У світі про економіку. Нова роль штучного інтелекту, бізнес на Панамському каналі і "соціалістичний експеримент" на 2000 років
П'ять тем, які ми не могли пропустити
У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.
ШІ-агенти допоможуть бізнесу, як високооплачувані експерти
"Коли стартапам варто припинити дослідження і почати масштабуватися?" — це просте за формулюванням, але складне за змістом запитання поставив передовій розробці OpenAI доцент Вортонської бізнес-школи Університету Пенсильванії, автор бестселера "Co-intelligence" ("Співінтелект") Ітан Молік, щоб розкрити можливості і обмеження вузькопрофільних ШІ-агентів, які просто зараз приходять на допомогу аналітикам.
Компаніям і підприємцям, чия робота залежить від якісної тематичної аналітики, рекомендуємо уважно прочитати цей матеріал.
Молік протестував Deep Research від OpenAI — дослідницький агент, побудований на базі ще не випущеної o3 Reasoner від OpenAI з доступом до спеціальних інструментів і можливостей. Він попросив "помічника" вивчити висококласні наукові дослідження на задану вище тему про стартапи, включно з дискутивними питаннями, та презентувати результати для обговорення на рівні аспірантів.
За словами доцента, у відповідь ШІ поставив кілька "розумних запитань", щоб уточнити завдання, а потім уже "як дослідник" почав кілька хвилин "копати" тему, мимохідь вирішуючи проблеми, як-от доступу до платних статей. Нарешті з´явилася чернетка з 13 сторінок (на 3778 слів), яка містила, зокрема, шість цитат та кілька додаткових посилань. Результат приємно вразив. "Він сплітає воєдино складні і суперечливі концепції, знаходить деякі нові зв'язки, яких я не очікував, цитує лише високоякісні джерела і сповнений точних цитат, — охарактеризував Молік роботу ШІ-агента. — Я був би задоволений, якби отримав щось подібне від аспіранта-початківця". Він робить висновок, що вперше ШІ не просто підсумовує дослідження, а й активно взаємодіє з ними на рівні, наближеному до наукової роботи людини.
І це лише початок. Ітан Молік стверджує, що зараз настає час вузькопрофільних агентів, таких як Deep Research, що можуть заміняти високооплачуваних експертів і консультантів (ті, своєю чергою, переходять з ролі виконавців в іпостась контролерів систем ШІ).
За словами автора, конкуренція між розробниками наростає, хоча, для прикладу, Google поки пропонує ШІ-агента рівня бакалавра, утім, він явно не збирається програвати OpenAI. Тож навіть уже ближчими місяцями ми, ймовірно, побачимо швидке вдосконалення дослідницьких агентів.
Але зрештою, впевнений Молік, з´являться вправні ШІ-агенти загального призначення, які "стануть автономними цифровими працівниками", не обмеженими конкретною тематикою. Вони зможуть орієнтуватися в інтернеті, обробляти будь-яку інформацію в усіх можливих формах та виконувати осмислені дії на високому рівні.
Економіка Панамського каналу та інтереси США
Світові медіа обговорюють долю Панамського каналу через претензії президента США Дональда Трампа. Розглянемо тему в економічному та геополітичному аспектах.
Уже чверть століття міжокеанським водним шляхом оперує державне агентство Адміністрація Панамського каналу (ACP). США збудували канал на початку XX ст., але в 1977 р. підписали угоду, за якою передавали його в управління панамській стороні з 1999 р. за умови дотримання нейтралітету. Проблема в тому, що портами як на атлантичному, так і на тихоокеанському узбережжі зараз керує гонконгська компанія Hutchison Ports. Саме на цей факт як на можливе порушення домовленості про нейтралітет звернув увагу держсекретар США Марк Рубіо, який минулими вихідними їздив до президента Панами Хосе Рауля Муліно. Раніше президент США Дональд Трамп заявляв, що "мета і дух" угоди про передачу каналу були порушені, бо його "експлуатує Китай". Поки що Панама пообіцяла не продовжувати меморандум про співпрацю з китайською ініціативою "Один пояс, один шлях".
Отже, США розглядають ситуацію через призму національної безпеки (наприклад, імовірність блокади Пекіном Панамського каналу в разі конфлікту з Вашингтоном). Крім того, Трамп незадоволений високою платою за прохід цим водним шляхом.
Ми зібрали кілька фактів, які проілюструють, наскільки сильно Панамський канал важливий для США.
На мапі з останнього звіту ACP, показані основні водні торговельні маршрути, що проходять через Панамський канал:
Якщо казати точніше, то близько 70% відсотків вантажів, які прямують через канал, починаються або закінчуються в американських портах. Китай на другому місці, але з багатократно меншим обсягом вантажоперевезень.
Країни, які найбільше користувалися Панамським каналом у 2023 фінансовому році (відправники і отримувачі), кількість перевезених вантажів в англійських тоннах
Як пише NYT, Панамський канал має критичне значення для економіки США, бо дозволяє скоротити шлях між Східним узбережжям і Азією, порівняно з подорожами через Атлантичний і Індійський океани. Приблизно 40% відсотків американських контейнерних перевезень і значна частина експорту енергоносіїв проходять через канал на суднах.
За користування каналом сплачуються мито (tolls) та інші збори (fees). Загальний дохід становив майже $5 млрд у 2023 р. фінансовому році (тобто за 12 місяців до вересня 2023 р., це останні доступні дані). Впадає в очі, що ця сума більш як у півтора рази вища, ніж п´ять років тому, хоча трафік самих суден збільшився за цей період лише 2% – до 14 080. Тут важливо розуміти, що хоча держава й отримує з каналу близько $2,5 млрд на рік, а його внесок в економіку Панами оцінюється в понад $3 млрд, але уряд має інвестувати в модернізацію обладнання та збереження водних ресурсів. Викликом є посухи, які змушують адміністрацію скоротати трафік, що призводить до зростання цін в умовах збільшення попиту.
У четвер стало відомо, що Панама скасувала збори за прохід американських суден через канал — у Держдепі заявили, що це заощадить США мільйони доларів на рік.
Утім, якщо спуститися на рівень звичайних споживачів, то американці навряд чи зможуть помітити різницю. Проходження цим водним шляхом додає $11 до вартості холодильника за понад $1000 і лише 10 центів до кавоварки, що продається за $40.
Торговельна війна на технологічній передовій
Основним зовнішньоекономічним "батогом" нової адміністрації США, схоже, стали митні тарифи або загроза їх запровадження для товарів, що прямують на "чудовий американський ринок", як каже президент Дональд Трамп. Але в глобальних торговельних війнах арсенал методів не обмежується тарифами. А надто коли йдеться про передовий "фронт" — галузь напівпровідників, де США та їхні союзники не бажають втратити першість.
Звісно, основний геополітичний супротивних Заходу Китай уже давно і масово виробляє чіпи для більшості електронних пристроїв, але розвиток технологій ШІ вимагає доступу до найсучасніших мікросхем. У цьому Китай поки що поступається Штатам, які співпрацюють з безперечним лідером галузі — тайванською TSMC. Цей виробник пропонує найкращі чіпи за техпроцесом 3 нанометрів американським компаніям (Apple, Qualcomm, MediaTek, Intel, Nvidia) та планує почати масове виробництво за техпроцесом 2 нм вже до кінця року (що менша величина — то потужніші обчислювальні можливості), тоді як китайська SMIC лише опановує техпроцес 5 нм. Видання Posfactum підготувало ілюстративний матеріал про торгову війну і технологічну гонку озброєнь між США і Китаєм.
Щоб утримати цей технологічний розрив Вашингтон намагається гальмувати китайську напівпровідникову промисловість (заборона продавати до Піднебесної найсучасніші мікросхеми і виробниче обладнання для них, обмеження на співпрацю з Huawei та іншими компаніями глобального конкурента) та розширює інвестиції у власне виробництво напівпровідників (зокрема залучає TSMC до будівництва заводів у США). Пекін відповідає контролем і забороною на експорт до США критично важливих для галузі мінералів (як-от гелію та германію), судовими позовами та налагодженням альтернативних шляхів постачання необхідних товарів.
Отже, основні гравці використовують широкий арсенал методів у боротьбі за домінування у високих технологіях та розвитку штучного інтелекту.
Какао-боби дають найвищу дохідність: ключові продукти стрімко дорожчають
Серед навали геополітичних подій і новин з мінливих ринків у світі залишаються невирішеними проблеми з кількома продуктами, які лежать в основі індустрій, що наповнюють полиці супермаркетів. Це легко побачити на графіку агентства Bloomberg, що показує дохідність біржових сировинних товарів (за рік). На першому місці з великим відривом — какао-боби (це означає, що вони стрімко дорожчають).
Як бачимо, найвищі три позиції зайняли саме харчові продукти, обійшовши навіть дорогоцінні метали (які традиційно дорожчають під час криз і в умовах невизначеності). Це пояснюється глобальним дефіцитом, пов´язаним передусім з погодними умовами (посухами) та хворобами рослин (стосується апельсинів) у регіонах-постачальниках. Ми відслідковуємо й час від часу актуалізуємо історію змін на відповідних ринках — какао-бобів (і шоколаду), кавових бобів (і кави) та апельсинів (соку).
А Bloomberg акцентує увагу саме на какао-бобах у контексті запиту кондитерської компанії Hershey Co до американського регулятора на дозвіл купити надвелику кількість цього товару через Нью-Йоркську біржу. Там вважають, що й у поточному році ціни на какао суттєво зростуть.
Звісно, це стосується не тільки Hershey Co і Америки. Ціни на шоколадні ласощі ще більше піднімуться й в українських супермаркетах. Хоча за останній місяць ми вже побачили переписані цінники в кондитерських відділах…
Трипільська культура як соціальний експеримент
Трипільська культура — чи не перша тема з історії, яку вивчають в українських школах. А сьогодні ми завершимо нею рубрику "У світі про економіку". Останнім часом провідні науковці, антропологи та археологи, вийшли на новий рівень дискусії про соціальний устрій перших великих поселень, і в центрі уваги опинилася саме Україна, точніше давні пам´ятки на наших теренах. Питання можна поставити руба: чи справді близько 6000 років тому тут було щось на кшталт "соціалістичних міст", такий собі багатовіковий соціальний експеримент з рівності? Нова стаття у журналі Nature проливає трохи світла на можливу відповідь.
Кукутені-Трипільська культура (це її повна назва) процвітала в добронзовій і частково бронзовій добі на території сучасних України, Молдови і Румунії (див. карту), де залишилися відповідні пам´ятки. Вважається, що саме це суспільство, крім малих сіл, розбудувало великі егалітарні поселення північніше Чорного моря. Часом вони налічували до трьох тисяч будинків і займали близько 320 гектарів — (приблизно стільки ж, скільки Центральний парк у Нью-Йорку). Археологи досі сперечаються, чи можна називати ці мегапоселення містами, але в будь-якому разі то були одні з перших скупчень людей у ранній Європі на світанку урбаністичної революції.
Кукутені-Трипільська культура: ареал розселення і мегапоселення
Відкрита наприкінці XIX ст. Кукутені-Трипільська культура тривалий час була не так добре вивчена, яка древні суспільства Шумеру, додинастичного Єгипту та домінойського Криту, але інтерес до неї зростає останні 15 років.
Серед дослідників існує консенсус, що в цих поселеннях тривалий час, напевно, не було соціальної ієрархії та помітного розшарування за багатством. Приблизно між 5050 і 2950 рр. тут займалися полюванням, збиранням, землеробством, розводили худобу, робили горщики і, що особливо важливо, жили в будинках однакового розміру. На думку археологині Міли Шатіло з Кільського університету, однотипні житла свідчать, що культура була свідомо егалітарною: "Орнаменти кераміки могли відрізнятися, але ви знаєте, чого очікувати від кожного будинку; не схоже, що одна родина була набагато багатшою за іншу". А ще в кукутені-трепільців не було палаців, величних храмів, багатих могил, а можливо, й централізованого управління. Навіть чудові витвори місцевого мистецтва були знайдені у звичайних будинках, а не зарезервовані для еліти…
У бестселері 2021 р. "Світанок усього" антрополог Девід Гребер (автор відомої книжки "Борг: перші 5000 років") та археолог Девід Венгроу, критикуючи традиційні наративи історичного розвитку від примітивізму до цивілізації, наводять приклад Кукутені-Трипілля як "доказ того, що високо егалітарна організація була можлива в міському масштабі".
Але історична істина не викарбувана в камені, і дискусії тривають. По-перше, чи можна вважати ці поселення містами. По-друге, чи справді вони весь час були егалітарними.
Саме через відсутність свідчень про правлячі еліти, централізовану бюрократію чи особливі економічні структури деякі дослідники не наважуються називати кукутені-трипільскі мегапоселення містами. Є гіпотеза, пропонована археологом Олександр Дяченком з Інституту археології Національної академії наук України, про те, що мегапоселення насправді могли бути не містами, а короткочасними центрами, де збиралися трипільці, які мігрували із заходу на схід через дедалі посушливіший клімат, переш ніж розселитися далі по степу.
Художня реконструкція мегапоселення в Майданецькому, близько 3800 років до н. е.
Останні дослідження виявляють натяки на соціальну стратифікацію в пізніших поселеннях Кукутені-Трипілля (одне з припущень, що через це вона й занепала). До того ж сучасні дані магнітометрії зафіксували сліди будівель незвично великого розміру, форми та розташування на 200-гектарному поселенні в Майданецькому (сучасна Черкащина). Чимало науковців сходяться на думці, що ці мегаструктури слугували громадськими будівлями. Зважаючи на артефакти, дослідники з Кіля припускають, що це були місця, де люди спільно працювали, як от мололи зерно чи ткали, а також зберігали належні громаді товари та навіть влаштовували банкети. Усе це не суперечить гіпотезі про егалітарність устрою, якби не спостереження, що з часом таких центрів (community-specific centres) поменшало, "нібито влада централізувалася", йдеться в статті на Nature. Та й розмір будинків став більш варіативним наприкінці епохи мегапоселень.
Щільність населення в трипільських мегапоселеннях сягнула піку близько 3700 р. до н. е., але вже 3400 років до н.е. вони занепали, а за кілька сотень років перестала існувати вся культура…. З початком бронзової доби у південно-східній Європі почали домінувати кочові скотарі зі східних степів…
Сучасних дослідників цікавить, чи справді "багатовіковий соціальний експеримент з рівності, характерний для мегапоселень, був зведений нанівець збоями в їхній політиці, що призвело до поглиблення нерівності", йдеться у статті Nature. Але з відповідями доведеться зачекати: доки не завершиться війна в Україні, нових даних з колишніх мегапоселень чекати не варто: польові роботи майже припинені, а археологи взялися до зброї на захист від агресора.