Стронцій з глибини. Що зробить з містами на Дніпрі піднятий радіоактивний мул
"Ділова столиця" продовжує серію публікацій в рамках дискусійної панелі "Водний шлях Е 40. Навіщо піднімати радіоактивний мул з дна Прип'яті і везти його до Києва?", яка відбудеться у Києві 9 квітня. Її мета - знайти баланс між економічними вигодами і екологічними ризиками в ході реалізації даного проекту.
Лихо, яке можна розбудити
Катастрофа на Чорнобильській АЕС викинула в повітря величезну кількість радіоактивних матеріалів, близько 70% яких випало на білоруській території, але недалеко від кордону з Україною. З часом дуже значна частина радіоактивних речовин сконцентрувалася в Дніпрі і річках, його живлять (насамперед це Прип'ять і Сож).
Найбільш небезпечними для людини і тварин є ізотопи стронцій-90 і цезій-137. Шкода радіоактивних відходів зменшується тільки в результаті природного розпаду, тобто всі радіоактивні матеріали доведеться поховати на сотні років.
У випадку з Дніпром і поруч білоруських річок, що в нього впадають, донні відкладення (це не тільки іл) стали природним варіантом такого поховання. Сталася біологічне очищення води від радіоактивних частинок суспензії: вони надійшли в клітини живих організмів і після їх смерті опустилися на дно, утворивши іл. В принципі все було б добре, якщо не турбувати ці частинки.
Проте в рамках проекту водного шляху Є 40 обов'язково доведеться проводити роботи з поглиблення дна та розчистки русла Дніпра і Прип'яті. Більше того, такі роботи (особливо на Прип'яті) планує проводити і білоруська сторона - їх план уже затверджений. Роботи з очищення та поглиблення дна можуть підняти воду суспензія радіоактивного мулу. Застарілі очисні системи Києва та інших міст на Дніпрі впоратися з цими дрібними частками не зможуть. Значить, радіоактивна суспензія може піти в крани, в питну воду.
"Дніпровська вода є основним джерелом питного водопостачання Києва, Черкас, Кременчука, Дніпра, Запоріжжя, Херсона, Каховки, Кривого Рогу та багатьох інших населених пунктів. В цілому Дніпро забезпечує водою дві третини території України, у тому числі близько 30 млн людей, 50 великих міст і промислових центрів, близько 10 тис. підприємств, 2,2 тис. сільських і понад 1 тис. комунальних господарств, 50 великих зрошувальних систем і чотири АЕС, - говорить еколог, представник ГО "Екологія - Право - людина" Олексій Василюк. - Одним із значущих екологічних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС стало забруднення радіоактивними речовинами вод та водозбірних територій Прип'яті і Дніпра. Частину Київського водосховища знаходиться в межах зони відчуження. Площа водосховища в зоні становить 2,7 тис. га".
За словами експерта, зараз в мулистих відкладах Київського водосховища сконцентрована значна частина радіоактивних речовин, що надійшли в навколишнє середовище зі зруйнованого реактора. Основне джерело надходження радіонуклідів у Київське водосховище - Прип'ять, джерело забруднення води цезієм-137 - водозбірні території Білорусі, далі ще додаються води Десни.
Якщо (точніше, коли) на білоруській частині Прип'яті, а також на українській і в руслі Київського моря почнуться днопоглиблювальні роботи, у товщу води може піднятися суспензія з радіоактивними частинками, що загрожує стати причиною зараження питної води у водозаборах - вниз по всьому Дніпровському каскаду.
"Після чорнобильської аварії на дні Київського водосховища осіло величезна кількість радіонуклідів. Воно спрацювало буфером між забрудненої Прип'яттю і всім Дніпром аж до Чорного моря. З часом цезій зі стронцієм загрузли в мулі, надійно законсервовані товщею води, - говорить заступник директора з наукової роботи Інституту гідробіології, доктор біологічних наук Володимир Якушин. - Якщо щось станеться, з водою вниз за течією опустяться і радіонукліди. Буде другий Чорнобиль, адже утилізувати радіоактивний мул у нас ще не навчилися".
Чи можна очистити воду?
Сама по собі вода не може бути радіоактивним. Радіаційний фон створюють радіоактивні речовини, які знаходяться у воді у формі суспензії, тобто безлічі дрібних частинок. Зробити воду з Дніпра нормальної безпечної одночасно дуже просто і дуже складно. Просто - тому що її можна очистити, добре профільтрувавши. Складно - тому що доведеться фільтрувати шалено великі об'єми води.
"Очистити воду можна без великої праці, але в невеликій кількості і в лабораторних умовах. А як тільки мова заходить про очищення промислових обсягів води до стандартів харчової, та ще й в безперервному режимі, завдання стає нерозв'язної, - сказав у коментарі для "ДС" старший науковий співробітник НДІ радіобіології Валентин Костіцин. - Точніше, процес очищення стає занадто дорогим для його практичної реалізації. Осадження радіоактивного мулу на дно водойм - це як раз природна очищення. А тут ми збираємося радіоактивний мул підняти знову у воду. Який сенс?"
Кияни в середньому за добу споживають 868 тис. куб. м питної води. Якщо додати сюди інші міста, що забезпечуються водою з Дніпра, цифра збільшиться разів у десять.
"Технологій очищення питної води від радіації, щоб можна було убезпечити нас, немає, - говорить голова громадської організації "Чистий Дніпро" Дмитро Надєєв. - Не можна встановити якісь фільтри і вирішити проблему. Тому є ймовірність того, що питна вода може заразитися радіоактивними частками та опинитися у водозаборах по всьому Дніпровському каскаду".
Подібну проблему намагалися вирішити в Японії, де 11 березня 2011 р. сталася страшна радіаційна аварія на АЕС "Фукусіма-1". За землетрусом в 9,1 бала надійшло 40-метрове цунамі, яке обрушилося на станцію. Були зруйновані корпуси трьох реакторів та вивільнено велика кількість радіоактивних нуклідів.
Особливість аварії на "Фукусімі" - освіта дуже великої кількості зараженої води. За три місяці після аварії в Тихий океан було скинуто радіоактивних речовин більше, ніж в ході Чорнобильської катастрофи.
Забруднену радіацією воду японці пропускали крізь фільтри системи Advanced Liquid Processing System (ALPS) з високим ступенем очищення по всім основним радіонуклідам. ALPS включає сім ліній системи очищення від численних радіо-
активних елементів, дві лінії абсорбування цезію, а також дві лінії очищення від стронцію.
Спочатку здавалося, що проблема майже вирішена. Але в серпні 2018 р. перевірка води, очищеної в ALPS, показала присутність в ній ізотопів йоду, цезію і стронцію, причому по деяких ізотопів були перевищені гранично допустимі концентрації. Стало зрозуміло: навіть сама передова система очищення нездатна зробити по-справжньому безпечної забруднену радіацією воду. А адже в Японії не стояло завдання очищати питну воду в масштабах міст.
З іншого боку, сьогодні вчені достеменно не знають, що на дні Дніпра та його водосховищ. "Немає актуальних даних досліджень, розвідок, які могли б показати, наскільки там все забруднено, - говорить Дмитро Надєєв. - Думки розділилися. Деякі пишуть, що все вже повинно було очиститися, піти, природа сама себе лікує. А інші фахівці кажуть, що там є радіонукліди і називають певні величини радіоактивного забруднення. Але єдиної думки, яке було б засноване на фактах, немає".
Таким чином, щоб предметно обговорювати перспективи водного шляху Є 40 в Україні, спершу потрібно провести дослідження дна Дніпра та його водосховищ. З'ясувати, чи дійсно іл там досі містить велику кількість радіоактивних частинок. І зрозуміти, наскільки вони небезпечні для здоров'я людей. Після чого стане ясно, чи можна взагалі на Дніпрі проводити днопоглиблювальні роботи.
Реєструйтеся на дискусійну панель "Водний шлях Е 40. Навіщо піднімати радіоактивний мул з дна Прип'яті і везти його до Києва?" 9 квітня.
