Соціальна угода. Як Україна вже зараз може допомогти своїм громадянам в Німеччині

Після початку вторгнення Росії в Україну мільйони наших співвітчизників виїхали за кордон. Переважно це діти, жінки і люди пенсійного віку. Європейські країни дуже прихильно ставляться до переселенців з України і допомагають їм. Але окремі питання на кшталт пенсійного страхування і забезпечення українцям за кордоном самим вирішити важко. Простіше це зробити в тих країнах, з якими Україна уклала угоди про соціальне забезпечення. Але що робити українцям в Німеччині, з якою таку угоду Україна не ратифікувала? Чи може держава в обличчі президента Володимира Зеленського, прем’єр-міністра Дениса Шмигаля і голови Верховної Ради Руслана Стефанчука оперативно вплинути на ситуацію?

Скільки сьогодні українців в Німеччині

За даними Верховного комісара ООН у справах біженців, з початку повномасштабної війни Україну залишило понад 5 мільйонів людей. Більшість з них поїхали до країн ЄС, зокрема до Німеччини. Станом на 14 квітня в Німеччині зареєстровано майже 350 тис. біженців з України, але фактична їхня кількість невідома, оскільки німецька влада реєструє українців лише у випадку, коли вони звертаються, наприклад, щоб отримати державну допомогу. Враховуючи, що ще до війни в Німеччині проживало близько 150 тис. українців, лише за офіційними даними кількість наших співгромадян у цій країні вже перевищила півмільйона осіб.

Наголосимо: ці дані не враховують тих, хто досі з тих чи інших причин не звертався до німецьких органів влади. Тобто, реальна кількість українців в Німеччині може бути значно більшою. До того, ж не слід забувати, що українці продовжують виїжджати з батьківщини і мігрувати всередині ЄС.

Яку допомогу і соціальні гарантії отримують українці в Німеччині

В Німеччині, як і у інших країнах Європи, наразі українцям надають максимальне сприяння. Вони можуть отримати тимчасовий захист у Німеччині на два роки, допомогу з пошуком житла, виплати та забезпечення для покриття коштів на життя та лікування згідно з Законом про допомогу особам.

А от далі починаються складнощі. Працювати в країні ви можете лише за умови, що в дозволі на проживання є запис "трудова діяльність дозволена". До того ж, як вже було сказано, значна кількість біженців з України – це пенсіонери, які, здебільшого, не знають німецької і яким важко навіть просто адаптуватися до життя в чужій країні, не кажучи вже про роботу. Також є особи, які втратили працездатність.

В Україні вони можуть принаймні розраховувати на пенсію. Але що їм робити в Німеччині? Тут, на жаль, ситуація дуже невтішна. На сайті Пенсійного фонду Німеччини ще в березні була опублікована інформація для біженців українською мовою з двома основними пунктами. Перший стосується осіб, що працюють: люди, які виїхали до Німеччини з України та влаштувались тут на роботу, також мають сплачувати внески на загальнообов’язкове пенсійне страхування.

Другий пункт стосується безпосередньо отримувачів пенсії. І тут на українців чекають невтішні новини: "Угоду про соціальне забезпечення, укладену між Україною та Німеччиною, ще не ратифіковано українською стороною. Оскільки наразі чинна німецько-українська угода про соціальне забезпечення відсутня, у контексті німецького пенсійного страхування Україна має статус "іноземної держави без угоди".

Давайте розберемося, що це за угода і що просто зараз може зробити держава Україна для того, щоб підтримати своїх громадян в Німеччині.

Питання до України

"Угода між Федеративною Республікою Німеччина та Україною про соціальне забезпечення" та "Домовленості щодо реалізації Угоди між Україною та ФРН про соціальне забезпечення" були укладені ще 7 листопада 2018 року. Хоча насправді перемовини про це велися ще з початку 2000-х років. І відкладала її підписання саме українська сторона. "Причини цього нам невідомі", — так ще в 2018 році коментували ситуацію в Міністерстві праці Німеччини.

Але підписання угоди ще не означає, що вона почала діяти. Для того, щоб угода вступила в силу і її перевагами змогли користуватися громадяни, необхідний ряд внутрішньодержавних процедур з боку обох сторін договору. Тобто, ратифікація — парламенти обох країни мають ухвалити закони, якими визнають чинність угоди. Це схоже на ситуацію із купівлею квартири: ви можете досягти усної домовленості, але поки не укладете у нотаріуса договір купівлі-продажу, то квартира вам не належатиме, попри всі попередні домовленості.

Тут ситуація схожа, але процедурно дещо різниться. Документ мають ратифікувати парламенти обох країн. Німецький Бундестаг це зробив ще 13 листопада 2019 року, тобто понад два роки тому. А Верховна Рада досі не спромоглася завершити необхідні процедури.

І тут можна лише висловити те саме здивування, яке озвучувало Міністерстві праці Німеччини в 2018 році. Формальні причини нібито існують, і звучать вони дуже просто: немає грошей. Ще одна, не менш формальна, але дуже звична причина для українських реалій – зміна влади.

Ось витяг з листа Міністерства соціальної політики за 2021 рік

Наголосимо, що не намагаємось когось в чомусь звинуватити – йдеться лише про факти. Угоду укладав уряд Володимира Гройсмана у 2018 році. Але буквально за тиждень після того, як Володимир Зеленський став президентом (20 травня 2019 року), в Адміністрації Президента заблокували процес ратифікації, посилаючись на відсутність грошей. Ця позиція залишалась незмінною і в наступні роки, попри ротації в уряді, парламенті і офісі президента: прем’єр-міністр Денис Шмигаль, голова Офісу Президента Андрій Єрмак і голова Верховної Ради Руслан Стефанчук так само не забезпечили ратифікацію угоди, як і їх попередники.

Можна припустити, що грошей на реалізацію угоди дійсно не було. Однак Україна має низку аналогічних угод про соціальне забезпечення з такими державами Європейського Союзу, як Болгарія, Естонія, Іспанія, Латвія, Литва, Словаччина, Чехія, Португалія, Польща. І тепер українці, які виїхали до цих країн, можуть розраховувати на підтримку своєї держави, а от українці в Німеччині — ні.

Тож видається справедливим, відклавши в сторону формальні і неформальні причини, які заважали ратифікації цієї угоди роками, саме зараз виправити це становище. Навряд чи хтось буде сперечатися з тим, що всі українці, незалежно від сьогоднішньої країни перебування, мають відчувати турботу своєї держави. І якщо є майже готовий інструмент для того, щоб їх підтримати – держава має це зробити.

Це цілком відповідає логіці нещодавніх рішень Кабміну і Верховної Ради, які спрямовані на підтримку українців закордоном. Так, 7 квітня прем’єр-міністр Денис Шмигаль повідомив, що уряд спільно з дипломатами та урядами країн-партнерів працює над тим, аби систематизувати допомогу українцям, які виїхали.

"Зараз говоримо про необхідність прибрати плату за роумінг, соціальні виплати в "Дії", розгортання українського навчального процесу, включення України до єдиного європейського платіжного простору та багато іншого Вітаємо рішення країн ЄС про запровадження механізму тимчасового захисту", – сказав прем’єр.

А в березні, за ініціативи голови комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галини Третьякової, парламент спростив виїзд за кордон особам з інвалідністю та тяжкохворим дітям.

Питання ратифікації угоди про соціальне забезпечення з Німеччиною також цілком відповідає компетенціям і голови комітету Ради з питань соцполітики, і прем’єр-міністра. Тож зараз Галина Третьякова і Денис Шмигаль спільно з головою парламенту Русланом Стефанчуком можуть зробити наступний крок в цьому напрямі і забезпечити кращі можливості соціального захисту українців в Німеччині.

Що передбачає угода

Що саме отримають українці в Німеччині, якщо угода запрацює? Основні сфери яких вона стосується — загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування, а також страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричиняють втрату працездатності, для виплати пенсій та іншої грошової допомоги.

Тобто українці, які будуть офіційно працювати в Німеччині, можуть бути впевнені, що вони захищені від нещасних випадків на виробництві так само, як і в своїй країні.

Не менш важливим є те, що робота в Німеччині буде врахована для обчислення страхового стажу і пенсій українців. Набутий в Україні стаж також буде враховуватися для обчислення відповідних виплат в Німеччині.

Українці у Німеччині зможуть отримувати зароблені в Україні пенсії одразу в євро, адже угода передбачає необмежений переказ пенсій в іншу договірну державу (принцип експорту виплат). 

Угода також передбачає звільнення від податків і зборів при оформленні необхідних документів.

Отже, ратифікація угоди з одного боку допоможе українцям в Німеччині вже зараз мати ті ж права і гарантії у сферах пенсійного страхування і страхування від нещасних випадків на виробництві, які вони мали в Україні. З іншого боку вона стимулюватиме їх до офіційного працевлаштування, адже українці не лише отримають зазначені гарантії, а й зможуть бути впевнені, що їм зарахується стаж роботи в Німеччині навіть після повернення в Україну. А це напевне вплине на рішення повернутись до України: понад 90% українців, які виїхали за кордон після початку війни, хочуть повернутися додому, коли вона закінчиться. Про необхідність повернення українців говорить і президент Володимир Зеленський.

Але якщо війна триватиме і перебування в тій же Німеччині затягуватиметься, українці опиняться перед вибором: чи не краще залишитися в ЄС, де життя вже якось облаштовано, аніж повертатися в Україну, де багато чого доведеться відбудовувати з нуля. І тут можливість врахувати стаж роботи закордоном до загального стажу в Україні може стати, хоч не вирішальним, але важливим стимулом. Адже, як говорить прем’єр-міністр Денис Шмигаль: "Наша мета – повернення усіх українців додому".

Ще один важливий момент – це полегшення бюрократичних процедур, з якими стикаються наші громадяни в Німеччині. Ще у 2018 році, коли була підписана угода, українці сильно на це розраховували. Ось що розповідав тоді виданню Deutsche Welle один з українців в Німеччині: "Мені 59 років, й оскільки трудовий договір в Німеччині у мене безстроковий, я думаю, що на пенсію, яка уже не за горами, я виходитиму тут". Володимир збирав документи для подачі в німецький пенсійний фонд, щоб підтвердити свій робочий стаж в Україні. "Завдання нелегке, оскільки я маю довести стаж в Україні і чекати, чи місцевий пенсійний фонд його визнає", — розповідав він. Ратифікація угоди ці питання просто зніме.