Стимул чи податкова діра. Хто будуватиме заводи в індустріальних парках

7 вересня Верховна Рада на першому засіданні після літніх канікул прийняла в цілому законопроєкт №4416-1, який передбачає фінансові та інституційні стимули для індустріальних парків і їх резидентів.

Заступник голови комітету Ради з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський, обговорюючи документ, зазначив: "Ми повинні наблизити наші умови до зарубіжних, щоб хоч якось конкурувати за інвесторів. Що отримуємо замість цих пільг? Кожен 1 га індустріального парку створює 50 робочих місць. $1 державних вкладень в такий парк залучає $5–6 інвестицій. Тому сусідні країни успішно розвивають свою економіку і створюють робочі місця за допомогою індустріальних парків. Нам теж давно слід було скористатися цим інструментом".

Тепер Кабмін повинен розробити і затвердити стратегію розвитку індустріальних парків, створити відповідну держустанову, а також при розробці проєкту держбюджету на 2022 р. і на наступні чотири роки виділяти фінансування у розмірі 2 млрд грн для реалізації цих завдань.

З уже прийнятим законом повʼязані також проєкти №5688 і №5689, у яких прописані поправки до Податкового та Митного кодексів. Вони очікують розгляду в комітеті Ради з питань фінансів, податкової та митної політики.

Що таке індустріальні парки

Індустріальні парки (ІП) — це спеціальні території прискореного промислового розвитку, як правило, з підготовленою інженерно-транспортною інфраструктурою, набором необхідних сервісів, а в адміністративному плані — зі спрощеними регуляторними процедурами і пакетом інвестиційних стимулів для виробничих і науково-дослідних підприємств. У світі їх ще називають технопарками: у багатьох країнах вони успішно виконували і виконують роль стимулюючого механізму індустріалізації економіки, підтримки місцевих виробників, сприяння малому і середньому бізнесу, залучення інвестицій, збільшення зайнятості, стимулу для розвитку регіонів. Перші індустріальні парки зʼявилися в Західній Європі і США наприкінці XIX — на початку XX ст. Найпершим вважається Траффордський індустріальний парк, створений у 1896 р. на околиці міста Манчестера. У США — технопарк поблизу Чикаго (1907). А в другій половині ХХ ст. ідею технопарків на всі 100% використовували для економічного прориву так звані "Азіатські тигри". Перший в Азії індустріальний парк зʼявився у 1951 р. в Сингапурі, а на сьогодні в Південно-Східній Азії працюють близько 200 технопарків.

Як вказується у Законі України "Про індустріальні парки", таким вважається територія, що має відповідну інфраструктуру, в межах якої учасники ІП можуть вести господарську діяльність у сфері переробної промисловості, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) і діяльність у сфері інформації та телекомунікацій.

При цьому обовʼязковий для дотримання ряд вимог, зокрема, площа ІП може становити від 15 до 700 га, він створюється на період не менш ніж 30 років, земельні ділянки державної і комунальної власності в межах ІП можуть бути продані керуючій компанії та учасникам індустріального парку і в його межах (на час включення до реєстру) повинен бути відсутній цілісний майновий комплекс, що дозволяє здійснювати виробництво продукції. Простіше кажучи, хочете щось створити на пільгових умовах — робіть з нуля.

Ініціювати створення ІП в Україні можуть багато хто: органи державної влади та місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи — власники та орендарі земельних ділянок.

За задумом авторів самої концепції технопарків прискорений промисловий розвиток у таких зонах буде забезпечуватися завдяки щільному розміщенню там висококонкурентних інноваційних підприємств, що випускають продукцію з високою доданою вартістю і високим експортним потенціалом. У ІП такі підприємства забезпечуються усім необхідним, включаючи суміжні виробництва, склади, інфраструктуру. Так формується промисловий кластер — з первинними вкладеннями держави, але все-таки досить самостійний у своїй господарській діяльності.

Як написав на своїй сторінці в Facebook глава парламентського комітету з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха, на даний момент при 49 зареєстрованих парках підведені комунікації мають лише 12. Реально працюють вісім, і на них припадає скромних 11 резидентів. Виходить, резидентів індустріальних парків в Україні майже в пʼять разів менше, ніж офіційно зареєстрованих парків. Таким чином, ідея в тому, щоб інструмент дійсно запрацював. Автори законопроєкту впевнені, що раніше для цього було просто недостатньо стимулів.

Що додалося тепер

Серед стимулів для розвитку технопарків, внесених новим законом, — можливість бюджетного фінансування для підведення інфраструктури та інженерних мереж до ІП, а також компенсації 50% вартості підключення до мереж всередині парку. Тобто держава готова на безповоротній основі фінансувати облаштування індустріальних парків, забезпечувати будівництво обʼєктів суміжної інфраструктури — доріг, ліній звʼязку та інших комунікацій, необхідних для роботи таких парків. Закон також передбачає компенсацію витрат за рахунок державного і місцевих бюджетів на підключення і приєднання до інженерно-транспортних мереж.

Прописана і можливість компенсації відсотків по кредитах на закупівлю нового обладнання. Але, можливо, головний стимул з передбачених — часткова компенсація державою інвестицій у створення виробництва, зроблених протягом перших трьох років роботи підприємства в ІП.

Важливо підкреслити, що індустріальні парки створюються для економічного розвитку, а тому обмежене коло підприємств, які можуть претендувати на такі стимули. До них віднесені тільки підприємства переробної промисловості, з переробки промислових та побутових відходів (крім поховання відходів), а також інформаційної та телекомунікаційної сфери та науково-технічної діяльності.

"Ми створюємо не просто ефективний інструмент стимулювання, а дозволяємо державі інвестувати кошти в економіку і отримувати прибуток. У середньостроковій перспективі (3–5 років) на стимулювання парків буде виділено 10 млрд грн. Очікуваний ефект від їх роботи — понад 37 млрд грн", — зазначив Дмитро Наталуха, представляючи законопроєкт.

Зміни, внесені в Закон "Про індустріальні парки", прямо забороняють розміщення в ІП гральних закладів і виробництво підакцизних товарів (крім автомобілів і комплектуючих для них), а також ще ряд видів діяльності (наприклад, посередництво у працевлаштуванні за кордоном). Також удосконалено порядок включення індустріальних парків до реєстру і порядок ведення цього реєстру.

Нарешті, розширені можливості організаторів ІП: тепер створити індустріальний парк можна не тільки на незабудованій території, але й на території з промисловою забудовою, якщо там не менше пʼяти років не велася господарська діяльність і на якій обʼєкти нерухомості вводилися в експлуатацію не раніше ніж 10 років тому.

За та проти

Таке враження, що автори законопроєкту постаралися внести в нього відразу всі найбільш актуальні для України напрямки, в тому числі, за їх власними словами, намагаючись допомогти трансформації вугледобувних регіонів. Але недостатньо просто прийняти закон і сподіватися, що в створювані технопарки кинуться компанії-резиденти.

"ІП повинні створюватися під чіткі потреби. Яскравий приклад — подібна зона в Неваді, яка була створена для Tesla. Автовиробника осипали пільгами не просто так, а тільки в обмін на зобовʼязання щодо створення робочих місць. За словами Ілона Маска, податкові стимули були далеко не головною причиною розміщення заводу, адже вони не перевищують 1% від очікуваних доходів компанії, — сказав "ДС" аналітик компанії TeleTrade Сергій Родлер. — У світовій практиці подібні ініціативи використовують, щоб підтримати молоді та перспективні галузі, які тільки стають на ноги. Навряд чи промисловість можна назвати однією з них. Наприклад, частка обробної промисловості в економіці Китаю падає останні 40 років, на перший план виходить сектор послуг".

На думку експерта, народні депутати швидше хочуть послати сигнал, що вони стурбовані економікою і хочуть розвивати промисловість. "Навіщо так напирати на заводи, коли в країні проживає досить освічене населення, здатне розвивати більш актуальні напрямки? — каже Сергій Родлер. — Крім того, на відміну від прямих субсидій, податкові пільги досить складно відстежити, що цілком може стати причиною для зловживань. Поки все виглядає так, що скористаються новою можливістю представники не найперспективніших галузей, проте які мають вплив на чиновників, і виллється це все у кінцевому підсумку не в створення нових місць і розвиток економіки, а в зниження коштів, що надходять до бюджету".

Утім, тут слід згадати, що у світі частка промисловості падає у відсотковому вираженні насамперед через особливості вимірювання: за останні десятиліття промвиробництво стало ефективнішим, тому знизилися ціни на одиницю продукції (але, звичайно, не випуск товарів загалом), тому реальний сектор зберігає своє значення. Тим більше що багато високооплачуваних послуг (як, наприклад, промисловий консалтинг, R&D) розвиваються там, де є потужна промисловість.

А занепокоєння щодо зловживань правом зрозуміле і авторам законодавчих змін, тому в законі вже передбачені запобіжники проти цього. Зокрема, Кабмін вносить парки до відкритого реєстру, їх резиденти повинні бути окремими юрособами і працювати тільки в межах парку, а якщо виникають конфлікти, то вони можуть вирішуватися в міжнародному комерційному арбітражі або третейському суді.

Зовсім не згоден з викладеною вище думкою колеги інший експерт "ДС", доктор економічних наук, голова правління CMD-Ukraine Ігор Гужва. Він вважає законопроєкт №4416-1 дуже вдалим і своєчасним для України.

"Це актуально для вітчизняного виробника, який хоче йти в якусь нову промисловість. У іноземних виробників є переваги, і система індустріальних парків повинна дати аналогічну перевагу виробникам українським. Будівництво державою інфраструктури в індустріальних парках — це те, що допомогло піднятися промисловості Польщі та Туреччини. Вони з цього починали: держава допомагала отримати земельну ділянку і підвести туди комунікації, дати доступний фінансовий ресурс. А решту бізнес уже робить сам", — вважає Гужва.

На думку Ігоря Гужви, 2 млрд грн на рік достатньо для старту. За його оцінками, обладнання для інфраструктури одного ІП — це 250–300 млн грн витрат. А компенсація відсоткових ставок дозволить залучити внутрішніх інвесторів. Якщо сюди додати фіскальні стимули (звільнення від ввізного мита та імпортного ПДВ на обладнання), можна очікувати протягом наступних пʼяти років створення в Україні 15–20 реально працюючих індустріальних парків.