Останній прогноз. Який курс гривні залишить у спадок "слугам народу" минулий Кабмін

Серед змін останніх років є безсумнівне досягнення - своєчасний бюджетний процес. У цьому контексті нова бюджетна декларація, яка повинна бути затверджена Кабміном і подана в парламент, є лебединою піснею нинішнього складу уряду. Про що вона, ця пісня?

Вузький горизонт

Сама структура українського бюджету як в частині витрат, так і в частині доходів може викликати масу зауважень. Наприклад, в плані стимулів для розвитку економіки: комусь здається, що бюджет дуже соціальний, враховуючи питома вага суто соціальних статей витрат, комусь- що він антисоціальний в контексті абсолютної низького значення соцстандартів, таких як прожитковий мінімум. Те ж саме можна сказати і щодо доходної частини: збільшення прямих податків і недостатній питома вага рентних платежів за використання природних надр або експортних мит. Перевищення показників збору прибуткового податку з фізичних осіб над надходженнями від корпоративного податку на прибуток підприємств. Хоча в останньому випадку варто відзначити, що бюджет розробляється на тій податковій базі, яка в даний момент прийнята. У Кабміну є право законодавчої ініціативи, але в частині реалізації широкого фіскального маневру потрібна консолідація всіх гілок влади, оскільки такі рішення впливають на тренд розвитку країни мінімум в горизонті 5-10 років.

Але факт залишається фактом - свою частину домашнього завдання Мінфін виконував вчасно як в частині подання та розробки бюджетних документів у парламент, так і по їх супроводу. Подальше голосування у Верховній Раді за прийняття держбюджету трохи не в новорічну ніч - цілком і повністю на совісті народних обранців, які завжди намагаються за шумок нафарширувати видаткову частину своїми забаганками у вигляді виплат на округи або "пожежні машини".

Ще одне нововведення - перехід на трирічні бюджетні декларації, які, по ідеї, повинні були надавати інвесторам базові структурні маяки розвитку країни. Одна з проблем, чому в Україну йдуть короткострокові спекулятивні інвестиції в державні боргові інструменти, а не довгострокові прямі в реальний сектор, - вкрай обмежений горизонт планування, який в країнах складає до трьох років, в розвинених - більше п'яти, а у нас - приблизно до року, в деякі періоди навіть до шести місяців.

Це формує завищені девальваційні та інфляційні очікування і утримує планку ризику на вкрай високому рівні. Якщо інвестор не знає, якою приблизно буде обмінний курс або показник інфляції через три роки, не кажучи вже про темпи економічного розвитку, навряд чи він буде реалізовувати в такій країні, схожою на ящик Пандори, довгострокові інвестиційні проекти. Тут варто зазначити, що розвиток виробництв з високим рівнем доданої вартості передбачає як мінімум п'ятирічний цикл окупності. Так що зрозуміло, чому в Україні реалізуються лише прості сировинні цикли, термін життя інвестицій яких становить максимум рік. Або логістичні проекти, які обслуговують ті самі сировинні потоки з інвестиційним циклом до трьох років.

Але якщо ми хочемо розвивати машинобудування, електроніку, легку промисловість та інші капіталомісткі галузі, нам доведеться сформувати для інвесторів саме довгострокові маяки. І головні серед них - ті, що безпосередньо впливають на фактори виробництва, тобто ціна матеріальних ресурсів, робочої сили та рівень фіскального навантаження. А це все можна легко розрахувати, якщо в базовому рівнянні чітко визначені наступні невідомі: обмінний курс національної валюти, інфляція, прожитковий мінімум і мінімальна зарплата, темпи зростання ВВП, дохідна частина бюджету.

Не менш важливо і сформувати довіру інвесторів до офіційними прогнозами: це як англійський газон, який потрібно всього лише стригти і поливати - і так сто років. У контексті трирічних декларацій важливо як мінімум кілька разів потрапити з плановими показниками в яблучко. В іншому випадку довіра до трирічним прогнозами буде на рівні економічного фентезі.

Зіщулена модель

Орієнтовні показники бюджетної декларації на 2020-2022 рр. дозволять нам провести порівняльний аналіз її відповідності попереднім прогнозам уряду. Більше того, цей документ надзвичайно важливий з точки зору підписуваного нині політичними елітами країни акта приймання-передачі держави. Є досить чіткі параметри, які можна зафіксувати на дату зміни політичних еліт: соцстандарти, середньомісячний залишок на єдиному казначейському рахунку, обсяг золотовалютних резервів НБУ, динаміка зростання економіки. Все це необхідно зафіксувати за станом на липень 2019 р., тобто на умовну дату завершення колишнього політичного циклу. Наступний, третій квартал у цій класифікації стане перехідним. А вже з четвертого - вся повнота відповідальності перейде на діючу владу, причому навіть у разі коаліційної блекаут і проблем з формуванням нового складу уряду (адже дострокові вибори парламенту були ініціативою глави держави).

Тобто вже через півроку ми зможемо порівняти економічну динаміку нової політичної моделі управління країною з аналогічними показниками минулих періодів. Крім того, новий уряд цілком зможе ініціювати складання альтернативних економічних прогнозів, розрахованих на зміну фіскальну базу і з урахуванням коректив у проведенні економічної політики. Порівнювати слід подібне з подібним: темпи зростання ВВП "нові" і "старі", рівень соцстандартів і розмір внутрішніх держрезервів. Але з поправкою на екзогенні фактори зовнішнього середовища.

Змінилися маяки

Якщо Верховна Рада затвердить розроблену урядом бюджетну декларацію, то нас чекають суттєві коригування структурних маяків, визначених минулорічної бюджетною декларацією на 2019-2021 рр.

В декларації-2018 темпи зростання ВВП на 2019-2020 рр. були визначені на рівні 3,6 і 4% відповідно. У нинішньому проекті зазначені індикатори істотно знижено: у 2020-му очікується зростання на рівні 3,3%, а в нинішньому - у відповідності з поточними доповненнями і зовсім 2,8%. Відносне відхилення торішніх прогнозів склало приблизно 20% від початкового рівня, що досить багато для категорії достовірних оцінок.

Базовий економічний сценарій істотно змінився. Попередня модель передбачала вихід з діапазону помірного зростання в межах 2-3% (характерний більше для динаміки розвинених країн) у нову фазу, що починається від базової точки 4%+ (характерно для успішних країн, що розвиваються, ефективно долають фактор бідності та мінімізують ризик трудової еміграції).

Нинішні оцінки більш скромні. Природно, що при такому істотному економічному уповільнення досить складно боротися з бідністю всередині країни, не кажучи вже про те, що низькі темпи зростання - це об'єктивні обмеження в частині збільшення соцстандартів і зарплат, тобто системні причини трудової міграції та соціальної фрустрації суспільства мінімізовані не будуть.

Хоча у таких темпів зростання можуть бути і свої конспірологічні причини: згідно з умовами реструктуризації, які були досягнуті Україною і зовнішніми кредиторами в 2015 р., наша країна повинна виплачувати кредиторам за варрантам відновлення вартості (VRI) істотні бонуси "за зростання", але при досягненні певних параметрів, зокрема, при зростанні ВВП на рівні 3-4%, сума виплат складає 15% від розміру приросту економіки і 40% у разі досягнення динаміки валового продукту 4%+. Період таких виплат: з 2019 по 2038 рр., але з затримкою в два роки, тобто графік платежів відповідає діапазону 2020-2040 рр. На період з 2020 2025 рр. сума виплат не може перевищувати 1% ВВП. У такому випадку при досягненні в 2020 р. темпів зростання валового продукту на рівні 4% і вище Україні довелося б заплатити додатково до погашення тіла заборгованості і відсотків по ньому ще приблизно $1,4 млрд бонусів за суверенне право динамічно розвиватися.

Нинішня модель зростання економіки і управління держборгом передбачає досить комфортний для Мінфіну режим: високий дефлятор ВВП на рівні 10% і більше на тлі довгостроковій курсової стабільності національної валюти. У такому разі номінальне значення ВВП найближчим часом перевищить 4 трлн грн, або еквівалент $140 млрд.

Очевидно, що при нарощуванні номінального значення і курсової стабільності відношення боргу, номінованого в іноземній валюті, до розміру валового продукту буде зменшуватися навіть без зниження самого розміру боргу як такого. Наскільки життєздатна така модель, яка функціонує з жорстким диспаритетом між темпами інфляції і рівнем девальвації гривні, покаже час.

Джерела: бюджетні декларації Кабміну

Ну а поки в бюджетній декларації суттєво покращено прогноз середньорічного курсу гривні на 2020 р.: 28,2 грн/$ проти 31,4 грн/$. Курс на кінець року визначена на рівні 29,4 грн/$.

По суті, даний прогноз свідчить, що на найближчі два роки кращим сценарієм для України буде повільне зростання, в якому основним драйвером розвитку країни залишиться сектор роздрібної торгівлі, а відносна стабільність гривні буде куплена за допомогою приватних переказів з-за кордону і рефінансування поточних боргових виплат з допомогою нових кредитів, наданих в тому числі такими міжнародними донорами, як МВФ, Світовий банк, ЄБРР та ЄС. Внутрішню структуру економіки буде визначати сировинна парадигма, а фіскальну базу оподаткування кінцевого споживача, в основному за рахунок зростання надходжень від імпортного податку на додану вартість.

Джерела: бюджетні декларації Кабміну

Ця ж модель припускає і консервацію нинішнього соціального рівня: на відміну від істотних коригувань динаміки ВВП і обмінного курсу показники прожиткового мінімуму у двох бюджетних деклараціях цього року і минулого відрізняються на лічені гривні - 2027 грн на місяць згідно з новим базовим прогнозом. У 2020-му даний індикатор зросте на 8% - до 2189 грн. Те ж саме можна сказати і про рівень мінімальної зарплати: зростання на 13,2% - до 4720 грн в місяць, що становитиме за прогнозним курсом на кінець 2020 р. еквівалент $160, тобто збережеться практично нинішнє значення.

Змогу НБУ проводити квазифискальное заміщення за рахунок перерахування в доходи державного бюджету прибуток також зменшиться: 47,6 млрд грн в 2020 р., або на 6,9 млрд грн менше.

Подібне бюджетування цілком виправдане з точки зору уряду: якщо у майбутніх чиновників з'явиться бажання грати в популізм або на порядку денному виникнуть олігархічні "моделі зростання" у вигляді державного протекціонізму на користь окремих ФПГ, завжди можна буде порівняти новації з тим, що було раніше. Але, швидше за все, саме параметри нинішньої бюджетної резолюції будуть використані новим Кабміном на нових переговорах з МВФ про новий формат співпраці.