Токсичні інвестиції. Чому від китайських грошей краще відмовлятися

За останні шість років обсяг китайських інвестицій в європейську економіку збільшився у 22 рази. Тільки за минулий рік прямі китайські інвестиції в економіку Євросоюзу зросли на три чверті, перевищивши 35 млрд євро. У минулому році КНР інвестувала в Німеччину рекордну суму в $14 млрд.

Проте ставлення до китайських інвестицій у європейців двояке. Кожен китайський долар — це додаткові робочі місця та економічне зростання. Але, з іншого боку, в Європі розуміють, що китайські гроші, інвестовані в європейський інжиніринг та високі технології, тим самим піднімають рівень китайських товарів та сервісів і вони, в свою чергу, конкурують з європейськими продуктами.

Більше всіх появи китайського капіталу в ЄС опираються Берлін і Брюссель, побоюючись втратити роль головних економічного (Берлін) і політичного (Брюссель) центрів Європи.

У 2018 р. закінчується дотаційна програма Євросоюзу, за якою країни Східної Європи отримували фінансові вливання з європейського бюджету на розвиток економіки. Тепер ці країни замість ЄС звертаються до Китаю, і це стає ще однією проблемою для старої Європи. По-перше, "молодоєвропейці", отримавши китайські інвестиції, неминуче будуть захищати китайські ж інтереси в Європі. По-друге, європейські економісти занадто добре знають, до яких наслідків може призвести економічна орієнтація на Китай. Для цього достатньо вивчити два приклади.

Китай та Білорусь

Наші білоруські сусіди можуть дуже багато розповісти про співпрацю з китайським бізнесом. Тільки ці розповіді будуть невеселими. Почалося все років 10 тому, коли Олександр Лукашенко в пошуках грошей і противаги російському впливу почав розвивати співпрацю з Китаєм. Пекіну це довелося дуже до речі — там як раз запустили проект нового Великого шовкового шляху, грандіозного сухопутної транспортного маршруту з Китаю в Європу. А Білорусь зі своєю розвиненою транспортною інфраструктурою, що межує одразу з трьома країнами ЄС, виявилася ідеальним кінцевим пунктом на цьому маршруті.

Словом, останнє десятиліття офіційний Мінськ отримує стільки китайських інвестицій і дешевих кредитів, скільки просить. Лукашенко на нарадах регулярно дорікає чиновників: "У нас лежать китайських $15 млрд, а гідні проекти під ці гроші ви всі запропонувати не можете!" На вулицях Мінська китайців більше, ніж всіх інших іноземців разом узятих, — діє угода про "безвизе". Китайські компанії викуповують білоруські підприємства, землі і заводи, відкривають китайські ресторани і масово завозять в Білорусь своїх працівників...

Все почалося зі створення під Мінськом білорусько-китайського технопарку "Великий Камінь". Тепер білоруси, згадуючи про нього, додають до назви "на шиї Білорусі". Спочатку передбачалося, що на цих землях (з яких влади зігнали місцевих дачників) китайці побудують сучасні hi-tech виробництва. І справді, першими резидентами нової вільної економічної зони (китайці пробили собі право не платити податки і навіть не дотримуватися білоруські закони на території технопарку) стали корпорації ZTE і Huawei.

Вони повинні були розпочати будівництво своїх заводів ще в 2015 р., але... Ніяких "високотехнологічних підприємств" на білоруській землі китайці так і не побудували, а в "Великому Камені" обладнали грандіозну торгово-логістичний майданчик. Тобто склади з під'їзними шляхами. На всі претензії білоруських чиновників, відповідальних за проект, китайці посміхалися і кивали, кивали і посміхалися... В результаті Олександру Лукашенко довелося без зайвого шуму змінити статус "Каменю" — тепер це не технопарк, а просто китайська безподаткова зона зі своїми законами і правилами. Працює там теж привезений з Китаю персонал — жодного робочого місця для білорусів не створено, хоча й обіцяли.

"Китайські бізнесмени і не планували будувати підприємства в Білорусі — заводів їм на своїй батьківщині вистачає, — пояснив у коментарі для "ДС" білоруський економіст Андрій Аксьонов. — Їм потрібен просто величезний склад, непідконтрольний ніяким перевіркам логістичний центр на кордоні з другим за значимістю ринком для Китаю — Євросоюзом. А білоруській владі просто заткнули рот інвестиціями. Грошима, дуже великими за місцевими масштабами, але дріб'язковими для Китаю".

Особливість Китаю в тому, що його влади видають кредити, ніяк не пов'язуючи їх ні з політикою, ні з економічними реформами в країні-одержувачі. На що і купилося білоруське керівництво, яке регулярно опиняється під західними санкціями за політичні репресії. І не може отримати новий кредит від МВФ через небажання реформувати економіку.

Китайці, навпаки, кредити давали дуже охоче, але всі вони були пов'язані. Тобто самі гроші залишалися в Пекіні, білоруські влади могли їх витратити тільки на закупівлю китайського промислового устаткування і різного ширвжитку. А ось віддавати треба було вже живий валютою власністю.

У Мінську спробували за рахунок таких китайських кредитів провести модернізацію різних держпідприємств, насамперед деревообробних і цементних. Але ця модернізація в підсумку вийшла боком.

"Китайці замість сучасних виробничих ліній, зазначених у контрактах, постачали старий іржавий мотлох. Силові кабелі не відповідають білоруським нормативам безпеки? Міняйте нормативи! Немає очисного обладнання? Навіщо воно вам, у вас же річка поруч, туди зливайте, — розповідає Андрій Аксьонов. — У підсумку виявилося, що енергоефективність цементних заводів з китайським обладнанням в три рази нижче, ніж аналогічних польських, цемент виходить золотим. А в Добруші паперову фабрику взагалі доведеться перебудовувати повністю — китайці навіть не змогли запустити власне ж обладнання".

Китай і Африка

Останні пару десятиліть цей континент успішно "освоює" китайський бізнес. Тут важливо те, що в Африці дуже родючі ґрунти і теплий клімат, ідеальний для землеробства. А Китай — це бездонний ринок продовольства. В результаті китайські корпорації купили чи орендували для землеробства в країнах Африки великі території — понад 3 млн га родючої землі. Благо ціни на землю там невеликі: наприклад, в Ефіопії оренда коштує $1,2 за гектар на рік. Купівля землі теж обходиться недорого — до $20-30 за гектар. Ось тільки після інтенсивної китайської експлуатації, зі зняттям чотирьох врожаїв у рік, через кілька років ця ґрунт перетворюється в простий пісок.

"Подібно до раси, яка вирішила пристосувати нову планету для свого проживання, через руйнівного тиску на власні природні ресурси в країні Пекін привів в дію так звану політику "Африка тільки для Китаю", — говорить африканський бізнесмен-видавець Тревор Нкубе. — Відкриваються нові посольства і повітряні маршрути. Всюди можна зустріти нову китайську еліту континенту, робить покупки у власних дорогих магазинах, разъезжающую в лімузинах. Але при цьому побиті вибоїнами дороги захаращені китайськими автобусами, що везуть людей на ринки, заповнені дешевими китайськими товарами. Тисячі миль нових китайських залізниць перетинають Африку, перевозячи мільярди тонн незаконно вирубаного лісу, алмази і золото. Ці дороги прив'язані до розкиданих уздовж узбережжя портів, які очікують вантажу для перевезення його назад у Пекін після того, як будуть вивантажені привезені з Китаю дешеві іграшки".

Китайці, орендуючи африканські землі, прокладають дороги, зрошувальні системи, будують елеватори, переробні виробництва. Але їх інтенсивне сільське господарство позбавляє роботи селян (особливо на орендованих землях, уряд заганяє їх звідти). Де раніше ріллю обробляли 100 осіб, їх залишається 10, та й то це відносно кваліфіковані селяни — навчені китайцями трактористи, комбайнери і т. п. Залишилися без роботи 90 селян з цієї сотні змушені або вмирати від голоду, або подаватися в нетрі міст.

"Ось приклад: Китай запропонував Кенії допомогти підняти її сільське господарство — інвестиціями, дешевими кредитами. Кенійці погодилися, дали багато хорошої землі в оренду на 50 років, — розповідає економіст Іван Акулич. — Китайці всю цю землю обгородили парканами, побудували критий містечко, в який завезли своїх робітників. Результат: працюють китайці, все вирощене відправляється в Піднебесну, все обладнання теж закуплена в Китаї. А Кенії за підсумком залишаться виснажені на 200% землі і скромні гроші за оренду, які вже все розікрали".

Але ще крутіше китайські агробізнесмени надійшли в Ефіопії. Там вони в окремих районах взяли в оренду сверхплодородные землі, з півтораметровим шаром чорнозему. Після чого просто зняли його бульдозерами і на кораблях вивезли в Китай...

Китайські чиновники та бізнесмени на переговорах дуже люблять кивати, посміхатися, розповідати про взаємовигідне співробітництво і підписувати красиві меморандуми. Але ті, хто давно веде справи з Китаєм, знають: для китайців є тільки власний інтерес, інтересу партнерів для них не існує. При цьому стратегія розвитку Піднебесної прописується не на роки, а на століття вперед. І в цій стратегії немає інших інтересів, крім китайських. А інвестиції — лише один з інструментів реалізації цієї стратегії.