Понауехавшие. Як Україні не проміняти людей на валюту (ІНФОГРАФІКА)

Мільйони далеко від дому

За інформацією МЗС за 2016 р., за кордоном легально перебували близько 5 млн громадян України, а міжнародна організація InterNations в рейтингу Expat Insider-2017 нарахувала 8 млн мігрантів з країни. Ймовірно, в останньому випадку врахували також людей, що давно покинули Україну, але, очевидно, що еміграція в останні роки посилюється, в першу чергу з економічних причин - люди хочуть більше заробляти.

В оцінках кількості трудових мігрантів менше розбіжностей. За даними Інституту демографії і соціальних досліджень, одночасно за кордоном працюють близько 3 млн українців. А в Центрі економічної стратегії підрахували, що за межами країни одночасно перебували до 2,7 млн трудових мігрантів протягом 2015-2017 рр.., причому за весь цей період на заробітки виїжджали 4,1 млн українців (близько 16% працездатного населення). Різниця в 1,4 млн пояснюється тим, що більшість заробітчан частину часу проводять вдома: це так звані короткострокові (до 12 місяців) і маятникові мігранти (останні регулярно їздять на роботу в іншу країну). Причому з 2015 р. посилюється тенденція до скорочення терміну робочих поїздок за кордон: 57% мігрантів перебувають там не більше трьох місяців. Менше заробітчан в зазначений період нарахували в Держстаті - 1,3 млн осіб, що одночасно працюють не в Україні до року.

Найбільше мігрантів з країни, за розрахунками Інституту демографії, в Польщі (38,9%), Росії (26,3%), Італії (11,3%) та Чехії (9,4%). Причому в останні роки різко скоротилася частка наших мігрантів у Росії (на 16,9% з 2010-2012 рр..) і збільшилася в Польщі (на 24,6%). Переорієнтація пов'язана не тільки з українсько-російським конфліктом, але і з лібералізацією в'їзду та роботи в країни ЄС для наших співгромадян: особливо це стосується Польщі, де українцям масово видають у тому числі короткострокові і сезонні дозволу на роботу без робочих віз. За прогнозом Польської спілки роботодавців, країні буде потрібно до 5 млн трудових іммігрантів в наступні 30 років. І мова в першу чергу про українців.

"Поляки прогнозують, що половина з них будуть з України, при цьому 30% роботодавців готові співпрацювати з українцями", - уточнив в коментарі "ДС" експерт з українсько-польським відносинам Олександр Войт.

А за даними Держстату, за кордоном українці задіяні в основному в будівництві (38,6%), роботі по дому (16,4%), сільському господарстві (13,8%) і промисловості (11,2%). Важливо, що на заробітки в основному їдуть молоді люди. За оцінками Центру економічної стратегії, типовий заробітчанин - це чоловік до 40 років з професійно-технічною або середньою освітою. До речі, за даними КМІС, кожен третій українець готовий або просто бажає виїхати з України.

За довгим злотим і рублем

Мотивація для трудової міграції очевидна: 72% бажаючих працювати за кордоном приваблює насамперед більш висока зарплата, а 20% - кращі умови праці. Це не дивно, адже середня зарплата в європейських країнах, куди найчастіше їдуть працювати українці, в більшості випадків вище в три-чотири рази. За даними Міжнародної організації праці за 2016 р., середня зарплата з перерахунком в долари (за паритетом купівельної спроможності станом на 2011 р. в Україні становила $768, у Польщі - $2307, у Росії - $1449, в Італії - $2955, в Чехії - $2260, а в Німеччині - $5242. Зарплата в Україні тут виявилася такою "великою" (у чотири рази більше, ніж у перерахунку на долари за офіційним курсом), оскільки при обліку ППС приймається до уваги рівень цін, і якщо в якійсь країні "жити дешевше", то оцінка купівельної спроможності її валюти відповідно збільшується порівняно з банківським курсом долара. На даний момент середня номінальна зарплата в Україні піднялася більш ніж на третину, але в зв'язку з інфляцією "життя подорожчала", а значить, гривня знецінюється і в перерахунку за ПКС, в результаті не наблизилися за рівнем зарплат до названим країнам.

Валюта та досвід: плюси міграції

Трудові мігранти приносять чималі гроші не тільки в бюджети своїх родин, але й в українську економіку в цілому. За даними НБУ, обсяг приватних переказів з-за кордону в минулому році досяг $9,3 млрд. Насамперед це кошти з Польщі ($3,12 млрд) і з Росії ($1,31 млрд), які в основному надійшли в Україну неформальними каналами. Майже все це - гроші українців, спеціально поїхали на заробітки, адже більше двох третин вказаної суми припадає на дохід від оплати праці працівників за короткостроковими контрактами. Та й інші кошти, що статистика враховує як приватні трансферти (безоплатні перекази), включають в основному гроші мігрантів, тільки довгострокових.

Головне у цьому, що приватні перекази в минулому році становили 8,4% ВВП, а роком раніше 8,1% ВВП. Звичайно, причина таких високих показників не в тому, що мігранти орудують космічними сумами, а в невеликих розмірах української економіки (для порівняння: у Польщі, звідки теж масово витікає своя робоча сила, обсяг приватних переказів дорівнює 1% ВВП). Надходження від заробітчан відображаються в платіжному балансі - звіті про рух валюти в Україну та за межі країни по всіх каналах. А з цим у нас проблеми: купуємо за кордоном більше, ніж продаємо, тому валюти не вистачає, і її доводиться брати в борг у МВФ та інших кредиторів). В минулому році навіть $9,3 млрд приватних переказів в Україну не покрили дефіциту валюти за поточними операціями (без урахування позик та інвестицій). Але якби не ці гроші, Україні при низької інвестиційної привабливості (всього $2,2 млрд прямих іноземних інвестицій за рік) довелося б позичати більше $10 млрд (що майже нереально) або спостерігати за стрімким падінням гривні через критичну нестачу валюти. Виходить, у короткостроковій перспективі заробітчани рятують якщо не всю нашу економіку, то як мінімум національну грошову одиницю.

Серед інших соціально-економічних плюсів трудової міграції можна виділити: зменшення кількості безробітних, скорочення бідності і, як наслідок, підвищення платоспроможного попиту, що, при інших сприятливих умовах, може підштовхнути бізнес до збільшення виробництва. Крім того, самі мігранти можуть одержувати за кордоном нові навички і потім використовувати досвід і накопичення для відкриття власної справи вдома.

Кадровий голод та "старіння": мінуси міграції

Однак навіть якщо уявити, що до нас хлинуть інвестиції, збільшуючи капітал, розігнати економіку до 5-7% приросту, як сподіваються в уряді, може і не вийти з-за нестачі робочої сили. А все тому, що витрати роботодавців зростуть (доведеться підвищувати зарплати і наймати менш кваліфікований персонал). Це, в свою чергу, спричинить зростання цін. Інфляція може погіршитися і тим, що гроші, що надсилаються заробітчанами, підуть в основному на споживання, а вітчизняні фірми у відповідь на підвищення попиту не зможуть адекватно наростити випуск через брак кадрів. Тоді доведеться ще більше імпортувати, і позитивний ефект від переказів заробітчан на платіжний баланс істотно ослабне.

Поки економіка зростає з темпом 2,5% в рік, проблема відтоку кадрів не так помітна, але чим динамічніше зростання - тим більше потрібно додаткових робочих рук. А на "резерв" - 10% безробітних українців, про яких рапортує МОП - розраховувати не доводиться: по-перше, це завищені дані, адже методика дослідження не дозволяє виявити всіх безробітних, а по-друге, усереднений показник зайнятості малоінформативним: надлишок юристів навряд чи покриє брак будівельників. І бізнес це розуміє: за даними Ernst&Young, 69% керівників вважають, що їх компанії зіткнуться з проблемою міграції в найближчі три роки.

Крім того, трудові потоки за кордон підсилюють ефект старіння населення і ще більше збільшують навантаження на працівників. Уже зараз кожні 10 зайнятих українців, які платять єдиний соцвнесок, містять 11 пенсіонерів.

Інші мінуси трудової міграції - гальмування науково-технічного прогресу (у разі еміграції висококваліфікованих кадрів) і збільшення нерівності між сім'ями з заробітчанами і без них. Словом, у середньо - і довгостроковій перспективі виразніше проявляються негативні сторони міграції за кордон.

Як повернути і ким замінити

Поліпшити ситуацію з відтоком робочої сили непросто. Враховуючи мотиви мігрантів, самим дієвим було б підвищення зарплати, причому хоча б до 70% від ставок в сусідніх країнах (такий розрахунок провели в Інституті демографії). Тоді альтернативні витрати потенційних заробітчан (у вигляді витрат на переїзд і розлуки з родиною та друзями) переважать важливість отримання додаткового доходу. Але це неможливо в найближчій перспективі. Реальніше знайти фінансові та інші стимули для мігрантів до повернення, відкриття своєї справи та інвестування в Україну. Крім того, частина зовнішніх мігрантів можна спробувати перетворити у внутрішніх, якщо допомогти їм працевлаштуватися в інших регіонах країни, де є кращі робочі місця.

Альтернативний радикальний спосіб - компенсувати нестачу робочих рук, масово залучаючи мігрантів з країн Азії або Африки. Проте тут можуть виникнути свої проблеми: для людей з далеких країн витрати переїзду вище, а наші зарплати навряд чи будуть перекривати їх з лишком. Сумнівно, що в такому разі до нас приїдуть мільйони умовних "в'єтнамців", а багато африканці можуть виявитися зовсім не такою продуктивною силою, як українці в Польщі. Краще спробувати поповнити ряди працівників своєю молоддю шляхом дуального освіти, при якому теоретична частина підготовки проходить на базі освітньої організації, а практична - на робочому місці.