Переписати на кота в мішку. Хто підкаже Зеленському, що боротися з рейдерством потрібно по системі Торренса
Реєстрація і ще раз реєстрація
Президентський указ містить не так конкретні механізми по боротьбі з рейдерством, як назви тих документів, які належить розробити. Тобто змальований лише контур мішка "подарунків для інвесторів", але ще ніхто не знає, який "кіт" туди буде поміщений. Місія і філософія указу цілком зрозуміла і не може не вітатися підприємницькими колами країни - це перш за все захист власників бізнесу, протидія будь-яким спробам позбавити їх титулів власності і, в підсумку, створення в Україні "тихої гавані" для глобальних і внутрішніх інвестицій у всіх сегментах їх реалізації, включаючи транснаціональні, великі, середні і малі.
В Офісі президента озвучили страхітливу цифру: за різними оцінками, за останні шість років відбулося понад 3000 захоплень чужого бізнесу, тобто за 500 "успішних" рейдерських атак на рік. Ще є питання щодо того, чому Україна щорічно залучає прямих іноземних інвестицій на суму трохи більше $2 млрд, в той час як Казахстан - $18 млрд, а Ефіопія - $10 млрд.
Проблема полягає в тому, що Україна бачила велика кількість законів, указів, постанов, ініційованих усіма гілками влади, і навіть спеціальні судові роз'яснення щодо боротьби з рейдерством. Причому на цій ниві "відзначилися" практично всі президенти, якщо не вважати першого. Ця "боротьба" вже давно перетворилася в захоплюючий "процес" без бажання отримати фінальний результат.
Але численні "булли" про захист бізнесу, ні створення координаційних комітетів, ні запуск інституту бізнес-омбудсмена не допомогли істотно поліпшити ситуацію. Навпаки, Україна, особливо в сегменті середнього аграрного бізнесу, перетворилася в даний махновський "гуляй-поле", тільки замість тачанок - "рендж ровери", а замість рейдів по тилах білих і червоних" - зачистка врожаю на чужих орендованих паях на підставі, наприклад, фальшивих договорів оренди.
Крім того, нерідкі випадки заволодіння чужим нерухомим майном, і тут йдеться навіть не про інвесторів, а про звичайних громадян, які в результаті дії шахраїв і "чорних нотаріусів з ріелторами", позбавляються часом єдиного житла. На думку авторів указу, з цим допоможе впоратися більш вдосконалене програмне забезпечення держреєстрів.
Передбачається створення якогось цифрового сита, з допомогою якого держреєстратори зможуть здійснювати первинний моніторинг підозрілих майнових операцій в реєстрах. Цим займеться новий реєстраційний бек-офіс (щось на кшталт фінансового моніторингу в банках, тільки в останньому випадку мова йде про гроші). Наскільки такі інструменти підтвердження транзакцій, як СМС-повідомлення або мобільний код, зможуть захистити від рейдерства - питання риторичне.
Найдивовижніше у цьому указі зовсім не це, а розпорядження Кабінету Міністрів протягом трьох місяців" розробити і внести на розгляд Верховної Ради законопроект, спрямований на посилення гарантій захисту державою речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, захист прав засновників (учасників) юридичних осіб та протидію рейдерству. Зокрема, даний законодавчий акт повинен включати в себе норми щодо перегляду структури Державного реєстру майнових прав, Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Головні акценти - це створення "блоків" на шляху отримання контролю над підприємствами без відома і згоди їх власників. Серед новацій - повноформатний запуск Єдиного реєстру нотаріальних дій і звична діджіталізація. Процес реєстрації підприємств має-таки поміститися в смартфон.
Як при цьому вирішити одвічний дуалізм або конфлікт інтересів, коли будь-яке спрощення і "оцифровка" реєстраційних сервісів неминуче веде до збільшення каналів для рейдерських атак, в документі не йдеться.
На практиці ми вже проходили ситуацію, при якій максимальне спрощення процедури внесення змін в статутні документи призвело до того, що, маючи посередній набір оргтехніки", можна було "переписати на кота" підприємство з активами на мільярди гривень і, отримавши доступ з допомогою нових цифрових ключів в електронному кабінеті платника податків, наприклад, "використовувати" на користь фіктивних компаній податковий кредит з ПДВ на суму в десятки мільйонів гривень.
Але навіть не це дивує в цьому пункті указу, а його відсилання до Кабміну. Навряд чи нинішній уряд буде сидіти над законодавчою ініціативою, за дорученням президента. Швидше за все - це перше послання уряду майбутнього, того самого "економіст зі світовим ім'ям", з яким вже зараз, навіть без формального оголошення про монокоалиции, ведуться переговори.
Найбільш важливим пунктом указу є вимога щодо запуску не пізніше 2021 р. повноформатного Державного земельного кадастру (ДЗК), що передбачає повне перенесення в його електронну базу всієї інформації по операціях та земельних ділянок, які до 2013 р. фіксувалися в спеціальній держреєстрі.
Зазначений інтервал привідкриває завісу над інтригою по запуску ринку землі: швидше за все, в кінці року буде прийнято рішення про його лібералізації з відкладальною умовою щодо запуску ДЗК, тобто реально ринок запрацює в 2021 р.
Де легко, а де важко
Було б великим перебільшенням думати, що команда Зеленського приходить на випалене регулятивний поле, де панують одні рейдери-шакали. В Україні вже запрацював механізм онлайн-реєстрації підприємств на підставі так званого "модельного статуту", коли майбутній власник компанії може заощадити на реєстраційних процедурах і скористатися послугами "Онлайн-будинку юстиції" та веб-порталу "Електронні послуги". Не виходячи з офісу, можна заповнити всі необхідні анкети, вибрати необхідні коди КВЕД (класифікатора видів економічної діяльності), подати заявку на реєстрацію платником єдиного податку та/або податку на додану вартість. А вибір модельного статуту", який затверджений в системі юстиції, дозволяє взагалі не відвідувати центри надання адмінпослуг і зареєструвати свій бізнес за допомогою декількох кліків". Мова йде про товариства з обмеженою відповідальністю, а це до 80% всіх новостворених суб'єктів господарювання. До речі, над зазначеним проектом працювало не тільки Держагентство з питань електронного управління, але і фонд "Східна Європа" в рамках швейцарсько-української програми EGAP. А швейцарці знають, як створити максимально зручні реєстраційні процедури та держава в смартфоні", як і "банк в смартфоні" у них заробив ще на зорі появи перших "надкушених яблук".
Останнім часом Україна покращувала свою позицію в рейтингу Світового банку Doing Business. Тим не менше, навіть незважаючи на прогрес, регіональні сусіди та основні конкуренти за глобальні інвестиції давно випередили нас у цій шкалою оцінки якості місцевої підприємницького середовища. Україна знаходиться на 71-й сходинці, в той час як Казахстан - на 28-й, РФ - на 31-му, Молдова - на 47-му, Латвія - на 19-й, Польща - на 33-й, Румунія - на 52-й. І навіть "тоталітарна" Білорусь - на 37 позиції. Про Грузію взагалі нескромно згадувати - вона на шостому місці.
У той же час за такого розділу, як "реєстрація підприємств", ми на 56-й позиції, що значно вище загальної рейтингової оцінки. Що стосується безпосередніх реєстраційних механізмів, то середня кількість процедур у нас становить шість, в той час як у Європі та Центральній Азії 5,2, у розвинених країнах ОЕСР - 4,9, а лідер тут - Нова Зеландія - одиниця. Час на реєстрацію у нас в середньому 6,5 дня, а в зазначених вище групах країн 12,9 і 9,3 дня відповідно. Лідер - все та ж Нова Зеландія з показником 0,5. Невисока у нас і вартість реєстрації - всього 0,6% від подушного доходу, в той час як в ОЕСР - 3,1%, а в Європі та Центральній Азії - 4,6%. У лідерах - Словенія, де зареєструвати бізнес можна безкоштовно.
Таким чином, в частині реєстрації підприємств (а саме на цих процедурах Зеленський і робить акцент) у нас все не так погано. Майже оптимально кількість необхідних дій, хоча тут є ще простір для поліпшень. Терміни більш привабливі, ніж в середньому на світовому ринку, а вартість реєстраційних процедур близька до мінімальної.
Де потрібно дійсно докласти значних інтелектуальних зусиль, так це в традиційно "пробійна" для нас напрямках. Так, за вирішення неплатоспроможності ми на 145-й позиції (хоча в рейтингу ще не враховано ефект від прийняття нового кодексу про банкрутство, який суттєво посилить наші оцінки), за умовами підключення до електромереж - на 135-й сходинці, захисту міноритарних акціонерів - на 72-й і з міжнародної торгівлі - на 78-й. Це саме ті напрямки, які, з одного боку, істотно погіршують наш міжнародний інвестиційний імідж, а з іншого - пригнічують і внутрішнього інвестора. Не кажучи вже про те, що ці рейтингові "якоря" тягнуть нас вниз загальної шкали ефективності.
Без гарантій нікуди
Серед проблем, що стримують системний приплив інвестицій в Україну, експерти називають корупцію, низький рівень захисту підприємницької середовища, асиметричні правила ринкової гри для різних суб'єктів ринку, вибіркове правосуддя і неефективні суди, недостатній рівень забезпечення схоронності титулів власності. На вирішення останньої проблеми якраз і спрямований новий указ. Ось тільки, як показує досвід інших країн, до тих пір, поки у такого явища, як рейдерство, не з'явиться симетричний механізм фінансової компенсації для постраждалих, ніхто не повірить у обіцянки влади.
У РФ дану проблему намагається вирішити ліберально-консервативна Партія зростання", яка ініціювала прийняття закону про захист підприємницької середовища і держгарантії для іноземних інвесторів. В Україні таким правовим документом міг би стати Інвестиційний кодекс, покликаний визначити весь пакет інструментів і механізмом захисту як інвесторів, так і самої середовища підприємництва, включаючи забезпечення симетричних правил ринкової гри (якесь Alter ego Податкового кодексу).
На Заході існує так званий титул Торренса, під яким розуміють систему реєстрації прав на нерухоме майно та одночасно матеріальну держгарантію бенефіціару у разі його втрати. У цій моделі держава "підписується грошима" за коректне ведення держреєстрів. Ключова відмінність реєстру Торренса - будь-які зміни до нього вносяться лише на підставі волевиявлення власника, а не підписаних документів. Зараз цей формат поширений в країнах Британської співдружності. Без титулу Торренса важко уявити собі глобальну перереєстрацію титулів власності в умовах промислової революції, коли прискорення частотності угод могло привести до таких же масштабних зловживань.
В основі системи Торренса:
- Принцип відображення (mirror principle) - все, що в реєстрах, законно і достовірно.
- Принцип достатності (curtain principle) - що не в реєстрі - не існує.
- Принцип страховки (indemnity principle) - збитки, завдані власнику внаслідок некоректного ведення держреєстру, підлягає негайному і справедливого задоволенню за рахунок держкоштів. Держава взамін одержує право регресної вимоги до винуватця рейдерської атаки на активи.
Система Торренса, до речі, була введена в Сінгапурі в 1993 р. спеціальним законом. Також елементи даної моделі застосовуються в Естонії, в результаті чого її система обліку нерухомості і земельний кадастр вважаються одними з кращих і досконалих в Європі.
Стосовно України можна зазначити, що система захисту титулів власності у нас також повноцінно не зможе заробити, поки, з одного боку, не будуть введені чіткі механізми обліку нерухомості і її обороту, а з іншого - держава не створить зрозумілі для інвесторів і справедливі механізми компенсації збитків, отриманих у результаті неналежного виконання державою своїх функцій, у тому числі і в частині ведення базових реєстрів нерухомості і землі. Слово, не підкріплена фінансовою відповідальністю, коштує не дорожче смартфона, який "упаковано цифрове держава".
