Остання п'ятирічка. Після 2025 року трудову міграцію зупиняти буде пізно
Просто у них лібертаріанство не тієї системи
"Трудова міграція - найбільший виклик для майбутньої влади", - заявив власник групи компаній "Укрлендфармінг" Олег Бахматюк, виступаючи на Міжнародній інвестиційній конференції Game of Thrones: Final Season. За його оцінками, від 2 до 5 млн осіб постійно працюють за межами країни. Швидше за все, названі цифри ще і оптимістичні. За даними Мінсоцполітики, одночасно на заробітках за кордоном перебувають від 3,2 млн наших громадян. А в цілому охоплені трудовою міграцією 6 млн. В принципі, схожі на показники можна вийти зворотним рахунком, аналізуючи дані української статистики: економічно активне населення у віці від 15 до 70 років склало в минулому році 17,9 млн, а чисельність штатних працівників - всього 7,6 млн. Різниця становить 10,3 млн, але в неї включена не тільки трудова міграція, але і так званий чорний ринок праці, тобто зайнятість у тіньовій економіці. А це, за різними оцінками, - до 3 млн осіб. Плюс непрацююча молодь і люди у віці від 60 до 70 років. Таким чином, загальний потенціал маятникових і постійної міграції може досягати 5 млн. При цьому не варто спокушатися значною питомою вагою сезонних мігрантів - для структури державних фінансів вони навіть гірше, ніж постійні, так як все одно випадають з економічного обігу, але зате користуються повним пакетом соціальних пільг, інфраструктурою і адміністративними послугами, не сплачуючи при цьому ні копійки податків.
Є і інші непрямі чинники, що підтверджують жахливі міграційні ризики для української економіки: у минулому році з країни виїхали за кордон з метою працевлаштування до 1 млн чоловік, приблизно 450 тис. українців стали учасниками польської пенсійної системи, сплачуючи в неї соціальні внески (а це приблизно 15 млрд грн втрат нашого Пенсійного фонду в рік). А за даними чеських міграційних органів, українці в 2018-му посіли перше місце за кількістю порушень встановлених термінів перебування в країні, тобто слова "нелегал" і "українець" знаходять в Європі таку ж асоціації, як у свій час "таджик" і "заробітчанин" в Росії.
І не варто скидати з рахунків так звану внутрішню трудову міграцію, коли фахівці у сфері IT-технологій, продавці товарів хенд-мейд і працівники на аутсорсингу отримують доходи за кордоном, у кращому випадку сплачуючи до бюджету 5% в якості Фопів. Зараз таких внутрішніх трудових мігрантів приблизно 200 тис., але в найближчі п'ять років їх чисельність може зрости до півмільйона.
Теза про те, що трудова міграція є локомотивом української економіки, коли з допомогою приватних переказів з-за кордону покривається дефіцит платіжного балансу країни, надуманий. Адже перебуваючи у себе вдома, при наявності робочих місць вони справили б приблизно в десять разів більше, ніж надіслали на батьківщину.
Демографічне становище в державі, так само як і якість трудових ресурсів і людського капіталу, є відправною точкою економічної політики. Саме в цій послідовності, а не навпаки, хоча діалектика розвитку тут також спостерігається. Але демографія - це фундамент. Можна скільки завгодно довго говорити про либертарианстве, наводити приклади успішних епізодів економічного розвитку, але всі ці міркування розбиваються об бетонну основу демографічної бази країни.
У США можна було в XIX ст. проводити лібертаріанському експерименти, особливо враховуючи високу народжуваність і постійний приплив трудових мігрантів, здорової робочої сили, для якої держава не могла нічого дати в плані базових соцстандартів, зате могло подарувати простори Дикого Заходу і повну економічну свободу. Але говорити про либертарианстве, коли в країні живе 12 млн пенсіонерів, а кількість штатних працівників становить 7,6 млн, можуть або циніки, роблять це навмисно, заради красного слівця, або ті, хто не здатний бачити перспективу. Сьогодні, крім, мабуть, Сінгапуру, немає жодної країни, в якій лібертаріанство застосовувалося б у чистому вигляді.
Низький больовий економічний поріг зростання
У недавньому інтерв'ю один з керівників НБУ заявив, що поріг зростання української економіки становить 3-3,5%. І змінити цю парадигму розвитку, яка звучить як вирок, найближчим часом не вдасться.
Прогноз щодо зростання ВВП України свідчить про те, що наша країна ніколи не зможе наздогнати основну групу не розвинених, але і країн, що розвиваються. Отже, в умовах вкрай низьких темпів економічного розвитку українцям доведеться або рухатися вниз по кільцям бідності соціального колодязя, або виїжджати з країни - і трудова міграція перетворюється мало не в національну ідею.
У нинішньої сировинної парадигмі Україна найближчим часом дійсно не зможе підвищувати ВВП більше ніж на 2-3% на рік. Щоб рости в діапазоні понад 5% (а лише при такій динаміці можна подолати бідність у найближчій перспективі), потрібні нові дебютні ідеї, далекі від розхожих популярних кліше.
Нова індустріальна політика або інверсійна пастка
Сьогодні показник валового продукту, при всій його умовності та обмеженості, є базовим орієнтиром успішності тієї чи іншої економіки. Крім її абсолютного значення, важливий елемент - інклюзивність ВВП, коли він рівномірно розподіляється між усіма прошарками суспільства.
З'єднання нової індустріальної політики та постіндустріального розвитку третинного сектора економіки із суверенною монетарною стратегією може навіть в нинішніх умовах забезпечити для України зростання на рівні понад 5%. А інакше країну чекає економічна інверсія. Дане поняття можна охарактеризувати як "перевертання" показників негативної демографічної динаміки і показників приросту ВВП.
Зараз чисельність населення скорочується, але валютний еквівалент ВВП зростає, як зростає реальний і номінальний показник у нацвалюті. Але так буде не завжди, адже структура демографічних показників досить неоднорідна. Якщо взяти групу старше 60 років, то вона, на відміну від загальної чисельності населення, навпаки, збільшується, у той час як економічно активне населення в цілому та чисельність штатних працівників зокрема скорочуються. У першому випадку - зростає бюджетне навантаження, адже пенсіонерам потрібно платити пенсії і надавати пільги і субсидії. У другому - скорочується капіталізація економіки та її здатність бути "дійною коровою".
Маємо дві протилежні тенденції - зниження ефективності, продуктивності, конкурентоспроможності та капіталізації економіки, а з іншого - зростання непродуктивною фіскального навантаження на реальний сектор. Звідси і висока схильність до тінізації господарських операцій та трудової міграції. Класична інституціональна пастка економіко-демографічної деструкції. Або інверсійна пастка.
Після 2045 р. Україну чекає інверсія економічного зростання, коли темпи уповільнення ВВП, номінованого в доларах (при цьому може спостерігатися незначне зростання у гривні на 2-3%), перевищать майже лінійне скорочення чисельності населення. В цих умовах приріст валового продукту в національній грошовій одиниці буде з'їдатися перманентними хвилями девальвації, які будуть лише посилюватися у міру залежності нашого ВВП від сировинних цін.
Це неминуче станеться внаслідок зростання питомої ваги громадян похилого віку, коли просто нікому буде працювати і показник подушного ВВП почне сповільнюватися більш стрімко, ніж демографічна динаміка. У варіанті економічного зростання на 2-3% (у гривні) Україна найближчим часом досягне стелі зростання валового продукту, номированного в доларах в межах $130-140 млрд (у нинішніх цінах), і потім цей показник стане вкрай повільно знижуватися до нинішнього рівня на тлі деградуючої інфраструктури. У цьому варіанті ми дійсно отримаємо концепцію "нульового росту", як у західному світі, з тим лише відмінністю, що там встигли створити економічний базис, а ми - ні.
Є й інша модель більш активного розвитку, коли в найближчі п'ять років грошові перекази трудових мігрантів будуть сприяти більш активному економічному зростанню, і позитивна динаміка на сировинних ринках також може зіграти роль економічного прискорювача. У цьому варіанті буде більш високий екстремум розвитку у вигляді ВВП на рівні до $150 млрд, але потім ще стрімкіше і глибоке скочування вниз, до рівня $90 млрд (у сьогоднішніх цінах). Основна причина: високі темпи трудової міграції забезпечують динамічне зростання ВВП, в першу чергу через сектор торгівлі, але трудові мігранти будуть поступово скорочувати фінансування домогосподарств на батьківщині. Крім того, зростання сировинних ринків може змінитися не менш глибоким падінням (в перспективі найближчих п'яти років).
Що стосується демографії, то населення в Україні старше 60 років може до 2040 р. зрости з нинішніх 9,6 млн до 12,6 млн чоловік, в той час як чисельність штатних працівників, навпаки, скоротиться до 4,4 млн, тобто в 1,8 рази. Динаміка тут майже лінійна. У цьому варіанті точка біфуркації буде 2028-м.
Перед нами спрощена лінійна модель, яка дозволяє виявити лише поверхневу кореляцію. В реальності на зростання ВВП будуть впливати темпи адаптації світової економіки до нового (шостого) технологічного укладу НБІК-конвергенції (нано-, биоинформационные і когнітивні технології), ступінь сприйнятливості нашої економіки до нових технологічним викликам, пов'язаним з роботизацией і витісненням ручної праці і трудових ресурсів як базового фактора виробництва. Включення цих параметрів вимагає застосування складного математичного апарату, що важко поєднати з популярної статей. У будь-якому випадку наша економіка буде суттєво відставати від темпів витіснення людського фактору з процесу виробництва, характерних для розвинених країн. Основна причина - застарілі технології та відсутність інвестицій для їх заміни на більш сучасні. Але навіть з урахуванням спрощених розрахунків точка біфуркації має настати не пізніше 2050-го.
Ймовірно, нинішній п'ятирічний політичний цикл буде останнім в контексті можливості активації структурних реформ і більш-менш комфортним для влади - буде що "амортизувати". А з 2028 за 2045 рр. Україна увійде в смугу високої ймовірності економічно-демографічної інверсії, при якій зростання ВВП вже не буде перекривати темпи скорочення чисельності населення (потенціал нарощування продуктивності праці в нинішньої сировинної моделі буде повністю вичерпано). Виникне зворотна ситуація: населення буде скорочуватися менш швидкими темпами, ніж уповільнення динаміки валового продукту (доларовий еквівалент у сьогоднішніх цінах). Це станеться через збільшення питомої ваги в демографічній піраміді соціальної групи старше 60 років, що, враховуючи стан здоров'я і середню тривалість життя в Україні, майже старість.
Україні потрібна комбінована стратегія з елементами лібертаріанство для західних областей, що орієнтуються на сектор послуг, і неокейнсіанства для патерналістських східних регіонів, тобто повернення до раціональної політики розміщення продуктивних сил, спирається на економіко-територіальне районування і гармонійний розвиток та використання історичних регіональних особливостей як в частині ментальності, так і у контексті базового економічного потенціалу.
Одним з елементів трансформації зовнішньої міграції у внутрішню може стати і концепція чартерних міст, таких як Київ і столичний мегаполіс, а також Харків, Дніпро, Одеса і Львів. В іншому випадку після 2030 р. в Бориспільському аеропорту може з'явитися табличка: "Хто останній, прохання вимкнути світло".
