Ліберальне збочення. Звідки в Україні з'явився "зайвий" газ на експорт
Новий вихід
У квітні у нас склалася унікальна ситуація, коли промисловість купує природний газ, реэкспортированный в Україну через люксембурзькі і швейцарські "прокладки", приватні трейдери продають газ українського видобутку в Європу, а населення оплачує його ж, але за ціною дорожче і експортного і імпортного. В цей же час "Нафтогаз" на чолі з Андрієм Коболевым сподівається отримати від "Газпрому" в міжнародному арбітражі компенсацію за знецінення української ГТС" у разі критичного скорочення транзиту газу до 2020-м.
Буквально днями Коболєв опублікував на своїй сторінці в Facebook інформацію аналітичної компанії ICIS, згідно з якою трейдер TAS Energy (спеціалізується на продажі газу та електроенергії), що входить у групу компаній TAS Group (належить бізнесмену і політику Сергію Тігіпко), здійснив постачання українського газу до ЄС, точніше, в Угорщину.
"Укртрансгаз" відкрив експорт газу з України в напрямку Угорщини", — урочисто заявив глава "Нафтогазу", ще недавно, який нарікає на те, що в 2020 р., після повноцінного запуску південних і північних обхідних "потоків", наша країна може взагалі залишитися з порожньою трубою. Може, це хитрий план "Нафтогазу" — замінити транзит російського газу в українській ГТС на вітчизняний? Але як же бути з дефіцитом газового балансу країни на рівні приблизно 10 млрд куб. м на рік, який доводиться перекривати імпортним ресурсом? І це без урахування потенційної можливості реанімації національного промислового потенціалу, зокрема хімічних підприємств.
Розвідка тестом
І це тільки початок, адже паралельно з Угорщиною в якості напрямки експорту розглядається і Словаччина. Нинішні невеликі продажу українського газу за кордон свідчать про те, що ми наразі спостерігаємо тестування виходу з ГТС України в бік ЄС на західних точках "входу-виходу". Такі тести потрібні для відпрацювання технології майбутніх продажів газу за кордоном по всій ланцюжку. І експорт енергоресурсів в такому випадку буде незрівнянно вище нинішніх обсягів в еквіваленті 1 МВт·год газу.
Крім того, ведуться переговори між "Укртрансгазом" і польським оператором Gаz-System щодо відкриття транзитної точки виходу в Германовичах. В найближчому майбутньому український газ може піти на експорт і в Румунію. У планах "Нафтогазу" і надання українських підземних сховищ газу європейським операторам для короткострокового зберігання енергоресурсу. У цьому випадку газ, куплений евротрейдерами, буде летовать в Україні, щоб взимку відправитися на європейський ринок та принести своїм власникам багатомільйонні прибутки. І Україна не в частці — адже тарифи будуть знижені.
Для створення оазису для експортерів та зберігачів Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг, в два рази зменшила тарифи для транскордонних точок входу в нашу ГТС за $12,47 до $6,04 за 1 тис. куб. м на добу (без ПДВ). При цьому тарифи по точках виходу повинні бути зменшено в середньому в два рази. Щоб забезпечити пристойну структуру собівартості для видобувних компаній, які платять в Україні мізерну ренту за видобуток газу, комісія знизила тарифи "Укртрансгазу" для входу в ГТС "зі свердловини" більш ніж у три рази: з 296,8 грн до 89,02 грн за 1 тис. куб. м на добу (без ПДВ).
Як бачимо, створюються максимально вигідні тарифні передумови для забезпечення потрібної рентабельності експортних продажу українського газу. Трейдер групи ТАС вже реалізував тестові партії в Словаччину (покупець UK METALEX LIMITED) і Угорщину.
Операція "Кооперація"
Що стосується таких країн, як Польща, Угорщина та Словаччина, то інтерес українських постачальників до них може бути викликаний їх корпоративними та коопераційними інтересами, враховуючи наявність у Словаччині та Угорщині досить потужних металургійних потужностей, які є споживачами залізорудної сировини з України, а в найближчому майбутньому можуть стати і споживачами українського газу. Зокрема, за підсумками 2018-го Україна експортувала в Польщу залізної руди на $381 млн (13,3% від загального обсягу) та у Словаччину на $333 млн (11,6%). Складається збиткова торгова модель — ми продаємо руду і газ, а натомість купуємо листовий метал для потреб машинобудування, який належної якості не можемо виробляти у себе.
Але навіть з урахуванням усіх бонусів у вигляді тарифів на "вхід-вихід" та коопераційної схемотехніки, здавалося б, який сенс експортувати газ в Європу, якщо з урахуванням всіх накладних витрат в Україні його можна продати більш вигідно.
У нашій країні будь-яку експортну бізнес-модель необхідно розглядати в контексті схеми відшкодування ПДВ за рахунок держкоштів. Деякі види бізнесу засновують на цьому всю свою підприємницьку стратегію. Схожі на "газові" рухи спостерігаються і на ринку електроенергії, де один з найбільших українських трейдерів контролює 90% її експорту в Угорщину, причому ціни продажу в цій країні майже вдвічі дешевше тарифів на закупівлю електроенергії у нашій теплової генерації.
Електроенергія дає нам ключ до розуміння того, як можна продавати той чи інший ресурс на експорт дешевше, ніж він коштує в Україні. Як відомо, при продажу за кордон діє нульова ставка ПДВ і експортер отримує право на відшкодування податкового кредиту на величину вихідного фінансового потоку по закупівлі товарів і послуг всередині країни, у цінах яких є ПДВ. При невисокому рівні додаткової вартості (а у трейдерів вона завжди невисока) експортер чисто теоретично може продавати за кордон свій товар за ціною на 20% нижче, ніж він коштує на внутрішньому ринку. Збиток йому компенсує держава у вигляді відшкодування суми податку. Ця колізія призвела до того, що податкова служба змушена була розіслати своє роз'яснення щодо оподаткування експортної поставки товарів за ціною нижче звичайної. Виходячи з норм Податкового кодексу, в даному випадку ми маємо справу з контрольованими операціями і включаються норми про трансферне ціноутворення. На думку фіскалів, при експорті товару за ціною нижче ринкової продавець повинен не тільки застосувати податкову пільгу у вигляді нульової ставки ПДВ, але і обкласти різницю між "звичайною" і реальною ціною податком на додану вартість за ставкою 20%. Не вдаючись у тонкощі податкового права і не визначаючи, хто правий, а хто ні, скажемо тільки, що дана колізія лише показує, наскільки поширена практика продажу експортного товару за ціною нижче ринкової.
У випадку, якщо дана податкова модель запрацює і на ринку газу (при його експорті), вітчизняні трейдери отримають можливість продавати газ українського видобутку за вартістю нижче внутрішніх цін на 20% — різницю все одно компенсує держава з бюджетної кишені. Доробок у 20% цілком достатній, виходячи з паритету цін на внутрішньому і зовнішньому ринку та враховуючи собівартість видобутку газу в Україні. Головне — мати "точку входу" в енергетичній митниці, і все зростеться.
До речі, а що в Європі з цінами?
Все в порядку, падаємо
Джерело: платформа NCG
Починаючи з січня 2019 р. ціна на газ на німецькому хабі NCG склала 22,8 євро/МВт·год. У лютому вона знизилася до 17,85 євро, а в березні — до 14,36. У квітні відбулося зростання до 16,54 євро. Щоб перевести ці ціни в звичні нам тисячі метрів кубічних, треба показник німецького хаба помножити на 10,57. А для отримання ціни на кордоні України і ЄС необхідно додати ще приблизно 3 євро за використання європейської газотранспортної системи, трохи більше $6 за точку входу в нашу ГТС, помножити отриману цифру на курс НБУ до євро і долара і додати податки.
Джерела: платформи NCG, Gaspool, TTF
Таким чином, на кордоні України і ЄС на даний момент газ повинен коштувати від 7692 грн за 1 тис. куб. м (з голландського TTF) до 7961 грн (в німецькому NCG). На практиці з урахуванням "домішування" газу українського видобутку за результатами торгів на Українській енергетичній біржі (КЕБ) середньозважена ціна газу стає на 10% дешевше, ніж ціновий індикатор на точці входу на західному кордоні. Цей диспаритет і створює початкові стимули для пошуку експортних коридорів.
Джерело: Українська енергетична біржа
Ринкові індикатори в ЄС не могли не позначитися на показниках українського ринку газу. Згідно з даними КЕБ за результатами електронних торгів середньозважені котирування по комерційному газу в Україні скоротилися з 12 062 грн за тисячу кубів у листопаді 2018 р. до 6905 грн у квітні 2019-го. Всього починаючи з листопада минулого року ціна на комерційний газ в Україні скоротилася на 5157 грн за 1 тис. куб. м, або на 43% (правда, в цю ціну не входить вартість за транзит і розподіл). Але навіть цей "голий" показник можна наочно порівняти з ціною на газ, яку "Нафтогаз" пропонує населенню, — 8380 грн за 1 тис. куб. м. Розподіл і транзит повинні коштувати кратно менше, ніж різниця в 1475 грн за тисячу кубів між цією ціною і тією, що на біржі.
При цьому НАК прикривається режимом ПСО і не менш витончено пропонує його скасувати, аргументуючи це зниженням ринкових цін в ЄС. Хоча, як ми вже згадували, ціна на газ в європейських хабах у квітні цього року почала зростати, і скасування режиму ПСО в нинішніх умовах повністю відчепить населення від тарифного "страхувального троса" до наступного опалювального сезону. В цих умовах продаж газу населенню за цінами вищими, ніж купує промисловість, — це всього лише звичайна спроба НАК затаритися кешем, продаючи населенню задорого те, що поки коштує дешево.
Підсумуємо: спроби "Нафтогазу" відкрити коридор для експорту українського газу в ЄС на тлі позиції країни як нетто-імпортера цього енергоресурсу призведе лише до послаблення внутрішньої пропозиції і, отже, до зростання внутрішніх цін для промислових споживачів. Крім того, з'явиться і зручний аргумент для обґрунтування нинішніх цін для населення. Ну а описана вище тарифна стимуляція лише призведе до скорочення доходів "Укртрансгазу" — напередодні зменшення транзиту з РФ це дуже "вчасно". Схоже, керівники НАК так і не зрозуміли, що зручні торгові механізми для трейдерів, як вітчизняних, так і європейських, потрібно створювати в рамках ринкової оболонки та інфраструктури, якою може бути лише модель газового хаба.