У "пралень" карантину немає. Коли скасують обмеження в 5 тис. грн при анонімному переказі

Легалізація коштів: звіт-2020

25 січня Держфінмоніторинг оприлюднив матеріали про свою роботу: за минулий рік відомство направило до правоохоронних органів загалом 1036 підготовлених ним матеріалів за результатами протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та розповсюдженню зброї масового знищення. При цьому загальна сума фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією коштів і з вчиненням інших злочинів, визначених КК України, становить 76,2 млрд грн.

Тут варто нагадати, що саме 28 квітня минулого року набув чинності оновлений закон про протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. У ЗМІ він найчастіше обговорювався в контексті порогової суми для анонімних переказів у розмірі 5 тис. грн. Але насправді закон привніс чимало інших змін, які в теорії повинні були б стати на заваді відмиванню коштів, оплати відкатів і хабарів, нарешті, висвічувати офшори, куди направляються гроші нечистих на руку політиків, бізнесменів і злочинців.

Тоді — навесні 2020-го — передбачалося, що фінансові операції будуть більш прозорими і цивілізованими, хоча і ускладняться. Про ці складнощі ми писали — численні "індикатори підозрілості фінансових операцій", висока відповідальність і штрафи для банків, страхових компаній та інших організацій, як наслідок — зростання вартості їхніх послуг.

Однак об'ємний документ — прес-реліз Держфінмоніторингу — не дозволяє зрозуміти, наскільки оновлений закон про протидію відмиванню коштів допоміг роботі цього відомства. Тоді ми спробували зіставити цифри за останні три роки.

Підозрілі транзакції: моніторинг у динаміці

Отже, в 2020-му Держфінмоніторинг виявив підозрілі фінансові операції на суму 76,2 млрд грн і направив правоохоронцям 1036 матеріалів. Серед них 204 матеріали за операціями на суму 8,1 млрд грн — у зв'язку з підозрою в корупційних діяннях. Ще 75 матеріалів (сума коштів по них не вказана) стосуються протидії фінансуванню терористичної діяльності.

Дивимося аналогічний звіт відомства за 2019-й: підготовлено для правоохоронців 893 матеріали на загальну суму ймовірних порушень 92,2 млрд грн. З них щодо корупційних справ — 211 матеріалів на суму 41,8 млрд грн, терористичних — 106 матеріалів (сума коштів, що проходять по них, не вказана).

У 2018 р. відомство відзвітувало про 934 матеріали для правоохоронців на суму 347,4 млрд потенційно злочинних грошей. У корупційних справах правоохоронним органам направлено 420 матеріалів на суму 277,8 млрд грн; по терористичних — 100 матеріалів (сума коштів не вказана).

Як бачимо, в Держфінмоніторингу не розкривають, скільки матеріалів і куди направлено в усіх справах. Однак і зазначені цифри дають можливість зробити висновки. З року в рік суми виявлених підозрілих транзакцій знижуються — чи зловмисників стає менше, чи вони починають використовувати механізми, які фінмоніторинг контролювати не може (наприклад, криптовалюта). З іншого боку, загальна кількість матеріалів, спрямованих правоохоронцям, радикально не змінюється — їх то трохи більше, то трохи менше, але стрибка не відбувається в жодному напрямку.

Питання ефективності

Тут природним чином виникає питання: який висновок ми можемо зробити з цих даних? Що ми бачимо — реальну боротьбу чи замилювання очей?

"Це ні те, ні інше насправді. Це просто фрагментарно працює система. Тому що система загалом не працює. Я з цим теж стикався, коли працював в Асоціації українських банків, — сказав "ДС" фінансовий аналітик Олексій Кущ. — Справа в тому, що первинний фінансовий моніторинг — це банки і фінансові компанії, в яких є служби фінансового моніторингу. Вони часто дають інформацію про операції, які не є підозрілими, щоб просто підстрахуватися".

За словами експерта, в результаті в центральний офіс Держфінмоніторингу приходить повідомлень про підозрілі операції на сотні мільярдів гривень. Там це все фільтрується, частково відсівається за різними критеріями. "В результаті пропорція приблизно наступна. Безліч повідомлень від банків про підозрілі операції на сотні мільярдів гривень. У фінансовому моніторингу після фільтрації залишаються десятки мільярдів, — розповідає Олексій Кущ. — Потім відкривається кілька сотень реальних справ в правоохоронних органах. А в суди доходять вже не сотні, а всього лише кілька десятків цих справ, інші справи закриваються. З тих кількох десятків справ, які доходять до судів, вироків — нуль".

Для кого закон?

Виходить, що закон, який набув чинності менше року тому, додав проблем простим громадянам, але не особливо завадив корупціонерам і фінансовим шахраям? Якщо як показник ефективності брати кількість матеріалів, які підготував Держфінмоніторинг, то дійсно, прориву не відбулося.

"Фінансовий моніторинг в його нинішньому вигляді просто створює складності для людей, складності для бізнесу. Правоохоронні органи потім використовують такі справи для того, щоб просто кошмарити бізнес. До судів практично нічого не доходить, а те, що доходить, там і вмирає, — вважає Олексій Кущ. — А пересічним громадянам від цього просто незручності. Їх змушують носити довідки про доходи, довідки з роботи. Їм заважають проводити необхідні платежі, припиняють ці платежі тощо, тобто ніякого сенсу для пересічних громадян від цього немає".

Можна сказати, що робота фінмоніторингу була б ефективною, якби ці десятки мільярдів гривень поверталися до бюджету. Тоді можна було б сказати українцям, що ви терпите незручності, але, наприклад, завдяки цьому 50 млрд грн перераховано до бюджету. Однак такого немає.

Тоді як на Заході це є одним із серйозних джерел доходів бюджету. Особливо в невеликих країнах, де розвинений банківський бізнес, — таких як Швейцарія, Латвія, — там досить великі суми списуються в доходи бюджету за рахунок фінансового моніторингу.

З іншого боку, ми бачимо, що сума виявлених потенційно злочинних транзакцій скорочується — з 347,4 млрд грн в 2018-му до 76,2 млрд грн в 2020-му. Можливо, так і проявляється дія закону: правопорушники намагаються менше використовувати банківські канали для своїх справ. Хтось використовує інші канали (готівкові гроші, криптовалюту тощо), а хтось і зовсім відмовляється від думки порушити закон (якщо так, то це нарешті якийсь позитив від превентивного західу).

Здається, становлення системи фінансового моніторингу в Україні — це процес еволюційний і (в українських умовах) дуже повільний. Зрозуміло, що фінансові транзакції потрібно перевіряти. Але те, як це робиться у нас, не зовсім правильно. Без ефективної правоохоронної і судової системи все це не працює, тільки створює проблеми пересічним громадянам. Саме час замислитися про скасування обмеження в 5 тис. грн. Тим більше у "слуг народу" серйозний обвал рейтингу, а тут можна заробити хоч якісь симпатії без серйозних зусиль.