Поховати Росію і розпустити ОПЕК. Як США планують використовувати свою нафту

США швидко перетворюються з найбільшого в світі споживача нафти в найбільшого постачальника. Дуже скоро світ перестане бути незмінною: ціни на нафту знизяться до стабільних $30-40, а ОПЕК втратить сенс існування
Фото: Getty Images

Привід поговорити про нафту

На іранському нафтовому танкері в Червоному морі сталися два вибухи з різницею в 20 хвилин, повідомила іранська державна танкерна компанія. За її даними, вибухи були викликані двома ракетними ударами. Як зазначає іранське агентство ISNA, інцидент стався в 60 милях (96,5 км) від міста Джидда в Саудівській Аравії. В результаті були пошкоджені два нафтових відсіку, що призвело до витоку нафти в море. Ніхто з членів екіпажу не постраждав.

За даними агентства, мова може йти про терористичну атаку. Після повідомлень про вибухи і про ракетну атаку ціна на нафту марки Brent зросла приблизно на 2% і пробила позначку $60 за бар.

Нагадаємо, що за останні кілька місяців на Близькому Сході сталося відразу кілька подібних інцидентів з танкерами, і в них у всіх США звинуватили Іран. Зокрема, Штати запідозрили Тегеран в організації двох травневих вибухів на танкерах в Оманській затоці, які йшли під норвезьким і панамськими прапорами, і ряду інших подій.

У липні Тегеран затримав в Ормузькій протоці британський танкер Stena Impero. У тому ж місяці в Гібралтарі був затриманий і згодом відпустили танкер, який належить Ірану. США стверджують, що він незаконно перевозив сирійську нафту.

Нарешті, в середині вересня дрони і ракети атакували об'єкти нафтової інфраструктури Saudi Aramco - державної нафтової компанії Саудівської Аравії, союзника США в регіоні. Відповідальність за напад на себе взяли єменські хуситы, однак Ер-Ріяд і Вашингтон стверджують, що за атакою безпосередньо стоїть Іран.

Нова якість США

Все це закономірно веде до підвищення цін на нафту у світі. А тепер слідкуйте за руками: США продовжують нарощувати виробництво сланцевої нафти зі швидкістю, що перевищує світовий попит. У перших числах жовтня видобуток нафти в Штатах вийшла на новий рекорд. У середньому нафтовики качали 12,6 млн бар. у добу - на 200 тис. більше, ніж у вересні, і на 1,4 млн більше, ніж на ту ж дату рік тому. Про це повідомляє Управління енергетичної інформації США.

Близько 70% усього видобутку - 8,8 млн бар. у добу - дали сім сланцевих басейнів, найбільший з яких - Permian - забезпечив кожен третій витягнутий на поверхню барель (4,4 млн на добу). Ще 473 тис. бар. нафти видобувалося на Алясці, а решта - на глибоководних платформах у Мексиканській затоці і дрібних родовищах у материкової частини США.

Якщо ще рік тому США були виключно імпортером нафти, то на початку нинішнього жовтня кожен четвертий видобутий в Америці барель вже йшов на експорт (3,4 млн в день). Обсяги цього експорту зросли на 18% за тиждень та впритул наблизилися до історичного рекорду, поставленого в червні (3,7 млн бар. у день).

Покупцями американської нафти стали більше 30 країн, а найбільшим з них вперше в історії виявився Євросоюз: поставки в ЄС досягли рекордних 1,8 млн бар./день, підскочивши вдвічі всього за тиждень. На сланцеву нафту з США довелося 13,4% споживання в Європі, яке оцінюється в 14,2 млн бар. в добу.

І це тільки початок процесу, який загрожує перекроїти ринок "чорного золота", попереджають аналітики Citigroup: у найближчі півтора року будуть запущені трубопроводи від родовищ Permian до портів східного узбережжя США, в результаті на ринок хлине потік американської нафти в обсязі ще 2 млн бар. в добу.

У серпні розпочав роботу трубопровід Epic і завершена перша нитка трубопроводу Cactus II. Він буде качати нафту до техаському порту Корпус-Крісті, де термінали для експорту будує один з найбільших нафтотрейдерів світу Trafigura. До жовтня, за планом, повинен бути введений в дію ще один трубопровід: Permian Express IV, а в грудні - Gray Oak. Тоді ж планується завершити будівництво терміналу для відвантаження нафти у Фріпорті.

За прогнозом Citi, нові потужності дозволять збільшити експорт нафти на 1 млн барелів на добу до кінця поточного року і на стільки ж - у наступному. З поставками в 5,4 млн барелів на добу США до кінця 2020-го наздоженуть з експорту нафти Росію. Рішення проблеми трубопроводів дасть поштовх новій видобутку в Permian - обсяги будуть рости на 1 млн барелів на добу кожен рік, а до 2023-го вийдуть на 8 млн барелів, прогнозує аналітик Citi Ерік Чи.

На даний момент плани США по розширенню інфраструктури розраховані до 2022 р.: як тільки трубопроводи будуть добудовані, сланцева нафту, вже досаждающая в Азії традиційним близькосхідних постачальників, у повному масштабі попрямує в Європу, конкуруючи з поставками з Росії.

А тепер прекрасне: точка беззбитковості для нафти Permian - $30-40 за барель, і цей рівень продовжує знижуватися. А значить, саме така ціна може стати планкою для ринку на роки вперед. Але якщо для Саудівської Аравії і $10 за барель роблять нафтовидобуток рентабельною, то Росії з її виснаженими старими і важкодоступними новими родовищами доведеться важко при таких цінах.

До речі, ОПЕК, "не показуючи пальцем", визнає швидке лідерство США на ринку нафтовидобутку. Аналітики організації прогнозує зростання поставок нафти країнами, що не входять в картель, у 2020 р. до 66,65 млн бар. у добу, що на 2,25 млн бар. у добу більше очікуваних за підсумками 2019 р. поставок. Про це йдеться в щомісячній доповіді організації.

За підсумками 2019 р. постачання нафти країн, що не входять в ОПЕК, складуть 64,4 млн бар. у добу, говориться в доповіді. Таким чином, організація очікує зростання поставок нафти незалежними виробниками в 2019 р. на 1,99 млн бар. у порівнянні з показником минулого року. Згідно з доповіддю обсяг поставок нафти країнами поза ОПЕК у 2018 р. склав 62,41 млн бар./добу.

Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК) створювалася в абсолютно інших умовах, коли світ був розділений на дві частини: виробників нафти (переважно небагаті країни Третього світу або соцтабору) і споживачів нафти (США/Канада, Європа, Японія, пізніше - Китай). У такій ситуації нефтовидобувальникам дійсно був сенс діяти в рамках картелю - так було простіше утримувати ціну на "чорне золото" від маніпулятивного зниження, так і взагалі проводити скоординовану політику, в тому числі і в питаннях, які не стосуються нафтового ринку.

З тих пір багато що змінилося. Одні нафтові країни самі казково розбагатіли (Саудівська Аравія, Кувейт, ОАЕ, Катар), інші - опустилися "нижче плінтуса" (Венесуела, Нігерія). Споживачі нафти теж розрізняються: Китай просто потребує нафти, ЄС потребує, але швидко переходить на поновлювані джерела енергії, США ж самі намагалися забезпечити себе нафтою, але потім з подивом виявили, що розвиток сланцевих технологій дозволить їм не тільки забезпечити себе, але ще і півпланети.

В такій ситуації - коли зникає чіткий поділ між споживачами і виробниками нафти - зникає і сам сенс існування такого картелю, як ОПЕК. Навіщо він, якщо найбільший споживач нафти одночасно став її постачальником, причому відверто демпінгують?

Якщо в найближчі пару років ми переконаємося, що ситуація буде розвиватися саме так, як описано вище, це буде значити дві речі. Перша: РФ буде в економічному плані відчувати себе все гірше - аж до колапсу і розпаду. Це, звичайно, саме по собі небезпечно для усіх її сусідів, але, принаймні, у сусідів по карті не буде багато грошей на мілітаризм.

А ось Україні тільки на користь піде значне і тривале зниження цін на нафту. Для економіки нашої країни це стане великим полегшенням - хоча, звичайно, розвиток і впровадження ВДЕ значно загальмується.