Сценарії падіння. Що буде з економікою України через рік

Нинішня глобальна економічна криза, для якої пандемія коронавірусу стала лише спусковим гачком, буде мати не звичайний вплив у вигляді руйнування циклу ділової активності і падіння ВВП. Мова про "нульову точку" економіки або макроекономічної точки сингулярності, за якої - створення іншого глобального економічного рельєфу. Зауважимо, не нового, а саме іншого. В якому вигляді виявиться українська економіка в цьому іншому світі і наскільки глибокий вплив на нашу країну зробить нинішня криза?

Справи прогнозні

Найбільші міжнародні фінансові організації вже встигли переглянути свої прогнози щодо динаміки розвитку української економіки. Згідно з даними квітневого огляду МВФ "Перспективи світової економіки" (World Economic Outlook) глибина падіння ВВП України може скласти в 2020-му 7,7%, це в 2,5 рази більше, ніж в основній групі країн світу. Що, втім, не викликає особливого подиву: в 2009 р. ми також падали в кілька разів сильніше, ніж багато інших економіки. Це пояснюється сировинним характером нашої економічної системи, складність якої лише спрощувалася в останні роки. У той же час МВФ прогнозує відновлювальне зростання нашого ВВП в 2021 р. на 3,6%. За даними Фонду, рівень безробіття в Україні перевищить 10% у 2020 р. і знизиться до 9,3% у 2021-му (до 2019 р. даний показник становив у середньому по році 8,5%). Таким чином, якщо прогнози МВФ вірні, то нас чекає втрата приблизно 1,6% робочих місць серед економічно активного населення, або близько 280 тис. Як бачимо, МВФ не вірить в обіцянки українського прем'єра Дениса Шмигаля про створення 500 тис. нових робочих місць.

Що стосується прогнозів Світового банку, то його дані поки більш оптимістичні: падіння ВВП України в 2020 р. на 3,5% і відновлювальне зростання в 2021-му на 3%.

Враховуючи швидкість оновлення прогнозів, цілком можливо, що, читаючи цю статтю, ви вже ознайомилися з більш негативними даними щодо економічних перспектив світової економіки в цілому і української зокрема. Адже багато міжнародні інституції поки аналізують лише симптоми економічної хвороби, тобто оцінюють прямий вплив на темпи зростання економік світу пандемії коронавірусу. Залишаючи поки що осторонь глобальні передумови обвалу, а саме - давно задуманий розпад застарілого циклу ділової активності, сформованого ще в 2009 р. Тим більше що перезавантаження глобального економічного циклу відбувається на перехідній фазі між п'ятою і шостою технологічними укладами, що пов'язані з розпадом застарілих світових технологічних ланцюжків доданої вартості і болісним створенням нових. Тобто зародження іншої світової виробничої кооперації відбувається на тлі загострення торговельних і валютних війн, протекціонізму і закриття внутрішніх ринків окремих країн.

Досвід Великої депресії не допоможе

Зараз ми спостерігаємо процес замулювання реального сектора економіки, який, як підводний човен, пролежав місяць на дні, вже не може зрушити себе з допомогою внутрішньої рухової активності. Ми зіткнулися з раптовою зупинкою економічного серця країни, і запустити його можна лише за допомогою прямого уколу адреналіну, який повинен зробити досвідчений реаніматор у вигляді уряду і центрального банку. Ну а поки карантин триває, холодне тіло економіки необхідно обкласти з усіх боків льодом антикризових амортизуючих державних пакетів, які дозволять сповільнити процеси розпаду до початку активних реанімаційних процедур.

Нинішню кризу вже встигли порівняти з Великою депресією у США в 1929-1939 рр. Але якщо б сьогодні ми б зіткнулися з подібним форматом економічної деструкції, то вже умовно завтра знали, що нам необхідно робити для її подолання. На сьогоднішній день існують три основні концепції, як виникла згадана вище глобальна криза минулого століття. Представники австрійської школи економіки вважають, що причина обвалу полягала в гиперкредитній активності 1920-х, призвела до появи потенційно збиткових бізнесів, для яких криза виконує роль "санітара лісу", а будь-яке втручання держави лише розтягує кризову хвилю.

Представники чиказької школи економіки, Мілтон Фрідман і монетаристи, навпаки, вважали, що ключова помилка керівництва США тоді полягала у непроведенні широкої емісії, адже масовий випуск грошей, на їхню думку, міг трансформувати Велику депресію в рядову рецесію на рік-два з меншою глибиною падіння.

У свою чергу кейнсіанці вважали, що причиною кризи було скорочення сукупних витрат, у тому числі з боку держави, і для подолання спаду достатньо було лише збільшити державні інвестиції в економіку.

В чому парадокс зазначених вище тверджень? Та в тому, що нинішній світовий уряд в особі "Великої сімки" намагається робити все перераховане в одному пакеті заходів і майже одночасно. Кредитна гіперактивність, в тому числі з допомогою від'ємних процентних ставок, напередодні кризи спостерігалася, державні інвестиції збільшуються, емісія розширюється новими рекордними темпами. Але навіть застосування "все підряд" поки не приносить відчутних результатів.

Уроки попередніх криз

Наш Кабмін також прогнозує падіння реального ВВП: скоригований показник номінального значення валового продукту (3,98 трлн грн) скорочений не тільки порівняно з попереднім планом на 2020-й (4,5 трлн грн), але щодо фактичного показника за минулий рік - 4 трлн. Для оцінки глибини падіння ВВП необхідно дати прогноз в частині розміру дефлятора, що є агрегованим показником споживчої і промислової інфляції. Перша, за оцінками Кабміну, може прискоритися до 6,8%, а друга - до 12% (у прогнозах позначений показник грудня 2020 р. до грудня 2019-го, хоча для більш точної оцінки необхідно застосовувати середньорічний індекс). В цілому дефлятор цілком може скласти близько 8%, тобто при майже рівність показників номінального ВВП в 2020 і 2019 рр. падіння валового продукту, виходячи з макроекономічного прогнозу уряду, може досягти 8-10%. Що стосується реальних трудових доходів, то їх брутто-показник для найманих працівників скоротиться приблизно на 4,5%.

А тепер спробуємо оцінити достовірність прогнозу. Ключову роль при формуванні таких показників, як плановий середньорічний обмінний курс, інфляція та значення номінального ВВП, відіграє монетарна модель реагування на кризу, яку запропонує НБУ.

І тут можна згадати про моделі реагування на два останніх кризи. Як видно з даних Держстату, в 2009 р. ми втратили 15,1% ВВП, але вже у 2010 р. відновили економічне зростання в розмірі 4,1%.

У 2014-2015 рр. падіння ВВП склало майже те ж значення: 16,4% сумарно за два роки. Ось тільки зростання виявився не таким динамічним, як в попередній посткризовий період: всього 2,3%.

У 2008 р. ВВП склав 991 млрд грн, а показник монетарного агрегату М3 (грошова маса) - 516 млрд грн, рівень монетизації ВВП, таким чином, досяг 52%. Передбачалося, що глибина падіння валового продукту в 2009 р. досягне не менше 10%, отже, розмір грошової маси належало скоротити на аналогічну величину. І вона була скорочена в першому кварталі 2009 р. до 464 млрд грн, тобто на ті ж 10%.

У 2013 році ВВП склав 1465 млрд грн, агрегат М - 3893 млрд грн, монетизація ВВП - 61%. З урахуванням регіонального продукту Криму і частини території Донецької і Луганської областей сумарні втрати національної економіки до 2014 р. повинні були скласти трохи більше 300 млрд грн. Для приведення у відповідність рівняння грошового обігу необхідно було вилучити приблизно 190 млрд грн грошової маси (агрегат М3), тобто довести її у третьому кварталі до рівня трохи більше 800 млрд грн. А скільки вона склала насправді? Майже трильйон гривень, якщо бути зовсім точними - 994 млрд грн. Тобто допустимий показник був перевищений на 200 млрд. Якщо хто забув - саме восени того року почався черговий виток девальвації гривні.

Куди пішла непродуктивна емісія? На докапіталізацію державних банків і "Нафтогазу" і на приховане фінансування дефіциту держбюджету. Починаючи з січня 2014 р. такий показник, як чисті вимоги НБУ до центральних органів державної влади, виріс зі 153 млрд грн до 324 млрд грн у грудні, або більше ніж у два рази. НБУ влив у державні інститути 171 млрд грн, тобто переважну частину надлишкової грошової маси, розмір якої був визначений нами вище.

Результатом цієї політики стали два ключових негативу: девальвація гривні і галопуюча інфляція. Якщо в 2009 і 2010 рр. вона становила 12,3 і 9,1% відповідно, то в 2014-му цей показник прискорилося до 24,9%, а в 2015-му - до 43,3%. Відповідь на причини такої разючої відмінності двох цінових динамік лежить у площині формування ВВП. У період кризи 2008 р. було прийнято рішення скоротити грошову масу в обігу, в результаті чого номінальний ВВП в 2009 р. в гривнях, навіть з урахуванням інфляції, виявився нижче, ніж роком раніше: 947 млрд проти 991 млрд грн. Зате в 2015 р. номінальний ВВП у гривнях порівняно з попереднім роком зріс з 1,6 трлн грн до майже 2 трлн, хоча, як ми знаємо, реальний валовий продукт впав на 6,6%. Таке різке зростання номінального ВВП був обумовлений лише одним чинником: навмисно створеною інфляцією, коли показники бюджету та зобов'язання по соціальних виплатах виконувалися, але ціною повного знецінення. Не випадково пік прихованого дефіциту зведеного держбюджету був досягнутий саме в 2014 р. - 14% від загального рівня витрат.

Моделі падіння

Спробуємо промоделювати втрати української економіки на період карантину. За основу розрахунку візьмемо показник випуску товарів та послуг в ринкових цінах, а також індикатор ВВП за 2018 р. У подальшому, з урахуванням орієнтовного дефлятора, що застосовується в 2019-му, і планового дефлятора на 2020-й, а також з допомогою оціночних коефіцієнтів скорочення підприємницької активності в тих чи інших галузях економіки оцінимо сумарний показник втрат від епідемії коронавірусу і супутніх епідеміологічних і карантинних заходів.

Сумарно за 30 днів карантину економіка України може втратити приблизно 250 млрд грн у випуску товарної продукції, роботах та послугах і близько 114 млрд грн ВВП (еквівалент 4 млрд євро). Таким чином, прямий вплив карантинних заходів на економіку країни можна оцінити в 30-40% місячного валового продукту. В оцінку сумарних втрат в повній мірі не включено вплив на національну економіку обвалу світових сировинних ринків. В динаміці зростання ВВП зазначена вище економічна дисфункція цілком може призвести до його уповільнення на 1,5-2% у річному обчисленні. З урахуванням двох місяців карантину економіка втратить вже 230 млрд грн ВВП і приблизно 4% у річній динаміці. Враховуючи, що спочатку на 2020-й планувалося зростання на 3-3,5%, ми вже маємо від'ємне значення річної економічної динаміки в межах 1%. Але це лише механічна оцінка карантинних заходів. З урахуванням ефекту замулювання економіки і втрати нею структурних запасів міцності, а також беручи до уваги падіння світових сировинних ринків, в тому числі і за індексами зернових сировинних товарів і промислових металів, загальний кумулятивний токсичний ефект для економіки буде істотно вище. Яким може бути цей мультиплікатор падіння? Приймемо його на рівні 1 до 3, тобто загальносвітова динаміка скорочення ВВП в наших умовах буде погіршена приблизно в три рази.

Застосування консервативного варіанту реагування на кризу (реструктуризація зовнішніх і внутрішніх боргів, відмова від надання "ліфта ліквідності" для західних спекулянтів) на фоні обмеження відтоку капіталу та формування національного антикризового резервного фонду в розмірі не менше 10% ВВП (за рахунок реструктуризації державних боргів і відповідного секвестру бюджету, а також використання планової емісії НБУ, ювелірно откаліброваної в розмірі до 100 млрд грн за чітким адресним транзакціях на користь ключових реципієнтів фінансової допомоги) може послабити глибину падіння до 5% і утримати середньорічну інфляцію в коридорі 5-10% (втрата реальних доходів населення в межах 5%). Номінальне значення ВВП при цьому складе приблизно 4 трлн грн. Обмінний курс гривні в такій системі координат може балансувати в діапазоні 26-29.

У разі застосування гиперэмисійного рішення "кризового рівняння", наприклад, у вигляді викупу НБУ облігацій на вторинному ринку, непрямого надання фінансовим спекулянтам ліквідності для репатріації їх вкладень в ОВДП, а також на тлі погашення зовнішніх та внутрішніх державних боргів, вже восени доведеться включити друкарський верстат і вкинути в систему 200-300 млрд грн незабезпеченої емісії. Це призведе до посилення глибини падіння ВВП до 10% і прискоренню інфляції на кінець року (грудень 2020 р. до грудня 2019-го) до 10-15% (втрата реальних доходів населення в межах 10%). Обмінний курс гривні при цьому вийде за 30. Це рімейк 2014 р., після якого економіка опиниться на дні, але наші кредитори не тільки отримають за допомогою НБУ свої гроші, але і вчасно репатріюють їх у свої тихі гавані.

Зазначені вище сценарії припускають, що карантинні заходи в світі поступово демонтувати, а застосування вакцини в кінці року істотно амортизує другу хвилю пандемії взимку 2021 р. У разі погіршення глобальної ситуації з пандемією всі прогнози підлягають коригуванню у бік погіршення.

В цих умовах кожний день зволікання у контексті утвердження загальнонаціональної антикризової програми означатиме для України, що двері в інший світ для неї будуть закриті. Історичний хід часу прискорюється.