У світі про економіку. Ноу-хау проти російської нафти, "відтік мізків" з Китаю і акції "Шрек"

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали п'ять закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Новий алгоритм, як зрізати нафтові доходи Росії

Західні санкції проти російської нафти з фіксацією ціни продажу на рівні $60 за барель частіше дають збій. Хоча в першій половині 2023 р. ці обмеження спричинилися до скорочення доходів Кремля на 45% порівняно з попереднім роком, зараз країна-агресор заробляє дедалі більше валюти на фоні підвищення світових котирувань до $90+ за барель. Росія адаптувалася завдяки "тіньовому флоту" старих танкерів (див. минулий випуск "У світі про економіку") і підробці документів, що підтверджують продаж російської нафти не вище цінової стелі для легальних перевезень у країнах G7. Що з цим робити? Алгоритм дій запропонували професори Школи менеджменту імені Слоуна Массачусетського технологічного інституту — колишній головний економіст МВФ Саймон Джонсон і екс-заступниця помічника міністра фінансів США Кетрін Вольфрам у блозі на Project Syndicate.

Перший пункт очевидний: посилення тиску на вантажовідправників та страховиків, щоб краще слідкували за чистотою документації. Якщо ж це не спрацює, можна зробити цікавіший крок. Економісти пропонують, щоб США і союзники запровадили транзитні збори у критично важливих точках, таких як Данські протоки, через які танкери з російською нафтою повинні проходити, щоб дістатися до світових ринків. Морський пункт стягував би з усіх поставок російської нафти різницю між поточною ціною на світовому ринку і граничною. Гроші сплачувалися б одразу (зараз це було б понад $30 за барель), а вже потім вантажовідправник міг би подати заявку на повернення цієї суми, якщо всі його документи в порядку.

Зібрані кошти можна було б використати для фінансування України, допомоги бідним країнам, які потерпають від підвищення цін на нафту, або на екологічні програми.

А якщо й це не допоможе зупинити продаж російської нафти за цінами вище "стелі", то США могли б застосувати вторинні санкції за будь-яку транзакцію з російською нафтою, вартість якої перевищує верхню межу, незалежно від того, ким вона перевозиться і страхується. Тоді будь-яка організація, пов'язана з постачанням російської нафти вище $60 за барель, ризикувала би втратити доступ до фінансової системи США.

Нова хвиля емігрції: хто і куди тікає з Китаю

Наростає хвиля еміграції з Китаю. У 2022 р., попри обмеження на поїздки, понад 310 тис. китайців залишили країну. Стільки ж — за дев´ять місяців поточного року. Це кратно більше ніж на мінімумі 2012 р., коли Китай вже вирвався з бідності і став технологічною державою, хоча й значно менше ніж на максимумі у 1992 р., коли за кордон виїхали понад 870 тис. осіб. Зараз емігрує переважно молодь, підприємці, дедалі частіше виїжджають технічні фахівці та інші добре освічені представники середнього класу. The New York Times з´ясувало, що китайці покидають батьківщину переважно через політичний тиск, похмурі економічні перспективи і виснажливу культуру праці.

Чимало опитаних виданням мігрантів сказали, що задумалися про виїзд після того, як Китай вніс зміни до Конституції, що практично дозволяють Сі Цзіньпіню правити довічно. Багатьох із них також розлютила компанія "нульового ковіду" з майже трьома роками постійних ізоляцій, масових тестувань і карантинів.

Цікавий факт: більшість мігрантів їдуть не до США, а до інших розвинутих країн — в Європу, Канаду, Японію і Австралію. По-перше, у Штатах важче з отриманням віз, по-друге, в Канаді та європейських країнах кращі соціальні виплати та баланс між роботою та особистим життям. Технічні фахівці з Китаю з готовністю приймають менші зарплати в Європі, аби ж тільки мати час насолоджуватися життям після роботи та почуватися вільнішими, ніж на батьківщині. "Я відчуваю, що плачу за свободу", — сказав один з емігрантів в інтерв´ю виданню.

Торговельні зв´язки у світі подовжуються

Глобальні ланцюжки доданої вартості стають довшими. І це особливо помітно у зв´язках постачальників і клієнтів між Китаєм і США — там фірми з інших юрисдикцій, зокрема з Азії, втрутилися в ланцюжок. Такого висновку дійшли аналітики Bank for International Settlements, які проаналізували міжнародну торгівлю на рівні компаній майже за два роки. Для ілюстрації наведемо дві мапи з їхнього дослідження.

На першій показані одноступеневі зв´язки між парами фірм: постачальник — покупець. На другій — двоступеневі: постачальник — [інший постачальник] — покупець. 

Конкретніше, ці ілюстрації являють собою різнокольорові графи. Вершини (точки) представляють фірми, ребра (лінії) — зв´язки між постачальниками і покупцями. Колір вершини відповідає основній локації фірми за регіоном, тоді як ребра приймають колір регіону постачальника. Отже, червоний — це Китай, фіолетовий — Японія і Південна Корея, зелений — Європа, синій — США, чорний — Північна Америка без США, помаранчевий — решта Азії і Океанія, блакитний — інші регіони. Як бачимо, на графах явно переважають компанії-постачальники з Азії.

Віддалено працювати все-таки продуктивніше

Українцям не потрібно розповідати про переваги роботи з дому. Для багатьох під час великої війни ця опція стала рятівною можливістю зберегти заробіток. Завдяки їй лишилося на плаву й чимало бізнесів. Утім, сам перехід працівників на віддалений чи гібридний режим (коли з´являтися в офісі потрібно лише у певні дні) — це світовий тренд, підсилений пандемією COVID-19 і пов´язаними з ним обмеженнями. Станом на зараз у США близько чверті робочих днів припадають на віддалену роботу (а в працівників з вищою освітою — всі 40%). 

Але чи справді робота з дому виправдана з погляду продуктивності? Цим питанням зацікавився співавтор одного з найпопулярніших у світі блогів про економіку Marginal Revolution, професор Університету Джорджа Мейсона Алекс Табаррок. І дійшов висновку, що так — це працює!

Перше, що він зауважив: фірмам і працівникам потрібен час, щоб пристосуватися до будь-якої проривної зміни в процесі виробництва. Тому падіння продуктивності, щойно ковід-пандемія відправила людей з офісів додому, непоказове. Якщо ж узяти довший період, то з 2020 р. у США можна спостерігати зростання продуктивності праці. Що відбулося? З боку фірм — змінюється менеджмент, наприклад він покладається не на вхідні показники: чи з'явилися ви в офісі, а на вихідні: чи виконана робота. З боку персоналу — менше запізнень, менше пліток з колегами, коротші обідні перерви та коротші лікарняні. Дехто став краще працювати тому, що йому не заважав шум в офісі. А загалом домашня робота дозволила залучити до справи більше людей з особливими потребами. Багато з цих пояснень засновані на стенфордському дослідженні 2010-2012 рр., до якого мав стосунок автор — воно виявило 13-відсоткове зростання продуктивності у групі співробітників транснаціональної корпорації, яких відправили працювати з дому. А ще один сучасний експеримент показав, що гібридний режим роботи знижує рівень звільнень на 35%. Та й практика підтверджує життєздатність такої моделі. Численні фірми вже використовують можливість працювати з дому як неодмінну частину стратегії з набору і утримання персоналу.

Американцям пропонують заробити на Шреку

У США виводять на ринок новий клас фінансових інструментів. І пов´язаний він… з кінематографом, точніше правом інтелектуальної власності. Зазвичай, лише великі гравці, а не роздрібні інвестори, мають фінансову можливість викупити права на відомий фільм чи музичний супровід до нього. Інвестплатформа Pablic вирішила виправити ситуацію і заробити на цьому: вона придбала частину музичних прав в іншого інвестора, який купив їх у композитора Гаррі Грегсона-Вільямса, пише PR Newswire. Йдеться про композиції до легендарної серії мультфільмів про Шрека. А тепер вона запропонувала клієнтам купити вроздріб права на цю музику та отримувати роялті. Для цього випустила 88,9 тис. акцій вартістю лише $10 за штуку.

Звісно, ніхто не гарантує отримання роялті у майбутньому, бо все залежить від того, наскільки часто мультфільми та композиції до них будуть крутитися в ефірі чи на атракціонах (до речі, у списку понад 700 треків, хоча серед них і немає видатних хітів "All Star," "I'm a Believer"). Однак у 2021 і 2022 рр. права на ці композиції приносили непогану дивідендну дохідність понад 8% на рік (тобто на акцію в $10 можна розраховувати отримати 80 центів). Цікава "фішка": інвестиції в роялті мало корелюють з традиційними ринками акцій, облігацій та інших фінансових інструментів, а отже, непогано балансують портфель. Принаймні так стверджують автори новинки, які вже приглядаються до запуску в маси інших музичних роялті.