Шахтарі вийшли на захист ціни на вугілля
Також вони закликають припинити політичні ігри і спекуляції навколо формули "Роттердам+", завдяки якій вуглепрому вдається виживати.
Шахтарі знову побували в столиці. За словами голови Незалежної профспілки гірників України Михайла Волинця, мітинги біля стін Верховної Ради в середині червня не принесли бажаного результату.
Нагадаємо, шахтарі штурмували парламент, вимагаючи погасити заборгованість по зарплаті в сумі приблизно 800 млн грн. Метою акції також було прийняття законопроекту №8362 "Про належному фінансовому забезпеченні державного сектору вугільної галузі". Законопроектом пропонується збільшити витрати держбюджету на 2018 р. за бюджетною "вугільної" програмі на 2,8 млрд грн.
"Шахтарі нічого не добилися, коли приїжджали в Київ тиждень тому. І вони будуть знову їхати на Київ. Принципове рішення прийнято, визначаємося з датою", — каже Волинець.
"Якщо буде домовленість, що нам підуть назустріч, можливо, ми і не будемо їхати, якщо ні — ми будемо їхати, вибивати касками", — говорить в. о. голови місцевої організації НПГУ Селидова та Новогродівки Сергій Павлов.
Волинець відзначає, що Україна в цьому році збільшила імпорт вугілля на 43%, причому 70% продукції поставляється з Росії. При цьому досягти позитивного тренда на державних шахтах не вдається (основний мінус в цілому по галузі дає Луганська область, за підсумками перших п'яти місяців 2018 р. Львівська область збільшила видобуток на 15,7%, Волинська — на 5,2%). На думку голови профспілки, імпорт буде продовжувати рости, якщо щорічно не вливати в галузь 7,5 млрд грн. Але бюджетом на цей рік вугільникам виділена в три рази менша підтримка — 2,5 млрд грн.
Втім, сам Волинець визнає: в ситуації багато в чому винні самі держшахти.
"На приватних шахтах власники виділяють великі інвестиції, там краще продуктивність праці. Власники самі у себе не крадуть, там створена система безпеки, певний рівень організації робіт, експлуатації. А на державних шахтах крадеться все, що можна і як тільки можна. Поставлені "смотрящі" і так далі", — каже Волинець.
Про проблему розкрадання держпідтримки говорять і в уряді. За словами прем'єра Володимира Гройсмана, він буде ініціювати перевірки всієї державної вугільної промисловості. Включати друкарський верстат і відправляти гроші в "чорну діру" ніхто не збирається. "У мене є небезпідставні дані про те, що не все доходить до бюджету та не все доходить до шахтарів. Ми запропонуємо варіанти, як глибинно вивчити цю проблему, щоб залучити громадськість, експертів", — заявив глава уряду.
За словами члена комітету ВРУ з питань ТЕС, ядерної політики та ядерної безпеки Михайла Бондаря, після аудиту велика частина держшахт, найімовірніше, буде закрита.
"Зараз у нас залишилося 33 державні шахти на підконтрольних територіях. Прем'єр дав чіткий указ провести аудит держшахт, розібратися, чи немає там роздутих штатів, розкрадання. Більшість шахт — потрібно бути реалістами — потраплять під закриття. Але є і шахти, у яких є запаси вугілля, перспективи. Потрібно обов'язково домагатися, щоб у них вкладали інвестиції", — говорить Бондар.
Основна проблема державних шахт — висока собівартість продукції, яка і близько не вписується в формульне ціноутворення з прив'язкою до світових індексах ("Роттердам+").
"Якщо порівняти 2016-му і 2017 роки, то фактична собівартість тонни товарної вугільної продукції зросла на 38% — з 2,1 тис. до 2,9 тис. грн. Зростання триває в 2018 році. Ймовірно, він складе не менше 30%. При цьому вже зараз собівартість в середньому в 1,5 рази перевищує ціну, за якою цей вугілля продається на теплові електростанції", — отмечаетчлен наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук.
Якщо б не "Роттердам+", переконують шахтарі, вугільна галузь давно б взагалі перестала існувати. Завдяки формулі за два роки держпідприємства отримали додатково до 5 млрд грн. Середня зарплата шахтарів за чотири місяці 2018 р. склала 11458 грн, в порівнянні з 2015 р. (5953 грн) — зростання майже в два рази.
"З введенням формульного ціноутворення за ці два роки ціна піднялася з 1300 до 2420 грн. Нам би зараз при цій ціні наростити обсяги — вистачило б і на зарплати, і на розвиток", — каже голова місцевої організації НПГУ Мирнограда і Покровського району Олександр Абрамов.
Михайло Волинець підкреслює, що шахтарі вважають ціну вугілля, яка визначається за формулою, об'єктивною і справедливою. І дивується, де критики формули розглянули надприбутки і корупцію, адже велика частина держпідприємств мають собівартість вище формульної. А приватні шахти, щоб вийти на низьку собівартість, змушені були брати величезні кредити, закуповувати обладнання. "Низька собівартість не падає з неба, треба спочатку інвестувати колосальні кошти", — наголошує профспілковий лідер.
"Чому не кажуть, що природний газ добувають за низькою ціною, а продають за ринковою? А з приводу вугілля говорять постійно. Якщо комусь не подобається слово "Роттердам", давайте говорити про справедливу ціну, яка визначається за ціною на імпортне вугілля. Причому ціною з урахуванням доставки в Україну. Не хочете для своїх виробників зрівнювати ціни з імпортом — повертайте держпідтримку у великих обсягах. Але припиняйте ці політичні спекуляції навколо формули. Без неї Україна взагалі не мала б свого вугілля", — каже Волинець.
Він зазначає, що формула не виключає розумною держпідтримки, тим більше що в більшості країн вугільна галузь є дотаційною. Між тим Україна після запровадження формульного ціноутворення вже не витрачає на підтримку галузі $2 млрд на рік, як було колись (в 2012 р. виділялося близько 19 млрд грн, в 2013-му — 15,5 млрд, в 2014-му — 10 млрд). Засоби сьогодні виділяються тільки на реструктуризацію, тобто фактично на закриття шахт.
"Або відкрита дотація, як це було у нас, або прихована: через ціну на електроенергію, якісь податки, інші преференції. Не дотаційні шахти тільки в Південній Африці та Австралії. Тому що там потужні пласти, дешева робоча сила і поруч порти", — заявив Михайло Волинець.
Колеги Волинця підкреслюють, що формула "Роттердам+" нарешті-то вирішила суперечка, за якою ціною повинен закуповуватися вугілля у шахтарів.
"Пам'ятаєте, коли ціна встановлювалася адміністративним шляхом, Міненерго вирішило, що вугілля має коштувати 1100 грн, і ти доводь йому, не доводь, що собівартість видобутку вище, що шахти потребують більш високої ціни або дотацій з боку уряду. Зараз хоча б ця проблема знята", — кажуть представники профспілки. Тепер завдання шахтарів — вийти на заданий формулою індикатив, знизивши за рахунок модернізації собівартість продукції до рівня "Роттердам+".
"Це непогана ціна (Роттердам+. — "ДС"), але якщо нічим добувати і ми довбаємо вугілля молотком і добуваємо, наприклад, 70 т за добу, а шахтарів працює 500 осіб, то ці 70 т не окуплять і не нагодують цих 500 осіб. Ми повернулися до часів Стаханова і зараз врукопашну, з відбійними молотками видобуваємо потрібний країні вугілля", — каже голова ППО НПГУ шахти "Гірська" Віктор Видиш.
"Якщо б були вкладені мінімальні кошти в обладнання для вугільної промисловості, ми б зараз всі були рентабельні", — нарікає голова незалежної профспілки шахти "Курахівська" Олексій Сорока.
"Буде сучасна технологія, буде видобуток у десятки разів більше, і, природно, ми тоді сплигнемо з бюджетної голки", — вважає Сергій Павлов.
За словами експертів, сьогодні позиція шахтарів — дати інвестиції, щоб шахти з високою собівартістю змогли вийти на рівень "Роттердам+" і далі працювали з прибутком, вже не потребуючи підтримки. Тобто гірникам зрозуміло, куди і навіщо рухатися, зрозумілі правила гри. Але якщо прибрати формулу, повернути все в ручне управління (наприклад, закуповувати імпортне вугілля за світовими цінами, а зі своїми виробниками вирішувати питання в ручному, абсолютно непрозорому форматі, як було раніше), це повністю зруйнує мотивацію шахтарів вийти на рентабельну роботу. Набагато простіше буде просити подачки у держави і просто проїдати отримані дотації.
"Якщо у вас є певна індикативна ціна, ви починаєте працювати над тим, щоб знижувати витрати. І для того, щоб знизити ці витрати, все одно треба вкласти гроші. Вам потрібна оборотка, яка зайде і дозволить вирівняти рівень видобутку хоча б на нульову рентабельність", — пояснює директор енергетичних програм Центру світової економіки і міжнародних відносин НАН України Валентин Землянський.
"Ручне управління — це завжди гірше, тому що це залежність від волі якогось чергового чиновника. Якщо влада декларує і продовжує йти по шляху ліберальних ринкових реформ, альтернативи "Роттердаму+" немає. Будь-ручне управління буде відразу жорстко розкритиковано західними донорами, вони припинять підтримку і так далі. І всі наші реформи можуть загальмуватися", — говорить співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич.
На думку старшого аналітика інвестиційної компанії Dragon Capital Дениса Сакви, формула дозволяє вести з шахтарями відверту розмову. Якщо у шахти є перспектива виходу на рівень імпортного паритету, треба залучати інвестора і модернізувати підприємство. Якщо ні — необхідно закривати.
"Роттердам+" зробив ринок для шахтарів більш прогнозованим. Частина шахт не вийде на рентабельність ніколи, тому що там дуже складні умови, маленький обсяг видобутку, вузькі шари. Їх треба закривати. З іншої частини шахт було б розумно якомога швидше провести приватизацію. Її треба було давно зробити", — стверджує експерт.
Директор енергетичних програм центру "НОМОС" Михайло Гончар вважає, що "Роттердам+" дає можливість більшій частині українських шахт працювати з прибутком. Але важливо, щоб, вийшовши на рентабельну роботу, гірники продовжували вкладати у розвиток, а не чекали чергової порції допомоги. "Як розпорядитися цією прибутком — вкласти або не вкласти, в якості інвестицій або соціальні виплати, — це вже прерогатива власника", — вважає експерт.
Народний депутат Наталія Кацер-Бучковська теж упевнена, що "в якісь шахти потрібно інвестувати і розвивати, а які-то є неефективними". А для цього необхідний чіткий цінової індикатив.
З правилами гри, про яких кажуть експерти, згодні і самі шахтарі. Проблема лише в політиках, яким замість системного вирішення "шахтарського питання" потрібна виключно передвиборна ескалація соціальної напруженості.
