Жирно буде. Чи замінять Коболєва на керівника "подешевше"

Занадто багато, занадто демонстративно

Над головою правління НАК "Нафтогаз України" згустилися хмари. 16 січня стало відомо, що Андрій Коболєв заробив у минулому році $1,8 млн. За цими даними, зарплата Коболєва в місяць складає 1 млн 40 тис. грн плюс квартальні і річний бонуси. Розмір річного бонусу дорівнює двом місячним зарплатам.

За інформацією різних ЗМІ, загальна компенсація керівникам НАК — це шість членів правління і дев'ять директорів — в 2017 р. склала 214 млн грн (зарплати плюс додаткові премії) — це в 2,46 рази більше, ніж в 2016-м. А вже в 2018 р. Андрій Коболєв отримав $7,9 млн (які перерахував в Америку матері), а комерційний директор компанії Юрій Вітренко — $6 млн премії за перемогу в Стокгольмському арбітражному суді в спорі з "Газпромом".

В той же день — 16 січня на засіданні Кабміну прем'єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що уряд перегляне умови контракту з менеджментом НАК "Нафтогаз України". "Я вважаю, що контракт, який діє п'ять років, має умови, які зараз є неприйнятними. Мова йде про оплату праці та різних конкурсах. Я за те, щоб зарплати і винагороди для держкомпаній і їх менеджменту були ринковими, але я проти того, щоб у такий скрутний час зарплати були надто великими", — заявив Гройсман.

Також прем'єр конкретизував, що умови контракту з менеджментом НАК "Нафтогаз України" будуть переглянуті. "У нас виникає юридична можливість переглянути умови контракту з правлінням НАК, в якому будуть переглянуті конкретні речі. Повинна бути встановлена ринкова зарплата, але не захмарна, а винагороди повністю залежні від успіхів роботи компанії. Ми звернемося сьогодні в наглядова рада незалежний, щоб вони запропонували уряду новий контракт з менеджментом, який буде передбачати нормальну ринкову оплату праці", — сказав глава Кабміну.

У короткому, але емоційному виступі на відкритті засідання Гройсман стосовно НАК згадав "високі стандарти корпоративного управління" (в тому сенсі, що зараз їх там немає), а також двічі згадав "чіткі ключові показники", від яких у майбутньому будуть залежати оплата праці та різні винагороди топ-менеджерів "Нафтогазу". Їх два: зростання видобутку власного українського газу і успішність інтеграції ГТС України з 1 січня 2020-го в європейську газову систему.

Нагадаємо, що контракт Андрія Коболєва з НАК "Нафтогаз України" закінчується 22 березня, і тепер у Кабміні не хочуть продовжувати його на старих умовах, вимагаючи від Коболєва погодитися на істотне зниження зарплати.

Якщо подивитися в ретроспективі, то до Коболєва за останні півтора року накопичилася маса питань, пов'язаних з доходами його самого і його соратників. В основному після лютого 2018-го, коли керівництво "Нафтогазу" отримало премії в розмірі близько $46 млн за виграний суд за другий суперечки з "Газпромом", яка стосувалася транзитного контракту. Після цього періодично, в тому числі і в Раді, піднімалося питання про те, що таке неприпустимо.

Мабуть, в уряді згадали стару жарт щодо "простіше вбити, ніж прогодувати" і вирішили пошукати на посаду глави "Нафтогазу" людини з зарплатними вимогами скромніше. Втім, це тільки один з аспектів проблеми.

Непідконтрольний "Нафтогаз"

Нерозуміння в суспільстві і погано приховуване роздратування в уряді викликає також те, що НАК "Нафтогаз України", будучи на 100% державною компанією, управляється Коболевым, по суті, як приватна фірма.

Хоча формально "Нафтогазом" керує Кабінет Міністрів України, уряд відійшов від управління компанією, передавши його спостережній раді, велика частина якого складається з іноземних громадян. Засідання цього наглядової ради проходять в Лондоні, і саме рішенням цього органу і були виписані чудові премії Коболєва і його оточенню.

Примітний в цьому плані інцидент стався 28 листопада 2018-го. Тоді на засіданні Кабміну глава Рахункової палати України Валерій Пацкан заявив, що "Нафтогаз" не дав дозволу на проведення госаудита компанії. "Рахунковою палатою було розпочато аудит компанії "Нафтогаз", однак нас не допустили до перевірки", — заявив Пацкан. У відповідь Володимир Гройсман сказав, що будь-яка держкомпанія повинна бути відкритою і публічною.

Між тим "Нафтогаз" ледь не провалив початок опалювального сезону і почав відверто банкрутити свої дочірні суспільства, наприклад, "Укргазвидобування", перекладаючи на них збитки, щоб самому продемонструвати прибуток. Сторонні спостерігачі побачили тут простий корисливий мотив: премії керівництва материнської компанії залежать від розміру її чистого прибутку, але не від результатів роботи "дочок".

Зараз "Нафтогаз" створює різні структури-"прокладки", які в разі реформування компанії дозволять її керівництву зберігати теплі місця й прибутки. Також, крім перекладання збитків на дочірні структури, керівництво НАК звинувачують у намаганні монополізувати ринок газу, хоча українське керівництво багато разів обіцяв міжнародним організаціям забезпечити демонополізацію ринку газу.

У ЗМІ вже не раз порушувалося питання про те, що НАК веде себе явно не як держкомпанія, хоча по-хорошому повинен був би ділитися надприбутками не зі своїми топ-менеджерами, а з держбюджетом, як це прийнято в багатьох країнах.

Непідконтрольність "Нафтогазу" виражається також і в тому, що Кабмін не може безпосередньо переукласти трудові договори з топ-менеджерами, а змушений звертатися за цим до спостережної ради НАК.

"До компетенції спостережної ради НАК "Нафтогаз України" входить затвердження умов контрактів, укладення їх з головою та членами правління, встановлення розміру їх винагороди, обрання та припинення повноважень керівника виконавчого органу та затвердження умов контрактів, які укладаються з ними, встановлення розміру його винагороди, — пояснив у коментарі для "ДС" керуючий партнер АО "Чудовський та Партнери" Ігор Чудовський. — Таким чином, Гройсман теоретично може ініціювати позачергове засідання наглядової ради, але от можливість змінити умови контракту і розмір винагороди залишається поза правовій площині, так як цієї прямої норми у статуті не міститься".

"Є така річ, як статут "Нафтогазу". Там є цікавий пункт №69, в якому сказано, що до виключної компетенції наглядової ради належить у тому числі затвердження умов контрактів з керівництвом, — сказав "ДС" адвокат адвокатського об'єднання "Богомазов і Партнери" Павло Богомазов. — Та цей статут затвердив Кабмін у 2016-му, вже при Гройсмане. Так що, може, зараз в уряді і незадоволені тим, що відбувається, але, щоб змінити ситуацію, потрібно змінити статут, для чого зібрати загальні збори акціонерів НАК".

Політичний момент

Андрій Коболєв вважається "прогресивним реформатором" і "улюбленцем" американців, які мають свої види на ГТС України в світлі майбутнього анбандлинга та розділення "Нафтогазу" на транспортну і торговельну компанії. Завдяки цьому у Коболєва є свої важелі впливу на політику українського керівництва. До того ж у нього є імідж "переможця "Газпрому", що в українських умовах дорогого коштує.

Скандально високі премії топ-менеджерів НАК укупі з підвищенням ціни на газ для населення стали в рік двох виборчих кампаній справжнім подарунком для політичних противників чинної влади. У результаті "мільйони Коболєва" з рівним задоволенням використовують у своїй пропаганді і креатури Медведчука, і Юлія Тимошенко.

Лідер партії "Батьківщина" взагалі поклала високі ціни на газ для населення в основу своєї виборчої кампанії. На думку Тимошенко, газ власного видобутку потрібно продавати населенню за собівартістю і вітчизняного газу вистачить, щоб покрити потреби українців. "Реальна ціна на газ, за бухгалтерії ""Укргазвидобування", враховуючи вартість видобутку газу, якщо взяти всі податки, 30% рентабельності, транспортування і 30% прибутковості для розвитку галузі — 3,55 грн за кубометр, а нам продають сьогодні по 8,55 грн", — каже Тимошенко.

У цій ситуації керівництву країни дійсно саме час згадати, що в пристойних країнах глави держкомпаній стільки не заробляють. І вже тим більше не заробляють настільки більше, ніж середня зарплата в їх країнах. Наприклад, у Франції уряд обмежує максимальний розмір виплат топ-менеджерам держкомпаній відміткою, що перевищує мінімальний офіційний оклад у 20 разів. Мінімальна зарплата у Франції сьогодні становить 17 тис. євро в рік, відповідно, вища ланка керівників може отримувати не більше 336 тис. євро в рік.

Схожі норми діють і в інших країнах: у Швеції та Норвегії, наприклад, вважають, що компенсація повинна бути конкурентоспроможною, але не повинна лідирувати на ринку. При цьому повноваження встановлювати ліміти та принципи винагороди для ключових керівників лежать на власника (тобто на державі), а не на наглядовій раді. Це звичайна європейська практика.