Війна за прибутковий податок. Коли в Києві перестануть брати на роботу приїжджих

Тобі половину і мені половину

Група депутатів Верховної Ради запропонувала змінити порядок сплати податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), щоб усунути несправедливий, на їхню думку, розподіл надходжень від цього податку між місцевими бюджетами. У Раді були зареєстровані законопроєкти № 5244 і 5245, які передбачають новий принцип поділу зазначених надходжень.

У списку авторів законопроєктів — члени різних парламентських сил: представник групи "Довіра" Олег Кулініч, Ніна Южаніна ("Європейська солідарність"), Андрій Ніколаєнко ("Батьківщина"), Наталія Королевська (ОПЗЖ) і депутати від "Слуги народу". Це означає, що вони теоретично мають шанси бути прийнятими.

Суть змін ось у чому. Сьогодні, згідно зі ст.168 Податкового кодексу, ПДФО сплачується до місцевого бюджету за місцем знаходження юридичної особи, тобто там, де зареєстрована компанія, яка платить зарплату своїм співробітникам. Однак ця модель, на думку авторів проєктів, вкрай недосконала — у багатьох випадках працівники зареєстровані в одному населеному пункті, де і користуються усією його інфраструктурою, але при цьому працюють в іншому, до бюджету якого і сплачується податок.

"Через такий розподіл ПДФО найбільше страждають сільські територіальні громади та громади міст — супутників великих міст, бюджети яких недоотримують значні обсяги цього податку і не можуть належним чином фінансувати програми соціально-економічного розвитку своїх громад", — йдеться в пояснювальній записці до законопроєкту.

Крім того, зазначають депутати, іноді центральні офіси компаній розташовані в одному місці, а їх структурні підрозділи — в іншому, але ПДФО при цьому сплачується за місцем юридичної реєстрації центрального офісу, а не філій.

Тому депутати пропонують розподілити сплату ПДФО за принципом "50 на 50" — половина податку піде до місцевого бюджету за місцем роботи співробітника, а половина — за місцем його проживання або реєстрації.

Кошмар для бухгалтерів

На думку директора аналітично-дослідницького центру "Інститут міста" Олександра Сергієнка, якщо цей законопроєкт буде прийнятий, життя бухгалтерів і фінансових директорів компаній стане нестерпним. Якщо сьогодні бухгалтер сплачує ПДФО за місцем знаходження фірми і забуває про це, то в разі реформи йому доведеться забезпечити перерахування грошей до місцевих бюджетів тих населених пунктів, звідки приїхали їхні співробітники.

"У нас тільки в Києві проживає понад 4 млн осіб, а фактично зареєстровано менше 3 млн. Тільки для столиці потрібно буде перерахувати оплату податку для 1 млн чоловік. Нас чекає просто хвиля суїцидів бухгалтерів і фінансових директорів", — вважає він.

Мегаполіси проти

Мери великих міст, які в результаті перерозподілу ПДФО можуть втратити великі гроші, будуть лобіювати провал цього законопроєкту, впевнений Олександр Сергієнко. Наприклад, в бюджеті Києва на 2021 р. із загальної суми доходів в 60,5 млрд грн надходження від ПДФО плануються на рівні 27,6 млрд грн. Він нагадав, що Асоціація міст України, до якої входять понад 900 представників з усієї України, стала потужною організацією, і вона зуміє протистояти цим законодавчим ініціативам.

Закони — є, виконання — немає

Однак проблеми з розподілом ПДФО є і при вже діючих законах, не кажучи про прийняття нових. Як пояснив "ДС" Ярослав Рабошук, директор аналітичного центру Асоціації міст України, сьогодні Бюджетний і Податковий кодекси передбачають, що податки повинні сплачуватися за місцем фактичного розміщення філій і виробничих підрозділів. Однак ця вимога закону не виконується насамперед Державною податковою службою, яка не може забезпечити, щоб ПДФО за її співробітників сплачувався саме в тих регіонах, де вони працюють. Те саме стосується і великих державних компаній, таких як "Укрпошта" або "Укрзалізниця". Численні звернення до податкової із закликом забезпечити виконання закону, за словами Рабошука, результату не дали.

Асоціація міст України виступає за те, щоб ПДФО сплачувався не за місцем знаходження юридичної особи, а за місцем фактичного знаходження виробничих потужностей. Однак запропонований депутатами принцип "50 на 50" (половину — за місцем роботи співробітника, а половину — за місцем його реєстрації) асоціація не підтримує.

Ярослав Рабошук пояснив, що сьогодні всі об'єднані територіальні громади (ОТГ) борються за залучення інвестицій і бізнесу і готові давати пільги і йти на поступки, тільки щоб інвестор створював робочі місця у них. Але якщо йдеться про регіони, то там виробництва часто носять сезонний характер і компанії наймають сезонних робітників. Керівництву такий ОТГ буде невигідно, щоб на побудованому на її території заводі працювали сезонні робітники, половина ПДФО від яких буде йти іншим ОТГ.

Крім того, є ризик, що через ускладнення процедури сплати ПДФО роботодавці не захочуть брати на роботу співробітників з реєстрацією в іншому місті або ж не будуть оформляти їх офіційно.

Однак законопроєкти № 5244 і 5245 про перерозподіл ПДФО далеко не єдині. Крім них, в Раді зареєстровані ще № 4369, 4370 і 4115, які передбачають сплату ПДФО за місцем проживання працівника, і законопроєкти № 4238, 4239 і 4062, які пропонують проводити сплату податку за місцем знаходження підрозділу компанії, де працює співробітник. Очевидно, в тій чи іншій формі це питання таки буде розглянуте Верховною Радою протягом цього року.