Вугілля скінчився. Скільки заплатять українці за електрику з-за блокади ОРДЛО

Компанія ДТЕК втратила контроль над своїми вугледобувними активами в ОРДЛО - менеджмент так званих ДНР-ЛНР зайшов на шахти компанії і зажадав їх перереєстрації під юрисдикцію "республік" і сплати податків сепаратистам. Під "націоналізацію" потрапили шахти "ДТЕК Комсомолець Донбасу", "ДТЕК Свердловантрацит" і "ДТЕК Ровенькиантрацит".

І в той же вечір президент Петро Порошенко заявив про припинення транспортного сполучення з "республіками" до тих пір, поки ОРДЛО не проведе ренаціоналізацію підприємств і поки не стане виконувати пункти 1 і 2 Мінських угод. Оскільки виконання цих вимог керівництвом "республік" малоймовірно (зазначені пункти "Мінська" припускають припинення обстрілів і відведення важких озброєнь), то ніякої торгівлі з "тією стороною", в тому числі і вугіллям, схоже, вже не буде.

Тому питання про те, де взяти вугілля для теплоенергетики на майбутній опалювальний сезон, став у всій своїй гостроті. Час "Ч" для нинішнього уряду настане 15 жовтня - до цієї дати йому необхідно буде відзвітувати про накопичених на зиму запаси вугілля.

Уряд вже встиг заявити, що проблема з постачанням ТЕС антрацитом вже стоїть не так гостро, як раніше. За словами міністра енергетики та вугільної промисловості Ігоря Насалика, якщо в 2016 р. Україні потрібно було 9,5 млн т антрациту, то вже в цьому році можна обійтися набагато меншим обсягом - 4,2 млн т. Прем'єр-міністр Володимир Гройсман ще місяць тому пояснив, звідки візьметься таке різке зниження потреби в антрациті з окупованих територій. Виявляється, тільки реконструкція одного блоку Трипільської ТЕС у Київській області, який буде переведений на роботу на газове вугілля дозволить знизити споживання антрациту в цілому по країні на 3 млн т - до 6 млн т. І хоча уряд злегка плутається в цифрах, залишок вугілля, яким потрібно забезпечити українські ТЕС, все одно залишається значним. Тепер цей відсутній обсяг необхідно буде завозити.

Про можливості відмовитися від поставок вугілля з ОРДЛО за рахунок імпорту уряд говорив ще у вересні минулого року - якраз перед початком опалювального сезону. Державна компанія "Центренерго" і Міністерство енергетики ще в лютому 2016 р. обговорювали можливість закупівлі вугілля в Австралії, проте ніяких великих контрактів підписано не було.

Тепер же ситуація стала більш чіткою - вугілля з ОРДЛО не буде з високою часткою ймовірності. Чи є в української енергетики можливість пережити наступний опалювальний сезон без вугілля з окупованого Донбасу? Цілком. Однак тепер справді треба засукати рукави і вантажити вугілля в Україну в поті чола. Держкомпанія "Центренерго" вже повідомила, що планує протягом року імпортувати з травня цього по травень наступного року через українські порти 2,5 млн т вугілля, або майже половину своєї потреби. Однак не станеться, як в минулому році, коли далі переговорів справа з Австралією справа так і не пішла?

Для акумуляції коштів на закупівлю більш дорогого імпортного вугілля в минулому році була введена формула "Роттердам+". Ця формула повинна була забезпечувати теплової генерації такий тариф на вироблену нею електроенергію, що його повинно було вистачити на закупівлю імпортного вугілля. Але в підсумку теплова генерація купувала вугілля в ОРДЛО, який набагато дешевше, тому такого зростання тарифу для ТЕС, який змусив би збільшити ціну для кінцевого споживача, не сталося.

Якщо ж переводити теплову генерацію на імпортне вугілля, то електроенергія підскочить в ціні. 23 березня Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЭКУ) підвищила оптову ринкову ціну (ОРЦ) на електроенергію з 1 липня цього року на 1,8% - до 1365,72 гривні за 1 МВт-год (без ПДВ). Хоча раніше планувалося, що ОРЦ буде знижена на 5,8%. Глава НКРЭКУ Дмитро Вовк зазначив, що підвищення необхідно для стабільного забезпечення роботи енергосистеми в умовах, коли замість вугілля з ОРДО необхідно буде закуповувати імпортне вугілля. Він нагадав, що ще до засідання РНБО (3 березня) був затверджений баланс вугілля, згідно з яким його імпорт оцінювався в 5,6 млн т, або 26% від усіх поставок до кінця року. За даними Вовка, імпортне вугілля зараз коштує $100 за тонну.

ОРЦ безпосередньо впливає на роздрібні тарифи на електроенергію. Тепер більш висока ціна на імпортне вугілля викличе підвищення тарифів для споживачів. І в першу чергу це підвищення торкнеться населення, оскільки в іншому світі саме роздрібний покупець, яким є населення, платить найвищий тариф. У нас же поки що навпаки: тариф для населення становить 0,75-1,4 грн за 1 кВт-год (без ПДВ), а для промисловості - 1,33-2,15 грн (без ПДВ). Чергове підвищення тарифу вимагатиме збільшення субсидування населення, інакше це викличе чергову хвилю невдоволення громадян.

Вугільний резерв можна знайти також за рахунок інших джерел. Наприклад, за рахунок електроенергії, яка продається на експорт. Раніше три блоку Бурштинської ТЕЦ вже були переключені з поставок за кордон на українську енергосистему, однак частина блоків все ще працює на експорт. За підрахунками екс-члена НКРЭКУ Андрія Геруса, у вугільному еквіваленті Україна експортує електроенергії близько 2 млн т вугілля. Однак відмова від експорту загрожує втратою валютної виручки, з якої на тлі "націоналізації" металургійних підприємств в ОРДЛО буде не густо.

Великий запас по економії палива таїться в теплокомуненерго, які із-за свого віку часто опалюють повітря. За даними Мінрегіонбуду, 60% котелень вже відпрацювали свій строк, а інші використовують застарілі котли, що укупі з 40% аварійних теплопунктів і 16% тепломереж дає значний перевитрата палива на опалення. За підрахунками Мінрегіонбуду, потенціал економії у вартості послуг з теплопостачання та постачання гарячої води становить 60%. Однак є одне велике "але" - плани масової модернізації ТКЕ тільки розробляються і будуть реалізовані лише через кілька років.

Ще один резерв можна було б знайти за рахунок зниження споживання електроенергії і тепла населенням. Наприклад, проведення комплексної модернізації хрущовки дозволяє скоротити споживання теплової енергії вдвічі. У масштабах України це величезний потенціал, однак для того, щоб це запрацювало, необхідно фінансувати програму на державному рівні. Населення в цьому питанні ще дуже неорганізовано, і, крім того, энергомодернизация житла досить затратна. Тому такий процес необхідно стимулювати за рахунок різних "бонусів", таких як погашення частини відсотків за кредитами на енергомодернізацію з бюджету. Однак це знову приводить нас на те ж місце, з якого стартували, - за будь-яке рішення проблеми платники податків заплатять. Якщо не прямо, то опосередковано.