Точки зростання для України. Як простимулювати розвиток економіки

Що таке точки зростання

Україна сьогодні нагадує сім'ю, яка витрачає більше, ніж заробляє. Чому? Тому що половина сім'ї не заробляє - в нашому випадку це підприємства, які працюють недостатньо ефективно (за світовими мірками). А що відбувається, якщо хтось витрачає більше, ніж заробляє? Спершу йде довгий етап стагнації, коли розраховувати на зростання доходів не доводиться без реструктуризації економіки. Причому ВВП на цьому етапі може і зростати, але принципово це справи не змінює.

Другий етап - вразливість до утвореної заборгованості, помітне негативне сальдо зовнішньої торгівлі. Україна зараз на цьому етапі. І третій - фінансова криза, що виникає із-за проблем у взаєминах з кредиторами.

Щоб країні зводити кінці з кінцями, потрібно стимулювати економічне зростання, розвивати внутрішній ринок, одночасно не забуваючи про галузі, орієнтовані на експорт. Але тут легко потрапити в пастку: розпорошити сили та інвестиційні ресурси, не домігшись у підсумку результату.

Інакше кажучи, існують різні підходи до стимулювання економічного зростання. Перша модель передбачає, що в державі створюються рівні умови для будь-якого бізнесу, а далі - "що виросте, то виросте". Історично такий підхід дозволив сформуватися таким потужним економікам, як США і Євросоюз, і навіть Китай ще встиг забезпечити підйом економіки подібним чином.

Але сьогоднішній світ дуже різноманітний, а ресурси України як держави обмежені, так і іноземні інвестиції, м'яко кажучи, в дефіциті. В таких умовах більш кращою виглядає інша модель - упор на виявлення так званих " точок зростання національної економіки. Наприклад, такими точками зростання для Японії в 1970-х стали електроніка і автомобілебудування, для Південної Кореї - суднобудування та побутова техніка, для Франції в 1950-1960-х - енергетика та переробна промисловість, для Ірландії в 1980-х - IT і телеком.

Суть даної моделі в тому, що уряд спільно з національними бізнес-асоціаціями визначає певні галузі, для яких створюється режим найбільшого сприяння, насамперед у податковій та інвестиційній сферах, а також різного роду регуляторних питань.

У більшості випадків це експортно-орієнтовані галузі. Але не обов'язково, особливо для України - країни великої і з великим внутрішнім ринком. Питання тепер в тому, що може стати такими точками зростання для нашої країни.

Дотримуватися обережності

Сьогодні найбільший дохід Україні приносять АПК і гірничо-металургійний комплекс. Здавалося б, вкласти туди ще грошей, створити умови максимального сприяння - і можна підраховувати зростання добробуту. Але потрібно розуміти, що сьогоднішні успіхи сільського господарства, ці рекордні врожаї пшениці, соняшнику і кукурудзи, - вони дістаються нам шляхом виснаження унікальних українських чорноземів. Тобто ми, по суті, беремо сьогоднішні прибутку в борг у наступних поколінь. Те ж саме - і з корисними копалинами. Якщо не діти, то внуки напевно захочуть нас запитати: "Чому у вас були і метали, і нафту, і газ, а у нас їх немає?".

Тобто точки зростання повинні бути такими, щоб цей самий ріст не відбувався за рахунок нашого майбутнього, майбутнього наших дітей. Але на які саме галузі зробити ставку? Це найскладніше питання. Як дати преференції - зрозуміло, складніше визначити - кому? Та ще й зробити так, щоб з самого початку виключити з цього процесу корупційну складову. Цей вибір точок зростання української економіки і має опинитися у центрі громадського обговорення найближчим часом.

При цьому незалежно від того, які сектори економіки ми виберемо в якості точок зростання, швидкий (6-10% щороку) і довгостроковий (безперервно більш 20 років), економічне зростання має цілком певний фундамент. Це економічна свобода, захист приватної власності, "мала держава" (не більше 20% ВВП, а на етапі бурхливого зростання до 15% ВВП створюються державними підприємствами), безумовне верховенство права і незалежний суд, вільний ринок праці і вільний ринок капіталу - без монополії національної валюти і жорстких бар'єрів на доступ до світового фінансового ринку.

Можна вже зараз перерахувати і ті моменти, які часом виглядають дуже спокусливо з політичної точки зору, але які здатні на корені вбити саму ідею розвитку через точки зростання. Це такі заходи, як державне регулювання цін, державні програми імпортозаміщення, домінування державної власності в обраних секторах, всеохоплюючу ліцензування, сертифікація і система видачі дозволів, заборони на використання іноземних валют, відсутність міжнародних гарантій прав власності інвесторам.

Додамо сюди високе податкове навантаження і недоступність дешевих кредитів і отримаємо повний перелік проблем, які має подолати уряд перед тим, як починати стимулювати вибрані точки зростання.

Є ще один важливий момент, пов'язаний з описаною концепцією точок росту. Обов'язковим фактором повинна бути інноваційність. Але, знову ж таки, застосована з розумом. Використання безпілотних комбайнів на звичайному кукурудзяному полі лише підвищить доходи вже існуючих агрохолдингів. А от масове впровадження невеликими фермами наскрізної технології вирощування органічних овочів у закритому грунті - це вже заділ для точки зростання.

Шанс зробити з того, що ми маємо зараз, успішну, процвітаючу, соціально-орієнтовану країну, - в тому, щоб зосередитися на розвитку тих секторів економіки, які саме в українських умовах здатні дати максимальну віддачу без розтрати невідновлюваних ресурсів. Дискусійна панель "ДС", присвячена цій темі, відбудеться в Києві, 10 вересня, початок о 17-00, місце проведення - вул. Болсуновська, 13-15. Зареєструватися для участі у заході можна на сайті "Ділової столиці".

Чудово, що новий Кабінет Міністрів визначив конкретні цілі з точки зору параметрів зростання економіки і, відповідно, ВВП на найближчі кілька років. Цифри відомі - це 40% за п'ять років. Виникає питання: за рахунок чого ми можемо цього досягти?

Існує три незаперечних фактора економічного зростання для будь-якої країни, що розвивається, не тільки для України. По кожному з них ми зараз можемо показати дійсно високий клас, на відміну від попередніх років.

Перший фактор - це прямі іноземні інвестиції. Їх гальмом завжди були корупція, непрацюючі судова система та правоохоронні органи, слабка гарантія збереження і розвитку активів. Що змінюється зараз? Цей фактор повинен заробити. Принаймні, перші кроки, які ми спостерігаємо з боку нової влади, незабаром можуть покласти цієї проблеми кінець.

Другий - зростання промислового виробництва. Фактор в певному сенсі схожий з першим. Позитивна динаміка зміни інвестиційного довіри до України з боку зовнішнього середовища призведе до зростання цього сектора економіки. Не будемо забувати також про збільшення експорту.

І третій фактор - зростання внутрішнього споживання. Доходи населення та довіру до країни змінюються в позитивну сторону. Українці будуть споживати більше товарів і послуг. Будь-який рух всередині економіки створює, як правило, додану вартість, влияющею на економічне зростання. Також ми сподіваємося на зростання середньої заробітної плати і можливе повернення трудових мігрантів.