуть "провиснути" в критичний момент. І тепер західні компанії масово повертають виробництво на батьківщину (це називається решоринг) або ближче до дому (ніаршорінг), пише BBC в аналітичному матеріалі.

Подовження та ненадійність логістичних шляхів — очевидна, але далеко не єдина причина. Про це написано багато, згадати хоча б закриття маршрутів на COVID-19, атаки хуситів на судноплавство у Червоному морі або обміління Панамського каналу — докладно переповідати не будемо. Не менш важливі інші фактори, які структурувало британське медіа.

Отже, різні мотиви перенесення виробничих потужностей додому або поближче можна поділити на економічні та політичні. Почнемо, звісно, з економіки.

Перший аргумент простий. Раніше західній компанії було дуже вигідно переносити виробництво за кордон (офшоринг), скажімо, в Китай чи Індонезію — там була набагато дешевша робоча сила. Утім, в цих країнах зростала економіка, а отже й оплата праці. А на Заході, навпаки, стало легше утримувати зарплатні фонди, бо нові технології зменшили потребу в працівниках.

Менш очевидний інший фактор, пов´язаний з розвитком технологій. Пришвидшення розробок нової продукції — від гаджетів до авто — означає, що це тепер набагато легше зробити на капіталомісткому заводі в Бірмінгемі чи Балтіморі, ніж на заводі в Пекіні. "Виробничі цикли стають набагато коротшими, продукти змінюються набагато швидше, а доступ до виробників і постачальників у місцевому регіоні робить вас набагато гнучкішими", — каже Денніс Новий, експерт з економіки торгівлі в Університеті Ворвика.

До того ж з´явився "фактор Амазона" — це коли споживач хоче отримати будь-що вже на завтра. Якщо виробники поруч, то легко задовольнити цей попит, а якщо на іншому краю світу — то доводиться тримати в запасах гору товару (що неефективно) або… думати про решоринг.

Ось приклад: компанія Advanced Chemical Etching (ACE) з британського графства Шропшир, яка виготовляє металеві компоненти для аерокосмічної, автомобільної, електротехнічної та телекомунікаційної галузей переживає бум замовлень. Одна з причин в тому, що відповідні компанії повертають виробництво додому і відтак стають клієнтами ACE.

Ну і як без політики. Лідери США та Європи заохочують повернення виробництва (митні тарифи на імпорт, домашні стимули для компаній, як-от "закон про чіпи" у Штатах) через усвідомлення залежності від потенційно ворожих країн у питаннях передових технологій та поставок.

Утім, не варто думати, що всі компанії повертаються ближче до прописки головного офісу — численні техногіганти, охолонувши до Китаю, шукають інші країни для своїх нових виробництв і нерідко зупиняються на Південно-Східній Азії.

Малайзія стає меккою індустрії напівпровідників

Боротьба між США та Китаєм за передові технології має наслідком збільшення торговельних обмежень. Тому великі технологічні компанії, особливо з таких важливих секторів, як напівпровідники та електромобілі, шукають виробничі локації поза Піднебесною, щоб зміцнити свої потужності та ланцюги поставок.

Наприклад, австрійський гігант AT&S, що виготовляє плати для передових електронних компонентів під роботу ШІ та суперкомп'ютерів, після 20 років інвестицій в Китай вирішив диверсифікувати виробничу діяльність та обрав Малайзію, де вже запустив новенький завод в індустріальному парку Кулим.

Як пише NYT, саме ця країна стає меккою виробництва електротехніки та електроніки для багатьох європейських і американських технологічних компаній. Серед них Intel, Infineon, Nvidia з інвестиціями по кілька мільярдів доларів. А Texas Instruments, Ericsson, Bosch і Lam Research розширюють діяльність у Малайзії.

Які переваги в цієї країни? Передусім це стратегічне розташування в Південно-Китайському морі та давні економічні зв'язки як з Китаєм, так і зі США. Щоправда, сусідні Таїланд і В'єтнам також успішно запрошують до себе виробників напівпровідників, пропонуючи податкові пільги та інші "плюшки". Але Малайзія на крок попереду. Вона ще з 1970-х активно залучала світових суперзірок електротехніки та електроніки, таких як Intel і Litronix (зараз Osram). Країна створила зону вільної торгівлі на острові Пенанг, пропонувала податкові канікули, будувала індустріальні парки, склади та дороги. Дешева робоча сила, чисельне англомовне населення, розвинена університетська освіта — то все були додаткові переваги.

Утім, саме зараз Малайзія дочекалася свого зоряного часу. Іноземні інвестиції стали зростати з 2019 р. завдяки розширенню використання напівпровідників у всьому — від медичних приладів до автомобілів (в одному авто близько 5000 мікросхем!). А тут ще й хвилювання інвесторів щодо Тайваню, найбільшого у світі виробника напівпровідників. До того ж країна вдало скористалася особливостями своєї ніші. Справа в тому, що вона спеціалізувалася на кінцевому етапі поставок напівпровідників — пакуванні, складанні та тестуванні компонентів. Раніше ця діяльність була менш складною та, відповідно, менш прибутковою, але тепер, коли мікросхеми значно поменшали, технічна складність і вартість цих робіт зросла.

Нарешті в Малайзії посилилося "гравітаційне тяжіння": що більше технологічних компаній приходили в країну — то більше туди прагнули інші. Приклад: корпорація Intel будує в Малайзії свій перший закордонний завод з виробництва сучасних 3D-мікросхем. І це викликає "ефект пульсації", коли прихід на ринок потужного гравця з технологічної передової організовує навколо нього десятки нових підприємств.

Отже, вже зараз Малайзія вийшла на шосте у світі місце за експортом напівпровідників… І це для невеликої країни — 33,5 млн людей — просто фантастика, вважають великі гравці ринку.

Лідери прокату не тріумфують на "Оскарі"

Одним з провідних ньюзмейкерів тижня стала Американська кіноакадемія. А "Оскар" — це не лише про мистецтво, а й про бізнес та економіку. Розглянемо цей аспект. Не секрет, що найкасовіші кінострічки,як правило, не перемагають у головній номінації премії. Але який розрив між ними і тріумфаторами "Оскара"? І як показали себе в прокаті переможці? Портал Statista зібрав інформацію за останні шість років та виявив тенденцію. Попри те, що лауреати премії "Оскар" у номінації "Найкращий фільм" не стали лідерами прокату, вони майже завжди досягали комерційного успіху. Утім, тут є значний розкид.

Цьогорічний лауреат "Оппенгеймер" вийшов на третє місце за зборами у 2023 р. з $1 млрд, хоча найбільший успіх мала стрічка "Барбі" з $1,45 млрд, тобто майже на 50% більше. Утім, остання отримала статуетку лише в номінації за найкращу оригінальну пісню, хоча загалом справила великий вплив за межами кінозалів (на музику, на публічний дискурс та зрештою на продажі виробника ляльок "Барбі" Mattel).

Різниця між переможцем у номінації "Найкращий фільм" і лідером касових зборів була особливо помітною у 2021 р. Тоді фільм "Людина-павук: Шлях додому" від Marvel зібрав близько $1,9 млрд, а оскароносний СODA… лише $2 млн.

Такий розрив можна пояснити розвитком технологій. Останніми роками побільшало оригінального контенту на таких стрімінгових сервісах, як Apple TV+, Amazon Prime Video або Netflix. Зокрема, фільми з них виходять обмеженим тиражем на окремих ринках і отримують мінімальний прибуток, необхідний, щоб претендувати на премію "Оскар". Так, стрічка CODA, знята Apple-Studios, була показаний у кінотеатрах лише трьох країн: Італії, Мексиці та Південній Кореї.

На карті світу показали професії мрії

Пілот — це професія мрії! Принаймні такий результат глобального дослідження порталу з пошуку роботи Jobseeker. Аналітики спершу самі склали список з найпопулярніших 35 професій, які найчастіше асоціюються з кар'єрою мрії. А потім з допомогою веб-сервісу Ahrefs (який, до речі, був заснований українцями) проранжували топ-10 результатів типу "як стати <професія>" за січень 2024 р. Нарешті, випустили карти всіх континентів, на яких кожну країну підписали назвою роботи, якою там цікавилися найчастіше. Ось загальна карта:

Світовий рейтинг професій мрії виглядає так:

1. Пілот
2. Бортпровідник
3. Модель
4. Психолог
5. Інфлюенсер,
6. Лікар
7. Учитель
8. Юрист
9. Пожежник
10. Підприємець

В Україні, за підрахунками цього алгоритму, найбільше цікавилися професією вчителя.

Додамо від себе. Дослідження, без сумніву, дає певне уявлення про професійні вподобання мешканців різних країн, проте його не можна назвати повністю репрезентативним. По-перше, від початку відібрані конкретні роботи, а по-друге, методика підрахунку фраз типу "як стати <професія>" не дає вичерпного уявлення про те, чи справді людина з таким запитом мріє про певний фах, чи їй, для прикладу, просто цікаво, як підіймаються кар´єрними сходинками представники "романтичних" професій — пілоти чи моделі… Також треба врахувати "ефект бази": так, учителів на пострадянських теренах дуже багато — тож не дивно, що про шлях до цієї професії там "гуглять" частіше. 

Огляд ринку у форматі загадки: цікаві факти про відомий товар

І наостанок пропонуємо переказ у новому форматі. Факти зі статті у Financial Times про ринок усім нам відомого товару перетворимо на загадку. Ось тези-підказки:

• Глобальний ринок цього товару оцінюється у $54 млрд, домінують на ньому японці (вони товар і придумали).
• Це продукт харчування. Якби весь його проданий за рік обсяг приготувати та викласти в одну лінію, то вона простягнулася б на 6,2 млрд км – далеко за Плутон у глибини Всесвіту.
• Це найпопулярніша зброя у боротьбі з голодом: у неї чи не найнижча вартість на калорію. Не дивно, що з´явився продукт саме в зруйнованій Японії після Другої світової.
• Продажі цього товару зростають — на десятки, а іноді й з сотні відсотків лише за кілька останніх років. Причому в таких різних країнах, як США, Нігерія, Бангладеш, Туреччина, Велика Британія, Японія… Аналітики пов´язують це з розкруткою інфляції та здорожчанням харчів загалом.
• Зберігається довго, готується швидко.
• Це валюта… в американських тюрмах. Годують там не дуже, тому компактний продукт, що може довго зберігатися, став локальною одиницею обліку, яка легко обмінюється на послуги і предмети серед ув´язнених (ну, поки не буде ум´ята).
• Це інструмент хеджування від ризику у великому світі. Продукту можна накупити гору — нехай лежить. А загалом звісно, біда, якщо навіть ця їжа дорожчає. Оце вже точно щось не так з економікою.

Отже, цей був короткий опис ринку… локшини швидкого приготування! (А на якій підказці Ви зрозуміли, про що йдеться?)