• USD 41.3
  • EUR 43.5
  • GBP 52.2
Спецпроєкти

У світі про економіку. Оборонні стартапи в Кремнієвій долині, "втрачене десятиліття" Китаю та інклюзивна заміна ВВП

П'ять тем, які ми не могли пропустити

Збройові стартапи в Каліфорнії, недобуди в Китаї та концепт інклюзивного багатства
Збройові стартапи в Каліфорнії, недобуди в Китаї та концепт інклюзивного багатства
Реклама на dsnews.ua

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Кремнієва долина вподобала оборонні стратапи

У фокусі нашої уваги — розвиток військово-промислового комплексу в різних регіонах світу. Ми регулярно висвітлюємо найважливіші дослідження та публікації ЗМІ, що стосуються витрат на оборону США, Китаю чи країн Європи, та новини найпотужніших глобальних виробників зброї. Однак інновації народжуються і в сегменті стартапів. Замість створювати масивні, складні системи озброєнь, вони зосереджуються на дешевшій зброї та безпілотниках, які можна швидко виробляти у великих масштабах. Видання Financial Times пише, як у Кремнієвій долині повертаються обличчям до мілтеху.

Сталася визначна подія: Y Combinator, інкубатор стартапів із Сан-Франциско, який запустив Airbnb, Reddit, Stripe і Coinbase, вперше підтримав збройову компанію. Йдеться про Ares Industries, що тільки-но почала діяльність з презентації розробки своїх "недорогих крилатих ракет". Стверджується, що такі протикорабельні ракети вартістю $300 тис. будуть "в 10 разів менші і в 10 разів дешевші", ніж сучасні альтернативи. Стартапу, схоже, вдалося переконати каліфорнійських інвесторів, що розробка матиме великі перспективи у сучасних війнах, стверджуючи, що наявна американська зброя надто велика і дорога для таких тривалих та інтенсивних боїв, як в Україні.

Позаяк Y Combinator — один із найвідоміших бізнес-інкубаторів технологічного спрямування (що історично підтримував стартапи у сфері ПО, e-commerce фінтеху), видання робить висновок, що в Кремнієвій долині змінюють ставлення до оборонної промисловості. Схоже, технологічні інвестори відкинули червоні лінії проти інвестицій у військову техніку.

Йдеться не тільки про описаний випадок, а про загальне зростання низки інноваційних компаній, які прагнуть оновити американський арсенал. Наприклад, цього місяця Anduril Industries, найвідоміший стартап у сфері оборонних технологій, залучив $1,5 млрд на прискорення виробництва автономної зброї для збройних сил США та їхніх союзників. Цю інвестицію зробив Peter Thiel’s Founders Fund, одна з перших великих венчурних фірм, яка стала інвестувати в оборонні технології. Видання перелічує й інші відомі компанії, які останнім часом почали вкладатися в оборону і озброєння. Серед них і Mach Industries, яка підтримала виробника безпілотників Neros, що планує збільшити постачання квадрокоптерів в Україну для збору даних, розмінування та наступальних місій.

"Чотири D": ключові проблеми Китаю загрожують "втраченим десятиліттям"

Реклама на dsnews.ua

Проблеми в китайській економіці, яка у II кварталі 2024 р. зросла "лише" на 4,7%, не дають спокійно спати підприємцям і аналітикам з усього світу. Про кризу на ринку нерухомості, зростання боргового навантаження та сповільнення споживчого попиту в КНР регулярно пишуть усі ділові видання. Однак у The Telegraph на цьому тижні вийшла велика стаття з містким описом ключових викликів і прогнозами на майбутнє для другої економіки світу. І деякі з ключових тез від цитованого виданням старшої наукової співробітниці Council on Foreign Relations Зонгюань Зої Лю заслуговують на окрему увагу.

Вона вважає, що Китай ризикує бути втягнутим у "замкнене коло" падіння цін, закриття заводів і скорочення робочих місць, що призведе до "втраченого десятиліття" у японському стилі. Науковиця пропонує просту мнемотехніку для запам’ятовування ключових проблем Китаю — це "чотири D": debt (борг), demand (попит), demographics (демографія), decoupling… (відірваність від решти світу).

Зараз ціни в Китаї, можна сказати, тупцюють на місці, а зростання доходів домогосподарств практично зупинилося. На фоні падінням ринку нерухомості (а статки більшості людей пов'язані з їхніми будинками) стає зрозуміло, чому китайці не мотивовані на споживання. Щоправда, в країні, особливо серед молоді, поширена тенденція переходити на домашні бренди, але це не тільки від патріотизму, а й від простого бажання зекономити.

Тим часом МВФ прогнозує, що темпи економічного зростання Китаю, ймовірно, сповільняться до 3+% до кінця десятиліття саме через слабший внутрішній попит. Як це розцінювати? З одного боку, 3% від $18-трильйонної економіки — це все ще дуже велике зростання в абсолютному вираженні. Але питання не лише в розмірі, а й рушійних силах економіки, наголошує Лю: "Проблеми виникають тоді, коли для досягнення такого зростання, доводиться брати борги, поглиблювати структурні дисбаланси та жертвувати геополітичними інтересами. Тому питання не в тому, наскільки Китай зросте в найближчі роки, а в тому, якою ціною".

Отже, нова тенденція до ощадливості у другій економіці світу ризикує виявитися лише прелюдією "втраченого десятиліття". 

Французька справа проти Дурова зачепила американський бігтех

Серед численних звинувачень, висунутих у Франції засновнику Тelegram Павлу Дурову, одне викликало хвилювання у Кремнієвій долині, пише NYT. Йдеться про те, що його онлайн-платформа надавала криптографічні послуги без ліцензії. Американські технологічні компанії, зокрема Signal, Apple і WhatsApp (що належить Meta) також надають послуги з обміну зашифрованими повідомленнями і навіть виступають разом проти урядів, коли ті намагаються обмежити технології, що забезпечують цифрову приватність користувачів.

Однак чи означає це, що їм доведеться об´єднатися навколо Telegram і Дурова? Це складне питання, бо в американських компаній є ще один привід для хвилювання. Гучні обвинувачення Дурову перетворили Telegram на публічний зразок додатку для обміну зашифрованими повідомленнями. Але такий приклад може підірвати довіру до технології, бо, на відміну від WhatsApp, Signal та iMessage від Apple, де шифрування відбувається за умочанням, Telegram вимагає вручну ввімкнути його за допомогою важкодоступних налаштувань у додатку. Експерти також ставлять під сумнів якість шифрування у Telegram.

Поки що CEO з Кремнієвої долини уважно стежать за справою Дурова, очікуючи наступних кроків французької влади. Однак якщо ця історія буде розкручуватися і шифрування опиниться в центрі уваги у справі Дурова, то компанії Кремнієвої долини можуть зрештою виступити на захист приватних повідомлень, навіть якщо доведеться об'єднатися навколо недосконалого месенджера Telegram, робить висновок видання.

Робоче життя довшає: скільки років працюють європейці

У дискусіях про соціальну сферу політики та експерти регулярно повертаються до теми, скільки ж років мала б працювати людина. Зокрема, й від цього залежать політичні рішення, що визначатимуть розрахунок пенсій самих працівників чи навіть висоту планки пенсійного віку. Як аргумент іноді згадується досвід європейців. А що там у них на сучасному зрізі?

Ось діаграма European Correspondent про очікувану середню тривалість робочого життя в роках для мешканців 33 країн Європи:

Як бачимо, в середньому у ЄС люди працюють по 36,9 року (і показник зростає: десятиліття тому він становив 34,7 року).

Найбільші розбіжності бачимо, якщо розглядаємо Європу загалом. Тоді як скандинавські держави та Нідерланди очолюють список країн з найдовшим трудовим життям – понад 40 років, у Туреччині, Італії та Румунії воно майже на 10 років коротше.

На додаток до регіональних відмінностей, помітна різниця між статями, бо чоловіки в ЄС, як правило, працюють на 4,3 року довше. Естонія та Литва — єдині країни, де цей розрив зворотній.

Варто уточнити, що лише за цими даними не можна прогнозувати, скільки часу мали б працювати до пенсії громадяни певної держави — це залежить від кількості та якості робочої сили, середньої тривалості життя, економічного розвитку, особливостей місцевого менталітету і політичного життя суспільства. Однак для повної картини варто знати загальноєвропейську статистику. 

Інклюзивне багатство як метрика економічного успіху

Станом на сьогодні основною метрикою економічного успіху є зростання валового внутрішнього продукту (ВВП). Однак дедалі частіше ВВП як показник піддається критиці через те, що не він не охоплює значних побічних ефектів у вигляді зміни клімату, забруднення довкілля і вимирання видів. Так й суто економічно ВВП "не бачить" деяких видів діяльності, як-от хатня праця.

Науковці дедалі активніше дискутують про альтернативи. Нещодавно ми розповідали про концепцію doughnut economics ("економіка пончика"), яка акцентує на процвітанні в межах можливостей Землі (враховуючи проблеми нерівності, захисту живого світу, загалом соціальні та екологічні обмеження людства).

Проте найбільшого поширення серед індикаторів, які могли б замінити ВВП, став показник інклюзивного багатства. Він визначає цінність створених країною активів, які генерують добробут, і вимірює, як вони змінюються з часом. А саме:

  • людський капітал: знання та навички населення;
  • вироблений капітал: товари та послуги, створені людськими зусиллями;
  • природний капітал: сума всіх природних активів, які дають людям добробут як зараз, так і в майбутньому;
  • соціальний капітал: соціальні мережі, що існують у суспільстві.

Цей підхід є хорошим способом вимірювання сталості економічного розвитку. Якщо інклюзивне багатство на душу населення зростає, то збільшується й майбутній добробут населення.

Інклюзивне багатство вимірюється з кінця 1990-х Світовим банком та з 2012 р. Програмою ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). Але цей показник досі не має широкого практичного застосування через суперечності у методологіях розрахунку.

Економісти Іоан Маклафлін, Крістіан Дюкуан та Ніколас Хенлі підрахували, що, за даними СБ, інклюзивне багатство на душу населення знижується у 20 країнах, а за даними ЮНЕП — у 45. Більше того, у 34 країнах, де Світовий банк фіксує збільшення інклюзивного багатства в розрахунку на людину, ЮНЕП бачить погіршення за цим індикатором. У блозі The Conversation ці вчені доходять висновку, що обидва підходи мають переваги і недоліки (хоча методологія СБ більш прозора), але найважливіше, щоб дослідники нарешті домовилися про певну стандартизацію. Тільки після цього можна сподіватися, що уряди візьмуть на озброєння показник інклюзивного багатства. А до цього треба прагнути, вважають економісти, бо вимірювання інклюзивного багатства є ключем до забезпечення сталого розвитку світу.

    Реклама на dsnews.ua