Транзитом через Естонію. Як білоруси легалізують поставки російського вугілля в Україну
Воробей, Естонія і вугілля для України
В Росії став надбанням гласності грудневий список з обсягами квот на постачання вугілля з РФ в Україну (мінекономрозвитку РФ погоджує його з вантажовідправниками). І в цьому списку - новий учасник ринку. Дозвіл на поставку понад 600 тис. т коксівного та енергетичного вугілля (трохи менше 50% всіх поставок) у грудні 2019 р. отримала компанія NT Marine.
Ще в листопаді в списку квот NT Marine не фігурувала, вони невеликими обсягами були розподілені між російськими виробниками, включаючи "метінвест холдинг", Evraz, Новолипецький металургійний комбінат (НЛМК) і Магнітогорський металургійний комбінат (ММК). Зараз ще невідомо, чи буде NT Marine одержувати аналогічні квоти у 2020 р., але саме її входження у список, та ще й з такою великою часткою поставок, каже, що її підтримує хтось в російському керівництві.
Нагадаємо, що українські компанії не можуть купувати російський вугілля напряму: з 1 червня нинішнього року вивіз з Росії вугілля і нафтопродуктів на територію України здійснюється на підставі дозволів (квот), які видаються мінекономрозвитку РФ. Москва позиціонує ці санкції як відповідь на рішення України обмежити імпорт російських товарів.
NT Marine отримала право на перевезення коксівного вугілля Evraz, "Талтэка" (володіє вугільною компанією "Північний Кузбас"), "Кузбассразрезугля" і "Сєвєрсталі" на Авдіївський коксохімічний завод, що входить в "Метінвест" Ріната Ахметова, а також антрациту з підприємств Ростовської області (кінцевий покупець у документах не вказано).
Що стосується самої компанії NT Marine, то тут багато цікавого. Вона зареєстрована в Естонії, офіційно (за даними естонського реєстру) її власником є Олексій Чулец. Цей бізнесмен відомий тим, що разом з російським партнером володів Північним портом Палдиски в Естонії. Згідно базі даних СПАРК у NT Marine є російська "дочка" - "Юларус", яка займається торгівлею паливом.
При цьому дуже багато джерел як в РФ, так і в Білорусі, називають реальним власником NT Marine великого білоруського бізнесмена Миколи Горобця. А сама компанія в його інтересах займається перевезенням нафти і вугілля в Україну. Інша працююча в цьому сегменті компанія Миколи Горобця - "Інтерсервіс", найбільший приватний нафтотрейдер в Білорусі, вона також відома завдяки великим обсягам поставок палива в Україну.
За інформацією РБК, Микола Воробей підтримує відносини з українським політиком Віктором Медведчуком. І сьогодні Російська залізниця на українському напрямку, виконує заявки на перевезення вугілля в основному тільки компанії NT Marine AS.
Білоруський транзит
За інформацією, яка надходить від учасників ринку, NT Marine щомісяця буде поставляти в Україну близько 500 тис. т вугілля різних марок, включаючи антрацит. Загальний же обсяг поставок вугілля і коксу з Росії на підприємства України - 1,2-1,3 млн т на місяць (за даними списку квот на листопад і грудень), поточна ціна тонни цього вугілля $85-100.
Бізнес-модель естонської компанії така: ціна тонни вугілля на станції споживача плюс $10. Нескладні підрахунки показують, що виручка NT Marine у разі поставок російського вугілля протягом року може скласти $50 млн, а доподатковий прибуток EBITDA - $5-8 млн 10-15% рентабельності.
Всього ж, за даними українського Держстату, в 2018 р. Україна імпортувала з Росії 15 млн т вугілля на $1,8 млрд. Незважаючи на конфлікт, РФ залишається найбільшим постачальником вугілля в Україну, в 2018-му забезпечивши 70% нашого імпорту цього енергоносія.
В 2017-2018 роках також велику кількість вугілля надходило за сірими схемами через Білорусь. Ми вже писали про те, що, за даними білоруського державного статистичного відомства (Белстат), в 2017 р. білоруський експорт (продаж) кам'яного вугілля в Україну склав 0,6 тис. т на суму $63 тис. У 2018-му - 588,5 тис. т на $50,3 млн (зростання поставок за рік - 980 разів). А ось дані по антрациту: у 2017 р. білоруський експорт в Україну становив 0,3 тис. т. В 2018-му - 102,2 тис. т на $8,8 млн (зростання поставок за рік - у 340 раз).
Тоді, до речі, багато спостерігачі говорили про те, що через Білорусь в Україну незаконно потрапляє вугілля, видобуте в ДНР. Така небезпека є і зараз, адже в числі партнерів NT Marine - вугільні підприємства Ростовської області, а вони не приховують, що активно працюють з Донецьком.
Але, за даними Держстату України, в 2017 і 2018 роках з Білорусі в нашу країну вугілля взагалі не завозили. Тобто в 30-метровій зоні між кордонами Білорусі та України безслідно зникли 692 тис. т хорошого вугілля.
При цьому в Білорусі немає власних родовищ кам'яного вугілля та антрациту, вугілля взагалі не фігурує в білоруському енергетичному балансі. Але республіка активно купує кам'яне вугілля - в основному в Росії (1273,5 тис. т в 2018 р.) і Казахстані (374,9 тис. т в 2018 р.). І перепродує його: крім України в 2018-му вугілля у Білорусі купували країни Євросоюзу (265,4 тис. т), в основному Польща (261,9 тис. т). Що до антрациту, то його Білорусь у 2018-му купила у Росії 173 тис. т. З яких 102,2 тис. т продала Україні.
Нагадаємо також, що "Інтерсервіс" у 2016 р. багато заробляв на реекспорт - поставляв через Білорусь в Україну російське дизпаливо. Цим інтереси Миколи Горобця в Україні не обмежуються: що входить в "Інтерсервіс" білоруський Нефтебитумный завод на початку 2019-го купив контрольний пакет в українському нефтепродуктопроводе "Прикарпатзахідтранс", який раніше належав "Транснафти".
Також Нефтебитумный завод в Україні запам'ятався тим, що в минулому році намагався взяти участь у приватизації держкомпанії "Центренерго", в яку входять три ТЕС. Але конкурс, призначений на 13 грудня 2018-го, напередодні скасували. За словами тодішнього в. о. голови ФДМ України Віталія Трубарова, яка брала участь у ньому українська компанія "Укрдонинвест" не змогла підтвердити наявність достатніх грошових коштів, а в бенефіціара Нефтебитумного заводу виявилася зв'язок з російськими компаніями.
