Поїзд іде. Чому газові сховища України втрачають значення слідом за ГТС
Станом на початок червня 24 міжнародні компанії, які є нерезидентами України, уклали з "Укртрансгазом" договори на зберігання природного газу в Україні і закачали в українські підземні сховища газу (ПСГ) близько 515 млн куб. м, повідомив "Укртрансгаз" 11 червня.
За даними компанії, зберігання здійснюється в режимі "митний склад", тобто якщо газ буде реалізований за кордон, то компанія заплатить тільки за зберігання, якщо в Україні - то і всі податки, які потрібно відстебнути при імпорті газу в Україну. При цьому тариф на зберігання в режимі "митного складу", який може тривати до 1095 днів, не відрізняється від звичайного тарифу на зберігання в ПСГ і становить близько 0,6 євро за 1 МВт (в еквіваленті).
Дану послугу "Укртрансгаз" почав активно пропонувати нерезидентам ще в квітні, і станом на кінець травня компанії уклали договори на зберігання 360 млн куб. м газу. У червні "Укртрансгаз" очікує, що динаміка укладення контрактів на зберігання газу збережеться, особливо якщо Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЭКУ), ухвалить спеціальний тариф на транспортування газу на короткі відстані.
У квітні НКРЭКУ затвердила зміни до Кодексу ГТС, що передбачають надання трейдерам послуги транспортування на короткі відстані, що дає можливість їм за дуже конкурентними цінами транспортувати газ через Україну між Польщею, Угорщиною, Словаччиною та Румунією, а також закачувати в українські ПСГ. Тоді представники "Укртрансгазу" заявили, що зміни в Кодекс ГТС є серйозним кроком по створенню регіонального газового хаба з центром в Україні.
Нерезидентів привернула послуга зберігання газу в Україні з кількох причин, одна з яких - більш низькі, порівняно з Європою, тарифи, вважає президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар. "Тарифи в Україні на зберігання завжди були істотно нижче, ніж в Європі. Але цією послугою побоювалися користуватися, оскільки боялися, що не отримають свій газ назад у потрібний момент", - сказав експерт.
Друга причина - як у знаменитому серіалі "Гра престолів" - зима близько. "І нерезиденти розуміють, що Росія з високим ступенем ймовірності може влаштувати газову кризу, тому краще мати щось про запас", - сказав Михайло Гончар.
Третя причина, на думку експерта, в тому, що правила гри на українському газовому ринку поступово стають все ближче до загальноприйнятим європейським, і нерезиденти готові за них грати.
Загальні потужності українських ПСГ становлять 31 млрд куб. м, однак враховуючи, що Україна в середньому займає в них 16 млрд куб. м газу для власних потреб на зимовий період, то компаніям може бути запропоновано для зберігання інше місце на 15 млрд. Правда, в цьому році вільних потужностей може бути менше, оскільки, готуючись до можливого припинення транзиту російського газу через українську територію з 1 січня 2020 р., Україна вирішила закачати на цю зиму в ПСГ газу більше - близько 20 млрд куб. м.
На думку Михайла Гончара, використання українських ПСГ для зберігання газу не компенсує повною мірою втрати від можливого припинення Росією транзиту через Україну. За його словами, сусідні з Україною країни Центральної Європи модернізували і розширили свої малопотужні сховища після другого газової кризи і можуть обійтися і без України. У країн, розташованих далі, таких як Німеччина, також немає особливих проблем зі зберіганням. "Тому інтерес до наших сховищ є, але потрібно розуміти, що вони будуть користуватися попитом, якщо тарифи будуть значно нижче, ніж, наприклад, в тому ж Баумгартені", - сказав він.
За оцінками експерта, на зберіганні газу Україна може заробити "кілька сотень мільйонів євро", що не покриє можливі втрати доходів від транзиту російського газу, які оцінюються в $3 млрд.
