Точки росту. Де їх шукати Україні
10 вересня в Києві пройшла чергова дискусійна панель "ДС", на цей раз її тема називалася "Точки зростання. Де їх шукати". У заході брали участь: Олексій Чернишов, засновник інвестиційної компанії VI2 Partners і голова наглядової ради Українського клубу нерухомості; Дмитро Боярчук, виконавчий директор центру соціально-економічних досліджень "CASE Україна"; Анатолій Амелін, співзасновник і директор економічних програм Українського інституту майбутнього.
Актуальна проблема
Як сказав, відкриваючи дискусію, її ведучий Петро Білян, Україні потрібно знайти власні, унікальні точки зростання економіки, щоб українці почали хоча б скорочувати дистанцію між нами і нашими сусідами. Новий прем'єр Олексій Гончарук вважає, що за п'ять років українська економіка зможе вирости на 40%. Питання полягає в тому, як досягти такого результату.
"Тема точок економічного зростання, якщо не сама, то одна з найактуальніших тем зараз у нас в країні, - почав обговорення теми Чернишов. - І ми маємо унікальну можливість, щоб новообрана влада проявила себе максимально ефективно, без посилань на заважає опозицію, на суперечливих "квотних" міністрів і т. д. Всі карти в руках нового уряду, Верховної Ради, президента. У цій ситуації Кабмін поставив амбітну мету: 40% зростання економіки за п'ять років. Це сміливий виклик! Очевидно, що ця цифра дуже оптимістична. Питання, досяжна вона, за рахунок чого досяжна".
Ситуація ускладнюється тим, що поки немає розуміння того, які напрями розвитку можуть стати пріоритетними для країни. На думку Чернишова, зростання української економіки забезпечать прямі іноземні інвестиції, зростання промислового виробництва і внутрішнього споживання, позитивне сальдо зовнішньої торгівлі.
Також, за словами експерта, хорошим джерелом капіталу для розвитку економіки є заощадження пересічних українців. "Очевидно, що цей капітал треба змусити працювати", - підкреслив Він, зазначивши, що для цього повинні заробити доступні кредитування та іпотека, захист прав власності та інші фактори.
Можливі варіанти
Учасники дискусії нагадали, що бурхливе зростання економіки України вже був, але закріпити успіх не вдалося. Тепер потрібно створити умови, щоб економіка не падала після стрімкого зростання, вважає Боярчук. "Подивіться на нашу історію зростання. Ми непогано зростали, але після цього падали, наприклад, на 15%. Добре розганялися, але після цього падали. Якщо порівнювати з Польщею, то в 2009 році Україна впала на 15%, а в цей же період Польща зросла, здається, на 2%. Фактично один і той же регіон, криза накрила всіх, але чомусь абсолютно різні результати", - зазначив експерт.
На думку Боярчука, системи економічних сигналів в Україні та за кордоном сьогодні відрізняються, і створення ринку землі для багатьох інвесторів стане ознакою початку необоротних змін в Україні і того, що на нашу країну потрібно подивитися більш уважно.
У свою чергу, Амелін розповів, що, коли в Китаї під час кризи почав знижуватися експорт, Пекін простимулював зростання економіки за рахунок збільшення попиту. "Було виділено в рамках держпрограми $580 млрд, це було трохи менше 10% ВВП Китаю на той момент, на інфраструктурні проекти: вони будували дороги, аеропорти, порти, залізниці. Вони стимулювали внутрішній попит, створення робочих місць, а через створення робочих місць - споживання", - розповів учасник дискусії.
Він також нагадав, що на розвиток економіки впливають чотири ключових чинники: споживання, чистий експорт, державні витрати і інвестиції. Найголовніше - інвестиції, тому що якщо є інвестиції, створюються робочі місця, зростає попит на працю, ростуть заробітні плати, зростає споживання, компанії отримують прибуток, сплачують податки до бюджету, збільшуються державні витрати. Якщо є інвестиції, країна виробляє продукцію, яка зменшує імпорт або збільшує експорт, - ми покращуємо сальдо торгового балансу.
"У нас є кілька потенційних точок зростання, які уряд сьогодні може реалізувати. Я знаю, що багато травмовано радянською історією, де була планова економіка. Сьогодні хтось каже, що насправді економіку не можна планувати, але це дурість, - вважає Амелін. - Тому що плани стратегічного розвитку є у всіх розвинених країн. А ті країни, у яких немає стратегії, є ресурсом для країн, її мають". Як вважає експерт, для залучення інвестицій Україні слід прийняти економічну стратегію строком на три роки, а на десять років.
Також в ході дискусії виникло питання, чи можна говорити про точках зростання як моделі не для галузей або секторів економіки, а, умовно кажучи, географічною. Простий приклад - міжнародно-фінансовий центр "Астана". Такий острівець, де не працюють закони Казахстану, зате працюють елементи британського права. Така географічно визначена територія, на якій створено зовсім інший режим господарювання заради розвитку фінансового сектора та финтеха. У сусідній Білорусі є аналогічний проект -
Парк високих технологій (ПВТ), де зібрані ІТ-компанії. Там також діють елементи британського права. І це дійсно стало певною точкою зростання.
Можливі такі точки стосовно України? "Звичайно, успішні наведені приклади можуть бути реалізовані й у нас, - зазначив у цьому зв'язку Чернишов. - Як і багато чого іншого, що зробили наші сусіди. Україні простіше, тому що можливі точки зростання зрозумілі і відомі. Багато країн, у тому числі Східної Європи, це нещодавно пройшли. Наша унікальна можливість в тому, що нічого не треба придумувати, головне - не нашкодити".
Ми маємо сьогодні розмір економіки, який при зростанні в 40% за п'ять років повинен наздогнати параметр 2013 р. Для того, щоб його досягти, нам необхідно зростати більш ніж на 7% у рік. Це досить складно. І головним ризиком для уряду тут є розбіжність заявлених темпів з їх реалізацією. Адже нинішня економічна система инерционна, вона все ще живе в парадигмі минулого часу. Для того щоб економіка демонструвала потрібний зростання, її необхідно перезавантажити. І швидкість впровадження цих реформ у всі верстви системи визначить наш успіх.
А шанси на такий результат нині дійсно великі. Насамперед це обумовлено монобольшинством чинної влади і можливістю задовольняти величезні запити громадян. Перші її дії приносять плоди і створюють певний сигнал суспільству. А він зі свого боку не дасть їй можливості уникнути відповідальності. Безумовно, тут буде необхідно приймати і непопулярні рішення. І нам доведеться торкнутися, напевно, питання відкриття ринку землі, приватної власності на сільгоспземлю, обмеження або відсутності обмежень для іноземних власників і т. д.
Взагалі існування мораторію на продаж землі - це в певному сенсі рудимент. Його ліквідація стане для України значною можливістю залучення зовнішніх і внутрішніх інвестицій. Однак цей процес повинен бути наслідком якісної регламентації щодо створення конкретних зобов'язань для інвесторів. Мова йде не тільки про придбання земельних ділянок, але і про створення інфраструктури, інвестиції в засоби виробництва, техніку, навчання професійних співробітників. Тоді ми створимо робочі місця і конкурентоспроможну заробітну плату.
