Вільно конвертована. Як можуть обвалити гривню заради скупки землі
Все для зручності спекулянтів
Слід розрізняти внутрішню і зовнішню конвертованість. Під першою розуміється можливість обміняти національну грошову одиницю на ключові світові валюти: мова як про міжбанківських операціях у межах національної банківської системи, так і про операції бізнесу і населення. Будь-які обмеження по сумі, напрямками використання, суб'єктам операцій і ін. свідчать лише про часткової лібералізації. Якщо ж ми говоримо про зовнішній конвертованості, то мова йде приблизно про те ж саме, але тільки з використанням нерезидентів: банків, компаній, фізичних осіб. Також слід враховувати таку характеристику, як ліквідність, тобто обсяг того чи іншого ринку. Ліквідність формується динамікою попиту і пропозиції, а також об'ємом самого фінансового ресурсу.
Якщо обидві умови конвертованості (зовнішня і внутрішня) дотримуються, то наступний крок - це кошик ліквідних світових валют. Вище - тільки потрапляння в список світових резервних грошових одиниць.
Україна пройшла довгий шлях лібералізації внутрішнього валютного ринку, сформувавши на даний момент майже повну внутрішню конвертованість. Тепер справа за зовнішній, і Нацбанк зробив перший крок у цьому напрямку. 6 лютого 2020 р. було прийнято постанову правління НБУ № 16 "ПРО внесення змін до Положення про структуру валютного ринку України, умови та порядок торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на валютному ринку України". Регулятор, зокрема, змінив глосарій своїх нормативних актів, давши нове визначення таким поняттям, як "валютний ринок України" і "міжнародний валютний ринок". Саме на даних визначеннях базується вся конструкція конвертованості гривні та механізм її обміну на інші світові валюти.
Відтепер іноземні банки можуть проводити валютообмінні операції, тобто купувати-продавати іноземні валюти з використанням гривні, а саме: або купувати іноземну валюту за гривню, або продавати з метою отримання української грошової одиниці. Спеціально зробимо акцент: мова йде про іноземних банках, які зареєстровані за кордоном, знаходяться у регулятивному поле своїх центробанків чи інших наглядових інституцій, і які можуть навіть не мати в Україні свого представництва. Тобто формально вони ніяк не залежать від механізмів валютного контролю з боку нашого Нацбанку. Самі угоди з купівлі-продажу валюти за гривню будуть також укладатися на міжнародних ринках, за межами нашої країни.
Технічно це буде виглядати наступним чином. Для проведення валютообмінної операції іноземний банк повинен мати в українському банку кореспондентський рахунок у гривні (безпосередньо або опосередковано через банк-посередник), точно також як наші банки проводять свої і клієнтські операції в євро і доларах через західні банки-кореспонденти. Таким чином, іноземний банк може укласти з українським банком-контрагентом валютну операцію з використанням гривні, або зробити це з іншим іноземним банком через механізм коррахунків в Україні.
На практиці ми отримуємо новий валютний лінк між нашими банками та іноземними для конвертації гривні до світових валют і, навпаки, за межами країни.
Примітно, що у нас вже є один міжнародний лінк - депозитарний. Мова йде про встановлення кореспондентських відносин між депозитарієм Clearstream і депозитарієм Нацбанку, який обслуговує обіг державних цінних паперів. Clearstream входить в найбільшу світову біржову організацію Deutsche Borse Group, яка організовує функціонування ринку цінних паперів у системі всіх основних інфраструктурних елементів.
Тобто відтепер іноземні банки та їх клієнти мають двома лінками з нашим ринком капіталу: фінансовим та депозитарним. Сьогодні можна, сидячи під пальмою, отримати у власність українські ОВДП, і вони будуть враховуватися на рахунку у цінних паперах не в Україні, а в західному банку, який через систему кореспондентських рахунків Clearstream в депозитарії НБУ зберігає титули власності обслуговуваних ним юридичних і фізичних осіб нерезидентів. Але в останніх залишалася ще одна маленька проблема: так, ОВДП будуть збережені і керувати ними зручніше, не заїжджаючи в Україну, але ось доходи за даним борговим інструментам виплачуються в гривнях, а не в доларах або євро. Тобто їх потрібно репатріювати, а для цього - конвертувати в іноземну валюту.
Зараз у власності нерезидентів знаходиться портфель ОВДП номінальною вартістю 125 млрд грн, або еквівалент $5 млрд. Ключові питання, пов'язані з цим борговим навісом, - курсові наслідки репатріації цих ресурсів у разі схлопування піраміди ОВДП. Захід в Україну цих спекулятивних фінансових інвестицій в 2019 р. викликав атипову ревальвацію гривні на 15% з цілим букетом токсичних економічних наслідків. Аналогічно і виведення цих грошей за кордон може істотно прискорити девальвацію нацвалюти. Тобто спочатку Мінфін завів цього слона в посудну лавку внутрішнього валютного ринку, а потім його доведеться звідти виводити, інакше від посуду залишаться одні черепки. Перемикання "входу" на "вихід" може бути пов'язане як з посиленням ризиків на ринках, так і зі зміною монетарної політики США, якщо федеральний резерв почне підвищення базових ставок. Крім того, базова емоція фінансових спекулянтів (жадібність) може змінитися на паніку у разі реінкарнації світової фінансової кризи. Україна вже переживала таку струс державного боргового ринку в 1998-му, коли азійська фінансова криза спровокувала відтік портфельних інвестицій в РФ і в нас. Для росіян тоді все закінчилося дефолтом, а в Україні - реструктуризацією державних боргів.
Деякі експерти з короткою історичною пам'яттю вже забули про 1998-м і не бачать курсових ризиків в нинішньому зростанні піраміди ОВДП. Їх аргументи: низький рівень ліквідності внутрішнього фондового та валютного ринку, тобто простими словами - ніхто не купить ОВДП в такому обсязі, а якщо і купить, то не буде адекватного обсягу валюти для забезпечення репатріації вкладень.
Але все це вже було в 1998-м: продаж ОВДП нерезидентами вирішувалася на вузькому ринку з допомогою дисконту, коли прибутковість для покупця досягала 800%, тобто портфелі облігацій скидали з колосальною знижкою в ціні. З репатріацією було складніше, так як НБУ заморозив курс на позначці 3,4 і ввів жорстке лімітування продажу валюти лише під контракти критичного імпорту.
Нинішня модель піраміди ОВДП передбачає, що під її "анігіляцію" може бути злита ліквідність держбанків або підключені операції НБУ на відкритому ринку. Що стосується наявності необхідного механізму для виведення валюти, то репатріація гривневих доходів нерезидентів та відповідна конвертація у ВКВ відтепер може відбуватися з допомогою іноземних банків, а самі операції перемістяться за кордон.
Курс без контролю Нацбанку
Кілька років тому НБУ скасував обов'язкову фіксацію валютних операцій в системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України (Валклі). Тепер банки можуть добровільно вибирати механізм підтвердження угод і активно користуються міжнародними торговельно-інформаційними системами Bloomberg і Reuters, які стають і для НБУ джерелом інформації для моніторингу курсової динаміки. Вихід торгів за ОВДП на міжнародні торговельно-інформаційні майданчики з допомогою вказаного вище депозитарного лінка знімає проблему ліквідності, адже якщо наш міжбанк коливається в межах $200-400 млн в день, то світові торговельні майданчики можуть збільшити цей ресурс в рази. Мова йде про вторинному ринку, коли нерезиденти купують портфелі ОВДП один у одного. Але як би активно облігації не купувалися на вторинці, кінцевого власника цікавить погашення номіналу, а це вже гривневий ресурс.
Допуск іноземних банків до механізму купівлі-продажу валюти за гривню вирішує цю проблему. Нерезиденти - власники українських ОВДП не будуть прив'язані до нашого міжбанківського валютного ринку і тим більше не залежать від майбутніх адміністративних дій НБУ, які цілком вірогідні на пікових точках девальвації. Вони просто будуть знаходити ті іноземні компанії, яким потрібна гривня. А вона буде потрібна в світлі масової приватизації державних активів, включаючи частки в УЗ і "Нафтогазі", а також відкриття ринку землі. Скажемо більше: іноземні банки можуть грати роль звичайних "трансформаторів" фінансових потоків, коли один венчурний фонд отримає дохід від погашення ОВДП, а інший - купить українські активи або землю, для чого перший продасть гривню другого, але при цьому вони цілком можуть належати одному транснаціональному інвестиційному конгломерату.
Що це означає для України? Величезний масив валютообмінних операцій виводиться з української банківської системи, а НБУ втрачає залишки контролю за курсовою динамікою. По суті, в такий моделі курс гривні встановлюватиметься нерезидентами за кордоном в іноземних банках. Частина ресурсу буде виведена з нашого міжбанку, але скоротиться не тільки його ліквідність, а й посилиться волатильність, тобто амплітуда курсових коливань гривні та її динаміка стане ще менш прогнозованою. Один інвестиційний фонд з українськими активами в кілька мільярдів доларів зможе за кілька торговельних сесій повністю вбити курс гривні, і НБУ буде відведена при цьому роль стороннього спостерігача. Ну а українські банки просто слухняно підуть у цьому курсовому кільватері.
Багато країн вирішували проблеми розблокування інвестиційних каналів, коли для інвестора повинен горіти "зелений" на вході в ту чи іншу економіку, так і на виході. Для цього застосовувався перехідний модуль у вигляді створення національного фінансового центру, який об'єднував торгівлю внутрішніми активами, фінансовими інструментами і місцевою валютою. Тобто на базі міжнародного права, окремого регулятора і спеціального суду створювався фінансовий хаб, який при цьому входив в національний ринок капіталу, як це, наприклад, зробив Казахстан. Створення регіонального міжнародного фінансового центру в Україні могло базуватися на унікальній можливості об'єднання всередині країни потенційних фінансових потоків, зокрема:
• внутрішнього фінансового потоку, пов'язаного з відновленням національної економіки;
• регіонального фінансового потоку країн - учасниць Програми східного партнерства з ЄС: Молдова, Грузія, можливо, Азербайджан та Білорусь;
• фінансового потоку країн ЄС на регіональні ринки Східної Європи;
• фінансового потоку азіатських країн, які зацікавлені в рух інвестицій з європейського вектору, але при більш лояльних регулятивних та податкових вимогах (близькість до ЄС, але з більш дешевим "вхідним квитком");
• фінансового потоку країн СНД, пов'язаного з обмеженістю каналів доступу їх на ринки ЄС;
• фінансового потоку з РФ, пов'язаного з втечею місцевих еліт і посиленням процесу відтоку капіталу.
Елементами цього фінансового центру могли стати і спеціальні торгові майданчики Ukrainian Dollar/Euro Market.
Сама по собі зовнішня конвертація національної валюти - це механізм і набір інструментів, який забезпечує комфортний вхід іноземного капіталу на свої ринки. Це як сокира, якою можна відрубати пальці, а можна і заготовити дров на зиму. Якщо мова йде про ПІІ та інвестицій в реальний сектор економіки, спрощення валютних потоків призведе до зростання ВВП і розвитку країни. Якщо головна мета - це посилення спекулятивного тиску на борговому ринку держави, то, крім спрощення механізму державних запозичень, можна отримати втрату контролю за курсовим механізмом. І ціна питання - всього кілька мільярдів доларів, тобто сота частка ресурсів одного великого міжнародного фонду.
Отже, якщо стратегічна мета держави - розвиток національного ринку капіталу, то воно, як правило, створює зручні для інвестора хабів структури з особливим пільговим режимом функціонування. Якщо ж стратегічна мета - максимальне спрощення скупки рентних активів (земля, базова інфраструктура) за рахунок доходів, отриманих на ринку ОВДП, то краще все ключові операції винести за межі країни і віддати їх у руки іноземних банків. І здається, що вже визначені пріоритети.