Діти, індустріалізація та пігулка. Як дослідження праці жінок принесло "Нобеля" американці Голдін

В економічних дискусіях останніх десятиліть популярна тема зайнятості жінок. Деякі факти і проблеми добре відомі. Історично жінки мали менше оплачуваної роботи, ніж чоловіки, хоча у двадцятому столітті значно надолужали розрив. Коли вибір кандидатів(ок) розширився, роботодавці змогли наймати більш кваліфікованих працівників — отже, підвищилася продуктивність. Масовий вихід жінок на ринок праці в XX ст. супроводжувався швидким економічним зростанням у розвинутих країнах. Проте і сьогодні існує так званий "гендерний розрив" у зайнятості чоловіків і жінок, а особливо — у їхніх трудових доходах.

На основі цих тез ми ставимо логічні запитання: чому так сталося? що з цим робити?

Відповідь на перше — результати копітких історичних досліджень. Відповідь на друге — рекомендації для сучасних політиків.

А тепер увага: ці відповіді не випливають з описаних вище уявлень. Щоб дійти до суті — треба краще розібратися в проблемі. Не просто зібрати дані, а й відкрити (довести) певні закономірності та причинно-наслідкові зв´язки. Не просто вказати напрямок, а й виміряти ефект.

• Так, ми знаємо, що є гендерні відмінності у видах робіт. Але протягом останніх століть трансформувалася структура економіки: як саме це впливало на зайнятість жінок?
• Так, здобута освіта є передумовою вищих заробітків. Але наскільки сильно вона розділяє чоловіків і жінок колись і зараз?
• Так, жінки традиційно більше часу приділяли сім´ї і дітям. Та чи однаково це визначало їхні можливості працевлаштування в різні періоди? 
• Так, технічний прогрес допомагає долати труднощі. Як саме він допоміг жінкам?

Саме цьому і присвятила десятки років кар´єри економістка з Гарварду Клавдія Голдін. 9 жовтня їй присудили Премію Шведського центробанку імені Альфреда Нобеля "за поглиблення нашого розуміння результатів діяльності жінок на ринку праці". І це розуміння — ключ до формування трудової політики на майбутнє.

200 років: як насправді працювали жінки

До 1990 р. коли з´явилася новаторська робота Голдін, дослідники вивчали переважно XX ст., в якому чітко простежувалися дві тенденції: економічне зростання та збільшення кількості жінок на оплачуваній роботі. Тож обидва ці явища чітко пов´язані, доходили висновку економісти. Але Голдін зазирнула далі — у США XIX і навіть кінця XVIII ст. Як виявилося, ні — заміжні жінки на зламі XVIII-XIX ст. так само часто займалися іншою роботою, окрім хатньої, тобто були зайнятими в економічному розумінні, як і наприкінці XX ст! Тільки два століття тому в переписах та інших державних документах їхня діяльність не фіксувалася правильно (часом зазначалося просто "дружина"). Насправді численні жінки працювали разом зі своїми чоловіками в сільському господарстві або різних формах сімейного бізнесу, на домашніх виробництвах з виготовлення текстилю, молочних продуктів тощо. Отже, якщо казати про цей двохсотлітній період науковою мовою, то участь жінок у робочій силі описується не висхідною прямою, а U-подібною кривою — з просіданням в період розквіту індустріалізації XIX ст. (див. інфографіку). Чому? Індустріалізація ускладнила багатьом заміжнім жінкам можливість працювати вдома, тобто поєднувати роботу і сім'ю.

А поверталися жінки на ринок праці в кілька етапів — з розвитком сфери послуг, з розширенням системи освіти, зі зміною очікувань дівчат щодо робочих перспектив і особливо з винаходом пігулок для контрацепції. Це досліджувала Голдін, про це й поговоримо далі. Але спершу практичний висновок зі сказаного: якщо ви хочете збільшити зайнятість жінок, то недостатньо сподіватися на загальне економічне зростання. Голдін довела, що ці тенденції не завжди корелюють, як думали раніше.

Шлюб, очікування і освіта

Не секрет, що саме через шлюб жінки масово вибували з ринку праці. На початку XX ст. близько 20% усіх жінок працювали за винагороду і лише 5% — заміжніх. Соціальна стигма та законодавство, відоме як "шлюбні заборони", заважало жінкам працювати у певних професіях. Але Голдін виявила ще дещо. Самі очікування молодих дівчат мають значення: якщо вони бачили, що їхні матері після заміжжя вже не поверталися до оплачуваної роботи, то й самі не будували планів на довгу кар´єру та відповідне навчання. Цей ланцюжок зламався тільки тоді, коли покоління жінок стало повертатися на ринок праці вже після того, як підняло на ноги дітей. Це побачили молоді американки і скоректували очікування: у 1970-х вони стали помітно більше інвестувати в свою освіту. Дійшло до того, що в останні десятиліття жінки в країнах з високим рівнем доходу мають загалом кращий рівень освіти, ніж чоловіки. Чому ж тоді зберігається "гендерний розрив" у зарплатах? Про це трохи згодом, а просто зараз завершимо розмову про фактори припливу жінок на ринок праці. Мабуть, найбільш потужний з них — це технічний прогрес, який втілився, зокрема, у маленькій пігулці…

Революційна пігулка

Кар´єрні очікування жінок остаточно змінилися наприкінці 1960-х з появою на ринку протизаплідних таблеток. Як стверджувала Голдін у співавторстві з Лоренцом Кацом, ті дівчата, що народилися в 50-х, могли краще планувати своє майбутнє, більше інвестувати в свою освіту та відкладати шлюб і народження дітей на користь кар´єрного розвитку. Дедалі більше жінок почали вивчати економіку, право та медицину. І все б нічого, але що там із заробітками?

Розрив у доходах

Різниця в трудових доходах між жінками і чоловіками з 1970-х суттєво зменшилася, але все ж не зникла. Щоб зрозуміти, чому так сталося, Голдін знову зазирнула в історію. На матеріалах за 200 років вона показала, що чимало структурних змін на ринку праці насправді пішли на користь жінкам: гендерний розрив у доходах зменшився в розпал Промислової революції (1820-1850 рр.) і наприкінці XIX ст., коли зріс попит на адміністративні та канцелярські послуги. А от між 1930 і 1980 рр., попри економічне зростання, підвищення освіти серед жінок і збільшення їхньої зайнятості удвічі, ця різниця в доходах майже не змінилася. Це тому, що посилилася дискримінація в оплаті праці — тобто різниця, яку не можна пояснити відмінностями в продуктивності, освіті чи віку. До цього жінки зазвичай працювали в галузях, де була відрядна оплата, тож люди отримували гроші залежно від їхньої продуктивності. Але дедалі частіше бізнеси (особливо зі зростаючої сфери послуг) стали переходити на систему оплати праці з щомісячною зарплатою. Голдін довела, що тепер роботодавці намагалися більше винагороджувати працівників з довгою та безперервною кар'єрою. Зрозуміло, що це були переважно чоловіки.

Але ж зараз у багатьох розвинених країнах діє законодавство про рівну оплату праці, (недопущення дискримінації), а жінки, як згадувалося, часто є більш освіченими, ніж чоловіки. Чому ж тоді там гендерний розрив у трудовых доходах досі на користь чоловіків (+10-20%)? 

Пояснення Голдін: батьківство, себто материнство. Разом з Лоренцом Кацом і Маріанною Бертран у статті від 2010 р. вона пояснила, що на початку кар´єрного шляху різниця в доходах між чоловіками і жінками невелика. Та щойно з'являється перша дитина — тенденція змінюється: заробітки жінок одразу падають і не зростають такими ж темпами, як у чоловіків, навіть якщо вони мають однакову освіту і професію. Пояснення на поверхні: у багатьох галузях від працівників вимагається постійна доступність та гнучкість. Але якщо мати бере на себе більшу частину догляду за дитиною, ніж батько — це обмежує її у виборі роботи та ускладнює кар´єрне зростання, що відображається на заробітках.

Як наголошують у Нобелівському комітеті, ці та інші дослідження цьогорічної лауреатки підтверджуються також роботами її колег з інших країн. Тобто маємо історію релевантну не тільки для США.

Пам´ятка для політиків

Отже, цьогорічна винагорода лише на перший погляд стосується загальновідомих висновків у топовій темі. Насправді Голдін принесла в науку кілька інсайтів і, що важливо, змогла виміряти ефект, який справили на зайнятість жінок зміни в суспільних нормах, законах, структурі економіки і технологічному розвитку. До того ж, згідно з її дослідженнями, у різні періоди гендерні відмінності на ринку праці пояснюються різними факторами.

Розуміння історії та актуального стану справ відкриває двері для правильної політики сьогодні. Якщо проблема в освіті — треба інвестувати в цю галузь, якщо в правових бар´єрах — змінити законодавство. Але в суспільствах, де в жінок і так високий рівень зайнятості, по більшості гарна освіта, але все одно менші зарплати — потрібно зосередитися на іншому. Наприклад, варто сфокусуватися на створенні робочих місць з гнучким графіком, але гідною оплатою і кар´єрними перспективами.

Загалом Нобелівка з економіки укотре присуджується за дослідження, які мають практичний сенс — і це теж позитивний тренд, який варто продовжувати.