Шведський кульбіт. Недоговорює Тимошенко, коли хвалить свою платіжку за газ

Минулого тижня стали відомі перші подробиці рішення трибуналу при Арбітражному інституті Торгової палати Стокгольма у справі НАК "Нафтогаз України" проти ВАТ "Газпром" за контрактом на постачання газу до України з 2009 р. зокрема, суд виніс окреме рішення по даній справі.

Поки озвучено три важливих питання, все на користь "Нафтогазу". Перше, трибунал повністю відхилив вимогу "Газпрому" в застосуванні принципу "бери або плати". Друге, трибунал задовольнив вимогу "Нафтогазу" про перегляд контрактної ціни з урахуванням ринкових умов з 2014 р. Третє, судом було повністю скасовано заборону на реекспорт газу.

Виходячи з рішень трибуналу, стає зрозумілим, що контракт 2009 р. мав ряд умов, які суперечать ринковим принципам. Тобто, кажучи по-простому, виникають підозри в корупції по відношенню до підписантів цього договору з української сторони. Прем'єр-міністром у той період була Юлія Тимошенко, вона також була ідеологом підписання газового контракту.

Проблеми, пов'язані з підписанням газового контракту, в Тимошенко виникли ще в 2011 р. Тоді Печерський районний суд Києва засудив її до семи років в'язниці. Але змінилася політична кон'юнктура після революції дозволила Тимошенко достроково покинути Качанівську колонію. Тоді суд над Тимошенко сприймався скоріше як політична розправа, але сьогодні, після рішення Стокгольмського арбітражу, ситуація виглядає дещо по-іншому.

Головні критики Тимошенко - це її вчорашні союзники по опозиції, а міжнародний арбітраж - це не Печерський суд.

Першим, хто заявив про необхідність розібратися в ситуації, стали депутати від Блоку Петра Порошенка. В БПП хочуть, щоб антикорупційні органи перевірили контракт на предмет корупції до державної зради. Ще одним радикальним критиком "газового контракту Тимошенко" став лідер фракції Радикальної партії Олег Ляшко. За його калькуляції, переплата за контрактом склала $18 млрд, ще $12 млрд Україна недоотримала за транзит газу, разом втрати становлять $30 млрд.

Ясна річ, що у Юлії Володимирівни свій погляд на речі. Контракт, мовляв, насправді не поганий, а скоріше навпаки. По-перше, дав можливість перемогти в Стокгольмі, а по-друге, незважаючи на дорожнечу російського газу, платили за нього українці значно менше. "Коли працював контракт, ви платили копійки за природний газ. А зараз, коли говорять, що контракту немає, ви платите в десять разів дорожче. Ось вам конкретика, і це по платежкам можете перевірити. А все інше - це продажні олігархи, які намагаються дискредитувати "Батьківщину", - заявила Тимошенко.

Дешевизна, звичайно, справа свята, але для повноти картини варто додати, що "дешевий газ" в платіжках українців в часи прем'єрства Тимошенко був забезпечений за рахунок ресурсу держкомпанії "Укргазвидобування" - 15 млрд куб. м, "Нафтогаз" купував газ у "Укргазвидобування" за фіксованою ціною 349 грн (без ПДВ) за 1 тис. куб. м. Ще частину газу для населення постачали "Укрнафта" і "Чорноморнафтогаз". Відсутні обсяги "дешевого українського газу" розбавляли "дорогим імпортним". Починаючи з травня 2016 р. закупівельна ціна на газ "Укргазвидобування" зросла до 4849 грн (без ПДВ) за 1 тис. куб. м, а населенню продається за 6957,9 грн (з ПДВ). Тим не менш ціна на газ для населення навіть зараз значно нижче, ніж для промислових споживачів. Сьогодні різниця складає близько 10% ціни газу, взимку досягала 40%. Дешевий газ фактично позбавляв Україну можливості розвивати свою здобич газу і плавно підводив до неминучої залежності від "Газпрому". Так що дешеві "платіжки Тимошенко" - це була плата українців за тотальну газову залежність від Росії. Тепер же українці платять справедливу ціну вітчизняним газовидобутку (а хто не може цього робити - отримують субсидії), і ті, відповідно, можуть розвиватися.

Втім, незважаючи на те, що рішення Стокгольмського трибуналу стосуються економічної частини контракту, в Україні це в першу чергу питання політичне. Юлія Тимошенко не тільки лідер однієї з найбільших політичних сил в парламенті, але і харизматична особистість з президентськими амбіціями. Поки що суперечки йдуть в політичному ключі, де опоненти віддають перевагу взаємних звинувачень і популистким заяв.

Тим не менш збиток від постачань і транзиту російського газу необхідно ретельно вивчити. Тепер, маючи на руках рішення арбітражу, зробити це буде значно простіше. Перспектива судового розгляду за підсумками Стокгольмського арбітражу виглядає цілком реальною. Однак для Юлії Тимошенко це не тільки ризик вдруге потрапити на лаву підсудних, але й шанс заявити про політичне переслідування з боку влади. Враховуючи досвід Юлії Володимирівни, ще не ясно, хто вийде переможцем з таких судових розглядів.

Поки що вичікувальну позицію займає НАК "Нафтогаз України". Тепер, коли "Нафтогаз" святкує заслужену перемогу, в компанії не поспішають критикувати контракт 2009 р. Очевидно, що рішення Стокгольмського арбітражу повністю влаштовує "Нафтогаз". Однак поки немає остаточного рішення по ряду інших питань. Наприклад, суду необхідно визначити, якою саме була переплата по постачаннях газу. Ще більш важливим є питання вартості транзиту російського газу в Європу, позов "Нафтогазу" з даного питання становить $12,3 млрд недоотриманих коштів на 2009-2016 рр .. Але всі розуміють, що навіть найсприятливіший результат трибуналу не гарантує виконання "Газпромом" рішень суду. Але це вже наступний крок, де керівництву "Нафтогазу" доведеться примушувати російських "партнерів" до цивілізованих правил ведення бізнесу.