Чи зможе уряд продати держбанки
"Україні немає сенсу мати чотири державні банки. Уряду необхідно скласти план приватизації державних фінустанов", — заявляв в 2013 р. представник МВФ в Україні Макс Альєр. Не пройшло і трьох років, як такий план з'явився. Стратегію розвитку держбанків до 2025 р. Кабмін обіцяє затвердити з дня на день (тягнути більше не можна — її підготовка значиться як один з пунктів у меморандумі з головним кредитором України). За словами заступника міністра фінансів Артема Шевалева, не менше 25% акцій Ощадбанку та Укрексімбанку уряд хоче продати вже до кінця 2019 р. А глава НБУ Валерія Гонтарєва сказала у своєму інтерв'ю, що держава хоче зробити найбільші держбанки "публічно торгуються і довести частку держави до 50% на горизонті 2020 року". В якості потенційних покупців і в НБУ, і в Мінфіні називають авторитетні міжнародні фінансові організації — Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), Міжнародну фінансову корпорацію (IFC) та ін Однак спокусяться інвестори такого рангу на державні банки?
"Стратегія розвитку держбанків передбачає залучення міжнародних фінансових організацій до участі в їх капіталі для впровадження кращих світових стандартів корпоративного управління і здійснення стратегічного розвитку цих фінустанов. ЄБРР повністю підтримав нашу пропозицію і почне роботу в цьому напрямку вже найближчим часом", — повідомила минулого тижня Валерія Гонтарєва за підсумками зустрічі з президентом ЄБРР Сумою Чакрабарті в Давосі. Заява породило безліч пересудів, що нібито саме ЄБРР готовий стати акціонером однієї з фінустанов і угода готується мало не завтра. Однак, як розповів "ДС" старший радник із зовнішніх зв'язків ЄБРР Антон Усов, говорити про покупках зараз занадто рано: "Головне завдання уряду — довести держбанки до розуму, щоб бізнес став більш успішним. А для цього потрібно спочатку визначити зрозумілу і чітку стратегію їх подальшого розвитку. І лише після цього можна шукати стратегічного інвестора". Він також зазначив, що функціями ЄБРР передбачена можливість надання передприватизаційної підтримки держбанкам. Власне, поки що тільки на це і може розраховувати український уряд. Більше того, джерело "ДС" на банківському ринку розповів, що в ЄБРР залишилися вкрай незадоволені тим, що Кабмін, по суті, спекулює ім'ям банку, приплітаючи його в якості можливого інвестора щоразу, як заходить мова про державних банках.
"У різні періоди уряд вже повідомило про намір приватизації, зокрема, Ощадбанку. Питання стало ще більш актуальним у зв'язку з тим, що держава тепер контролює цілий ряд фінустанов, докапіталізованих за рахунок бюджету після кризи 2008-2009 рр. (наприклад, Укргазбанк)", — відзначає партнер МЮФ Baker&McKenzie Ігор Олехов. Але охочих купити їх поки немає. Причому з тієї ж причини, по якій держава хоче від них позбутися.
Стратегія власника щодо управління держбанками протягом довгих років була неефективною. За підсумками трьох кварталів 2015 р. всі найбільші держфінустанови показали збиток. За даними НБУ, негативний фінрезультат Укрексімбанку за цей період склав 8,3 млрд грн., Ощадбанку — 5,4 млрд грн., а Укргазбанк отримав збиток у розмірі 180,7 млн грн. На їх підтримку державі доводиться виділяти величезні суми. Тільки днями в Кабміні заявили про намір докапіталізувати Укрексімбанк на 10 млрд грн., а Ощадбанк — на 5 млрд грн. Але це не єдина біда держбанків. Зараз вони не займають окремі ніші на ринку, а топчуться на одному полі з усіма іншими. "Раніше спеціалізацію держбанків розмежовували куди сильніше. Але зараз Ощадбанк, Укрексімбанк і "Укргазбанк" — це універсальні банки, які конкурують з комерційними банками і один з одним", — вважає інвестиційний аналітик, екс-портфельний керуючий DCH Investment Management Іван Угляниця.
Ахіллесовою п'ятою госфинучреждений залишається і рівень корпоративного управління. "Є цілий ряд гучних справ про кредитах, виданих держбанками позичальникам, які в тій чи іншій мірі були пов'язані з політиками або чиновниками у владі", — нагадує Ігор Олехов. І дієвий механізм заборони таких фактично корупційних оборудок все ще не створений. "В реальності у держави немає жодної стратегії щодо держбанків, зате вона є у контролюючих людей, і інтереси останніх протилежні госинтересам", — стверджує Іван Угляниця.
Саме тому пошук інвесторів може опинитися безперспективною справою. "На даному етапі українські банки є дуже ризикованими інвестиціями з невисокою ймовірністю успіху. Міжнародні стратегічні інвестори виходять з української банківської системи, навряд чи серед них є реальні претенденти на наші держбанки, особливо враховуючи відносно великий їх розмір навіть для глобальних банківських гравців", — вважає партнер компанії "Делойт" Дмитро Ануфрієв. За словами аналітика банківського сектору групи ICU Михайла Демківа, ймовірна продаж частини держбанків зможе відбутися не раніше ніж через два-три роки. "Причому необов'язково, що це буде продаж частини акцій, якими володіє держава. Банки можуть здійснити додаткову емісію акцій для збільшення свого капіталу", — говорить аналітик. На його думку, кращим варіантом стало б розміщення акцій фінустанов на західних біржах, але реалізація такого сценарію малоймовірна.
Щоб залучити інвесторів, знадобляться серйозні законодавчі зміни, які стосуються банківської системи в цілому. "Успішно приватизувати держбанки можна буде лише після істотних зрушень у захисті прав кредиторів і стабілізації банківської системи", — вважає Ігор Олехов. Поки ж ринок банківських послуг знаходиться в стані глибокої депресії, а ризики, пов'язані з кредитуванням, в Україні дуже високі. Можна згадати, наприклад, безнадійні спроби банків повернути кредити, видані найбільшого агрохолдингу "Мрія", що оголосив дефолт в 2014 р. Або нинішню історію з групою "Креатив" (до недавньої зміни власників належала народному депутату, члену партії "Відродження" Станіслав Березкін), від якої кредитори безуспішно пытаются отримати близько $630 млн. Навіть потопаючий під вантажем санкцій і кризи російський ринок здається інвесторам кращою перспективою, ніж Україна. Глава банківського бізнесу UniCredit в Центральній і Східній Європі Карло Вівальді так прокоментував недавню операцію з продажу Укрсоцбанку російської "Альфа - Груп": "По суті, ми обмінюємо український актив на російський, тому що очікуємо відновлення російської економіки швидше, ніж українською". У такій ситуації купівля наших держбанків могла б бути продиктована хіба що політичними мотивами і бажанням МФО їх підтримати навіть всупереч здоровому глузду. Але це малоймовірно.
Олександр Вальчишен, керівник аналітичного підрозділу групи ICU:
З макроекономічної точки зору Ощадбанк і Укрексімбанк не слід приватизувати. Вони повинні стати основою для внутрішнього ринку державного боргу. Тобто саме ці банки повинні стати основними кредиторами українського бізнесу. На найближчі два-три роки для економіки і забезпечення фінансової стабільності нам потрібен внутрішній фінансовий ринок, внутрішній кредит (бажано доступний) в національній валюті. Прискорена приватизація цих банків загальмує ці процеси, що призведе до поглиблення фінансової та економічної криз.
Ганна Пархменко, партнер, керівник практики "Фінансові установи" KPMG в Україні
Перш ніж шукати інвесторів для Укрексімбанку та Ощадбанку необхідно визначити стратегію розвитку держбанків, зробити їх прибутковими і привабливими для покупця. Повна продаж акцій цих банків недоцільна, оскільки обидва мають переваги в своїх сегментах і можуть бути ефективними кожен у своїй ніші. Ощадбанк має розвинену мережу відділень та досвід роботи з населенням. Укрексімбанк працює з экспортноориентированными компаніями, обслуговує міждержавні торговельні та інвестиційні угоди. Саме на цих напрямках і слід зосередитися топ-менеджерам банку. Щодо Укргазбанку і Родовід банку, то оптимальним рішенням стане виведення їх з повного управління державою. Наміри про продаж Укргазбанку вже висловлювалися. У випадку з Родовидбанком вірогідний сценарій - ліквідація фінустанови.
