Від азаровщини до насировщины. Чому фіскали - драйвер економіки України (ІНФОГРАФІКА)

Досить згадати, що беззмінний віце і прем'єр при трьох президентах, Микола Азаров, увійшов в історію саме як податківець, залишивши після себе звучний термін "азаровщина", яким звикли називати будь-які форми фіскального "свавілля", включаючи маски-шоу, податкові застави, блокування рахунків і т. д.

З тих пір багато чого змінилося. В першу чергу сама система адміністрування. Науково-технічний підхід впровадив головний податківець часів Віктора Януковича — Олександр Клименко. Саме при ньому почала роботу вертикально інтегрована система контролю платників податків. Фіскалам відтепер було не комільфо лазити по складах з акцизною продукцією і "кошмарити" ятки. В країні завелася "риба" побільше. І для її максимального охоплення фіскальним неводом достатньо було натиснути пару кнопок на комп'ютері. Як нові електронні радари на сучасних сейнерах не залишають шансів нещасним косяків оселедця, так і нова система контролю не залишала шансів побудувати острівець оптимізаційного раю. У "раю" могли перебувати лише ті, кому "новий воротарь" вручав заповітні "ключі"...

Не варто забувати, що у віданні ГФС знаходиться і митна служба. В країні вічного "контрабаса" — це дорогого коштує. За часів попередньої влади, на західному кордоні спостерігалася взагалі унікальна ситуація: дані електронного обліку експорту/імпорту, зафіксовані українською митницею, на сотні мільйонів євро відрізнялися від аналогічних даних польської... На нейтральній смузі діяв якийсь "митний колайдер", де товар отримував настільки сильне прискорення, що зникав з тривимірного простору і матеріалізувався в кишенях "фізиків"-самоучок... У нас це називалося "фіктивний експорт і контрабандний імпорт". Польські митники називали це "загадкова українська душа"...

На даний момент ГФС — це не тільки цінне хутро", але і щільний фінансовий потік, дебітор кредитор бізнесу, утримувач заставного майна і навіть драйвер ринкового курсу гривні! Станом на 1 січня 2017 р. ГФС зібрала в загальний бюджет 429 млрд грн, з них до державного — 283 млрд грн. Митні служби ГФС перерахували 235 млрд грн.

Хто б що ні говорив, а податок на додану вартість при всій його "корупціогенності" — головний годувальник бюджету. Якщо порівнювати з податковою системою інших країн, дивує низький рівень акцизних надходжень. Населення зі своїм прибутковим податком обійшло на кризовому повороті підприємства, які платять податок на прибуток.

Але ГФС контролює не тільки вхідний фінансовий потік, але і виходить (прямо як у шкільній задачці про басейн, в який вливається і виливається...). У 2016 р. сума відшкодування ПДВ, виплачена бізнесу, склала рекордні 94,4 млрд грн. При цьому середній термін отримання відшкодування становив два-три місяці. Але все одно є ті, хто відшкодування не отримав: заборгованість держави з відшкодування становить понад 31 млрд грн, з них прострочені суми — 16 млрд грн і близько 3 млрд грн — оспорюються в судах.

У той час як експорт у 2014-2106 рр. падав, реальний сектор економіки скорочувався, а торговий оборот мельчал, відшкодування ПДВ росло як на дріжджах: збільшення майже в два рази — з 50 до 94 млрд грн (див. "Відшкодування..."). Правда, допомогла девальвація гривні. Не секрет, що в певних колах "на пагорбах" є клуб "володарів ярду", тобто тих бізнесменів, які можуть похвалитися одним мільярдом і краще доларів, але в умовах кризи можна і гривень. Серед них є й такі щасливчики, яким держава підкидає "ярдик" у вигляді відшкодування податку на додану вартість.

На графіку "Відшкодування ПДВ в 2016 р." представлені володарі заповітного "ярду", тобто підприємства, які отримали в 2016 р. 1 млрд грн відшкодування ПДВ і більше. Як бачимо, у списку немає IT-компаній, про які не встигають "дбати" наші чиновники на зустрічах з послами "просунутих" країн. Немає і підприємств з високим рівнем переробки, інновацій і технологій. У списку — металургійні гіганти, гірничо-збагачувальні комбінати, аграрні трейдери, а також переробники сільськогосподарської сировини.

З усією впевненістю можна сказати, що модель відшкодування ПДВ стимулює в основному підприємства гірничо-металургійного комплексу і експортерів аграрної сировини, включаючи продукти переробки. На жаль, така податкова модель не стимулює більш прогресивні галузі економіки. До речі, як показав 2016 р., виплати відшкодування ПДВ можуть виступати і серйозним чинником девальвації гривні. Так, у грудні 2016 р. була виплачена рекордна сума відшкодування в 15 млрд грн (зазвичай чотири-п'ять), що і вніс свою лепту в ослаблення національної валюти. У січні-лютому 2017 р. сума відшкодування склала майже 17 млрд грн, причому тільки 28 лютого було перераховано 8,5 млрд грн відшкодування. Курсову динаміку в січні цього року ми спостерігали. Чекаємо березня.

Все це показує, що ГФС має колосальний вплив на динаміку національної економіки, розпоряджається найбільшими фінансовими ресурсами країни, не поступаючись у цьому лише НБУ. Управління фіскальними потоками укупі з володінням друкарським верстатом, є необхідними умовами для здійснення контролю над усією країною. На жаль, ніяких противаг у вигляді Аудиторського суду (за прикладом ЄС) або третейських судів за податковими спорам між державою і бізнесом, в Україні так і не з'явилося, незважаючи на євроінтеграційний вектор та інші рожеві мрії. Навіть офіс бізнес-омбудсмена в Україні не набув того впливу, на яке розраховував клас підприємців.

У Європі та інших провідних економіках світу нові політичні еліти пропонують рецепти збільшення фінансового потоку та механізми справедливого розподілу його між шарами суспільства. В Україні за традицією мова йде тільки про те, що фінансові потоки взяти під тотальний контроль. Без примноження. Саме тому, через 25 років незалежності, замість повноводної річки течуть малі струмочки.