Підстава Путіну зі Стокгольма. Як Росії ускладнили переговори з Україною щодо транзиту

Завалили один одного позовами

Стокгольмський арбітраж розгляне позов "Газпрому" про розірвання контрактів з "Нафтогазом України" у квітні–травні 2021 р. Одночасно там же буде розглядатися позов "Нафтогазу" до "Газпрому" на суму $11,58 млрд. У вересні минулого року арбітраж прийняв рішення, що два судових процеси повинні бути об'єднані в один. Трохи пізніше — в кінці грудня був сформований склад арбітражного суду.

Нагадаємо, що 28 лютого 2018 р. Стокгольмський арбітраж прийняв принципове для Києва рішення з транзитним контрактом. Він зобов'язав "Газпром" виплатити української компанії $4,63 млрд за непрокачку передбачених транзитним контрактом 110 млрд куб. м газу в рік. А в грудні 2017-го присудив "Газпрому" $2 млрд у суперечці компаній за контрактом від 2009 року на постачання газу, так що "Газпром" з тих пір винен "Нафтогазу" $2,56 млрд.

Однак у квітні 2018-го "Газпром" направив в Стокгольмський арбітраж документи для розірвання контрактів з "Нафтогазом" на постачання газу та на його транзит. Але 10 липня 2018-го "Нафтогаз" подав в Арбітражний інститут Торгової палати Стокгольма вимога про перегляд тарифу на транзит газу через територію України з 18 березня 2018 р. про стягнення з "Газпрому" $11,58 млрд за період з 18 березня 2018 р. до закінчення терміну дії нинішнього контракту на транзит (тобто до 31 грудня 2019-го).

При цьому незважаючи на прийняті цілком певні судові рішення, "Газпром" не виплачує компенсацію і не поставляє газ в Україну за певним арбітражем цінами.

Доля транзиту

Нову угоду про транзит (поки не існуюче) - і є головна інтрига. Якщо Росія припинить транзит свого газу в Європу через територію України, ми можемо втратити $3 млрд валютних надходжень в рік, а з урахуванням мультиплікативного ефекту — до 4% ВВП. З одного боку, в Росії декларували як намір зберегти транзит газу через Україну при врегулюванні спору по компенсаціях "Газпрому" для "Нафтогазу", так і готовність постачати Європу вже в 2020 р. без використання української ГТС.

Більшість експертів сходяться на думці, що рішення Стокгольмського арбітражу розглядати спори тільки в 2021 р. на користь українській стороні. Хоча б тому, що "Газпром" буде увесь час перебувати під тиском невідомості. Якщо це накладеться на невдачу з завершенням "Північного потоку-2" у відведений термін, то Україна цілком може отримати в 2020 р. транзит російського газу на вигідних для себе умовах.

"Думаю, в Стокгольмському арбітражі враховували, що якщо зараз взятися в прискореному порядку розглядати спір між "Газпромом" і "Нафтогазом", то це може вплинути на укладення нового транзитного контракту. А сам факт того, що вся ця історія почнеться з весни 2021 р., якраз і демонструє, що арбітражний розгляд жодним чином не повинно вплинути на переговорний процес щодо транзиту, — сказав у коментарі для "ДС" співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич. — Простіше кажучи, арбітраж вирішив відійти в сторону й не заважати договірним. Хоча, на мою думку, на даний момент його підписання вкрай неочевидно. Там ніякої визначеності нема і не було, її не існує в принципі".

За словами експерта, насправді в Стокгольмі лежить цілий ряд позовів: від "Нафтогазу", який стосується знецінення української ГТС, а також два позови від "Газпрому" щодо розірвання діючих контрактів. І відкликати їх сторони не збираються.

"Максимум, що можуть вимагати росіяни від "Нафтогазу", — піти на поступку за вже прийнятим рішенням по спору про компенсації за транзит. Але "Нафтогаз" такого бажання не виявляє. Так що я не бачу ніякої бази для компромісу, ці позови ніхто відкликати не буде", — резюмував Марунич.

Поки російська позиція базується на тому, що з кінця 2019 р. газотранспортний коридор "Північний потік-2" повинен почати роботу і незабаром вийти на транспортування 55 млрд куб. м російського газу щорічно з РФ через Балтійське море до Німеччини. Противники проекту — Польща, країни Балтії, Україна та США стверджують, що "Північний потік-2" збільшить залежність ЄС від "Газпрому", який вже постачає близько третини обсягів газу в ЄС.

Останні події (наприклад, непоступливість Данії), правда, змушують засумніватися в тому, що "Північний потік-2" буде запущений в строк. А це вже обнадіює наших експертів, зовсім зажурився після недавніх повідомлень про категоричне небажання "Газпрому" користуватися транзитними послугами України.

"Оскільки тепер зрозуміло, що ніякого вердикту в Стокгольмі не винесуть до 2021 р., сторонам доведеться без всяких умов вступати в переговори і щось робити з транзитом. Оскільки без транзиту через українську територію "Газпром" не зможе обійтися ще як мінімум років п'ять, — сказав "ДС" партнер компанії Rusenergy Михайло Крутіхін. — Якщо дивитися на спір господарюючих суб'єктів ("Нафтогазу" і "Газпрому"), то всі арбітражні справи треба залишити осторонь і домовлятися в нормальній обстановці, щоб підсумкове рішення було win-win. Тобто кожна сторона повинна буде зробити кроки назустріч, щоб у підсумку прийти до нормального рішенням".

Також треба враховувати, що контракт на транзит між "Нафтогазом" і "Газпромом" дозволяє сторонам вимагати перегляду тарифу, якщо на газовому ринку Європи відбулися істотні зміни, а також коли тариф не відповідає європейському рівню. Зовсім недавно, в березні нинішнього року, "Нафтогаз" направив "Газпрому" запит про перегляд тарифу та ініціював переговори у відповідності з контрактом. У відповідь російський монополіст пообіцяв розірвати чинні угоди з українською стороною, включаючи договір щодо транзиту газу в Європу через українську територію та з використанням її ГТС.

"Насправді в Стокгольмі розгляд справи не так вже й відклали. В арбітражі прикинули, що приблизно стільки часу (до весни 2021-го) у них займе дослідження всіх обставин, — пояснив президент центру глобалістики "Стратегія XXI" Михайло Гончар. — Але відкладене арбітражний розгляд — це елемент тиску на "Газпром". Оскільки "Нафтогаз" може фактично примушувати російську сторону до підписання контракту на транзит після 2019 р., причому на умовах НАК, тобто на основі європейського законодавства. І "Газпром" з цього приводу сильно нервує. Можливо, Стокгольмський арбітраж і не задовольнить на всі $12 млрд позов "Нафтогазу", але навіть відносна сума, виплачена Україні, для "Газпрому" означатиме програш".

Є і така позиція: споживання газу в Європі в найближчі роки буде рости, і тільки після 2030-го "зелена" енергетика почне реально тіснити вуглеводневу. А значить, без транзиту через Україну "Газпрому" все одно не обійтися, і зараз ми бачимо просто спроби залякати українську сторону, змусити її відмовитися від судових позовів.

"За минулий рік "Газпром" уклав з європейськими споживачами величезна кількість контрактів, поставивши власний рекорд за заявленим постачання в ЄС, — сказав "ДС" експерт Фонду національної енергетичної безпеки Росії Леонід Фрідман. — У нього немає потрібних для цього газотранспортних потужностей, якщо виключити українську трубу. За моїми даними, Кремль через міністерство енергетики вже наказав "Газпрому" виходити з того, що доведеться качати газ через Україну. Але спектакль з "відмовою від українського транзиту" перед нами все одно розіграють, це обов'язково".

Є, звичайно, ймовірність того, що "Газпром" (точніше, Кремль, реально їм керуючий) просто з 1 січня закриє газові крани на російсько-українському кордоні. І почне возити "випадають" обсяги для європейських споживачів у вигляді зрідженого газу по морю, з Ямалу. Такий сценарій ми якраз недавно описували.

Але більш імовірно, що в січні 2020 р. ми побачимо криза, коли "Нафтогаз" і "Газпром" будуть не в змозі домовитися. А опинився без поставок газу ЄС буде активно пресингувати Київ для укладення договору на умовах Брюсселя та Москви. Неприємний варіант, але до нього Україні теж варто бути готовою.