Стабілізатор економіки. Скільки ще аграрії зможуть тягнути на собі Україну

В Україні почали формуватися свої стабільні сировинні цикли, і особливо яскраво це проявляється в аграрному секторі економіки. Справа в тому, що реалізація продукції сільського господарства в Україні дещо зміщена в часовому горизонті і не збігається зі звичайним календарним роком. Урожай, який аграрії збирають влітку і восени, приносить остаточний фінансовий результат в процесі його продажу вже в наступному році. Саме тому фінансовий рік для аграріїв правильно визначати як літо до літа, а не грудень до грудня. З цієї ж причини нинішній цикл реалізації аграрної продукції (який буде не таким успішним, як у 2018-му) визначають як маркетинговий 2018/2019 р.

У зв'язку з цим високий урожай минулого року є вихідним чинником для зростання індексу сільськогосподарської продукції в нинішньому році, в той час як в 2017-му, незважаючи на рекордні показники валу зерна, даний індикатор був постійно в червоній, негативній зоні, що викликало певний когнітивний дисонанс. У червні 2018-го індекс сільськогосподарської продукції, за даними Держстату, досяг найвищої позначки-111,4%, чого не було з періоду січня-вересня 2014-го.

У минулому році, як уже згадувалося, незважаючи на високий урожай, показники індексу сільськогосподарської продукції були в мінусі: коливання від 97,6% (падіння на 2,4%) у січні до 100,4% (мінімальне зростання на 0,4%) у серпні. Потім індекс почав поступове зниження і опустився на позначку 97,2% (мінімум 2017-го). До кінця року відбулася деяка позитивна корекція - 97,8% у грудні.

У цьому році динаміка індексу почала поступово відновлюватися. У січні був зафіксований стійкий плюс: 101,1%. Але потім сільськогосподарський індикатор знову пірнув у "червоне": мінімальне падіння на 0,3% (лютий), 0,5% (березень-квітень). У травні - мінімальне зростання на 0,2%. І в червні - різкий ривок на позначку 111,4%, тобто збільшення на 11,4%. Швидше за все, індекс сільськогосподарської продукції протримається на високих значеннях ще кілька місяців, попутно витягаючи динаміку ВВП. Це позначається хороший урожай минулого року. У наступному році такого аграрного "плеча" у держави може і не бути.

Сам по собі зростання - це завжди свято на вулиці національної економіки. Але тут ще потрібно дивитись в корінь", тобто в структуру зростання. Якщо загальний індекс досяг значення 111,4%, то його складовою показник - продукція рослинництва - склав 124,7%, в той час як продукція тваринництва - всього 101,3%. Таким чином, намічається досить небезпечна тенденція: діючі стимули в аграрному секторі, в тому числі і фіскальні, спрямовані на акселерацію експорту простого сировини з низьким рівнем доданої вартості (зерно), призводять до того, що ми своїм дешевим зерном забезпечуємо зростання складних аграрних виробництв в інших країнах, які купують його на корм ВРХ і для виробництва комбікормів.

Надалі це призводить до появи на українських прилавках імпортного м'яса і м'ясопродуктів. Здавалося б, Україна володіє колосальним чинником конкурентної переваги, коли потужна зернова база може стати довгостроковою основою для стабільного розвитку тваринництва, включаючи переробку і виробництво харчових продуктів з високим рівнем доданої вартості. Замість цього наша спеціалізація все більше опускається на рівень зерна, "насіння", а найбільша додана вартість створюється при виробництві рослинних масел.

Найбільше ця тенденція проявляється на рівні великих аграрних холдингів. Якщо загальний індекс у них склав за підсумками січня-червня поточного року 181,9%, то в секторі рослинництва - 414,1%, натомість у секторі тваринництва - 116,3%.

Що стосується приватних господарств населення, то тут вимальовується ще одна тривожна тенденція. Загальний індекс для даних груп товаровиробників за вказаний вище період склав 100,1% (зростання на рівні статистичної похибки), при цьому рослинництво показало 102,8%, а тваринництво - 97,8%, тобто падіння на 2,2%.

Простими словами, приватні господарства не тільки втрачають свій питома вага у загальному обсязі виробництва сільськогосподарської продукції, але й банально вирізають поголів'я ВРХ, в першу чергу молочне стадо. Динамічне зростання холдингів - це, безперечно, добре. Але при цьому не можна забувати і про розвиток приватних фермерських господарств, які не тільки забезпечують істотну частку виробництва, але й відіграють важливу роль у забезпеченні зайнятості населення в сільських районах. Поки ж існуюча система дотацій, субсидій, пільг і застосовується фіскальна модель працює в інтересах великих товаровиробників і не враховує інтереси невеликих домашніх господарств і середніх ферм. А це вже мінус у роботі профільного міністерства. У тій же Польщі системоутворююча роль приватного фермерського господарства (як правило, площею оброблюваних земель від 30 до 300 га) закріплена в конституції країни, де є таке поняття, як "рольник". В Україні ж, крім постійних політичних спекуляцій на темі ринку землі, ще жодного разу не була актуалізована якісна дискусія про майбутньої моделі аграрного сегменту економіки, що відповідає національним інтересам.

Диспропорції у розвитку аграрного ринку чітко видно при аналізі географічної структури індексу сільськогосподарської продукції. Максимальне зростання індикатора зафіксовано в Миколаївській, Одеській, Херсонській областях (130-200%), в той час як у Харківській, Чернігівській, Волинській, Полтавській областях відмічено скорочення виробництва (падіння від 2,5% до 1%). Дане регіональний розподіл зростання ще раз підтверджує загальне правило: ростуть зернові області, а тваринницькі падають.

Важливо правильно інтерпретувати статистичні показники: необхідно міняти діючі стимули і фіскальну модель на користь виробництв з більш високим рівнем доданої вартості. Частина сировини повинна працювати на зростання складних і капіталомістких галузей. Природно, тут не можна вдаватися до крайнощів, вводити квоти на експорт зерна і намагатися різко зупинити сировинної локомотив, який в результаті екстреної зупинки може пустити під укіс весь товарний склад у вигляді національної економіки. Будь-які реформи повинні має поступальний характер і спиратися більшою мірою на позитивні, а не негативні стимули з боку держави. Але вже зараз можна більш активно стимулювати розвиток малих і середніх фермерських господарств, у тому числі за допомогою податкової реформи і застосування механізму компенсації відсоткової ставки за банківськими кредитами, коли за рахунок ефекту мультиплікації один мільярд коштів, виділених державою на відшкодування частини нарахованих відсотків, призводить до зростання розміру виданих кредитів на 15-20 млрд грн.