У світі про економіку. Нафтові страхи Байдена, глобальна скупка золота і загроза "тіньових банків"

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Як вплинуть на глобальний ринок удари по російських НПЗ

З початку року Україна атакувала понад півтора десятка російських нафтопереробних заводів (НПЗ) і кілька нафтобаз. Однак з кінця березня неофіційно, а на цьому тижні вже й офіційно з´ясувалося, що американські посадовці проти таких атак. Наприклад, міністр оборони США Ллойд Остін заявив, що українські удари по російських НПЗ загрожують світовим енергетичним ринкам. На цю тему ми написали окрему статтю. Нагадаємо, перше, що припускають всі оглядачі — адміністрація Джо Байдена боїться підвищення цін на бензин у рік виборів.

Однак чи є для цього підстави? Питання ще недостатньо висвітлене та має суперечливі відповіді. У Міжнародному енергетичному агентстві (МЕА) вважають, що так, "є ризик порушення роботи світових ринків нафтопродуктів". Адже закриття в Росії пошкоджених НПЗ або установок на ремонт від чотирьох до восьми тижнів "може означати значні втрати" для світового ринку, передає Bloomberg з посиланням на повну версію щомісячного звіту агентства. Там прогнозують, що зменшення російського експорту могли б найбільше відчути міжнародні ринки дизельного пального, сирого бензину й авіаційного гасу. Утім, російські НПЗ відносно швидко ремонтують. Лише Туапсинський НПЗ ПАТ "Роснефть", що зазнав атаки у січні, досі не працює. "Російська нафтопереробна система є достатньо великою, щоб деякі перебої компенсувати за рахунок відтермінування планового технічного обслуговування або збільшення обсягів переробки в інших частинах системи", — припускають у МЕА.

Отже, ще не йдеться про те, що саме Україна створює глобальні проблеми на ринку нафтопродуктів.

Так, The Economist взагалі не бачить "значного впливу" українських атак на Росію на фоні справді суттєвих факторів — "обмеження поставок країнами ОПЕК+, кращих за очікувані глобальних економічних умов та перебоїв [з поставками] у Червоному морі". А от The New York Times хоч і дає експертну цитату про "напруженість у світовій торгівлі енергоносіями" через атаки на російські НПЗ, але перелічує цей виклик серед багатьох інших. Крім названих вище, серед потенційно болючих факторів видання називає гарячий конфлікт між Ізраїлем та Іраном (у який можуть втягнутися ключові експортери з Перської затоки). І схоже саме цей сценарій починає розкручуватися з п´ятниці, коли проіранська "Хезболла" з Лівану вдарила масованою повітряною атакою по Ізраїлю, а в ніч на сьогодні вже сам Іран здійснив "удар відплати", на що в Тель-Авіві пообіцяли дати жорстку відповідь…

Можемо виснувати, що заклики адміністрації Джо Байдена до України про припинення атак на російські НПЗ не матимуть значного ефекту, адже основні потрясіння на ринку нафти і нафтопродуктів відбуваються через "поштовхи" в інших регіонах.

Центробанки скуповують золото

На цьому тижні ціни на золото били історичні рекорди та врешті сягнули понад 2400 доларів за унцію. Серед основних причин, які відзначалися в численних новинах, — геополітичні ризики (особливо на Близькому Сході), зниження відсоткових ставок та наростаючий попит з боку центральних банків. Не станемо переповідати всі коментарі, а заглибимося в статистику, напевно, найцікавішої теми — про апетити центробанків. Іншими словами, як держави накопичуть резерви в золоті.

Всесвітня рада золота (ВРЗ) нещодавно опублікувала дані про запаси, продаж та купівлю цього металу центробанками. Нижче дві найбільш промовистих діаграми: перша — про золоті запаси держав у тоннах, друга — про відсоток золота у резервах (за вартістю). Якщо в першому випадку з великим відривом лідирують США, то в другому — Туреччина і Венесуела. Частково це свідчить про те, що країни, які вразливіші до несприятливих змін, намагаються більше вкладати у дорогоцінний метал. Утім, це не правило: найпотужніші центробанки Європи — зокрема Німеччини і Франції — також надають перевагу золоту.

"Золото є важливим компонентом резервів центральних банків через його безпеку, ліквідність і прибутковість — три ключові інвестиційні цілі центральних банків. Тому вони є значними власниками золота, на їхню частку припадає близько п'ятої частини всього золота, видобутого за всю історію людства", — коментують у ВРЗ.

Модель MBDA демонструє успіх європейців у спільному виробництві зброї

Ми регулярно пишемо про європейську оборонну промисловість, бо це одна з топових тем континентальних медіа. Оглядачі часто наголошують на тому, що Європа, враховуючи загрози, надто повільно нарощує виробництво у своєму фрагментованому ВПК (через конфлікт за робочі місця, розподіл робіт, потребу ділитися впливом на виробництво зброї з країнами-партнерами тощо). Утім, зміни на краще відбувається. У нещодавньому матеріалі Financial Times розповіла, як до місцевих оборонних гігантів нарешті потягнулася велика клієнтура (ми про це писали). Це ж видання зараз опублікувало більш прикладний матеріал про те, як правильно організувати європейську співпрацю у виробництві озброєння на корпоративному рівні.

За приклад журналісти наводять компанію Matra BAE Dynamics Aérospatiale (MBDA), що випускає передові ракетні системи, а українцям (та й світу) відома передусім ракетами Storm Shadow (британська версія) і Scalp (французька версія). Саме замовлення на ці ракети у 90-х роках стало основою для новаторського союзу між Великою Британією та Францією, утвореного в результаті злиття ракетного підрозділу British Aerospace та французької Matra. Сама MBDA була офіційно створена у 2001 р. після включення італійських оборонних активів Alenia Marconi Systems (за кілька років до неї долучилися виробники з Німеччини та Іспанії).

Таким чином вдалося об´єднати ресурси, держзамовлення та уникнути дублювання промислової бази. "Майбутнє тяжітиме до моделі MBDA", — нещодавно заявив Себастьян Лекорню, міністр оборони Франції.

На чому заснована така модель?

Держави узгоджують потреби як замовники і доручають виконати їх спільним компаніям (зі змішаним акціонерним капіталом). Такий підхід дозволяє досягти економії на масштабі і зберігає за кожним урядом контроль над виробництвом і задоволенням власних потреб.
Уряди прямо не втручаються в роботу компанії. Наприклад, рішення, де будувати заводи, ухвалює топ-менеджмент, а не безпосередньо уряди. Це дозволяє подолати неминучу напруженість у питанні розміщення виробничих потужностей.
Керівники компанії мають авторитет на урядовому рівні. Так, одного разу вони переконали Італію і Велику Британію співпрацювати над новим поколінням ракет протиповітряної оборони, а не створювати окремі розробки.
Промислова інтеграція посилює співпрацю. Що більше об´єднані виробничі потужності, то ширші можливості вони надають країнам у роботі над спільними проектами. Яскравий приклад — розробка ракети протиповітряної оборони Meteor за участю шести європейських країн.
Країни-засновники компанії створюють спеціалізовані центри передового досвіду. Так франко-британська угода від 2015 р. закріпила за кожною стороною провідну роль у розвитку низки ракетних можливостей, що означало передання певного промислового досвіду іншій країні. Цей принцип "взаємної залежності" дозволив MBDA скоротити дублювання і витрати.

Водночас видання визнає й проблеми в поширенні і цієї моделі на іншу співпрацю європейських держав і компаній у ВПК. Транскордонне виробництво ракет легше, ніж, наприклад, танків і літаків. Відповідні проекти вимагають від країн "об´єднання суверенітету".

"Тіньовий банкінг" загрожує фінансовій стабільності

Західні ділові кола стурбовані, що так звані "тіньові банки" можуть призвести до глобальної фінансової кризи. Такі настрої підігріла недавня заява МВФ про "системні ризики", спричинені "непрозорим світом приватного кредитування" обсягом $2,1 трлн.

Справа в тому, що звичайні комерційні банки в процесі видачі кредитів пов´язані багатьма регуляторними обмеженнями, а от чимало інших фінансових установ можуть позичати з більшою легкістю. Тож компанії, які занадто великі або ризикові для комерційних банків і при цьому занадто малі для розміщення своїх акцій на фондовому ринку, дедалі частіше звертаються до небанківських фондів, щоб позичити гроші швидко, гнучко та конфіденційно. Однак через слабке регулювання в цьому секторі, "якість кредитів може швидко погіршитися, що призведе до дефолтів і значних втрат", – цитує The Telegraph останній звіт про фінансову стабільність від МВФ.

Варто сказати, що сам термін "тіньовий банкінг", або ж його аналог "небанківське фінансове посередництво (NBFI)", досить розмитий і охоплює всю банківську діяльність (переважно кредитування) за межами традиційного банківського сектору і покладених на нього регуляцій. Для прикладу, цим займаються фонди облігацій (bond funds), фонди грошового ринку (money market funds), фонди прямих інвестицій (private equity funds), страхові компанії (insurance companies) і навіть інвестиційні банки (investment banks), такі як Goldman Sachs і Morgan Stanley.

Центробанк Ірладнії на прикладі інвестиційного фонду показує, як працює "тіньовий банкінг". Фонд залучає гроші від інвесторів в обмін на свої акції. На ці гроші він купує цінні папери, наприклад облігації, випущені державою або компанією. Таким чином він виступає посередником між тими, в кого є гроші (інвесторами) і тими, хто потребує фінансування (державами або компаніями) з метою отримання прибутку. По суті фонд залучає гроші і передає їх у позику, не забуваючи заробити на цьому.

Але основна перевага "тіньового банкінгу" — бути додатковим джерелом кредитування — обертається і високим ризиком надмірної закредитованості економіки і підриву фінансової стабільності. Про це й кажуть в МВФ, рекомендуючи державам посилити контроль за небанківськими фінансовими установами.

Гендиректор JPMorgan Chase просуває "від'ємний податок" на зарплату

Днями світові (і українські) ЗМІ облетіли цитати з щорічного листа акціонерам від гендиректора JPMorgan Chase Джеймі Даймона, який закликав до потужної підтримки України у боротьбі з агресивною диктатурою. Водночас CEO найбільшого інвестиційного банку світу торкнувся в листі й численних економічних питань. Виберемо лише одну цікаву тезу, яка може бути корисною Україні з огляду на проблеми з бідністю і станом ринку праці.

Даймон вважає, що економці США шкодить величезний розрив у доходах і багатстві американців. В силу різних причин ті, хто опинився на дні, просто не можуть розкрити свій потенціал. І серед ключових пропозицій банкіра, як виправити ситуацію… — роздавати гроші працівникам з низькими доходами, замість того, щоб обкладати їх відповідним податком. Тобто поки в Україні численні (хоча не всі) експерти і бізнесмени виступають проти прогресивної шкали оподаткування (коли ті, хто отримують більше, сплачують вищий відсоток), глава JPMorgan Chase стверджує, що в США потрібно піти ще далі (там і так діє прогресивна шкала) і… запровадити "від´ємний податок на заробітну плату" (negative income payroll tax). Ну, майже так. Якщо бути точним, то Даймон закликає так перетворити державну програму підтримки працівників з низьким доходом EITC, яка дає право на податкову знижку, щоб "зробити його більш схожим на від´ємний податок на заробітну плату, що сплачується щомісяця".

Якщо когось дивує, що такий помітний капіталіст пропонує, здавалося б, радикальний перерозподіл на користь бідних, то варто згадати одного із стовпів неолібералізму Мілтона Фрідмана, який ще в 1960-х р. розробив програму від´ємного податку на низькі доходи (negative income tax, NIT). Окремо обговорюються ставки і точка відліку (сума доходу, вище якої — звичайна сплата податку, а нижче — субсидія). Фрідман обґрунтовував таку новацію тим, що вона має замінити бідним численні соціальні програми, "надаючи індивідууму найбільш корисну допомогу, а саме — готівкою". Судячи з усього, подібна мотивація й у Даймона.