Страшна таємниця "Газпрому". Чому Росії поки не вдасться злізти з української труби

Потрапив в ЗМІ непублічний звіт пов'язаного зі Сбербанком Росії інвестиційного акціонерного товариства Sberbank CIB днями наробив галасу в російській бізнес-середовищі з-за неприємних для "Газпрому" оцінок його трьох інфраструктурних проектів газопроводів "Сила Сибіру", "Північний потік - 2" і "Турецький потік". Вкладення в них ($93,4 млрд) визнані низькорентабельними і завищеними на користь компаній-підрядників, пов'язаних з оточенням президента Росії Володимира Путіна. Після витоку даних один з авторів документа Олександр Фек був звільнений нібито за непрофесіоналізм.

Незаангажована російська аналітика за проектами "Газпрому", що стосуються інтересів України, потрапляє в руки не часто. Тому придивимося до тієї частини документу, у якій прогнозуються обсяги транзиту газу через нашу країну.

Дорогий обхід

Газопроводи в обхід України - це в першу чергу геополітичні, а не економічні проекти. У звіті так і говориться: "Оскільки нові маршрути не передбачають вихід на нові ринки, їх будівництво не тягне за собою ніякої маржинальної прибутку. Будівництво газопроводів в обхід України економить кошти "Газпрому" на транзит газу, але їх основне обґрунтування знаходиться в геополітичному полі - уникнути транзиту газу через українську ГТС".

А нарівні з політикою тут, схоже, замішані і бізнес-інтереси, причому не державні. За прогнозами аналітиків, "Турецький потік" вартістю в $21 млрд "не вийде на рівень беззбитковості навіть з урахуванням інфляції" ще півстоліття, а "Північний потік - 2", який обійдеться в $17 млрд, окупиться через 20 років або пізніше. Довгостроковий характер інвестицій в такі великі інфраструктурні проекти недивний, однак заковика в тому, що "Газпром" оцінював їх не більш ніж у $10 млрд кожен. І головне: вигоду з цих проектів, на думку авторів документа, отримають ті самі підрядники, близькі до друзів Путіна, завдяки великим витратам на інфраструктуру в самій Росії.

Але залишимо росіянам розбиратися з "путінськими" компаніями. Для нас цікавіше, що аналітики розрахували фінансову вигоду російського монополіста від перемикання транзиту з України на два нові газопроводи після 2019 р.: у випадку постачання через "Північний потік - 2" - $800 млн, а через "Турецький потік" - $500 млн на рік. Це понад 40% від витрат "Газпрому" на прокачування газу через Україну, враховуючи, що в минулому році вони склали $3 млрд. Так що не варто скидати з рахунків, що економічна вигода від цих проектів для Росії буде, хоча вона і не забезпечить їх швидку окупність.

ГТС в плюсі

Самий важливий для нас висновок із звіту полягає в тому, що навіть після заповнення обох газопроводів, з урахуванням 60%-ной завантаження "Північного потоку - 2", до планованого запуску гілки Eugal в 2020 р. Росії доведеться прокачувати через Україну близько 40 млрд куб. м газу в рік. Це на 57% менше, ніж у минулому році, але і не 10-15 млрд куб. м, як прогнозували в "Газпромі". За даними Міненерговугілля, саме з 40 млрд куб. м в рік транзит через українську ГТС стає вигідним. До речі, розрахунки зроблені з допущенням, що попит на російський газ на європейському ринку не скоротиться, тому Києву, як не крути, вигідна підсадка ЄС на газову голку "Газпрому".

(На інфографіці показана прогнозована частка транзиту газу (у мільярдах кубометрів) кожного газопроводу з Росії в Європу і Туреччину в 2020 р. В тому числі: "Північний потік - 2" - 34 млрд куб. м, дві нитки "Турецького потоку" - 16 і 13 млрд куб. м. На ГТС України припадає 39 млрд куб. м.)

Як зазначалося, за підсумками минулого року дохід України від транзиту блакитного палива з Росії склав близько $3 млрд. При цьому, згідно з рішенням Стокгольмського арбітражу, "Газпром" винен "Нафтогазу" ще $2,56 млрд за недопоставку обсягів газу, обумовлених в контракті від 2009 р. строком на 10 років. Не за горами питання про новий договір, і сторони хочуть підійти до переговорів у всеозброєнні: Москва сподівається сильно скоротити транзит, а головний козир Києва - здобута незалежність від постачань газу безпосередньо з Росії.

Рахунок на роки

Однак, якщо так піде далі, Україні доведеться змиритися з втратою транзитного значення своєї ГТС. Так, за розрахунками старшого наукового співробітника Оксфордського інституту енергетичних досліджень Саймон Пірані, до 2024 р. "Газпром" зможе забезпечити повне завантаження "Північного потоку - 2" і з урахуванням двох ниток "Турецького потоку" прокачувати до Європи близько 180 млрд куб. м в рік. А заради залишилися 10-15 млрд кубів, як ми знаємо, використовувати ГТС економічно недоцільно. У цій ситуації у Києва проглядається один вихід: змінивши вітчизняне законодавство, запропонувати Німеччині самій або з іншими країнами - членам ЄС увійти до консорціуму з управління нашою ГТС на умовах, від яких німці не змогли б відмовитися, наприклад, передавши їм половину акцій. В такому випадку "Північний потік - 2" виявляється непотрібним, а Україна залишиться головним постачальником газу в ЄС, хоча і втратить частину прибутку від транзиту.

Читайте також: ПЕРЕБИТИ "ХАБАР" ПУТІНА. ЯК ВРЯТУВАТИ УКРАЇНСЬКУ ГТС