Чи зможуть Гонтарева і Яресько домовитися про ціни

Банківський регулятор хоче знизити інфляцію до 5% до 2020 р.
Фото: УНІАН

За гривню ніхто не відповідає

Національний банк розробив Дорожню карту щодо переходу України на інфляційне таргетування. Цілі поставлені амбітні: у нинішньому році інфляцію хочуть знизити до 12% з похибкою +/- 3% (за підсумками минулого року було 43,3%). У 2017 р. зростання цін повинен сповільнитися до 8% (+/- 2%), у 2018 р. — до 5% (похибка 2%), а в 2019-2020 рр. — до 5% і залишитися не вище цього рівня.

Регулятор декларує відхід від того, що ще недавно вважалося його основним обов'язком, — забезпечення стабільності національної валюти. Тепер на Інститутській візьмуть на приціл виключно ціни і замість курсової стабільності займуться цінової. В принципі одна без іншої в Україні навряд чи можлива (на будь-курсові коливання ціни реагують дуже чуйно). Тому, незважаючи на розмови про гнучкості курсу, НБУ залишає за собою право згладжувати курсові стрибки з допомогою інтервенцій. Зате формально за курс гривні регулятор більше не відповідає. А це особливо вигідно, враховуючи стрімку девальвацію останніх років, яка і не думає припинятися. Тільки з початку поточного року національна валюта знову подешевшала більш ніж на 13%.

Багато років у нашій країні номінальним якорем (тобто механізмом визначення загального рівня цін) є курс гривня/долар. У Нацбанку хочуть це змінити і зробити таким якорем ціни на товари і послуги. Тобто передбачається, що замість того, щоб вимірювати ціни в умовних одиницях, українці з часом почнуть все міряти в гривні. І в кінці кінців курс втратить той статус першорядної важливості, який він зараз має. "Чутливість населення до курсових коливань може зберігатися протягом довгого часу навіть після досягнення низької і стабільної інфляції. Але за умови незмінності пріоритетів центробанку щодо підтримання цільового рівня інфляції увагу населення зміщується в бік показника зростання цін, а курс стає менш важливим", — пояснює старший економіст Центру економічної стратегії Ірина Піонтковська.

Встановлені НБУ орієнтири не виглядають надприродними. Зрештою, ще якихось три роки тому в нашій країні була дефляція. "Цільові показники на 2016-2017 роках близькі до нашого прогнозу інфляції: 15% (рік до року) в 2016 році і 9% у 2017-му", —говорить головний аналітик ІК Dragon Capital Олена Бєлан. Але от чи буде досяжна така мета, або НБУ разом з аналітиками потрапить в молоко — велике питання. За словами Олени Бєлан, більше всього на інфляцію впливатимуть валютний курс, урожай сільгосппродуктів і темпи підвищення тарифів на комунальні послуги. На останні два чинники політика НБУ ніяк не впливає. Тому є великий ризик, що фактичний показник зростання цін може виявитися вельми далеким і від цільових значень центробанку, і від прогнозів економістів.

Як приборкати інфляцію

Таргетувати інфляцію Нацбанк буде виключно монетарними методами. Але зробити це в нинішніх умовах ох як непросто. Головний інструмент таргетування — облікова ставка центробанку — в українських реаліях практично не працює. Міжбанківський ринок варто, оскільки з-за високих ризиків банки бояться позичати один одному, а регулятор кредитує підопічних в основному, коли у тих виникають проблеми. Умови такого кредитування досить жорсткі, тому банки звертаються до НБУ тільки в крайньому випадку. У такій ситуації зміна ставки рефінансування мало впливає на ставки за кредитами і депозитами. "Наприклад, коли НБУ наприкінці серпня минулого року знизив облікову ставку з 30 до 27%, середня вартість депозитів і кредитів в банківській системі практично не змінилася. А після різкого зниження з 27% до 22% в кінці вересня ставки скоротилися лише на 1-1,5%. Та й то не факт, що така динаміка була викликана саме зниженням облікової ставки, а не загальним трендом уповільнення інфляції у кінці минулого року", — відзначає аналітик UniCredit Bank Андрій Приходько.

В умовах нерозвинутого фінансового ринку і високих кредитних ризиків, коли не обслуговується мало не половина всіх виданих кредитів, управляти інфляцією через зміну облікової ставки практично неможливо.

Навіть маючи достатню ліквідність, банки воліють вкладати гроші в депозитні сертифікати НБУ, а не в економіку. "Подорожчання комунальних послуг у сьогоднішніх умовах надає набагато більший вплив на інфляцію, ніж будь-які маніпуляції з обліковою ставкою", — вважає Приходько.

Інший істотний фактор ризику — висока доларизація економіки. Обсяг готівкової валюти поза межами банківської системи оцінюється приблизно в $100 млрд. "Маса грошей перебуває поза контролем НБУ. Це ускладнює прогнозування інфляції та постановку цільових показників", — констатує Ірина Піонтковська.

Але головне, успішність у досягненні інфляційних орієнтирів багато в чому буде залежати від того, чи зуміють діяти в унісон Національний банк і Міністерство фінансів. Адже цілі та завдання цих відомств часто не збігаються. Так, саме висока інфляція стала благословенням для Мінфіну, дозволивши у минулому, так і на початку цього року рапортувати про перевиконання плану наповнення бюджету. При цьому в руках відомства Наталії Яресько залишається достатньо інструментів, щоб конкурувати з НБУ за вплив на ціни. "Значний внесок у формування показників інфляції дають регульовані ціни і тарифи, а також стан платіжного балансу. Останній формується в тому числі з урахуванням показників експорту і припливу інвестицій, які сильно залежать від поточної політики уряду. Можна також згадати і про більш короткострокових фактори: наприклад, опосередкованої підтримки уряду Нацбанком, який викуповує на відкритому ринку державні облігації", — каже експерт з питань фінансової політики Інституту суспільно-економічних досліджень Антоніна Дэшко. Тільки за минулий рік портфель ОВДП центробанку збільшився на 71,8 млрд грн. Випуск цінних паперів був необхідний уряду для виплат вкладникам банків-банкрутів, докапіталізацію НАК "Нафтогаз України", держбанків і інших цілей. До речі, це стало однією з вагомих причин суттєвої девальвації гривні і послідував за нею зростання цін.

Не виключено, що в нинішньому році уряду також доведеться латати бюджетні дірки, а тому воно буде наполягати на включення друкарського верстата Нацбанком. Тільки на потреби ФГВФО у фінансовому кошторисі країни на поточний рік закладено 16 млрд грн. Крім того, у січні Кабмін прийняв рішення про докапіталізацію Укрексімбанку (майже на 10 млрд грн.) і Ощадбанку (майже на 5 млрд грн.), оскільки це необхідно зробити у відповідності з результатами стрес-тестів.