Зупинити транзит газу. Що втратить Україна і як програють Путін, Фіцо і Орбан

Наприкінці 2019 р. у "Діловій столиці" ми відзначали переваги і ризики домовленостей з "Газпромом" щодо продовження транзиту газу. Тоді важко було уявити, що за п'ять років більша частина українського суспільства вважатиме перемогою повну відмову від газового транзиту через Україну.

Транзитна угода з Росією про постачання російського газу до ЄС втрачає силу з 1 січня 2025 р. Україна вустами вищих посадовців вже заявила, що не має наміру її продовжувати. Наша ГТС частково буде законсервована, частково — працюватиме в реверсному режимі і прокачуватиме газ вітчизняного видобутку. Але поки що питань залишається більше, ніж відповідей.

Метушня навколо транзиту

Після вибуху "Північних потоків" та зупинки прокачування через газопровід "Ямал — Європа" транзитна гілка через Україну залишалася єдиним маршрутом для постачання російського газу до Центральної Європи. І скажемо чесно: буквально до останніх тижнів була впевненість, що транзит продовжиться. Невипадково у ЗМІ обговорювалися різні схеми: наприклад, що європейські газотрейдери самі домовляться з "Газпромом", що через ГТС України піде формально азербайджанський газ. Проте вже 19 грудня на пресконференції у Брюсселі президент України Володимир Зеленський заявив, що Україна не буде продовжувати транзит російського газу. Якщо ж ітиметься про постачання азербайджанського газу, то є умова: Росія не повинна отримувати гроші. Зокрема, цю позицію довели Словаччині. Український президент був категоричним: "Будь-яка країна, яка щось дешеве отримує з Росії, стане від неї залежною. Якщо європейська країна отримуватиме газ і платитиме ці гроші Росії, — це все ще фінансування війни. Ми не дамо можливості додаткових заробітків РФ під час цієї війни. Коли Словаччина порушувала це питання і казала, що вона втрачає гроші, це соромно. Україна втрачає людей".

Володимир Зеленський також запропонував виняток: Україна дозволить транзит, якщо європейський покупець не оплачуватиме постачання до закінчення війни. "Ми подумаємо про це. Але ми не дамо Росії можливості заробити додаткові мільярди, які будуть вкладені у війну", — наголосив президент.

Цього ж дня російський диктатор Володимир Путін, виступаючи на "прямій лінії", визнав, що нового контракту на транзит російського газу через Україну не буде. "Добре, ми переживемо, "Газпром" це переживе", — запевнив він.

Удар по "Газпрому" і бюджету ворога

Коротко зупинимося на тому, як саме "переживатиме" припинення транзиту російська економіка.

"Президент прийняв дуже складне, але правильне рішення щодо непродовження транзиту російського газу до Словаччини. Фактично це позбавить "Газпром" $6,5 млрд, або 50% від експорту до преміального ринку ЄС, де він все ще заробляє гроші. Зараз до Європи "Газпром" постачає газ лише через Україну та Туреччину. І перекинути обсяги з України на Туреччину "Газпром" не зможе, бо є технічні обмеження на вході з Туреччини до Європи, — каже ексочільник ОГТСУ Сергій Макогон. — Цей газ також неможливо перекинути на Китай, бо останній особливо не хоче збільшувати імпорт з РФ і все ще не підписав договір щодо нового газогону "Сила Сибіру — 2"".

За словами Макогона, значних можливостей зі збільшення експорту скрапленого природного газу (СПГ) у Росії також немає. Тому вона або намагатиметься продавати за собівартістю в країни колишнього СРСР, або буде змушена зменшувати видобуток, який і так вже впав з 515 млрд куб. м в 2021 р. до 355 млрд куб. м в 2023. Узагалі зараз дохід "Газпрому" від продажу нафти перевищує дохід від природного газу. Тому зупинка транзиту до ЄС завдасть потужного удару по фінансовому стану компанії, а головне — впадуть відрахування в бюджет РФ, що ускладнить Путіну продовження війни.

Додамо, що в РФ податкові платежі від газової галузі з початку повномасштабної війни впали вдвічі. Без експорту вони вже не можуть субсидувати внутрішній ринок, можливо, доведеться підвищувати ціну на газ для населення та промисловості. Маржинальність "Газпрому" близька до нуля, а грошей на інвестпрограми немає.

Сама Росія, як заявив її міністр енергетики Олександр Новак, готова продовжувати постачання газу до Європи за різними маршрутами, а частка транзиту через Україну залежить від домовленостей Брюсселя та Києва.

Варто нагадати, що в досі чинному контракті між "Газпромом" і "Нафтогазом" прописана прокачка 40 млрд куб. м на рік, проте останніми роками через Україну газу йшло набагато менше — у 2023 р. транзит становив близько 15 млрд куб. м.

Реальний обсяг газового транзиту через Україну і контрактовані поставки у 2020—2024 рр., млн куб. м

Кейс Словаччини

Найбільш різко на слова Зеленського про те, що транзиту точно не буде, відреагував прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо. Він заявив, що припинення транзиту газу через Україну може призвести до серйозного конфлікту між країнами. Фіцо засумнівався в тому, що Київ "має право завдавати шкоди економічним і національним інтересам окремої держави-члена ЄС". І майже відразу поїхав до Москви — скаржитися Путіну на Зеленського. Здається, ще ніколи глава європейської держави не мав такого жалюгідного вигляду. Це передусім наслідок залежності Словаччини від "Газпрому". Порівняймо: частка РФ у газовому імпорті Угорщини — 47% (але вона отримує його через Туреччину), а Словаччини — майже 90%. До речі, Австрія встигла запастися газом на зиму, причому вона отримувала його разом зі Словаччиною — маршрутом через Україну.

Наслідки для України

Доходи України від транзиту прородного газу становили $1,2 млрд у 2022 р. та $0,8 млрд у 2023 р., або близько 0,5% ВВП України. Цей порядок чисел дає зрозуміти фінансовий бік справи. Утім, оцінки в грошах можуть сильно відрізняються, особливо з огляду на те, що тривалий час газ іде лише однією гілкою нашого газопроводу, через ГВС "Суджа". До травня 2022-го працювала ще ГВС "Сохрановка", але потім оператор ГТС України заявив про припинення транзиту газу окупованою північчю Луганської області через втрату контролю над компресорною станцією "Новопсковск".

Джерело "ДС" у ТОВ "Оператор Газотранспортної системи України" також поділилося цікавою інформацією, а саме чому транзіт не зупиняли раніше. Якщо максимально коротко: Угода "Про асоціацію…" та Європейська енергетична хартія нам би цього не дозволили. Але тепер юридичних проблем немає, тому ніхто офіційно перемовин не проводить. В ТОВ "ОГТСУ" умови контрактів з "Газпромом" не розглядають, звернень не було. Транзиту газу до Словаччини, Австрії, Молдови з 1 січня не буде: о 7:00 кран таки перекриють. Компанія-оператор ГТС України не збанкрутує, коштів вистачить на певний час.

Але є і будуть складнощі. Система на 80% жила та фінансувалася за рахунок надходжень за транзит газу з РФ. Уже зараз відбувається скорочення персоналу через укрупнення корпоративної системи, консервація зайвих газорозподільних станцій, зменшуються витрати газу на робочу підтримку тиску (майже в два рази). А це все декілька мільярдів гривень економії.

Головне питання — як буде покриватися дефіцит. Певно, за рахунок тарифів на транспортування газу. Наразі робочий варіант вже лежить в НКРЕКП — зростання в 4,6 раза. Безумовно, це ляже на всіх споживачів: суттєво на підприємства, ймовірно, менше на населення. 

До того ж ТОВ "Оператор Газотранспортної системи України" зараз вже готується до ракетних обстрілів з відповідними наслідками через нульовий транзит. Словом, буде важко.

Чи можливе продовження транзиту

Ніхто не пожене реальний азербайджанський газ за багато тисяч кілометрів на прокачування через Україну — це не має економічного сенсу. Його просто продадуть тій же Туреччині чи ще комусь, а на вході до ГТС України все одно опиниться газ російського походження. Це реалізується через так звані своп-угоди, що є звичайною справою у газовій галузі. Тому продовження транзиту через ГТС України можливе, тільки якщо Європа (або, наприклад, Туреччина) все ж таки вмовить офіційний Київ визнати газ у трубі не російським, а чиїмось ще.

Отже, питання лише в тому, чи зможуть зрештою Фіцо і прем´єр Угорщини Віктор Орбан допомогти Росії заробляти за рахунок газового експорту. Наприклад, одна з можливих схем, яку описує директор енергетичних програм Центра Разумкова Володимир Омельченко, полягає в тому, що словацькі та угорські компанії могли б укладати контракти на митній території Росії, а вже потім підписувати договір із ОГТСУ на транзит "свого" газу. Цю схему кілька разів публічно обговорював прем'єр-міністр України Денис Шмигаль.

До того ж підштовхнути Україну до перемовин щодо транзиту неодноразово намагався ворог.

У цьому контексті варто зауважити, що російські ЗМІ повідомляли про закриті переговори щодо транзиту газу на 2025 р. між Росією та Україною, які нібито відбулися в Стамбулі 18 грудня. За версією росіян, ініціатором зустрічі виступив Віктор Орбан, який звернувся до президента Туреччини Реджепа Ердогана за посередництвом. Незважаючи на відмову Києва підписувати пряму угоду з "Газпромом", повідомлялося, що сторони могли знайшли альтернативний варіант.

За цим відбувся черговий вкид із Москви: нібито Азербайджан уже рік (!) виступає посередником у переговорах між "Нафтогазом" та "Газпромом" щодо транзиту на прохання України (!) та Євросоюзу. А топ-менеджери азербайджанської енергокомпанії SOCAR начебто зустрічалися із високопосадовцями українських енергетичних компаній 2 травня у Стамбулі та 29 серпня у Відні (тобто за кілька тижнів після заняття ЗСУ ГВС "Суджа"). Однак досі, як пише Reuters з посиланням на високопоставлене джерело в SOCAR, Москва і Київ не змогли домовитися.

Деякі експерти, з якими розмовляв оглядач "ДС", припускають, що питання про транзит буде відкладено до весни. Мовляв, 1 січня трубу перекриють, потім пристрасті потихеньку вляжуться, і якщо настане перемир'я, то ​​вже в березні через українську ГТС почнуть качати чи то "азербайджанський", чи то "угорський" газ.

Проте просто зараз у події вклинюється новий гравець…

Розширюючи контекст

Питання завантаження ГТС транзитними потоками не може розглядатися ізольовано. Потрібно дивитися на ситуацію ширше. І тут одразу картина починає змінюватися.

Почнемо з того, що 18 грудня Міністерство енергетики виступило з ініціативою створення спільного українсько-польського газового хаба з метою пом'якшити відмову від транзиту газу з Росії. У Міненерго втважаюь, що Україна та Польща разом можуть зберігати стільки газу, скільки потрібно для всієї Східної Європи. А надходити туди газ буде з альтернативних, тобто не російських джерел.

За фактом йдеться просто про те, щоб інтегрувати до єдиної системи українські підземні сховища та польські газові LNG-термінали. Так справді може народитися нова бізнес-модель на заміну російському газовому транзиту. Проте називати її "хабом", мабуть, буде надто пафосно. Тим більше, що негласно мається на увазі, що в рамках цього проекту Польща прикриє "парасолькою" свого ППО багатостраждальний Стрий — точку закачування газу в ПСГ України.

Міненерго нагадує, що у березні 2024 р. країни підписали меморандум про співпрацю, який передбачає покращення взаємодії між газовими ринками, встановлення гарантованих потужностей на міждержавних з'єднаннях, усунення бар'єрів для транскордонної торгівлі та можливість використання українських газосховищ для посилення енергетичної безпеки регіону. Україна вже офіційно звернулася з пропозицією підписати документи для розвитку міждержавних точок "входу-виходу" газотранспортної системи на кордоні з Польщею, а також для збільшення встановленої потужності.

"Наші прогнози чіткі. Ми очікуємо запровадження довгострокових та середньострокових процедур укладання контрактів у бізнес-механізмі, подібному до бізнес-моделей у США. Це допоможе Україні та Польщі зберігати стільки газу, скільки потрібно для всієї Східної Європи, — каже заступник міністра енергетики Микола Колесник. — У цьому конкретному випадку ця дерегульована та фізично розвинена пропускна спроможність між нашими державами допоможе перенаправити ту частину природного газу, яка раніше постачалася росіянами".

Ця ідея сама по собі гарна, але особливо актуальна у світлі недавніх заяв обраного президента США Дональда Трампа. А саме: він пообіцяв першого ж дня при владі скасувати всі обмеження на виробництво та експорт енергоносіїв, запроваджені Джо Байденом. (Нагадаємо, що США за останні роки стали найбільшим у світі виробником сирої нафти та найбільшим експортером СПГ.)

Трамп також попередив ЄС, що Європа має взяти на себе зобов'язання закуповувати великі обсяги американської нафти та газу, інакше їй доведеться зіткнутися з митами. "Я сказав Європейському союзу, що вони мають компенсувати свій величезний дефіцит зі Сполученими Штатами шляхом великомасштабної закупівлі нашої нафти та газу. Інакше будуть тарифи скрізь!" — написав Трамп на своїй платформі Truth Social.

Утім, ще в листопаді з Брюсселю пролунала пропозиція, щоб держави-члени купували більше американського СПГ, який став рятівним після того, як скоротилися постачання палива з Росії. "Ми, як і раніше, отримуємо багато СПГ з Росії, і чому б не замінити його американським СПГ, який для нас дешевше і знижує наші ціни на енергоносії", — казала глава Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн.

До того ж США незабаром запровадять нові санкції проти енергетики РФ, заявив наприкінці грудня заступник держсекретаря Джеффрі Паєтт. Він протягом двох тижнів вів переговори в Європі та Азії, і упевнений, що міжнародна спільнота продовжить "затягувати зашморг" навколо РФ, аби позбавити її надходжень від енергоресурсів. "Ми зробимо все можливе, щоб зменшити енергетичні надходження Путіна, за які він купує ракети з Північної Кореї та російські дрони, які щодня руйнують українську цивільну інфраструктуру", — сказав Паєтт.

І американці налаштовані дуже серйозно: їм потрібно кудись продавати свій газ, що швидко дешевшає. Ціна на Henry Hub — найбільшому газовому вузлі Північної Америки — у деякі торговельні дні листопада опускалася до $43 за тис. куб. м, що стало історичним мінімумом (навіть у Росії для внутрішніх споживачів газ коштував у два рази дорожче). Для порівняння: середня ціна газу на провідному в Європі хабі TTF за підсумками листопада становила майже $500 за тис. куб. м. Якщо у США обсяг видобутку газу суттєво перевищує внутрішній попит, то в Європі ринок газу, навпаки, дефіцитний. Звідси — суттєва різниця у ціні.

Тепер підсумуємо і зробимо висновок. Маємо заяву Трампа, що він змусить європейців купувати американський газ замість російського, і у великих кількостях, а також, імовірно, нові санкції проти російської енергетики. Виходить, зараз Володимир Зеленський за фактом переграє Фіцо та Орбана, бо вони хочуть російського газу, ставлять на Москву, а це тепер йтиме врозріз із політикою США. А ось польсько-український газовий хаб — навпаки, адже там передбачено регазифікацію американського СПГ у Польщі та його зберігання в Україні.