У пошуках бізнес-моделі. Чи зможе Німеччина після виборів розігнати двигун економіки

Проблема полягає ж у тому, що справді нових концепцій розвитку у верхівці німецького політикуму немає. Чи може це тільки здається? Спробуємо розібратися.

Параметри і проблеми третьої економіки світу

Спершу розглянемо поточну ситуацію. За даними національної статистики,  валовий внутрішній продукт Німеччини у 2024 р. становив 4,3 трлн євро. Це перша економіка в Європі і третя — у світі.

Топ-20 країн за ВВП у 2023 і 2024 рр., $ млрд

Уже другий рік поспіль економіка Німеччини падає на 0,2—0,3%. Тільки дивом вона не потрапляє у стан офіційно проголошеної рецесії. Справа в тому, що рецесія — це падіння ВВП два квартали поспіль. Але тут Німеччині щастить: цей показник періодично вигулькує на поверхню — і рецесія "скасовується".

Але це не змінює суті: економіка Німеччини поступово падає, повільно, але невблаганно. Ключова проблема — це втрата ринків збуту продукції та енергетична криза.

Перший фактор проявляється у поступовому витісненні німецьких промислових товарів китайськими. Наприклад, Китай, очевидно, виграє конкурентну боротьбу на ринку електромобілів. А ще 20 років домінування Німеччини в цьому сегменті промисловості здавалося стабільним.

До речі, втрата ринку збуту в РФ справила на Німеччину певний вплив, але не стала критичним чинником деіндустріалізації. Поступовий програш конкурентної боротьби Китаю важить набагато більше.

І навіть втрата доступу до російських енергоресурсів не була вирішальним фактором, хоча Німеччина поступилася своїм ключовим конкурентам в контексті доступу до джерел енергії (за ціною та обсягом). Набагато критичнішим у цьому аспекті став уплив "Зеленого курсу", доведений до абсурду, коли країна відмовилась від ядерної енергетики.

Німеччина на піках мала ядерну генерацію в обсязі 150 ТВт-год (90-і роки — початок "нульових"). Перелом стався у 2011 р., коли ядерні генерації в Німеччині та Китаї зрівнялися за параметрами (але Берлін розпочав ядерну програму у 70-х, а Пекін — у 90-х). Зараз Китай генерує 450 ТВт-год ядерної електроенергії, тобто втричі більше, ніж Німеччина на піку. А ядерна генерація у Німеччині зійшла нанівець. Тобто фактор російського природного газу став скоріше "контрольним пострілом", але явно не першим і не смертельним. Бо економіка Франції в таких самих умовах зберегла доступність електроенергії для своєї промисловості за рахунок саме атомної генерації. Без потужної базової генерації країна може не бути індустріально розвиненою.

Деіндустріалізація яскраво проявляється у статистичних даних промисловості. За даними Eurostat, падіння промвиробництва у грудні 2024 р. становило -2.4%, а за весь 2024 рік: -4.5%. За основними групами товарів (грудень 2024 р.):

• капітальні товари: -4.7%;
• споживчі товари: 0.9%;
• проміжні товари: -3.3%.

Виробництво електроенергії збільшилося на 1,1%, а будівництво залишилося на одному рівні.

У той же час фондові індекси традиційно зростають.

Зовнішній борг Німеччини порівняно з ВВП становив 147% (суто державний борг значно менший і становить 66% ВВП). Це, до речі, більше, ніж у США, але не є історичним піком — показник раніше сягав максимуму у 168% наприкінці 2021 р. (мінімум у 143% був зафіксований у 2017 р.). Тобто не можна сказати, що війна РФ проти України та необхідність допомагати нашій країні критично вплинула на рівень державного боргу Німеччини: за час війни він навіть знизився на 21 процентний пункт і явно не за рахунок лише зростання номінального значення ВВП. Одна з причин — наявність так званого "боргового гальма", коли обсяг запозичень в Німеччині обмежується певними індикаторами (розглянемо його нижче).

Німеччина — це економіка з двома традиційними профіцитами: бюджетним і торговим. Утім, зараз залишився тільки торговий. Позитивне сальдо торгівлі Німеччини сягнуло 239 млрд євро за весь 2024 р. та 20,7 млрд євро — у грудні.

Експорт, імпорт і торговельне сальдо Німеччини у 2024 р., млрд євро

До речі, у грудні, всупереч прогнозам, експорт зріс на майже 3% до восьмимісячного максимуму — 131,7 млрд євро. За рахунок чого відбувся такий стрибок?

Передусім збільшився експорт до країн Євросоюзу (+5,9%). Щоправда, ринки збуту в третіх країнах продовжували скорочуватись: у США (-3,5%), Росії (-19,9%) та Великій Британії (-6,6%).

Водночас імпорт у грудні 2024 р. зріс на 2,1% до 111,1 млрд євро: поставки товарів з країн ЄС збільшилися на 3,6%, а з третіх країн — лише на 0,5% 

Лідерами в нарощуванні імпорту були США (3,0%) і як це не дивно — РФ (14,4%), але в останньому випадку маємо порівняння на низькій базі.

Загалом у 2024 р. торговий профіцит Німеччини становив солідні 241,2 млрд євро, або майже 6% ВВП.

Що стосується бюджету, то тут ситуація гірша: дефіцит замість профіциту. Рекордний дефіцит зафіксували в четвертому кварталі 2022-го — у розмірі -82,54 млрд євро. У 2023 р. бюджетний дефіцит Німеччини становив 2,5% ВВП. Скоріше за все, саме на стан державного бюджету Німеччини і вплинула війна в Україні — в бік збільшення дефіциту. Військові витрати країни становлять приблизно 1,6% ВВП і продовжують зростати.

Також варто нагадати, що золоті резерви в Німеччині одні з найбільших: 3351,53 т. Водночас інфляція перебуває вище відмітки 2% у річному обчисленні.

Мікс реформ від нової влади

Найбільш імовірним є успіх на виборах ХДС/ХСС і її представника Фрідріха Мерца. Його рецептура — це впорядкування міграції та економічні реформи. Мерц каже: "Бізнес-модель цієї країни зникла… Ми повинні серйозно попрацювати над тягарем бюрократії… Ми повинні зосередити наші державні витрати на тому, щоб не платити людям, які не бажають працювати". Тобто це традиційний мікс реформ: скорочення кількості чиновників та державних соціальних виплат. Зменшення податків і збільшення витрат на оборону, що завантажить замовленнями німецький ВПК.

Мерц також хоче скасувати чи переглянути правило боргового гальма — структурний дефіцит федерального уряду не більше 0,35% ВВП (без врахування витрат на обслуговування боргу). Це набуває особливого значення на тлі відносно високих ставок за облігаціями федерального уряду, доходність яких вже не нульова чи навіть від’ємна, як колись.

У геополітиці Мерц обіцяє зберегти партнерські відносини з Китаєм та активізувати "Веймарський трикутник" у складі Франції, Німеччини та Польщі.

Німеччині зараз потрібні ринки збуту, джерела кваліфікованої робочої сили, ліквідні активи для інвестування і сировинні платформи. Йдеться про комбінації у різних варіантах поєднання цих факторів глобальної конкурентоспроможності, з акцентом на один або кілька пріоритетів.

Так, наприклад, щодо центральноєвропейських країн ставка вже зроблена: вони розглядаються як об'єкти інвестування і частково як ринки збуту і джерела поповнення робочої сили, але перший фактор є ключовим.

Що із заявленого вдасться Мерцу у випадку його перемоги? Однозначно, слід очікувати пом’якшення "Зеленого курсу" шляхом розвитку газової генерації на базі скрапленого природного газу із США, для чого будуть підписані відповідні довгострокові угоди. А от на відновлення ядерної енергетики Мерц, очевидно, не піде.

Будуть переглянуті стандарти соціальної політки, передусім у бік зниження виплат численним мігрантам з інших країн, які не можуть працевлаштуватись в Німеччині і сподіваються на соціальну допомогу.

Збільшення витрат на програми розвитку ВПК певним чином активізує промислове виробництво, але не суттєво. Німеччина втрачає зовнішні ринки збуту і цей процес вже не зупинити. А разом із цим Берлін втратить і експортоорієнтовану модель економіки.

Німеччина дедалі більше буде спиратися на ринки ЄС, особливо в рамках "Веймарського трикутника", тобто мова про ринок збуту в Польщі та Франції.

А основний акцент буде зроблено на розвитку внутрішнього ринку через систему державних замовлень в ВПК та шляхом інвестицій у критичну інфраструктуру.

Скорочення чиновників, можливо, виглядатиме красиво, але не дасть суттєвого економічного ефекту.

І ключовий момент: Німеччині потрібно вирішити кризу геополітичного позиціонування як базису. Тільки тоді не будуть виникати проблеми із похідними від геополітики моделями економічного розвитку.

Один із основних елементів програми Мерца — зняття згаданого вище "боргового гальма" та залучення близько 400 млрд євро нових боргів (до 10% ВВП) у нові проекти розвитку ВПК та інфраструктури. На один політичний цикл цього імпульсу вистачить.

Загалом Німеччина нагадує Японію 40-річної давності, коли внаслідок часткової втрати ринків збуту у США (через угоду "Плаза" ), японська економіка на десятиріччя перейшла у формат "бокового тренду" з дуже низькими, навколонульовими темпами зростання. Одна з причин цього — старіння населення в обох країнах. Середній вік німців зараз 46 років. Молодь дедалі більше репрезентована мігрантами, поведінкові моделі яких не спрямовані на реалізацію довгострокових програм розвитку.

Німеччина втратила драйв зростання та розвитку, і це вже "гормональний стан" німецької економіки, коли люди вже не хочуть працювати по 50 годин на тиждень . Це економіка життєвих цінностей та задоволення від життя. Замість драйву — тихий бюргерський добробут.

Німеччина вже досягла високих стандартів розвитку і на цих запасах міцності може балансувати десятки років. Вона більше не хоче динамічно зростати і бути економічним драйвером.