Самогон так самогон. Навіщо Україна вбиває своє виноробство

Нещодавно — 25 вересня — Володимир Зеленський під час робочої поїздки на Закарпаття підписав указ № 403/2020 про встановлення в Україні професійного свята — Дня виноградаря і винороба. Він відзначатиметься щорічно в другу неділю листопада.

Тоді ж, виступаючи на представленні Стратегії розвитку області до 2027 р., президент України зазначив, що цей регіон має хороший потенціал у виробництві органічної продукції, зокрема у виноградарстві та виноробстві. Звідси, за словами Зеленського, випливає, що уряд і профільне міністерство повинні представити комплекс заходів щодо розвитку українського виноградарства і виноробства.

"Ми часто говоримо про "економічний націоналізм". Давайте зробимо так, щоб закарпатське, одеське, херсонське і, звичайно ж, кримське вино за якістю і популярністю нічим не поступалося італійським, іспанським та французьким винам", — підкреслив глава держави.

Слова гарні і правильні. Тільки в Україні влада чомусь звикла поступати згідно біблійного принципу "нехай твоя права рука не відає, що робить ліва". Але те, що добре для порятунку душі, абсолютно не підходить для управління державою і економікою.

Убивче скасування мит

До питання про "економічний націоналізм", про який згадав Зеленський. Днями директор з розвитку Української плодоовочевої асоціації (УПОА), міжнародний консультант ФАО ООН Катерина Звєрева повідомила у своєму блозі, що з 2021 р. в Україні буде введене нульове мито на імпорт вина з ЄС. Це відбудеться в рамках виконання зобовʼязань України щодо обнулення імпортних мит на ряд товарів протягом семирічного періоду після підписання економічної частини Угоди про асоціацію з Євросоюзом.

Зараз мито на ввезення вина з ЄС становить 0,3–0,4 євро за літр. Імпорт вина в Україну в минулому році становив $146,7 млн, а за перше півріччя нинішнього року — $67,9 млн. Найбільший постачальник вина до України — Італія. За шість місяців цього року Україна закупила італійського вина на $20,7 млн. На другому місці — Франція ($10,5 млн за півроку), на третьому — Німеччина ($9,9 млн).

При цьому в грошовому вираженні експорт вина нижчий за імпорт в 11 разів. За даними Держстату, в 2019 р. Україна експортувала вина на $11,9 млн. Найбільшим покупцем українського вина став Казахстан: туди було поставлено продукції на $1,3 млн. Другий найбільший ринок — Німеччина, куди було експортовано вина на $1 млн. За перше півріччя поточного року, за даними Держмитслужби, Україна експортувала вина на $6,1 млн.

Тобто скасування мит призведе до ситуації, коли імпортне вино отримає перевагу перед українським, але ж експортно-імпортний паритет і так не на користь вітчизняних виноробів.

"Перспектива запровадження нульового мита на ввезення вина згубна для виноробної галузі України. В такому разі вітчизняний продукт стає ще більш неконкурентоспроможним. Погодьтеся, неможливо конкурувати з тими, у кого в пляшці понад 50% дотацій. У таких країнах ЄС, як Італія, Франція, діє ефективна державна підтримка, а значить, вино, яке виробляється там, потрапляє в Україну за ціною нижчою, ніж ціна аналогічного українського продукту. Так, у Франції на фінансування виноробної галузі в 2019 р. виділялося до 8 млрд євро, — сказала "ДС" директор і власниця української виноробної компанії 46 Parallel Wine Group Ганна Горкун. — Споживання вина в Україні зростає, але зростає за рахунок імпорту. З початку року він збільшився на 25–30% в порівнянні з минулим роком (розбіжність з даними Держстату тут пояснюється тим, що відомство не враховує тіньовий імпорт. — "ДС"). Через відсутність ефективної держпідтримки виробництво вітчизняного вина падає, галузь входить в офіційний статус кризи, коли викорчовуються виноградники, згортаються виробництва. В даному разі, навпаки, потрібно вводити загороджувальне мито, яка захистить внутрішній ринок і підтримає внутрішнього виробника. Впевнена, потрібно відкласти скасування імпортного мита, переглянути умови угоди з ЄС і дозволити вітчизняній галузі встати з колін".

Виноробство в Україні — в заручниках у ЄС?

Зараз уже не та ситуація, яка була до пандемії Covid-19. Якщо тоді обʼєднана Європа активно просувала свободу торгівлі, то зараз, навпаки, закривається від конкурентів. І насамперед від тих, які отримують державні субсидії. Ось тільки незрозуміло, чому в цій ситуації Україна повинна взагалі знімати ввізні мита для вельми субсидованої в ЄС продукції — вина.

При тому, що українська влада знає: наші виноградники сьогодні вирубуються, тому що ситуація для виноробів несприятлива, а ринок завалений не тільки чужим вином, а й виноматеріалом (сировиною для виготовлення вина). Звичайно, Угода про асоціацію з ЄС дісталася українцям через кров і втрату територій, але чи варто тепер заради її бездумного виконання йти на вбивство власної виноробної галузі? Або, можливо, варто її переглянути з урахуванням нових реалій?

Що б дійсно варто було перейняти у європейців, так це методики підтримки власних виноробів. Наприклад, в Іспанії місцеві виноградарі отримують від держави 50% повернення інвестицій в закладки виноградників. Це важлива допомога виноробам на початковому етапі, адже такі інвестиції окупаються дуже нескоро. В інших країнах ЄС на старті виноробного бізнесу підприємцям або надають пільговий податковий режим, або взагалі вводять податкові канікули.

Убивчі акцизи

29 вересня відбулося друге засідання робочої групи з питань розвитку виноградарства і виноробства при Мінекономрозвитку. На ньому фахівці галузі спільно з керівництвом профільних управлінь облдержадміністрацій та експертами міністерства обговорили ініціативи уряду щодо змін до Податкового кодексу та інші нормативні акти.

У той момент здавалося, що взаєморозуміння досягнуто. Члени робочої групи практично одноголосно підтримали:

• скасування акцизного податку на натуральні вина;
• скасування маркування вин натуральних марками акцизного податку;
• лібералізацію тари для виноробної продукції;
• реєстрацію мікровиробників винограду і вина як сімейних фермерських господарств;
• можливість малим виноробам звітувати раз на рік (сьогодні — раз на місяць).

Також учасники дискусії дружно виступили проти пропозиції ввести мінімальні оптові ціни на виноматеріали. Зійшлися на думці, що це суперечитиме чинній законодавчій базі, а також підвищить рівень адміністративного регулювання (що ніяк не допоможе розвитку галузі).

А вже 7 жовтня стало відомо, що в 2021-му Кабмін пропонує на 11,6% підвищити акциз на алкогольні напої. Зрозуміло, що це призведе до зростання цін на вино в роздробі. Така норма прописана в законопроєкті №4101 за авторством премʼєр-міністра Дениса Шмигаля. Якщо законопроєкт буде прийнятий в його нинішньому вигляді, акцизи на алкоголь зміняться наступним чином:

• пиво — з 2,78 до 3,1 грн за літр;
• ігристі вина — з 11,65 до 13 грн за літр;
• вина — з 8,02 до 8,95 грн за літр;
• алкоголь (22% обʼємних одиниць спирту) — з 126,96 до 141,69 грн за літр 100%-ного спирту;
• сидр — з 1,06 до 1,18 грн за літр;
• міцний алкоголь — з 126,96 до 141,69 грн за літр 100%-ного спирту.

Одночасне введення збільшених акцизів і обнулення мит на європейські вина цілком може стати фатальним для українського виноробства. І без того підкошене анексією Криму та погодними негараздами, не маючи гідної державної підтримки, воно остаточно стане неконкурентоспроможним.

Ну, самогон так самогон.

Фото: Depositphotos