Небезпечний нейтралітет. Як Швеція готується відбиватися від Росії
Однією з найбільших зради минулого тижня стало згоду Швеції на будівництво "Північного потоку-2" (скандал з Мураевым такий явно не є: не може зрадити Україну той, хто весь час проти неї працює). Українські журналісти навіть згадали знамениті вислови з "Хрещеного батька" пропозиції, від яких не можна буде відмовитися. І лише небагато звернули увагу на реальне заяву шведського уряду, який констатував, що воно проти газопроводу в тому числі і з питань України, але як би "розводить руками" з приводу того, що, згідно з міжнародним правом, просто не може перешкоджати будівництву газопроводу за межами своєї території, хоча і в межах "ексклюзивної економічної зони Швеції" (багатьом, звичайно, більш близькою може здатися інша пов'язана з руками аналогія, а саме та, в якій фігурує Понтій Пілат).
На тлі подібних звинувачень у зраді країни, у якій ті ж кольори прапора, що і у нас (особливо "скрепанутые" навіть стверджували, що саме Іван Мазепа взяв їх у шведів, хоча історія українського прапора простежується як мінімум до Галицько-Волинського князівства), залишилося непоміченим те, що інші дії Стокгольма все частіше викликають сильне роздратування у російських дипломатів та чиновників. Більш того, роспропаганда "відривається" на Швеції, може, лише трохи менше, ніж на Британії, відносини з якою у Росії після отруєння Скрипалів гірше нікуди (нагадаємо, що, як і Британія, Швеція не буде відправляти урядову делегацію на ЧС-2018 в РФ, пояснюючи це порушеннями прав людини в приймаючій футбольне свято країні).
На самому початку тієї ж минулого тижня Швеція і Росія обмінялися політико-дипломатичними випадами. Спочатку, як вже писала "ДС", шведський прем'єр-міністр Стефан Левен заявив, що Росія — найбільша загроза для вересневих виборів у шведський парламент (він грунтувався на даних про російський вплив на передвиборні кампанії 2016-2017 роках у США і Франції, вважаючи, що і Швецію "не залишать у спокої").
Ця заява викликала лють у підлеглих Сергія Лаврова. Посольство Кремля в Швеції назвав заяву глави шведського уряду "верхом нетактовності і цинізму", викликає глибоке обурення, особливо на тлі нібито почастішали антиросійських випадів Стокгольма, що перебувають "на межі клініки". Ну і, звичайно ж, пов'язали це з політичними інтересами (або навіть "дешевим політиканством") шведської влади, заявивши, що "в запалі передвиборної лихоманки шведське керівництво, схоже, готове виконати будь-пропагандистський трюк, переклавши його на горезвісний антиросійський мотив". Ну і наостанок у шведському обкомі то "Єдиної Росії", то АП РФ (вибачте, посольстві) вказали прем'єр-міністру аборигенів на те, що подібний підхід у спілкуванні з Кремлем нібито показав свою неефективність, і порадили "перестати обманювати себе" і подумати над необхідністю відновлення відносин з Москвою. Адже вони зайшли у глухий кут тільки з вини Стокгольма, як стверджують співробітники "посольського приказу. Добре хоч прочуханкою не пригрозили...
Але і без зайвих загроз шведи розуміють, з ким мають справу. І тому посилено готують до відбиття "російських несподіванок" не тільки виборчу систему (рішення про створення нового органу для її захисту було прийнято ще в січні), але і все населення країни. Минулого тижня черговим етапом цієї підготовки стали наймасштабніші за кілька десятиліть навчання. Але їх головною особливістю стало не стільки задіяння 40 батальйонів силовиків, скільки участь 22 тис. резервістів: їх на навчання не кликали з 1975 р. Вони патрулювали міста, аеро - та морські порти в Національний день країни, який відзначається 6 червня. І вони готувалися до відбиття не тільки терористичних загроз чи небезпек масових заворушень. Адже шведський верховний головнокомандувач Мікаель Биден прямо заявив: "Наша місія полягає в посиленні військової (курсив наш. — "ДС") обороноздатності Швеції та вдосконалення наших оперативних можливостей".
Багато експертів вважають, що Швеція відновлює свою систему оборони і безпеки часів холодної війни. Важливі докази цього мали місце в минулому місяці. По-перше, у військовій сфері: шведи реінкарнували Готладский полк, скасований після закінчення тієї ж холодної війни. І це стало першим з часів Другої світової війни створенням такого військового формування. Причина — "все більш агресивна поведінка Росії".
По-друге, у сфері цивільної оборони. До цього можна віднести і вищезгадану мобілізацію резервістів. Але місяцем раніше трапився і більш показовий факт. 21 травня шведське уряд поширив 20-сторінковий буклет про те, як вести себе у випадку війни або надзвичайної ситуації: пошук укриттів, підготовка запасу продуктів, можлива мобілізація на захист від надзвичайних ситуацій громадян від 16 до 70 років і т. п. І тут спостерігачі повідомляють, що подібні заходи Стокгольм застосовував аж у 1961 р. Відзначаючи також, що в новій брошурі є і новація — методика розпізнання фейкових новин.
Варто відзначити, що подібні новини приходять зі Швеції із завидною регулярністю. І якщо деякі, як, наприклад, про буклеті з цивільної оборони, прямо на російську загрозу не вказують, то інші супроводжуються більш відвертими висловлюваннями представників керівництва країни. Так, в березні з'явилися (знову ж непомічені у нас, але викликали справжню істерику в пропагандистських російських ЗМІ) коментарі голови оборонної комісії Швеції (створена в минулому році) Бйорн фон Сидова і глави секретаріату цієї комісії Томмі Акессона. З них були зроблені висновки, що Швеція, не маючи таких, як європейські члени НАТО, гарантій допомоги у разі нападу Росії, готується до повної мобілізації і "тотальної оборони", в тому числі і партизанськими методами. Мета цієї підготовки — зробити країну здатна протриматися проти російської агресії протягом трьох місяців, протягом яких Стокгольм все ж розраховує отримати зовнішню допомогу.
А прологом до потенційного отримання такої допомоги, ймовірно, є прийнята на початку травня декларація про намір розвивати співпрацю оборонних відомств Швеції, США та Фінляндії. І хоча шведський посол у Москві божиться, що вона лише зміцнює взаємодія його країни з іншими країнами у сфері безпеки і аж ніяк не спрямована проти Росії, виникає резонне питання: а проти кого ще? Напевно, не проти Естонії, з якою Швеція проводить щорічні навчання (як вже писала "ДС", в цьому році у них вперше взяли участь естонські ВПС). Так само як і не проти інших членів НАТО (а такими є всі країни Балтійського регіону, крім Швеції, Фінляндії та Росії), з якими шведи буквально днями спільно тренували спецпідрозділу протистояти "гібридним загрозам".
Тому і не дивно, що російські ЗМІ ставлять Швеції в рейтингу "русофобів" на ту ж ступінь, що і Британію, обвинувачує РФ у скоєнні в Солсбері терористичного акту із застосуванням зброї масового ураження. Адже в Кремлі усвідомлюють шкоди для себе від подібної активності шведів як у внутримобилизационных процесах, так і на міжнародній арені. Пов'язано це з тим, що шведські підготовчі акції, може, і не впливали б на можливості Кремля влаштувати в який-небудь із сусідніх країн повторення агресії проти України у кримському або донбаському варіанті (може, в Москві навіть сміються над тим, що Стокгольм даремно витрачає кошти, так як планів нападати на Швецію у Путіна немає, хоча б тому, що спочатку треба напасти на Фінляндію, що дало б шведам п'ять–десять днів для проведення вищезгаданої повної мобілізації, спрямованої на "тотальну оборону"). Проте сама їх проведення і широке висвітлення змушують як мінімум, замислитися про необхідність проведення таких підготовчих заходів в багатьох інших країнах. Або хоча б впровадити у себе отриманий шведами досвід (вони, напевно, будуть готові ним поділитися зі всіма зацікавленими сторонами, крім найбільш зацікавленої — самій Росії).
І як бачимо з вищезгаданим "антигибридным" навчань в країнах Балтії, інші потенційні жертви російської агресії не сидять склавши руки. І теж готують своїх силовиків (і сили ГО) до відбиття російського вторгнення. Може, не так активно (чи не так публічно), як шведи, почали посилено "бити тривогу" ще в 2014 р., коли пішли перші повідомлення про появу у скандинавських берегів підводних човнів незрозумілого (аж ніяк не для всіх) походження.
Так що українським "експертів" і журналістам варто трохи охолонути в выискивании зради в діях Швеції, яка завжди досить різко засуджує протиправні дії країни, яка розв'язала проти нас війну. Нагадаємо, що однієї з останніх подібних акцій було заява ще не повідомленої про результати спецоперації СБУ глави шведського Мзс Маргот Вальстрем від 30 травня, в якому вказувалося, що вбивство російського журналіста Аркадія Бабченко — це "лише останній серед випадків вбивств опозиційних журналістів у Росії і за кордоном". І при всій неоднозначності ситуації немає повідомлень про те, щоб шведський МЗС пошкодував про поспішність свого заяви або тим більше засуджував Київ за "містифікацію".
Замість нагнітання гніву проти шведів за згоду на "Північний потік-2" більш доцільно було б поцікавитися питанням про те, вивчають українські влади той досвід, який напрацювала Швеція за останні роки, коли почала посилено готуватися до відбиття загроз з боку Росії.
Наприклад, планують українські влади забезпечити населення такої ж інструкцією на випадок війни або масштабної кризи, як це зробили шведські. Або хоча б попросити у шведів дозволу на переклад і перевидання (з адаптацією) їх буклету в нашій, воюючою вже більше чотирьох років країні. Тим більше що він вже частково переведений (звичайно ж, не державою).
Є, звичайно, і ще один аргумент проти критики Швеції за зраду, але він вже звучить зовсім конспирологически. Його прихильники вважають, що, даючи згоду на прокладку СП-2 біля своїх берегів, шведи хочуть отримати ще один механізм убезпечення від Росії. І саме той, про який говорили багато українські чиновники, які стверджували, що із-за побоювання зашкодити транзиту свого газу в Європу Кремль так і не розв'язав повномасштабної війни проти України. Перекрити транспортування газу через свою економічну зону Стокгольм навряд чи зможе, якщо, звичайно, не знайшов десь у глухих "закутках" міжнародного права відповідний "гачок", який можна буде оголосити "тільки виявлених" в потрібний момент. Але можна і просто підірвати газопровід в критичній ситуації і списати все на самопідрив боєприпасів часів Другої світової, нагадавши, що про подібну можливість (ще з приводу СП-1) попереджав не хто інший, як головний союзник Путіна — білоруський бацька Лукашенка. Або хоча б попередити Кремль про можливість подібного розвитку ситуації у випадку агресії Росії проти Швеції або її партнерів. Але це, нагадаємо, занадто конспірологічна версія.
