У світі про економіку. МВФ "штрафує" бідних, Китай обіцяє Африці космос, Швеція випускає особливі акумулятори

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

МВФ стягує додаткові мільярди з країн-боржників

На цьому тижні Міжнародний валютний фонд (МВФ) потрапив у світові заголовки зі скандальним рішенням направити місію до Росії. Україна ж закликала організації відмовитися від цієї ідеї. Ситуація тільки-но почала розвиватися, тому західні аналітики не поспішають давати розлогих оцінок і прогнозів з цього приводу. Водночас на наших теренах знову оживилася дискусія, чи далекоглядно так сильно покладатися на МВФ, як робила Україна останнє десятиріччя.

Втрачаючи частину монетарного суверенітету, уряд, парламент та НБУ виконували численні "маяки" фонду, прописані в меморандумах, заради "дешевих кредитів", які він надавав, а також статусу відповідального позичальника, якого держава набуває у такій співпраці. Завжди наголошувалося, що транші МВФ — це не просто рятівні мільярди у потрібний момент, а доступні позики під значно нижчий відсоток, ніж держава у скрутному положенні може отримати на комерційному ринку (продаючи євробонди). Але на практиці державі-боржнику часто доводиться використовувати нові транші МВФ для повернення йому ж минулих позик. Одна з причин такого замкненого кола кредитів, як не дивно, дуже проста: ця фінансова установа дає не такі вже й дешеві гроші (у вигляді спеціальних прав запозичення).

Десяткам держав-позичальників доводиться виплачувати МВФ не лише відсотки за кредитами, а й встановлені ним надбавки (surcharge). Цю проблему докладно описав старший науковий співробітник Центру геоекономіки Atlantic Council Хунг К. Тран, який шість років працював заступником директора Департаменту грошових ринків та ринків капіталу МВФ. Він стверджує, що система надбавок, упроваджена з 1997 р., щоб мотивувати держави вчасно віддавати кредити, завдає більше збитків, ніж приносить користі. І починає статтю на Atlantic Council з промовистого для нас прикладу: "Запитайте Україну або інші країни з низьким рівнем доходу, які перебувають у борговій кризі. Попри те, що Україна намагається підтримувати свою економіку, відбиваючись від російського вторгнення, вона сплачує надбавки у розмірі 300 базисних пунктів на додаток до базової ставки, яка йде разом із запозиченнями у МВФ".

Що це означає у двох словах? МВФ нараховує надбавки до базової плати, якщо кредит, наданий країні-члену, перевищує певний рівень або термін. Позаяк сама ставка за спеціальними правами запозичення МВФ наразі становить 3,8%, надбавки можуть збільшити загальний відсоток за кредитами до 7,8%.

Автор наголошує, що це не просто потенційно обтяжливо для країн,які перебувають у фінансовій скруті, а й звичний для них сценарій. Адже сплата боргу, як правило, затягується не від хорошого життя. Наприклад, численні кризи останніх років призвели до стрімкого збільшення кількості країн, які сплачують надбавки — на сьогодні їх 22 проти восьми (перед пандемією Covid). І механізм доплат не зміг спонукати ці держави до фінансової дисципліни.

За оцінками, з 2024 по 2033 рр. надбавки в загальній сумі $13 млрд стануть значним фінансовим тягарем для країн з низьким і середнім рівнем доходу. Зокрема, в топ-5 позичальників МВФ входять Аргентина, Еквадор, Єгипет, Пакистан та Україна, які разом відрахували $5,1 млрд у вигляді доплат у з 2018 по 2023 рр. і виплатять ще $7,2 млрд з 2024 по 2028 рр.

"Лише Україна заплатила $621 млн у період з 2018 по 2023 рр. і повинна буде заплатити $1,6 млрд у період з 2024 по 2028 рр.", — наголошує Хунг К. Тран.

Останнім часом рух за скасування або послаблення надбавок підтримали вже 24 розвиткові країни — члени МВФ. Вони досягли успіху: перегляд цього механізму вже на порядку денному, а відповідні рекомендації мають розглянути в керівництві фонду в жовтні. В ідеалі результатом мало б стати скасування політики надбавок. "Це допомогло б полегшити частину фінансового тягаря для України, особливо для України, яка зазнала надзвичайних труднощів та жертв у боротьбі з російською агресією", — підсумовує Хунг К. Тран.

Китай приваблює Африку ядерними і космічними технологіями

У битві за глобальне домінування Китай розширює економічну експансію в Африку далеко за межі традиційної побудови інфраструктури, розробки родовищ та наданням відповідних кредитів.

Як повідомляє South China Morning Post, на Форумі з питань китайсько-африканського співробітництв у Пекіні президент КНР Сі Цзіньпін пообіцяв створити на континенті академію інженерних технологій, 30 спільних лабораторій та налагодити співпрацю в галузях ядерних технологій, дослідження космосу та супутникового дистанційного зондування. Крім того, Китай запевняє, що готовий запустити в Африці 30 проектів у сфері чистої енергетики, створити системи раннього метеорологічного попередження та допомогти африканцям зі збереженням біорізноманіття.

Задавалося б, дослідження космосу могли б і не бути пріоритетом для тих африканських країн, які борються бідністю, голодом, хворобами та намагаються забезпечити доступ населення хоча б до чистої води та електроенергії. Але Сі запевняє, що для створення сучасної і процвітаючої Африки потрібно більше, ніж звичайна допомога і нова інфраструктура. Щоб мати стабільне середовище для розвитку, не обійтися без міцної науково-технічної бази, численних кваліфікованих працівників, досліджень…

З публікації можна зробити висновок, що Китай в усіх сенсах підкупає африканців не тільки власне економічними вигодами співпраці, а й готовністю ділитися науковими знаннями і технологіями. Це надзвичайно важливо з огляду на сучасні реалії: в Африкі мешкає 18% населення світу, але її науково-дослідницька та інноваційна діяльність становить лише 1-2% від загальносвітового обсягу (на першому місці з показником 20% саме КНР).

Варто нагадати, що Китай і Африка вже почали розширювати співпрацю у сферах, перелічених Сі. Так, космічні інститути з Ефіопії та Кенії у квітні приєдналися до списку країн континенту, зокрема Єгипту та Південної Африки, які підписалися на участь у китайському проекті зі створення постійної дослідницької бази на Місяці до середини 2030-х.

Індустрія голого короля: нобелевський лауреат про криптовалюти

В одному з недавніх випусків ми писали про поворот Дональда Трампа і загалом республіканців до криптоінудстрії: попри таврування біткойна як афери під час минулої президентської кампанії, вже цього липня, на профільній конференції, він пообіцяв "зробити Сполучені Штати криптостолицею планети і біткойн-наддержавою світу", пом´якшивши регулювання криптовалютного ринку. У таборі демократів також чимало криптоентузіастів типу лідера більшості в Сенаті Чака Шумера, який заявив, що "ми всі віримо майбутнє криптовалют" і, за чутками, намагався переконати гравців індустрії підтримати кампанію Камали Гарріс.

То чому ж американський політикум до самого високого рівня так перейнявся благими намірами щодо "крипти"? Тому що ця індустрія більше, ніж інші, вкладається у політичні кампанії, вважає лауреат премії Шведського центробанку з економічних наук пам'яті А. Нобеля Пол Кругман. У блозі на NYT він порівнює критовалюту з платтям голого короля.

Економіст обґрунтовує: "Криптоіндустрія, яка не є великою галуззю з погляду зайнятості або обсягів виробництва (навіть якщо ви стверджуєте, що вироблене нею чогось справді варте), становить майже половину корпоративних витрат на комітети політичних дій у цьому [виборчому] циклі". Як послідовний критик криптовалют Кругман не просто сумнівається в їхній суспільній користі, а стверджує, що вони досі не знайшли значного застосування, не пов´язаного з кримінальною діяльністю.

В уявленні Кругмана, продукт, що пропонує криптоіндустрія, настільки "тонкий" та непомітний, що критика для неї значно небезпечніша, ніж, наприклад, для нафтової промисловості, яка виробляє речі для задоволення реальних потреб і зможе знайти прибуткові ніші навіть з переходом до "зеленої" економіки. Водночас,якщо уряд серйозно візьметься за регулювання криптовалют, контролюючи використання і маркетингові практики, то більша частина їх 2-трильйонної капіталізації просто випарується, вважає економіст.

"Звідси й вибух політичних витрат. Це демонстрація сили, але вона видає відчай. Це ненавмисне зізнання в тому, що король голий", — підсумує Кругман.

Золото побило історичний рекорд: як це виглядає

Одна з тенденцій останнього часу — скупка золота світовими центробанками на фоні зростаючих геополітичних ризиків. Навесні ми писали про це окремо: за обсягом золотого запасу в тоннах з великим відривом лідирують США, а за його часткою у резервах — Туреччина і Венесуела. У серпні золото побило історичний рекорд в $2500 за унцію.

Але цей дорогоцінний метал, або у фінансовому сенсі — інвестиційний інструмент, продають одразу злитками. Тому для розуміння цін зручніше побачити вартість кількох стандартних типів злитків. Відповідну візуалізацію зробила платформа Voronoi.

Ціна стандартних злитків золота, $

Як бачимо, найбільший злиток вагою 400 унцій піднявся в ціні до $1 млн — саме в цьому стандарті зберігають золото центральні банки. 

Акумулятори для енергосховищ: новітній завод запустили у Швеції

На фоні посилення технологічного протистояння з Китаєм загострюється тема дефіциту видобутку рідкоземельних металів у Європі. Крім розробки нових родовищ найбільш цінних елементів (що не завжди легко організувати — у Сербії масові протести проти видобутку літію), є варіант знайти заміну. Один з них розглянемо далі — згодом він може стати в пригоді й Україні.

Перший у світі мегазавод з масового виробництва цинк-іонних акумуляторів відкрився на півночі Стокгольма. Шведська компанія Enerpoly планує вийти на річний обсяг виробництва 100 МВт-г до 2027 р. За задумом, мегафабрика задовольнятиме потреби Європи в безпечному зберіганні енергії, використовуючи загальноєвропейський ланцюжок поставок, пише The Atlas.

Цинк-іонні акумулятори, справді, частково можуть замінити батареї з літієм, коли йдеться про великі сховища енергії. Завдяки таким перевагам:

1. Безпека: електроліт на водній основі робить акумулятори незаймистими і знижує ризик пожеж і вибухів.
2. Ціна і обслуговування: цинк значно дешевший та легший в роботі, ніж літій.
3. Екологічність: літій значно важче видобувати і обробляти, що призводить до більшого впливу на довкілля (причина протестів у Сербії).
4. Тривалість служби. Цинкові батареї можуть служити до 20 р., тоді як літієві — до 12 років.

Утім, треба наголосити, що нова технологія, мабуть, не змінить літій-іонних батарей у таких важливих сферах, як виробництво електромобілів та гаджетів. А все через те, що в цинк-іонних акумуляторах щільність енергії кратно менша.

Отже, найбільш корисними цинк-іонні батареї можуть бути в електроенергетиці. Enerpoly заявляє, що її елементи розраховані 2-10-годинної роботи та підходять для короткочасного й середньотривалого зберігання енергії. Це робить їх придатними для перенесення енергетичних навантажень з пікових на непікові години. Імовірно, енергосховища на основі цинк-іонних акумуляторів згодом можуть зацікавити Україну, яка вже під час війни починає перебудовувати енергосистему з фокусом на розподілену генерацію.