Держконтроль, щедрість і експорт зброї. Що радять Україні в новому році світові економісти

Ми розуміємо, що немає єдиного рецепту успіху, натомість країна потребує свіжих ідей і нових можливостей. Що потрібно робити? Ми зібрали думки п´ятьох провідних економістів — вчених, практиків і мислителів. У них різні сфери наукових інтересів та неоднакові, а часом протилежні політичні погляди. Проте найважливіше, що ці інтелектуали прийняли наш бік і єдині в прагненні допомогти Україні вистояти і відновитися.

Кеннет Рогофф, професор економіки Гарвардського університету, головний економіст МВФ у 2001-2003 рр., співавтор бестселера This Time is Different

Шлях України до відбудови буде залежати від безпеки національних кордонів та відновлення нормальних торгівельних шляхів до Азії, Європи та Африки. До вторгнення Україна вже досягла високого ступеню відкритості і стала важливим експортером, особливо агропродукції. В останні роки стала другим у світі експортером зерна після США та основним постачальником соняшникової олії.

Також у країни швидкозростаючий IT-сектор. Вражаючий успіх України у відбитті кібератак росіян — свідчення високого класу програмістів країни, що стануть потужним активом у мирній економіці. Експорт технологій продовжив зростати навіть у 2022-му, попри складності з транспортом, блокадою, втратою частини потужності електричної генерації.

Загалом новий статус України як країни-кандидата на вступ до ЄС відкриває широкі можливості для розширення торгівлі.

І хоча у своїй торговій історії Україна досягла чималих успіхів, залишається значний простір для покращення. Участь країни у глобальних ланцюжках вартості досі обмежена. Україна — постачальник сировини (зерно, залізна руда) та проміжних товарів, зокрема розливної соняшникової олії, чорних металів, комплектів дротів запалювання тощо. Але в експорті кінцевої продукці її роль залишається скромною.

Торгівельні угоди мають допомогти створити поле для глибшої інтеграції у глобальні ланцюжки вартості. Повоєнна Україна може також започаткувати експорт у нових сферах, зокрема виробництві зброї та медичних препаратів (де Україна розвинула інноваційні підходи до допомоги постраждалим від опіків).

Ситуація з прямими іноземними інвестиціями набагато складніша, але її треба вирішити, щоб розкрити торговий потенціал України.

Країна може отримати велику користь від процесу інтеграції в ЄС, який є зразком для реформ. Імплементація поточної угоди між Україною та ЄС відкриває такі можливості:

• Приєднання до останніх секторальних ініціатив ЄС. Наприклад, Україна зацікавлена у приєднанні до Єдиного цифрового ринку ЄС та участі в імплементації Green Deal.
• Укладання угод про вільну торгівлю з фокусом на торгових партнерах ЄС, таких як Марокко, Туніс та Алжир. Також потенційно багатообіцяючі партнери — Південна Корея, Індія, Індонезія.
• Завершення фундаментальних реформ, що стосуються верховенства права та захисту прав власності.
• Впровадження нових схем страхування ризиків. Тут знадобиться мультидонорський фонд, що покриватиме неекономічні ризики для іноземних інвесторів. Збільшити експорт допоможе капіталізація Експортно-кредитного агентства міжнародними донорами. 
• Подальший розвиток інфраструктури якості. Це відбудова лабораторій та інших спеціалізованих потужностей, вражених війною, встановлення нових потужностей та підвищення ефективності держслужбовців у сферах, пов’язаних з контролем якості.
• Встановлення кращих транспортних та логістичних зв'язків між Україною та ЄС для всіх транспортних засобів. Для цього знадобиться розвиток вузлів інтермодального транспорту.

Джерело: CEPR, стаття "Reconstructing Ukraine" у співавторстві з Веронікою Мовчан

Роджер Майєрсон, лауреат премії Шведського центробанку з економічних наук пам'яті Альфреда Нобеля, професор економіки Університету Чікаго

Під час планування повоєнного відновлення України потрібно враховувати надважливу роль місцевого самоврядування. Головний урок Плану Маршалла — іноземна допомога може стати набагато ефективнішою, якщо вона сприяє просуванню реформ, що закладають основу для успішного розвитку. Післявоєнний розвиток України залежатиме як від зміцнення зв’язків із Європою, так і від підвищення здатності місцевих органів влади служити своїм громадам.

Центр економічної політики вважає, що для зміцнення зв’язків України з Європою іноземну допомогу на відновлення має розподіляти один із органів Європейського Союзу. Але щоб зміцнити адміністративний потенціал місцевого самоврядування в Україні, значну частину іноземної допомоги слід зарезервувати за місцевими органами влади.

У кожному районі працівник європейської агенції має співпрацювати з місцевими радами з відновлення, до яких входять мери. Такі ради могли б розробити плани відновлення, від яких залежить, чи справдяться надії людей на краще майбутнє у незалежній повоєнній Україні.

Джерело: Промова на благодійній вечері KSE Foundationу, цитується за Forbes.ua

Пол Мейсон, автор бестселера Postcapitalism, запрошений професор економіки Вулвергемптонського університету, журналіст

Хоча "соціалізм" не є необхідним для перемоги України, потрібно соціалізувати воєнні зусилля — через державний контроль, власність, планування і централізовану мобілізацію ресурсів.

Нездатність України зробити це ставить її у повну залежність від іноземної допомоги та нестабільного створення грошей, що в свою чергу надає політичній еліті США право вирішувати, коли і де Україна має припинити битися.

Словом, щоб уникнути як дипломатичної залежності, так потенційного економічного колапсу, Українська держава мусить перебрати на себе управління економікою — навіть якщо це суперечить політичним інстинктам чинної влади…

Це не соціалізм, а така воєнна економіка, в якій соціальна справедливість, антиолігархічна реформа, демократизація та мобілізація для перемоги працюють на єдину мету.

Щоб зберегти дипломатичну свободу дій, Україна має відкинути спроби керувати економікою воєнного часу за принципом laissez faire і припинити заохочувати перспективу масової приватизації та атаки на права працівників після перемоги.

Я підтримую вимогу вилучити валютні резерви Росії і передати їх Україні. Але виборці Великобританії, Німеччини, Франції та Японії не збираються віддавати ці гроші українському уряду, поки не зрозуміють, що вони працюють на певне бачення соціальної справедливості, з реалістичним розумінням того, що воєнна економіка вимагає перерозподілу багатства та влади.

Джерело: Medium

Естер Дюфло, лауреат премії Шведського центробанку з економічних наук пам'яті Альфреда Нобеля, професор з подолання бідності і економіки розвитку Массачусетського технологічного інституту, співавтор бестселерів Poor Economics та Good Economics for Hard Times

У всіх країнах, з якими я співпрацювала, люди завжди думають, що інші будуть більш сприйнятливими до фінансових стимулів і з більшою ймовірністю скористаються перевагами системи. Насправді ж більшість людей готові зробити свій внесок. Люди хочуть працювати і бути частиною суспільства чи спільного проекту. Зараз Україна є чудовим прикладом єднання в дуже особливих і драматичних обставинах заради спільної мети.

Однак бути щедрими людям заважає упередження, що інші не відповідатимуть тим самим. Ми спостерігаємо це як у дуже бідних, так і в багатших країнах, де системи соціального захисту, як правило, з великою насторогою ставляться до тих, хто потребує допомоги. Після перемоги українцям варто взяти до уваги, що вони багато готові зробити одне для одного. Це може стати стимулом для побудови системи соціального захисту.

Джерело: Відкрита онлайн-лекція в KSE

Іван Міклош, колишній віце-прем’єр-міністр, міністр економіки і міністр фінансів Словаччини, очолював групу радників премʼєр-міністра України у 2016-2019 рр.

Це може звучати дивно, але єдність, яку створила ця загроза для незалежності та суверенітету України — сильніша ніж до лютого цього року. Гарна стратегія для уряду — використовувати цю єдність і мобілізованість суспільства, щоб прискорити реформи. По-перше, потрібно забезпечити післявоєнну реконструкцію. По-друге, пріоритето реалізувати структурні та інституційні реформи. Насамперед — судову, із забезпечення верховенства права та захисту права приватної власності. І, зрештою, необхідно завершити євроінтеграційні процеси, що відкриє країні шлях до вступу в ЄС. Окремий напрямок — забезпечення в Україні стандартів європейської державної служби. Цей чинник ключовий у створенні умов для розвитку економіки і підвищення якості життя людей.

Не варто очікувати, що країна може стати членом ЄС під час війни, бо навіть теоретично, якщо прийняти Україну, її кордон стає кордоном ЄС, а де він — невідомо. Однак Україна пройшла великий шлях з Революції гідності 2014 р. Відтоді вона багато зробила для виконання угоди про асоціацію, змінилася структура зовнішньої торгівлі — раніше основним торговим і інвестиційним партнером була Росія, зараз — ЄС, також частка Китаю зросла. Отже, суспільство змінилось, і це один з факторів, чому провалився план Путіна, бо він не зрозумів, як змінилась Україна за вісім років з Революції Гідності. Тому існують надзвичайно важливі підстави, щоб прийняти Україну в ЄС одразу після завершення війни.

Якщо Україна інтегрується, сподіваюсь, це станеться якомога швидше, я на 100% певен — це буде корисно для всієї Європи, бо зміцнить Європу в багатьох аспектах. Після перемоги у війні Україна буде серед найпотужніших країн Європи у військовому плані.

Щодо економічного розвитку, є чіткі свідчення з першої та інших хвиль розширення — коли моя країна, Словаччина, та інші центральноєвропейські країні зайшли — це було дуже позитивно не лише для них, а й для західноєвропейських країн. Це стало стимулом для більш швидкого зростання, наприклад, на сході Австрії, яка швидко розвивалася після розширення. Це — сильний стимул для прикордонних регіонів Польщі та Словаччини, а також для ЄС як установи. А Європі потрібні стимули для зростання, конкуренції.

Джерела: "Голос Америки", www.nads.gov.ua