У світі про економіку. Парадокс Байдена, трампономіка 2.0 і новий стандарт бідності

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Безумовно, найважливішою подією тижня стали результати виборів президента США, на яких переміг республіканець Дональд Трамп, та виборів до Конгресу, де також тріумфували республіканці. Тому більшість розглянутих сьогодні тем стосуватимуться економіки США й очікуваної економічної політики нової адміністрації.

Недооцінена байденоміка: як це було

На всіх фазах президентської кампанії у США економічні питання використовувалися проти кандидатів, особливо Камали Гарріс, яка представляє владу на посаді віце-президента. Адже більшість американців, згідно з опитуваннями, зараз упевнені, що вони живуть гірше, ніж чотири роки тому.

Та чи так це насправді?

Розглянемо основні параметри економіки, які залишає адміністрація Джозефа Байдена, за матеріалами Investopedia та відкритих даних державної статистики США. Тим більше що, згідно з опитуванням Pew Research, саме економіка є головною проблемою для 81% американських виборців.

• ВВП. Байден прийшов на початку відновлення економіки США після першого шоку пандемії COVID-19. За час його президентства ВВП зростав на швидшим темпом, ніж на загал в інших розвинених країнах, і кумулятивно додав понад 11% в реальному вираженні (що відображено на графіку нижче суцільною лінією; пунктиром показані прогнози):

До речі, останні дані за третій квартал поточного року показують +2,8% зростання, що є, безумовно, високим результатом. 

• Зайнятість. У вересні 2020 р., коли економіка ще не оговталася першого шоку пандемії, рівень безробіття становив 7,8%, що майже вдвічі більше, ніж у вересні 2024 р. — 4,1%.

Рівень безробіття в США у 2020—2024 рр.

Стійкий ринок праці — це безумовний успіх (особливо на фоні гучних, але несправджених прогнозів рецесії через тривалу політику ФРС з підвищення відсоткових ставок заради стримування інфляції).

• Зарплати і інфляція. За президентства Байдена у США розігралася запекла боротьба між зарплатами та інфляцією, яка з´їдає доходи американців. Так, у період з вересня 2020 р. по 2024 р. споживчі ціни зросли на 21,1%, тоді як середня погодинна оплата праці — на 19,8%. Це трохи погіршило становище працівників, але якщо зважати на динаміку, то останнім часом темпи зростання трудових доходів значно випереджають знецінення грошей. Можна зробити висновок, що Штати змогли більш-менш утримати рівень життя працівників перед значними викликами, що прийшли із зовні: по гаманцях американців вдарила передусім пандемічна криза та наслідки російського вторгнення в Україну (здороження пального і продуктів харчування).
• Житлова нерухомість. Що справді сильно погіршилося, так це можливості для купівлі житла. Спершу пандемія підштовхнула попит на "квадрати" і ціни, а потім здорожчали й іпотечні кредити внаслідок зростання відсоткових ставок з подачі ФРС. У результаті щомісячні платежі за іпотекою подекуди перевалили за 40% від медіанного доходу. Більш-менш комфортним у США вважається рівень 30%, який був до приходу Байдена в Білий дім. Але, знову ж таки, ці негативні ефекти — радше результат пандемії та рішення ФРС, а не політики чинного президента.
• Прострочені кредити. Ще з мінусів — різко зростає відсоток прострочених платежів за кредитнми картками, що свідчить про фінансові труднощі. Але, з іншого боку, немає жодних ознак, що американці скорочують витрати. Вони продовжують вільно витрачати кошти на ресторани та інші заклади роздрібної торгівлі.
• Біржі. Нарешті, за чотири роки американський фондовий ринок пережив бум. Наприклад, індекс S&P 500 зріс приблизно на 70% у період з вересня 2020 р. по вересень 2024 р. Це сприяло підвищенню добробуту домогосподарств, однак переважно багатших, які володіють більшістю акцій.
• Державний борг. Щоправда, федеральний борг США зріс з $27 трлн до понад $35 трлн, що викликає серйозні занепокоєння (особливо через стрімку динаміку), однак у цього явища є й світлий бік, про який ми розповідали в минулому випуску рубрики.

Загалом маємо доволі оптимістичну картину американської економіки часів президентства Джозефа Байдена, зважаючи на виклики, яким довелося протистояти. Начебто завершується гідний вивід США із кризи, спричиненої глобальними подіями, принаймні за більшістю напрямків. Чому ж тоді американці, які ставлять на перше місце питання економіки, на загал залишилися невдоволеними політикою демократів? Що ж це за парадокс Байдена?

Програш демократів: пояснення економістів

Отже чому американські демократи програли, особливо прихильність бідніших прошарків населення? Є чимало всебічних пояснень, включно зі зростаючою елітарністю Демократичної партії. Безумовно, є також психологічний фактор, що люди схильні фокусуватися на негативі. Що ж до суто економічних аспектів, то варто не просто згадати описані вище негаразди, як-от висока інфляція та зростання цін на житло, а й спробувати глибше зрозуміти взаємозв'язки у потребах американців. На цьому тижні над цим розмірковували деякі відомі економісти. Ось два дещо різні пояснення.

Економіст і популярний блогер Ноа Сміт, спираючись на історичні дані, стверджує, що американці ненавидять інфляцію більше, ніж безробіття (з яким ситуація краща), до того ж, якщо говорити про вибори, то значення має кумулятивне зростання рівня цін за весь період президентства. А падіння реального наявного доходу населення США з середини 2021 р. до середини 2022 р. було сильнішим, ніж за Великої рецесії чи інфляції 1970-х рр. Приблизно в той самий період реальна заробітна плата американців зазнала найбільшого падіння в післявоєнній історії через інфляцію. Важиво й те, що негативні наслідки інфляції відчуває кожен, а безробіття — ті, хто втратив роботу. Отже, під час виборів, коли одна людина — один голос, більшою темою буде саме інфляція.

Своєю чергою президентка Levy Economics Institute of Bard College Павліна Чернєва наголошує, що демократи недостатню увагу приділяли саме таким популярним питанням, як підвищення мінімальної заробітної плати та обов'язковість оплачуваної відпустки з догляду за дитиною.

Трампономіка 2.0: очікування і ризики

Переходимо до найбільш актуального: чого чекати від нової каденції Дональда Трампа, підсиленого прихильним Конгресом (у Сенаті та, ймовірно, Палаті представників республіканці, беруть більшість). 

• Зниження податків. Дональд Трамп декларує продовження податкових знижок, запроваджених у 2017 р., термін дії яких закінчується наступного року. Він також закликав до додаткового скорочення корпоративного податку. Ще одна ідея — звільнити від федеральних податків чайові та виплати з соціального страхування. Все це стає більш ніж реальним, враховуючи перемогу республіканців і на виборах до Конгресу, пише видання NPR.
• Підвищення митних тарифів. Трамп пообіцяв запровадити наскрізні митні тарифи від 10% до 20% на всі товари, що надходить до Сполучених Штатів, і відповідні ставки в розмірі 60%—100% на китайський імпорт. Зрозуміло, що такий крок збільшить витрати для американського бізнесу та споживачів та, ймовірно, спровокує заходи у відповідь з боку торговельних партнерів США. Наслідком може стати підвищення цін на широкий спектр товарів. Так, у консалтинговій компанії Pantheon Macroeconomics прогнозують, що 10%-й тариф збільшить інфляцію приблизно на 0,8% наступного року. Але далі варто навести аргументацію на користь цього рішення.
• Розвиток американських виробництв. Як висловлювався Дж. Д. Венс, вже майбутній віце-президент США, розширення тарифів потрібне, щоб "захистити американську промисловість від усіх конкурентів". Саме розвиток виробництв, які програють конкуренцію китайським компаніям (а не доходи від митниці), є метою протекціоністської політики. Водночас деякі експерти вважають, що товари з-за кордону, навіть з урахуванням вищих тарифів, залишатимуться дешевшими через великі витрати на робочу силу в США.
• Зростання державного боргу. Хоча тарифи принесуть додаткові доходи, очікується, що загальна економічна платформа Трампа, включно із запропонованим зниженням податків, збільшить дефіцит федерального бюджету, що призведе до зростання обсягу запозичень. За деякими оцінками, можливе збільшення держборгу на $7,75 трлн протягом наступного десятиліття. Нагадаємо, зараз він сягає позначки в $35 трлн.
• Проблеми з робочою силою. Трамп закликав до масової депортації іммігрантів, які перебувають у США нелегально. Тепер аналітики Інституту Брукінгса, Американського інституту підприємництва та Центру Нісканена прогнозують, що за його другої каденції чиста міграція до США може бути нижчою (чи навіть від'ємною). Але це також означатиме обмеження на приплив іноземних працівників у час, коли "бебі-бумери" масово виходять на пенсію. "Побічними ефектами політики, яка обмежує імміграцію і депортує нелегальних мігрантів, найімовірніше, будуть підвищення вартості робочої сили і негативний вплив на потенційні темпи економічного зростання країни", — вважають економісти з фінансової компанії Wells Fargo.
• Стійкіші відсоткові ставки і тиск на ФРС. Завдяки вповільненню інфляції Федеральна резервна система (ФРС) з вересня почала зниження ключової ставки: спершу до діапазону 4,75-5%, а вже цього тижня — до 4,5-4,75%. Тенденція має продовжитися, але є припущення, що в майбутньому центральні банкіри можуть діяти обережніше, якщо політика Трампа чинитиме тиск на ціни. Так, після оголошення попередніх результатів виборів у Pantheon Macroeconomics очікують менших темпів зниження ставок наступного року. Не можна виключати й протистояння між новообраним президентом і головою ФРС Джеромом Павеллом, якого Дональд Трамп ще за першої каденції закликав більш активно знижувати відсоткові ставки. Попри те, що ФРС у США має великий ступінь незалежності від президента та центрального уряду, Трамп відкрито домагається права голосу у монетарній політиці. А що в його владі точно, так це, за бажання, змінити Павелла в 2026 р., коли закінчиться термін його повноважень (за погодженням з Сенатом).

Очікування від економічних новацій адміністрації Трампа вже відображаються на біржах. Цей вплив варто розглянути окремо. 

Реакція фондових ринків: злет індексів і "Трамп-трейди"

Після перемоги Дональда Трампа інвестори очікують сильнішого економічного зростання, частково завдяки обіцяному зниженню податків і дерегуляції, — це підштовхує вгору ринок акцій (DJI, S&P 500, Nasdaq Composite, Russell 2000 показали рекордні тижневі прирости за довгі періоди — з початку року і більше). Водночас загострюються побоювання щодо відновлення вищих темпів інфляції — це навіть спричинило сплеск дохідності казначейських облігацій США 6 листопада (щоправда, до кінця тижня дохідність трежеріс відкотилася приблизно до рівня 5 листопада). Наскільки це стійкі тенденції, розбиралося видання Market Watch.

Так, на думку керівника відділу глобальної ринкової стратегії інвестиційного інституту Wells Fargo Пола Крістофера, "перемога Трампа спрацювала в тому ж напрямку, що й фундаментальні економічні показники". Економіка, ймовірно, зростатиме. Утім, швидка перемога республіканця, схоже виявився несподіванкою для інвесторів, навіть попри те, що так звані "Трамп-трейди", ставки на активи, які очікувано виграють від перемоги цього кандидата, набирали обертів ще з жовтня. І на тижні замість "продавати факт" (фіксувати прибуток після того, як очікувана подія фактично відбулася) інвестори продовжували вкладали значні кошти в ті самі угоди.

З досвіду першої каденції Трампа інвестори можуть очікувати, що від його політики виграє технологічний, фінансовий, промисловий та енергетичний сектори. Сюди ж варто додати криптовалютний ринок, адже Трамп обіцяв "зробити Сполучені Штати криптостолицею планети і біткойн-наддержавою світу", пом´якшивши відповідні регулювання (на цьому тижні біткойн зріс у ціні до рекордним $76+ тис./BTC)

Насправді ж досі панує невизначеність з приводу потенційної політики Трампа. Наприклад, стосовно запропонованих ним тарифів (див. попередню тему), які, можливо, стануть гальмівним фактором для економіки та підштовхнуть інфляцію. А в умовах невизначеності інвесторам слід пам'ятати, що такі події, як результати президентських виборів, часто викликають негайну реакцію, яка не відповідає довгостроковому тренду – тоді інвестори або переплачують за активи, або продають їх нижче справедливої ціни.

Крістофер наводить приклад. Після перемоги Трампа в 2016 р. акції енергетичних компаній різко зросли, але протягом решти терміну його правління почали втрачати позиції, в тому числі перед початком COVID-19. Зараз ми також чуємо про намір Трампа збільшити видобуток і продаж американців вуглеводнів.

Порядок денний і пріоритети нової американської адміністрації стануть більш зрозумілими до січня. 

Світовий банк посунув межу бідності. Що це означає?

Відтепер Світовий банк (СБ) відстежуватиме глобальний рівень бідності за вищою межею — $ 6,85 на людину за добу. Це на додаток (але не замість) міжнародної межі крайньої бідності у $2,15 на людину. Усі ці розрахунки проведені в доларах за ПКС у цінах 2017 р. (GDP per capita, $ PPP 2017). Чому аналітики вирішили змінити фокус, докладно пояснюється у блозі СБ.

Перед тим як перейти до переказу, зробимо уточнення про одиниці вимірювання. Світовий банк не просто ділить ВВП кожної країни на кількість населення, а приводить історичні дані в цінах 2017 р. та коректує їх за паритетом купівельної спроможності (ПКС) — уявним обмінним курсом, який вирівнює купівельну спроможність різних валют, усуваючи різницю у рівнях цін між країнами (у бідних регіонах за один реальний долар можна купити більше, ніж у заможних). Наприклад, зараз долар США за ПКС приблизно дорівнюватиме 12 гривням. Тільки після такої підготовки дані про доходи людей у різних куточках світу та в різні роки можна більш-менш коректно порівнювати.

Отже, з 1990-х р. СБ орієнтувався передусім на межу бідності для найбідніших регіонів – щоденну суму грошей, яка мінімально потрібна для задоволення основних потреб (у житлі, їжі та одязі тощо) мешканців типової країни з низьким рівнем доходу. Але з тих пір змінилася демографічна структура світу. У період з 1990 р. по 2024 рр. населення на планеті побільшало на 2,8 млрд (плюс понад 50%) — до понад 8 млрд людей. А що найпримітніше в контексті, частка населення, яке живе в країнах з низьким рівнем доходу, впала з майже 60% у 1990-му до 9% у 2024-му! Тепер країни з доходами нижче і вище середнього охоплюють понад три чверті світового населення, особливо завдяки прогресу Китаю та Індії.

На сьогодні для більшості країн межа крайньої бідності у $2,15 за ПКС виявляється занадто низькою. Адже зі зростанням рівня доходу розширюється й перелік базових потреб. Крім їжі, одягу та житла, йдеться вже про здорове харчування, належні санітарні умови, підключення до інтернету, доступ до електроенергії та освіти. "Межа бідності у $6,85 — це межа абсолютної бідності, яка охоплює це розширене визначення бідності і допомагає показати більш релевантну картину бідності в більшій кількості регіонів", — уточнюють у Світовому банку. А діаграма нижче демонструє зміни в структурі глобальної бідності при переході від межі у $2,15 за ПКС до $6,85 за ПКС. Так, частка бідних у країнах Африки на південь від Сахари скорочується майже вдвічі, а в Південній Азії, навпаки, подвоюється. Бідні за новою метрикою вже не переважно африканці:

Вищий "стандарт бідності" відображає й глобальний прогрес у подоланні цього явища. У 1990 р. близько третини населення світу жило менш як на $2,15 на день, ще третина витрачала від $2,15 до $6,85 долара на день, а решта – понад $6,85 на день. Сьогодні більш як половина людей на планеті (56%) живуть на понад $6,85 на день і лише 9% – менш як на $2,15 на день. Нагадаємо, тут, як і всюди в цьому контексті, ВБ рахує за паритетом купівельної спроможності в цінах 2017 р.

Щоправда, в абсолютних числах все не так райдужно. Через зростання населення кількість людей, які живуть менш як на $6,85 на день майже не змінилася: проти 3,5 млрд у 2024 році проти 3,7 млрд у 1990 р. Це також пояснює, чому фокус уваги змістився на планку бідності в $6,85. Водночас у СБ підтверджують ціль викорінити крайню бідність у всьому світі до 2030 р., тому міжнародна межа бідності у $2,15 за ПКС залишається актуальною (особливо для країн з низьким і середнім рівнем доходу).